Рішення

від 15.04.2025 по справі 921/476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2025 року місто Тернопіль Справа № 921/476/24(914/2155/24) Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Дідур А.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД, село Настасів Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.Смарт Трейдинг, м.Київ

про стягнення 296 048грн 00коп.

в межах справи

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", село Настасів Тернопільського району Тернопільської області

за участю представників:

позивача: Качур С.В., адвокат, ордер серії ВО №109632 від 28.01.2025;

відповідача: Фукс А.В., адвокат, ордер серії АІ №1785277 від 06.01.2025.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю БМБУД, село Настасів Тернопільського району Тернопільської області звернулося 02.09.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.Смарт Трейдинг, м.Київ, про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 296 048грн 00коп.

Позовні вимоги ґрунтуються на обставинах укладення між сторонами у справі договору поставки №19-09/12_Н від 12 вересня 2019 року, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити позивачу сиру нафту на умовах, визначених договором.

В подальшому, 30.09.2019 позивачем на прохання ТОВ "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" було підписано видаткову накладну №19000095 та Акт №19000095 прийому-передачі нафти сирої, утім товар не був відвантажений на транспорт ТОВ "БМБУД", тобто насправді господарської операції з передачі товару не відбулося і відповідачем не доведено документально наявність у нього на зберіганні відповідної кількості нафти з метою її відпуску позивачу, як і не надано товарно-транспортних накладних.

ТОВ "БМБУД" частково, в сумі 296 048грн 00коп. перераховано кошти відповідачу за нафту, однак фактично даний товар не отримано, відтак зважаючи на закінчення терміну дії договору, просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти.

Заперечення відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечив, вказуючи на те, що ним відповідачу поставлено нафту сиру в кількості 87 тонн на суму 1 200 600 грн, що підтверджується первинними документами, котрі підписані сторонами та складені належним чином. Вказує, що Відповідачем належним чином відображено в податковому та бухгалтерському обліку вказані товарні операції, зокрема за даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 ТОВ А.Т.Смарт Трейдинг придбано товар (нафту сиру ) впродовж двох років - з 30.09.2017 по 30.09.2019 в кількості 154,493 т, котру відвантажено на зберігання в с. Новий Яр Яворівського району Львівської області по вул. Приозерна 55А, в тому числі продано позивачу в кількості 87,00т та поставлено на умовах EXW (Інкотермс-2000) шляхом відвантаження товару на транспорт покупця с. Новий Яр Яворівського району Львівської області по вул. Приозерна 55А, що виключає можливість підтвердження відповідачем транспортування нафти позивачу, водночас, підтверджує реальність поставки товару.

Щодо кількості товару, необхідного для відпуску покупцю, то відповідач просив долучити копії договорів на придбання даного товару в третіх осіб та надав первинні документи. Просив звернути увагу на здійснення позивачем конклюдентних дій, за якими ТОВ "БМБУД" підтверджено відвантаження товару та намір Покупця здійснити розрахунок, адже позивачем підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 та здійснено три платежі за договором (21.05.2020, 13.07.2023, 14.07.2023). Вважає, що у протилежному випадку, відповідач не мав підстав для вчинення відповідних дій.

Твердження позивача про помилковість підписання даних первинних документів, складення податкових декларацій на вказані господарські операції вважає безпідставними.

На думку відповідача, метою цього позову є намагання ТОВ "БМБУД" не сплачувати кошти за отриманий товар та зупинити розгляд заяви про банкрутство відповідача (справа №921/476/24). Також, відповідач вважає, що позивач з цією ж метою звернувся з позовом про визнання недійсним правочину (договору) та стягнення цих же коштів (справа №921/476/24(910/11610/24)).

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2024 (суддя Іванчук С.В.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122272158) відкрито провадження у справі №921/476/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника; на офіційному вебпорталі судової влади України 10.102024 опубліковано повідомлення №74270 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "БМБУД", вчинено інші процесуальні дії.

На підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 12.11.2024, супровідного листа №914/2155/24/1/24 від 26.11.2024 матеріали справи №914/2155/24 передано Господарському суду Тернопільської області для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "БМБУД".

В подальшому, справі присвоєно унікальний номер 921/476/24(914/2155/24) та, згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2024, справу розподілено судді Андрусик Н.О., в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД".

Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року справу №921/476/24(914/2155/24) прийнято до провадження суддею Андрусик Н.О. за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання, призначене на 02.01.2025 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Андрусик Н.О. у відпустці, було перенесено на 28.01.2025 (ухвала від 07.01.2025), з подальшим відкладенням на 18.02.2025.

Ухвалою суду від 28 січня 2025 року, з урахуванням клопотання відповідача без номера від 28.01.2025 (вх.№№718, 719 від 29.01.2025), на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 28 січня 2025 року повернуто без розгляду відзив на позовну заяву без номера від 06.01.2025 (вх.№121 від 07.01.2025).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18.02.2025, задоволено клопотання позивача без номера від 14.02.2025 (вх.1129) про поновлення строку, встановленого ухвалою суду від 28.01.2025, для подання доказів; долучено до матеріалів справи документи згідно переліку.

Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 18.03.2025, котре не відбулося у зв`язку з надходженням повідомлення від служби судової охорони про замінування адміністративної будівлі Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 18 березня 2025 року судове засідання призначено на 01.04.2025, в якому оголошувалася перерва до 15.04.2025.

В судовому засіданні сторони підтримали доводи та заперечення, наведені у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

У судовому засіданні 15.04.2025 оголошено скорочену частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

12 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю А.Т.Смарт Трейдинг як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБУД" як покупцем укладено договір поставки №19-09/12_Н (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, передати (поставити) у власність Покупця сиру нафту (далі товар) у відповідності до Специфікацій, які оформляються додатками до цього договору та є його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість і вартість товару, що має бути поставлена згідно договору, визначається в Специфікаціях, які оформляються на поставку окремої партії товару і становлять невід`ємну частину цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору, ціна на одиницю товару визначається на кожну окрему партію товару та вказується у відповідній Специфікації.

У пунктах 3.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом стовідсоткової оплати вартості конкретної партії товари протягом 30 банківських днів з моменту поставки (підписання відповідної видаткової накладної), якщо інше не буде зазначено у цій специфікації.

У пункті 5.1 договору узгоджено, що поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW (Інкотермс-2000) шляхом відвантаження товару на транспорт Покупця в селі Новий Яр, Яворівського району Львівської області, вулиця Приозерна, 55а або в іншому місці, що вказане в Специфікації. Місцем передачі товару за договором є пункт відвантаження товару, що визначений відповідною Специфікацією (пункт 5.2 договору).

Датою поставки є дата підписання повноваженими представниками Покупця товаросупровідних документів (пункт 5.6 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, приймання-передавання товару здійснюється шляхом підписання товаросупровідних документів в пункті передачі товару, визначеному згідно пункту 5.1 цього договору.

Приймання-передавання товару проводиться за кількістю - згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно із сертифікатом якості або у відповідності з порядком, передбаченим діючим законодавством України (пункт 6.2 договору).

Перехід права власності та ризиків на товар, що постачається відбувається в момент його фактичної передачі Покупцю та підписання товаросупровідних документів (пункт 6.3 договору).

Договір набрав чинності з моменту його підписання та діяв до 31.12.2019 (пункт 11.1 договору).

12.09.2019 сторонами підписано Специфікацію № 1 на поставку в строк до 01.11.2019, 87 тонн сирої нафти, на суму 1 200 600 грн. з ПДВ. Пунктом 1 Специфікації №1 від 12.09.2019 погоджено поставку товару на умовах Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції 2010 року за адресою: вулиця Приозерна, 55а, село Новий Яр Яворівського району Львівської області. Згідно з пунктом 3 Специфікації товар підлягав оплаті протягом 30 банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до Оборотного-сальдової відомості по рахунку 201 ТОВ «А.Т.СМАРТ ТРЕЙДИНГ» за період з 30.09.2017-30.09.2019 з поступлень нафти сирої мало на зберіганні для реалізації 154,493тонн у зазначеному періоді було реалізовано 87тонн, залишок склав 67, 496тонн нафти сирої. Як зазначає відповідач, реалізовану позивачу нафту ним придбано у кількості 82,15т в ТОВ «УКРЄВРОДИЗЕЛЬ», та у кількості 72,343т - у ТОВ «ІНСТРОМЕТ», що вбачається з картки по рахунку 201 за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

Встановлено, що відповідачем, на виконання взятих на себе договірних зобов`язань, було поставлено, а ТОВ «БМБУД» прийнято нафту сиру в кількості 87 тонн за ціною 11 500 грн за тонну, загальною вартістю 1200600,00 грн (в тому числі 200 100грн 00коп. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 19000095 від 30.09.2019 та Актом прийому-передачі №190000 95 від 30.09.2019, які підписані обома сторонами без жодних заперечень чи будь-яких застережень, а їх підписи скріплені печатками товариств.

Матеріалами справи також підтверджено, що ТОВ "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" за фактом здійснення продажу сирої нафти покупцю в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано (квитанція про реєстрацію податкової накладеної від 15.10.2019, а.с.77 том І) податкову накладну №20 від 30.09.2019 з визначенням обсягу відвантаженого товару (87 тонн), його ціни за одиницю (11 500грн.) вартості партії товару (1 000 500грн.) та визначено податок на додану вартість за цією партією товару в розмірі 200 100грн. У Розшифровці податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) відповідачем визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 200 100грн з реалізації позивачу товару на суму 1 000 500грн.

Актом звірки розрахунків станом на 31.12.2020 ТОВ "БМБУД" підтвердило наявність заборгованості перед ТОВ "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" за договором №19-09/12_Н від 12.09.2019 в розмірі 1104552,00грн. (з відображенням здійснення 21.05.2020 оплати товару в сумі 96048грн, а.с.80 том І).

Крім того, ТОВ "БМБУД" перераховано на розрахунковий банківський рахунок ТОВ "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ":

- 21.05.2020 на підставі платіжної інструкції №1992 грошові кошти в сумі 96 048грн, де в графі «призначення платежу» зазначено "оплата за нафту згідно дог Договір №19-09/12_Н у сумі 80040.00грн., ПДВ 20 % 16008.00грн.";

- 13.07.2023 на підставі платіжної інструкції №13/07/20234169 грошові кошти в сумі 100 000грн, де в графі «призначення платежу» зазначено "оплата за матеріали згідно Договору №19-09/12, накладна "19000095 від 30.09.19р._ у т.ч. ПДВ 20% - 16666.67грн.";

- 14.07.2023 на підставі платіжної інструкції №14/07/20234185 грошові кошти в сумі 100 000грн, де в графі «призначення платежу» зазначено "оплата за матеріали згідно Договору №19-09/12, накладна "19000095 від 30.09.19р._ у т.ч. ПДВ 20% - 16666.67грн.".

Тобто всього позивачем сплачено 296 048грн 00коп. Дана обставина сторонами не заперечується.

Також позивачем сформовано в електронному вигляді податкову накладну (ПН) за вересень 2019 від 18.10.2019 з розшифровками коригування сум податку на додану вартість (додаток № 1 до ПН) та Розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до ПН), з квитанціями про їх реєстрацію органом ДПС 18.10.2029, відповідно до яких за звітний період вересень 2019 року позивачем відображено господарську операцію з контрагентом за ідент. податковим номером платника податку на додану вартість №389607626593 (ТОВ «А.Т.Смарт трейдинг) на суму 1 000 500,00грн без ПДВ та 200100,00грн ПДВ (а.с.184-192 том ІІ).

Позивачем зазначено, що дані кошти сплачені без реальної передачі товару, та, оскільки термін дії договору поставки №19-09/12 від 12.09.2019 закінчився 31.12.2019 і на даний час поставка товару є неможливою за цим договором, тому кошти ТОВ "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" набуто без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим та з метою захисту своїх майнових прав на суму 296 048грн 00коп. заявлено даний позов.

Мотиви та норми закону, з яких суд виходить ухвалюючи рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "БМБУД" заявлено позов про стягнення з ТОВ "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" у порядку статті 1212 ЦК України безпідставно набутих коштів у розмірі 296 048грн 00коп.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Тобто предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у даній справі підлягають встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 12.09.2019 укладено договір поставки №19-09/12_Н, відповідно до умов якого позивач як Замовник зобов`язався придбати та оплатити відповідачу як Продавцю товар нафту сиру в кількості, за ціною та в асортименті, котрі визначаються в Специфікаціях до договору, що є його додатками та невід`ємними частинами договору, і складаються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до Специфікації №1 до договору сторонами погоджено поставку товару - 87тонн сирої нафти за ціною 11 500 грн за тонну. Загальна вартість поставки визначена в розмірі 1 200 600 грн (з ПДВ).

У п.5.1 договору та п.1 Специфікації сторонами погоджено, що поставка здійснюється на умовах EXW згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів в редакції 2000 року, за адресою: вулиця Приозерна, 55а, село Новий Яр Яворівського району Львівської області.

Матеріалами справи, зокрема видатковою накладною №19000095 від 30.09.2019 та Актом прийому-передачі №19000095 від 30.09.2019 підтверджується, що 30 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю А.Т.Смарт Трейдинг відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБУД" 87тонн сирої нафти, загальною вартістю 1 200 600 грн (з ПДВ), що також відповідає умовам п.5.1-5.3, 6.1 договору.

Всі первинні документи (видаткова накладна 19000095, акт приймання-передачі № 19000095), договір поставки, Специфікація № 1, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 підписані повноважними особами позивача та відповідача, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)(ч.2 ст. 207 ЦК України).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Викладені умови укладеного між сторонами договору, права та обов`язки сторін, порядок їх виконання, встановлений судом факт підписання повноважними особами письмового договору, дають підстави вважати, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки. При цьому сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, які є необхідними для даного виду договорів, а тому відповідно до вимог ст.ст.638, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 180, 265 Господарського кодексу України такий правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно з нормами статей 173, 174, 175 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 ЦК України).

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату укладення договору (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом дату укладення договору), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Водночас у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Судом встановлено, що видаткова накладна №19000095 від 30.09.2019 та Акт прийому-передачі №19000095 від 30.09.2019 містять найменування постачальника та покупця, дату їх складання, зміст та обсяг господарської операції, правочин, на підставі якого така операція здійснюється, одиницю виміру господарської операції, підпис особи, яка отримала товар (директор Носик Валерій Вікторович), а також відтиск печатки ТОВ "БМБУД".

Оскільки первинні бухгалтерські документи містять відтиск печатки юридичної особи позивача, враховуючи, що позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на документах первинного бухгалтерського обліку, з огляду на те, що позивач на обставини втрати печатки товариством не посилається, і такі документи в матеріалах даної справи відсутні, відповідно при з`ясуванні обставин чи печатка товариства була загублена позивачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, судом вищезазначених обставин не встановлено.

Отже, наявність підпису та відтиск штампу позивача на видатковій накладній та на акті прийому-передачі товару, є належним доказом участі позивача у здійсненні господарської операції з отримання товару.

Також на підтвердження факту відпуску товару, відповідно й здійснення господарської операції на суму 1 200 600грн 00коп. з ПДВ, відповідачем долучено складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.09.2019 №20; постачальником (продавцем) згідно з даною податковою накладною є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю А.Т.Смарт Трейдинг, отримувачем (покупцем) є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБУД"; номенклатура товару нафта сира, 87тонн (а.с. 73 том І).

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 15.10.2019 за №9240847365 (а.с. 77).

Щодо наданої відповідачем податкової накладної суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, реєстрація податкової накладної є відображенням здійснення господарської операції.

З поданої відповідачем податкової накладної вбачається, що у ній в графі «Постачальник (продавець)» відображено ТОВ А.Т.Смарт трейдинг» (ідентифікаційний код 38960764), а в графі «Отримувач (покупець)» зазначено ТОВ "БМБУД" (ідентифікаційний код 41037833), як і в розшифровці щодо виникнення податкового зобов`язання із сплати ПДВ на суму 200 100грн з господарської операції, здійсненої з позивачем на суму 1 000 500грн (без ПДВ).

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарських операцій.

При цьому, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Тобто, віднесення/не віднесення Покупцем сум податків за отриманими від Постачальника податковими накладними до податкового кредиту не може підтверджувати або відповідно спростовувати обставини реальності поставки товару за спірними видатковими накладними.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд повинен враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19.

Наявні в матеріалах справи докази: видаткова накладна № 19000095 від 30.09.2019, Акт прийому-передачі №190000 95 від 30.09.2019, платіжні інструкції №1992 від 21.05.2020, №13/07/20234169 від 14.07.2023, №14/07/20234185 від 14.07.2023 та податкова накладна № 20 від 30.09.2019, містять всі необхідні реквізити щодо їх заповнення, такі докази в своїй сукупності дають можливість суду зробити висновок про більшу вірогідність існування між сторонами договірних відносин, а ніж про їх відсутність.

Водночас, слід зазначити, що пунктом 192.1 ст.192 Податкового кодексу України передбачено можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної у разі допущення помилок при її складанні, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Отже, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН, з метою виправлення помилки необхідно скласти розрахунок коригування до неї.

У даному випадку відповідачем не здійснювалося коригування до податкової накладної за спірною господарською операцією з реалізації товару, а позивачем такого коригування не ініційовано; матеріали справи протилежного не підтверджують і такі обставини жодна із сторін спору суду не повідомила.

У податковій накладній (ПН) за вересень 2019 від 18.10.2019 та згідно з Розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до ПН), квитанцій про їх реєстрацію органом ДПС 18.10.2029, позивачем віднесено за вересень 2019 року до сум податкового кредиту 11 709 103грн з операцій з придбання товарів, що включає обсяг поставки нафти сирої за договором від 12.09.2019 року на суму 1000 500,00грн без ПДВ та 200100,00грн ПДВ (а.с.192 том 2).

Отже дана господарська операція відображена у податкових зобов`язаннях позивача. Відповідно, позивачем був сформований як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару.

Отримавши товар, позивач (покупець) зазначив про це у податковій звітності щодо податку на додану вартість та визначив своє право на формування податкового кредиту в обсязі поставок відповідача.

При цьому, позивачем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту відповідачем за даною господарською операцією згідно договору поставки від 12.09.2019 до органу фіскальної служби не подавалися.

В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України щодо притягнення позивачем до відповідальності осіб за неправомірні дії щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача спірної поставки товару за договором поставки від 12.09.2019 №19-09/12_Н.

Отже, господарська операція із спірної поставки товару за договором поставки була відображена в податковому та бухгалтерському обліку позивача та відповідача.

Також дану господарську операцію сторонами підтверджено в акті звірки розрахунків станом на 31.12.2020, який теж підписано обома сторонами, а підписи посадових осіб скріплено печатками товариств.

Щодо реальності руху активів, то суд враховує надані відповідачем докази на підтвердження наявності в нього достатньої кількості товару для реалізації позивачу, зокрема Оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за період з 30.09.2017 по 30.09.2019 щодо поступлень товару - нафти сирої, відповідно до яких у Товариства за адресою: с. Новий Яр Яворівського району Львівської області, вулиця Приозерна, 55а знаходилось на зберіганні для реалізації 154,493тон;

- картку рахунку 201 за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, згідно з якою підтверджується факт придбання нафти сирої у кількості 82,15 тонн в ТОВ «УКРЄВРОДИЗЕЛЬ», у кількості 72,343 тонни - у ТОВ «ІНСТРОМЕТ»,;

- копії договорів поставок № 22/02/2019 від 22.02.2019, № 010319 від 01.03.2019, з долученими первинними документами на отримання покупцем (відповідачем у справі) товару;

- копії договорів перевезення товару нафти сирої № 26022019/02 від 26.02.2019; № 2019/06-05 від 05.06.2019 (та долученими до них додатками, ТТН, замовленнями, актами надання послуг тощо);

- копії договору зберігання № №2/15/06 від 15.06.2019, та додаткового договору від 15.05.2019 до нього з долученими до нього актами приймання-передачі нафти сирої в кількості 11 шт.;

- копії договору оренди №ДО-01/19 від 25.02.2019 з долученими до нього актами приймання-передачі майнаназемних резервуарів, тощо.

Таким чином, наведені обставини переконливо свідчать про реальних рух товару, зокрема надходження його на склад Продавця та подальше відвантаження позивачу.

Також суд бере до уваги факт здійснення позивачем часткової оплати товару, адже із змісту платіжних документів вбачається, що ТОВ "БМБУД" здійснено платежі за товар, отриманий саме на підставі договору №19-09/12_Н від 12.09.2019. Аналіз вищезазначених операцій, зміст умов п.3.2, 6.1-6.3 договору №19-09/12_Н від 12.09.2019 свідчить, що оплата товару позивачем здійснено за фактом його поставки. В призначенні платежу платіжних документів позивач вказував про оплату товару за договором №19-09/12_Н від 12.09.2019.

І з цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України діє доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки); у праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину, наприклад, оплати (часткової чи повної) за товар за договором.

Оскільки конклюдентні дії сторони позивача щодо часткової оплати товару за договором свідчать про факт отримання товару, то у такому випадку позивач не вправі посилатися на неотримання товару, тим паче за наявності інших достовірних і не спростованих доказів, які свідчать про передачу та прийняття товару.

Окремо суд звертає увагу на те, що, здійснивши грошові перекази у 2020році, двічі у 2023 році на значну суму, позивач тривалий час (більше року) не здійснював жодних дій чи бодай спроб задля їх повернення, тобто вказана сума залишалася незатребуваною впродовж значного проміжку часу, і звернувся з такою вимогою позивач лише 02.09.2024.

Отже, зважаючи на наведене в площині існування первинних доказів, доказів фінансової звітності, податкової звітності, факту часткової оплати товару (тричі!) за договором, суд вважає, що відповідачем у спірних правовідносинах документально підтверджено факт відвантаження товару відповідачу за договором поставки №19-09/12_Н від 12.09.2019 на підставі видаткової накладної №19000095 від 30.09.2019, Акту прийому-передачі нафти сирої №19000095 від 30.09.2019.

Як вже зазначалося вище, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19).

Як свідчать встановлені судом обставини справи, сторонами не заперечується наявність між ними укладеного 12.09.2019 договору поставки №19-09/12_Н, а також не заперечується факт перерахування позивачем на підставі цього договору коштів в загальній сумі 296 048грн 00коп. на користь відповідача, тоді як між сторонами існує лише спір щодо подальшого виконання цих домовленостей. Зокрема, позивач стверджує, що фактичної передачі товару не відбулося, строк дії договору закінчився, а тому існують усі правові підстави для повернення відповідачем отриманих від позивача коштів, на противагу цих тверджень відповідач зазначає, що ним було виконано умови договору шляхом відвантаження 87 тонн сирої нафти на суму 1 200 600грн 00коп.

Тобто у спірній площині у цій справі фактично перебуває питання виконання договірних відносин сторонами, правове регулювання яких здійснюється нормами зобов`язального права.

Звідси, з урахуванням встановлених обставин справи, є безпідставними аргументи позивача щодо відсутності договірних відносин між сторонами.

Натомість, матеріалами достовірно встановлено, що відповідачем на виконання взятих на себе договірних зобов`язань відвантажено позивачу сиру нафту, загальною вартістю 1 200 600грн 00коп., як це було погоджено Специфікацією №1 до договору. Протилежного позивачем не доведено та документально не спростовано факту відвантаження відповідачем нафти сирої, а натомість його доводи ґрунтуються на недоведених сумнівах.

Посилання позивача на закінчення строку дії договору, судом відхиляється з огляду на те, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін. За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України, ст.202 ГК України). Зважаючи на положення ст.599 - 601, 604 - 609 ЦК України, закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, що залишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено не тільки однією стороною (у даному випадку повністю виконано договірне зобов`язання відповідачем та частково здійснено оплату позивачем), не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Крім того, посилання позивача на п.п. 5.2.6 та 7.5.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Держкомітету з питань технічного регулювання споживчої політики № 281/171/578/155 20.05.2008 та твердження про те, що операція з відпуску нафти і нафтопродуктів оформлюється товарно-транспортною накладною (далі ТТН) судом оцінюється критично з огляду на умови поставки/відпуску товару за укладеним договором (п.5.1. договору).

Так, термін EXW (англ. Ex Works), або (Франко завод (…назва місця) Правил Інкотермс 2010, на який сторони зіслались у договорі, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

У спірних правовідносинах поставка здійснювалася шляхом відвантаження товару на транспорт Покупця у с. Новий Яр Яворівського району Львівської області, вулиця Приозерна, 55а. Тому суд погоджується з доводами відповідача, котрі ґрунтуються на тому, що складання і підписання ТТН між Продавцем та Покупцем є неможливим, оскільки Продавець не поставляв (перевозив) товар, а лише надав його у розпорядження Покупцю на складі за вказаною у договорі та Специфікації адресою.

Окрім того, з огляду на встановлені обставини справи, поведінку сторін у даному спорі, зокрема позивача, суд вважає за необхідне зазначити додатково таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У даному випадку усі наявні у справі докази та встановлені на їх підставі обставини справи переконливо свідчать про фактичне здійснення господарської операції з відвантаження відповідачем товару позивачу. Доказів, які б спростували цей факт чи могли викликати справедливий сумнів позивачем не надано.

Тому, в контексті наведеного слід зауважити, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів), а його використання всупереч призначенню не може бути виправдано, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом задля отримання судового рішення.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Пронін проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «БМБУД» до ТОВ "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 296048,00 грн є безпідставним, недоведеним належними доказами, а доводи позивача такими, що не спростовують висновків суду, наведених вище, а тому у його задоволенні суд відмовляє.

Висновки господарського суду.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, враховуючи принцип вірогідності доказів, на підставі якого суд дійшов висновку про отримання позивачем товару саме на виконання умов договору поставки №19-09/12_Н від 12.09.2019, що свідчить про безпідставність вимоги про повернення сплачених коштів за такий товар за нормами ст. 1212 ЦК України, відтак дійшов висновку про відмову у позові.

Розподіл судового збору.

Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, враховуючи що у позові судом відмовлено, сплачений позивачем судовий збір не відшкодовується.

.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 28.04.2025.

Суддя Н.О. Андрусик