Ухвала

від 28.04.2025 по справі 922/3198/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

28 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/3198/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С. ,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача , за вх. №774 х/1, на рішення господарського суду Харківської області від "25" листопада 2024 р. (повний текст складено 05.12.24, суддя Рильова В. В. ) у справі №922/3198/24

за позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія "Мега-С", м.Харків ,

до Департамента житлово-комунального господарства Харківської міської ради , м.Харків ,

про стягнення 3 212 105, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від "25" листопада 2024 р. у справі №922/3198/24 задоволено позов .

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням щодо поновлення процесуального строку оскарження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі було визнано неповажними причини, вказані апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від "25" листопада 2024 р. у справі №922/3198/24 . Апеляційну скаргу скаржника , на рішення Господарського суду Харківської області від "25" листопада 2024 р. у справі №922/3198/24 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати (надіслати) до Східного апеляційного господарського суду інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження. При не усуненні недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною.

На виконання вимог означеної ухвали Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№4932 ), в якому він просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від "25" листопада 2024 р. у справі №922/3198/24 .

В обґрунтування поданого клопотання, апелянт посилався зокрема на те, що наразі було введено воєнний стан на всій території України , який діє до теперішнього часу.

Зазначає, що в зв`язку з початком збройної агресії 07.11.2022 пошкоджено та суттєво знищено матеріальну технічну базу та адміністративну будівлю №7, майдан Конституції в м.Харків, де знаходиться департамент, що підтверджується відповідними актами та на сьогодні зазначені обставини та умови значно ускладнюють його роботу та комунікацію.

Також зазначав , що установі було заблоковано доступ до системи "Електронний суд" в результаті збою доступу до Інтернету , дізналися про існування судового рішення 27.01.2025.

Скаржник також зауважує, що робочий комп`ютер відповідальної особи знаходився у ремонті з грудня 2024 по січень 2025, що підтверджується відповідними актами .

Апелянт зазначає, що зазначені вище причини, значно ускладнили своєчасне оскарження рішення суду та призвели та пропуску встановленого законом строку подання скарги.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Процесуальний закон не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як визначено статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним і виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо:

1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»);

2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»);

3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України).

Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №922/3604/21.

Виходячи зі змісту ч. 2, 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 30.08.2022 у справі № 903/952/20, від 23.12.2022 у справі № 922/3502/21 тощо).

У постанові від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867 Верховний Суд зауважив, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, повний текст оскаржуваного судового рішення складено та підписано 05.12.2024, тому останнім днем строку для подання апеляційної скарги на вказане судове рішення відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, є 25.12.2024.

Натомість апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою через систему "Електронний суд" 03.04.2025, тобто, з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання .

Крім того, копію оскаржуваного судового рішення було доставлено в електронний кабінет (ЄСІТС) відповідача 05.12.2024.

Натомість у поданому на виконання ухвали суду клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на відсутність доступу до електронного кабінету .

Судова колегія зазначає, що відповідач зареєстрований у системі "Електронний суд" та отримував процесуальні документи , зокрема повний текст оскаржуваного рішення, вчасно.

Крім того, з тексту рішення Господарського суду Харківської області від "25" листопада 2024 р. у справі №922/3198/24 вбачається , зокрема отримання і попередніх процесуальних документів відповідачем

"__З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження " від 16.09.2024 по справі №922/3198/24 (суддя Рильова В.В.) було надіслано Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 16.09.24 о 20:36.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, датою вручення позивачу ухвали суду від 16.09.2024 у справі №922/3198/24 про відкриття провадження у справі є 17.09.2024, оскільки документ було надіслано 16.09.2024 після 17:00, а останнім днем п`ятнадцятиденного строку на подання відзиву на позовну заяву, є 02.10.2024 (включно).

Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.__"

Апеляційний суд зауважує, що відповідачу не було блоковано доступ до ЄСІТС , також відповідач мав можливість ознайомитись з повним текстом оскаржуваного судового рішення з ЄДРСР.

Крім того, відповідач посилається на те, що відновив доступ до ЄСІТС наприкінці січня 2025 при отриманні з ремонту робочого комп`ютера відповідальною особою, натомість апеляційна скарга була подана відповідачем лише 03.04.2025, тобто зі значним пропуском процесуального строку на оскарження вже після ознайомлення із судовим рішенням.

Апеляційний суд зауважує також, що посилання на такі загальновідомі обставини, як запровадження воєнного стану, не можна прийняти до уваги, оскільки введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

Посилання апелянта, щодо пошкодження матеріальної технічної бази та адміністративної будівлі №7, майдан Конституції в м.Харків, де знаходиться департамент, що підтверджується відповідними актами, та на сьогодні зазначені обставини та умови значно ускладнюють його роботу та комунікацію, апеляційним судом не приймаються з огляду того , що скаржником було суттєво пропущено процесуальний строк оскарження , вказані обставини сталися 07.11.2022.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що апелянтом не було надано нових та належних доказів, які підтверджують наявність тих підстав, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою.

Апелянтом також не було зазначено, що саме ускладнило подання апеляційної скарги на означене судове рішення після того, як стало відомо про його існування.

Наведені обставини цілком узгоджуються із висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 31.08.22 у справі №905/909/21.

Суд вказує, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не доведено об`єктивних та непереборних обставин, що перешкодили б йому подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк .

Будь-яких інших обставин, що могли б свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, не наведено скаржником ні в апеляційній скарзі, ні у клопотанні про поновлення вказаного строку, наданому на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Тобто відповідний недолік апеляційної скарги, про який зазначено в попередній ухвалі Східного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху , заявником не усунуто.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не визнає поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження обставини, наведені заявником як в апеляційній скарзі, так і у клопотанні про поновлення вказаного строку, наданому на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки такі обставини не можна вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо оскарження судового рішення.

Відтак, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача , за вх. №774 х/1, на рішення господарського суду Харківської області від "25" листопада 2024 р. у справі №922/3198/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачено ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян