Рішення

від 16.04.2025 по справі 916/451/25

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/451/25Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.,

розглянувши справу № 916/451/25 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» /ЄДРПОУ 44544025, адреса 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, прим. 1/

до відповідача: Головного управління національної поліції в Одеській області /ЄДРПОУ 40108740, адреса 65008, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А/

про стягнення 770 229,00 грн

за участі представників учасників справи:

від позивача: адвокат Невтруєв Л.Б. за довіреністю від 02.01.2025;

від відповідача: Міняйло О.М. в порядку самопредставництва;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №466/25 від 10.02.2025/ до Головного управління національної поліції в Одеській області про стягнення з Головного управління національної поліції в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» заборгованість в розмірі 770 229,00 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/451/25; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Одеській області через систему Електронний суд подав клопотання про продовження строку на подання відзиву /вх.№6491/25 від 26.02.2025/, в якому представник просить продовжити ГУНП в Одеській області строк на подання відзиву по справі №916/451/25. При цьому представник відповідача зауважує, що з метою подання відзиву відповідач звернувся з запитами до структурних підрозділів для отримання інформації та документів для підготовки та надання відзиву до суду. В строк до 21.02.2025 відповідь на запити отримано не було та відповідачем було здійснено повторні запити від 25.02.2025. Відповідач зазначає, що в разі розгляду справи судом за відсутності відзиву відповідача, це призведе до порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ухвалою суду від 27.02.2025 постановлено справу № 916/451/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "01" квітня 2025 р. на 12:30.

20.03.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача ГУНП в Одеській області подано відзив на позовну заяву /вх.№3084/25/.

21.03.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «Укргазтрейдинг» подано відповідь на відзив /вх.№9300/25/.

Ухвалою суду від 31.03.2025 заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 9316/25 від 24.03.2025/ у справі № 916/451/25 задоволено; постановлено здійснити проведення судового засідання призначеного на 01.04.2025 р. на 12:30 в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

01.04.2025 в підготовчому судовому засіданні судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті на 16.04.2025 на 11.00.

15.04.2025 через систему «Електронний суд» представник ГУНП в Одеській області подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката /вх.№12144/25/.

В судовому засіданні 16.04.2025 представник позивача Невструєв Л.Б. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі та задовольнити заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

На підставі ч. ч. 1-3 ст. 202 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Укргазтрейдинг» посилається на те, що між сторонами 28.12.2023 було укладено Договір №917 на постачання електричної енергії споживачу, згідно з яким позивач зобов`язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов`язувався оплатити її на умовах цього Договору. Позивач зазначає, що зі свого боку добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору в частині постачання відповідачу електричної енергії. Так, в грудні 2024 року позивачем на об`єкти відповідача було поставлено 460 303 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 3 363 894,32 грн. На виконання умов Договору позивач направив відповідачу примірники Акту приймання-передачі електричної енергії № УГТ00004170 від 31.12.2024. Відповідач не підписав та не повернув на адресу позивача його примірники вказаних Актів приймання-передачі електричної енергії. Окрім того, відповідач не повністю розрахувався за поставлену та спожиту електричну енергію. Разом з цим, відповідач погодив та підписав Акт звірки взаємних розрахунків за договором №917 від 28.12.2023р., яким підтвердив наявну заборгованість в розмірі 770 229,00 грн.

У відзиві на позовну заяву від 20.03.2025 представник ГУНП в Одеській області звертає увагу на те, що пунктом 13.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами обов`язків за цим Договором. За первісними умовами Договору, а саме п. 2.4. кількість товару становила 5 655 995, 45 кВт/год. В подальшому додатковими угодами, що були укладені між Сторонами, кількість товару було змінено та вона становила 4 740 317,9302 кВт/год. Пунктом 3.4. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк з 01.01.2024 року до 31.12.2024 року. Відповідно до п. 5.2. Договору в редакції додаткових угод, а саме в останній її редакції встановлено, що загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії без ПДВ складає: 25 216 313,05 грн., крім того, ПДВ у розмірі 5 043 262,61 грн., разом з ПДВ 30 259 575,66 грн., з них за рахунок відшкодування орендарями приміщень: 7 273 105,55 грн.

Відповідач зазначає, що дійсно, позивачем здійснювалась поставка електричної енергії по Договору, що не заперечується відповідачем. ГУНП в Одеській області оплачувало отриману електричну енергію, що підтверджується копіями платіжних інструкції. Загальна сума коштів, сплачених ГУНП в Одеській області по зазначеному Договору, становить 25 979 656,54 грн. В подальшому не здійснення оплати на рахунок позивача в сумі 770 229,00 грн відбулось через те, що Договір був виконаний в межах фінансування. Звертаю увагу суду на те, що Договір діяв саме до 31.12.2024, а в 2025 році не були затверджені кошти на сплату за вказаним договором в кошторисі відповідача на 2025 рік, так як Договір закінчив свою дію в попередньому бюджетному році - 2024, а отже підстав та можливостей для сплати за вказаним Договором, ГУНП в Одеській області не мало. Враховуючи те, що відповідач є бюджетною установою та здійснює розрахунки в 2025 році виключно в межах кошторису за 2025 рік, підстави для оплати коштів в сумі 770 229,00 грн в 2025 році по Договору, що скінчився в 2024 році, були відсутні. Враховуючи наведене вище, ГУНП в Одеській області просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ «Укргазтрейдинг» в повному обсязі.

У відповіді на відзив від 21.03.2025 позивач вказує, що відповідно до п. 13.1 Договору Договір діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2024 року (включно), а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором. Позивач звертає увагу суду, що постачання електричної енергії здійснювалось в межах строку дії Договору. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання по Договору перед відповідачем в частині постачання останньому електричної енергії. Відповідно до п. 6.2 Договору відповідач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору. Виходячи з вищевикладеного саме відповідачем порушено виконання зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії. Посилання відповідача на закінчення строку дії Договору не може бути доказом відсутності підстав для виконання зобов`язання по Договору. Щодо відсутності бюджетних коштів для оплати заборгованості, звертаємо увагу суду, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно). Тобто посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів задля виконання зобов`язань по Договору жодним чином не звільняє його від виконань зобов`язань по Договору.

Щодо споживання електричної енергії понад договірну величину позивач зазначає, що відповідачем не заперечується фактичне прийняття відповідачем електричної енергії згідно акту приймання-передачі електричної енергії №УГТ00004170 від 31.12.2024 року. Позивач наголошує на тому, що споживання відповідачем електричної енергії понад договірну величину, узгоджену сторонами в договорі, укладеного на підставі, в т. ч. положень Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи передбачені ст.ст.3, 509 Цивільного кодексу України загальні принципи зобов`язальних правовідносин, не звільняє відповідача як споживача електричної енергії від зобов`язання з оплати спожитого у спірному періоді обсягу такої електричної енергії, тобто відповідач повинен здійснювати оплату за фактично спожиту за договором електричну енергію протягом розрахункового періоду.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

28.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» та Головне управління Національної поліції в Одеській області уклали Договір №917 про постачання електричної енергії споживачу, який відповідно до п. 1.1. є господарським договором, за яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії Споживачу Постачальником за вільними цінами /а.с.12-24/.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Згідно з п.п. 2.3., 2.4. Найменування товару: електрична енергія відповідно до коду ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія). Кількість товару: 5 655 995,45 кВт/год.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк з 01.01.2024 року до 31.12.2024 року.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1.).

Згідно з п.п. 5.8. Договору Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в безготівковій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії, отриманих від Постачальника.

У разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному цим Договором (п. 5.12. Договору).

Пунктом 5.19. Договору визначено, що Постачальник до 5-го числа місяця наступного за місяцем поставки електричної енергії складає акт приймання-передачі електричної енергії та рахунок на оплату, які направляє Споживачу для погодження та оплати.

Оплата рахунку, акту приймання-передачі Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, акту приймання-передачі, протягом 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем або протягом строку зазначеного у комерційній пропозиції.

Згідно з п. 5.20. Споживач протягом п`яти днів з дати одержання акта приймання-передачі електроенергії зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі електроенергії, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі електроенергії.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі електроенергії, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитої електроенергії встановлюється відповідно до даних ОСР (п.5.21.).

Додатком 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №917 від 28.12.2023 Комерційна пропозиція визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2024 рік становить: Загальний обсяг 5 655 995,45 кВт/год, Загальна вартість договору, в т.ч. ПДВ 20% - 30 259 575,66 грн.

В подальшому до Договору про постачання електричної енергії споживачу №917 від 28.12.2023 були укладені: Додаткова угода №1 від 17.01.2024, Додаткова угода №2 від 09.02.2024, Додаткова угода №3 від 05.03.2024, Додаткова угода №4 від 29.04.2024, Додаткова угода №5 від 29.05.2024, Додаткова угода №6 від 15.07.2024, Додаткова угода №7 від 23.07.2024, Додаткова угода №8 від 12.08.2024, Додаткова угода №9 від 22.11.2024 /а.с.69-76/.

Відповідно до останньої редакції п. 5.2. Договору Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії без ПДВ складає: 25 216 313,05 грн, крім того, ПДВ у розмірі 5 043 262,61 грн, разом з ПДВ: 30 259 575,66

Позивач зазначає, що відповідач повинен був розрахуватись за спожиту електричну енергію в листопаді 2024 року в строк до 20.11.2024, однак відповідач не повністю розрахувався за спожиту електричну енергію в листопаді 2024 року.

Так, платіжною інструкцією №58788 від 14.12.2024р. відповідачем перераховано на рахунок позивача 2 483 387,52 грн, з яких 1 910 368,43 зараховано в рахунок погашення заборгованості за грудень 2024 року, а інші 573 019,09 грн зараховано в рахунок погашення боргу по інших періодах.

Також, платіжними дорученнями №59070 від 19.12.2024р., №59041 від 19.12.2024р., №59042 від 19.12.2024р., №58989 від 19.12.2024р., №59326 від 19.12.2024р., №59438 від 20.12.2024р. відповідачем перераховано на рахунок позивача ще 683 296,89 грн.

Таким чином, в рахунок оплати спожитої електричної енергії в грудні 2024 року відповідач перерахував позивачу 2 593 665,32 грн. Натомість 770 229,00 грн залишились не оплаченими, що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період: 2024 рік між ТОВ «Укргазтрейдинг» і ГУ НПУ в Одеській області за договором №917 від 28.12.2023, що підписаний обома сторонами /а.с.30/.

31.12.2024 був складений Акт№ УГТ00004170 приймання-передачі електричної енергії, згідно з яким на підставі Договору №917 від 28.12 2023, ТОВ «Укргазтрейдинг» передало, а ГУ НПУ в Одеській області на підставі приладів обліку за грудень 2024 використало 460,303 МВт/год електроенергії по ціні 3 363 894,32 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в розмірі 770 229,00 грн.

Суд зазначає, що підписавши Акт звірки взаємних розрахунків за договором №917 від 28.12.2023, відповідач підтвердив наявну заборгованість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Підпунктом 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я, середньострокових зобов`язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Частиною 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Крім того, ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Також, відповідно до ч. 3. ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Як вбачається з п. 5.8. Договору оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в безготівковій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання передачі електричної енергії отриманих від Постачальника.

Відповідно до п. 5.19. Договору встановлено, що Постачальник до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки електричної енергії складає акт приймання-передачі електричної енергії та рахунку на оплату, які направляє Споживачу для погодження та оплати. Оплата рахунку, акту приймання-передачі Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, акту приймання-передачі, протягом 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем або протягом строку зазначеного у комерційні пропозиції.

Крім того, відповідно до комерційної пропозиції в редакції Додаткових угод встановлено, що станом на останній календарний день розрахункового періоду Постачальником складається накладна або акт приймання-передачі електричної енергії та протягом 10 робочих днів надається Споживачу. Оплата за спожиту електричну енергію здійснюється Споживачем самостійно за фактично відпущену в розрахунковому періоді електричну енергію, на підставі накладної або акту приймання передачі електричної енергії у строк не менше 5 банківських днів з моменту отримання його Споживачем, але не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим періодом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Зазначене, також, узгоджується з п. 5.16 Договору.

При цьому відповідач наголошує на тому, що не здійснення оплати на рахунок позивача в сумі 770 229,00 грн відбулось через те, що Договір був виконаний в межах фінансування.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Договір діяв саме до 31.12.2024 року, а в 2025 році не були затверджені кошти на сплату за вказаним договором в кошторисі відповідача на 2025 рік, так як Договір закінчив свою дію в попередньому бюджетному році - 2024, а отже підстав та можливостей для сплати за вказаним Договором, ГУНП в Одеській області не мало. Враховуючи те, що відповідач є бюджетною установою та здійснює розрахунки в 2025 році виключно в межах кошторису за 2025 рік, підстави для оплати коштів в сумі 770 229,00 грн в 2025 році по Договору, що скінчився в 2024 році, були відсутні.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.670 Цивільного кодексу України передбачено, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, відповідно до п.п.6.2.1 Договору, зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.п.6.2.3 Договору відповідач зобов`язався раціонально використовувати електричну енергію, обережно поводитись з електричними пристроями та використовувати отриману електричну енергію виключно для власниого споживання та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії.

Згідно п.1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п.4.3 ПРРЕЕ).

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується фактичне прийняття електричної енергії згідно акту приймання-передачі електричної енергії №УГТ00004170 від 31.12.2024 року.

Відповідно до п.4.7 ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Крім того, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць (п.2.3.13 ПРРЕЕ). Аналогічний розрахунковий період передбачений умовами п.5.16 Договору.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд погоджується з доводами сторони позивача, що споживання відповідачем електричної енергії понад договірну величину, узгоджену сторонами в договорі, укладеного на підставі, в т. ч. положень Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи передбачені ст. ст. 3, 509 Цивільного кодексу України загальні принципи зобов`язальних правовідносин, не звільняє відповідача як споживача електричної енергії від зобов`язання з оплати спожитого у спірному періоді обсягу такої електричної енергії.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Доводи сторони відповідача не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи та в повному обсязі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В заяві /вх.№12144/25 від 25.04.2025/ ГУ НПУ України в Одеській області посилається на те, що заявлена суму судових витрат є явно завищеною, необґрунтованою та не підтвердженою належними доказами. Окрім відсутності належного підтвердження заявленого розміру витрат, відповідач звертає увагу на невідповідність цієї суми реальній необхідності витрат часу та зусиль адвоката у даній справі.

На думку відповідача зазначена категорія спору є типовою (порушення договірних зобов`язань) та не може бути віднесена до справ підвищеної складності. Спір не містить унікальних чи прецедентних правових питань, а фактичні обставини не виходять за межі звичайної господарської практики. Відтак, сума 21 000,00 грн за правничу допомогу у даній справі, на думку відповідача, є очевидно непропорційною обсягу роботи, необхідному для захисту інтересів позивача, та значно перевищує розумні межі.

Також відповідач зауважує, що з актів приймання-передачі послуг вбачається, що час витрачений на надання адвокатських послуг по кожному процесуальному документу є невеликим, що свідчить про нескладність зазначеної роботи. Більшість процесуальних документів у справі носить шаблонний характер. Зразки багатьох таких документів можна знайти у відкритих джерелах, тому підготовка цих документів не потребувала від представника позивача значного часу або особливої інноваційності. Отже, заявлений гонорар включає оплату переважно типових дій, виконання яких не становило значної складності. А отже в задоволенні вимог представника позивача щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката має бути відмовлено повністю. Водночас, відповідач зауважує, що якщо суд дійде висновку про можливість задоволення заяви представника позивача, ГУ НПУ в Одеській області просить суд зменшити розмір заявлених витрат на оплату правничої допомоги адвоката до мінімально можливого розміру.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укргазтрейдинг» та Адвокатом Невструєвим Л.Б. було укладено Договір №2/24 від 17.02.2024 про надання правничої допомоги; та Додаткову угоду №6/25 від 31.01.2025 до Договору №2/24 від 17.02.2024.

Умовами Договору зокрема визначено, що Сторони погоджують розмір погодинної ставки Адвоката за надання будь-яких видів професійної допомоги на рівні 3 000,00 грн за 1 годину.

Відповідно до вказаного Договору та Додаткової угоди Адвокатом Невструєвим Л.Б. надана правова допомога ТОВ «Укргазтрейдинг» в тому числі у вигляді надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових процесуальних та інших документів правового характеру. Представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами.

07.02.2025 року Позивачем та Адвокатом Невструєвим Л.Б. складено та підписано Акт про прийняття-передачі наданих послуг №1/06/25 та Детальний опис наданої професійної правничої допомоги.

Таким чином, з поданих до суду матеріалів вбачається, що розмір витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги в рамках справи по стягненню з відповідача штрафних санкцій по заборгованості за поставлену електричну енергію становить 21 000,00 гривень, що підтверджується наступним: Договором №2/24 від 17.02.2024р. про надання правничої допомоги; Додатковою угодою №6/25 від 31.01.2025р. до Договору №2/24 від 17.02.2024р.; Детальним описом наданої професійної правничої допомоги; Актом про прийняття-передачі наданих послуг №1/06/25 від 07.02.2025р.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги адвокатом.

Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, господарський вважає за належне стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн, та відхиляє доводи сторони відповідача, наведені в заяві від 15.04.2025.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 9 243,00 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 446062 від 07.02.2025.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 9 243,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Головного управління національної поліції в Одеській області /ЄДРПОУ 40108740, адреса 65008, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» /ЄДРПОУ 44544025, адреса 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, прим. 1/ заборгованість у розмірі 770 229,00 грн /сімсот сімдесят тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 00 копійки/, а також судовий збір в розмірі 9 243,00 грн /дев`ять тисяч двісті сорок три гривні 00 копійок/ та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн /двадцять одна тисяча гривень 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 р.

Суддя Н.Д. Петренко