Рішення від 25.04.2025 по справі 922/776/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/776/22 (922/336/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРІТАС" (61153, м.Харків, пр.Ювілейний, будинок 56, офіс 105, код ЄДРПОУ 3705591) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іваненка Є.В (61050, м.Харків, вул.Юр`ївська 14/7,каб.1, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (03051, м.Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд.6, оф.105/2, код ЄДРПОУ 44074239) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство ТОВ "Інтегрітас"

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітас" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іваненка Є.В звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "АК Просторпрод" в якій просить суд стягнути з ТОВ "АК Просторпрод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітас" заборгованість у розмірі 197 701,80 грн. - основний борг ,18 000,75 грн. - 3 % річних, 101 058,68 грн. індекс інфляції, 219 009,10 грн. неустойка (пеня), що всього складає 535 770,33 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Суд зазначає, що в межах справи №922/776/22 ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтегрітас", визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Гуд-Рент" до ТОВ "Інтегрітас" у розмірі 1466462,19 грн заборгованості та 24810,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ТОВ "Інтегрітас", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іваненка Є.В., призначено попереднє засідання суду.

12.05.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітас" за № 68678.

Постановою Господарського суду Харківської області від 15.12.2022 ТОВ "Інтегрітас" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Іваненка Є.В.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. №922/336/25 від 04.02.2025) передана на розгляд судді Усатому В.О.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог статей 162,164, 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.02.2025 залишено без руху позовну заяву (вхідний номер 336/25 від 04.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітас" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іваненка Є.В.

Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- надання відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

Роз`яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітас" 07.02.2025 о (б) 16:12.

Отже, ухвала суду від 07.02.2025 отримана заявником 07.02.2025, з огляду на що строк на усунення недоліків заяви - до 17.02.2025 включно.

17.02.2025 (тобто в межах строку встановленого ухвалою суду від 07.02.2025) до суду від позивача надійшла заява (вх.№4167) про усунення недоліків, зокрема з зазначеннм відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи з урахуванням заяви позивача (вх.№ 4167 від 17.02.2025) суд встановив, що позивачем усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху в межах строку встановленого ухвалою суду від 07.02.2025, позовну заяву подано з додержанням вимог статей 20, 162-164, 172 ГПК України, а тому суд визнав їх достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду 24.02.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітас" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іваненка Є.В (вх.№ 336/25 від 04.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" до розгляду в межах справи №922/776/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітас". Відкрито провадження у справі № 922/776/22 (922/336/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, ухвалено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" 25.02.2025 після 17 години.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 24.02.2025 отримана заявником 26.02.2025, з огляду на що строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 13.03.2025 включно.

Суд звертає увагу на те, що на адресу Господарського суду Харківської області відповідач відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРІТАС" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іваненка Є.В не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 листопада 2021 року між ТОВ "АК Просторпрод" (Замовник) та ТОВ "ІНТЕГРІТАС" (Виробник) укладено Договір №625 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, виготовити, відповідно до Технічним умов Товару, та поставити Товар Замовнику під Торговим знаком, для подальшого продажу Замовником, а Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виготовлений та поставлений Товар на умовах даного Договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору №625 , ТОВ "Інтегратіс" здійснив виробництво та постачання товарів на користь ТОВ "АК Просторпрод" на загальну суму 227 701,80 грн.

В підтвердження зазначеного позивачем долучено до позовної заяви наступні видаткові накладні:

- Видаткова накладна №1761 від 29.11.2021 року на суму 26 991,90 грн;

- Видаткова накладна №1762 від 29.11.2021 року на суму 14 472,00 грн;

- Видаткова накладна №1796 від 206.12.2021 року на суму 34 138,80 грн;

- Видаткова накладна №1797 від 06.12.2021 року на суму 4 824,00 грн;

- Видаткова накладна №1817 від 06.12.2021 року на суму 365,40 грн;

- Видаткова накладна №1880 від 13.12.2021 року на суму 40 016,70 грн;

- Видаткова накладна №1842 від 20.12.2021 року на суму 56 405,70грн;

- Видаткова накладна №1873 від 24.12.2021 року на суму 11 799,00 грн;

- Видаткова накладна №1874 від 24.12.2021 року на суму 38 553,30 грн;

Крім того, в підтвердження поставок товару позивачем долучено до позовної заяви товарно-транспортні накладні №1761 від 29.11.2021;№1800 від 13.12.2021;1842 від 20.12.2021.

Згідно з п.4.3 Договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка Товару , що додаються до цього Договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору оплата за Товар здійснюється в національній валюті протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту приймання передачі-Товару на підписання накладної про прийняття Товару.

Згідно з п.6.1. Договору, перехід права власності на Товар від Виробника до Замовника здійснюється в момент приймання - передачі Товару на складі Замовника та підписання накладної.

Відповідно до п. 8.3 Договору сплата неустойки, штрафу, пені і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань, не звільняють Сторони від виконання зобов`язань за цим Договором, крім випадків, передбачених законодавством України.

Згідно з п.8.4 Договору за порушення строків оплати передбачених цим Договором Замовник сплачує Виробнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Як зазначає позивач, 18.02.2022 року ТОВ "АК Просторпрод" здійснило перерахування коштів у розмірі 30 000,00 грн.

Вищезазначене підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Інтегрітас" в банківській установі АТ "ПроКредитБанк" від 18.02.2022 року, призначення платежу: "Оплата за товар зг. Договору поставки №625 від 01.11.2021р".

Позивач зазначає, що після вищевказаного платежу жодних інших надходжень за Договором поставки №625 від 01.11.2021 р. не було.

Як зазначає позивач , з метою вирішення питання дебіторської заборгованості у досудовому порядку, з метою звіряння сум заборгованості та вирішення питання щодо наявності підстав щодо подання позовної заяви до суду в межах справи про банкрутство 01 липня 2024 року, через електронну адресу арбітражного керуючого (arbitr@ilаwyers.com.uа) Іваненко Євген Володимирович направив на електронну адресу ТОВ "АК ПРОСТОРПРОД" (agrultov@ukr.net), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, вимогу вих. №780-776.2024 від 01.07.2024 року про надання акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ "ІНТЕГРІТАС" та ТОВ "АК ПРОСТОРПРОД" з 01.01.2022 року по теперішній час.

Як вказує позивач, відповідь на зазначену вимогу арбітражний керуючий не отримав.

04 жовтня 2024 року ліквідатором Боржника була направлена Вимога щодо повернення банкруту суми дебіторської заборгованості вих. №923-776.2024 від 30.09.2024 року, на адресу ТОВ "АК ПРОСТОРПРОД", що зазначена в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: 03061, м. Київ, вул. Шепелева Миколи, буд. 6, оф. 105/2. Факт направлення вимоги підтверджується квитанцією про сплату послуг поштового зв`язку та описом вкладення до цінного листа.

Згідно з даними трекінгу поштового відправлення № 0504065055919, зазначена вимога була вручена представнику ТОВ "АК ПРОСТОРПРОД" за довіреністю 10 жовтня 2024 року.

Як вказує позивач, відповідь на зазначену вимогу арбітражний керуючий не отримав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 197 701,80 грн. - основний борг ,18 000,75 грн. - 3 % річних, 101 058,68 грн. індекс інфляції, 219 009,10 грн. - пені, що всього складає 535 770,33 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір, укладений між сторонами, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №625 від 01.11.2021 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- Видаткова накладна №1761 від 29.11.2021 року на суму 26 991,90 грн;

- Видаткова накладна №1762 від 29.11.2021 року на суму 14 472,00 грн;

- Видаткова накладна №1796 від 206.12.2021 року на суму 34 138,80 грн;

- Видаткова накладна №1797 від 06.12.2021 року на суму 4 824,00 грн;

- Видаткова накладна №1817 від 06.12.2021 року на суму 365,40 грн;

- Видаткова накладна №1880 від 13.12.2021 року на суму 40 016,70 грн;

- Видаткова накладна №1842 від 20.12.2021 року на суму 56 405,70грн;

- Видаткова накладна №1873 від 24.12.2021 року на суму 11 799,00 грн;

- Видаткова накладна №1874 від 24.12.2021 року на суму 38 553,30 грн;

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні підписані збоку позивача та відповідача без зауважень.

Відповідно до виписки з банківського рахунку ТОВ "Інтегрітас" в банківській установі АТ "ПрокредитБанк", яка долучена позивачем до позовної заяви, 18.02.2022 року ТОВ "АК Простопрод" здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. призначення платежу: "Оплата за товар зг. Договору поставки №625 від 01.11.2021р".

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.4. Договору №625 від 1 листопада 2021 року передбачено, що оплата за Товар здійснюється в національній валюті протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту приймання передачі-Товару на підписання накладної про прийняття Товару.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо сплати суми заборгованості за поставлений позивачем товар за договором поставки №625 від 01.11.2021 або спростовували б суму заявленого боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми основної заборгованості, судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає сума основної заборгованості за Договором поставки №625 від 01.11.2021 у розмірі 197 566,80 грн., в решті нарахованої суми основної заборгованості у розмірі 135,00 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 000,75 грн - суми 3% річних та 101 058,68 грн., суми інфляційних збитків , суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Судом перевірено розрахунок позивача суми 3% річних та інфляційних збитків і встановлено, що він є арифметично не вірними.

Так, відповідно до умов п.4.4. Договору №625 від 1 листопада 2021 року останнім днем строку для оплати поставленого товару є:

- за видатковою накладною №1761 від 29.11.2021 року на суму 26 991,90 грн - 12.01.2022;

- за видатковою накладною №1762 від 29.11.2021 року на суму 14 472,00 грн -12.01.2022 ;

- за видатковою накладною №1796 від 206.12.2021 року на суму 34 138,80 грн - 19.01.2022;

- за видатковою накладною №1797 від 06.12.2021 року на суму 4 824,00 грн - 19.01.2022;

- за видатковою накладною №1817 від 06.12.2021 року на суму 365,40 грн - 19.01.2022;

- за видатковою накладною №1880 від 13.12.2021 року на суму 40 016,70 грн -26.01.2022;

- за видатковою накладною №1842 від 20.12.2021 року на суму 56 405,70грн - 02.02.2022;

- за видатковою накладною №1873 від 24.12.2021 року на суму 11 799,00 грн - 07.02.2022;

- за видатковою накладною №1874 від 24.12.2021 року на суму 38 553,30 грн -07.02.2022.

Тобто початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання в частині оплати товару:

- за видатковою накладною №1761 від 29.11.2021 року на суму 26 991,90 грн - 13.01.2022;

- за видатковою накладною №1762 від 29.11.2021 року на суму 14 472,00 грн -13.01.2022 ;

- за видатковою накладною №1796 від 206.12.2021 року на суму 34 138,80 грн - 20.01.2022;

- за видатковою накладною №1797 від 06.12.2021 року на суму 4 824,00 грн - 20.01.2022;

- за видатковою накладною №1817 від 06.12.2021 року на суму 365,40 грн - 20.01.2022;

- за видатковою накладною №1880 від 13.12.2021 року на суму 40 016,70 грн -27.01.2022;

- за видатковою накладною №1842 від 20.12.2021 року на суму 56 405,70 грн - 03.02.2022;

- за видатковою накладною №1873 від 24.12.2021 року на суму 11 799,00 грн - 08.02.2022;

- за видатковою накладною №1874 від 24.12.2021 року на суму 38 553,30 грн -08.02.2022.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних збитків за вищезазначеними видатковими накладними за належні періоди (враховуючи належний початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання в частині оплати товару за кожною видатковою накладною, враховуючи перерахування грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. - 18.02.2022, які було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором №625 від 01 листопада 2021, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 17 953,40 грн. - 3% річних та 97 415,86 грн. - інфляційних збитків. В решті вимог про стягнення 3% річних у розмірі 47,35 грн. та 3 642,82 грн., слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 219 009,10 грн. - пені , суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п 4.4. Договору №625 від 1 листопада 2021 року передбачено, що оплата за Товар здійснюється в національній валюті протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту приймання передачі-Товару на підписання накладної про прийняття Товару.

Відповідно до п.п. 8.3 8.4, сплата неустойки, штрафу, пені і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань, не звільняють Сторони від виконання зобов`язань за цим Договором, крім випадків, передбачених законодавством України. За порушення строків оплати передбачених цим Договором Замовник сплачує Виробнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

У п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду. Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21.

Проте з 01.07.2023 позивач втратив право на нарахування пені у зв`язку із відміною карантину, отже пеня могла бути нарахована за період по 30.06.2023.

Здійснивши власний розрахунок пені за вищезазначеними видатковими накладними за належні періоди (враховуючи належний початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання в частині оплати товару за кожною видатковою накладною), враховуючи перерахування грошових коштів, які було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача у розмірі 30 000,00 грн. - 18.02.2022 за Договором №625 від 01 листопада 2021 (безпосередньо враховано перерахування відповідних сум у відповідні дати), суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 103 251,46 грн. В решті вимог про стягнення пені у розмірі 115 757,64 грн., слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача у розмірі 4994,25 грн., в решті у розмірі 1435,00 грн. залишає за позивачем.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРІТАС" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іваненка Є.В задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (03051, м.Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд.6, оф.105/2, код ЄДРПОУ 44074239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРІТАС" (61153, м.Харків, пр.Ювілейний, будинок 56, офіс 105, код ЄДРПОУ 3705591) заборгованість у розмірі 197 566,80 грн. - основний борг, 17 953,40 грн. - 3 % річних, 97 415,86 грн.- індекс інфляції, 103 251,46 грн.- пеня, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4994,25 грн.

В решті вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРІТАС" (61153, м.Харків, пр.Ювілейний, будинок 56, офіс 105, код ЄДРПОУ 3705591) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іваненка Є.В (61050, м.Харків, вул.Юр`ївська 14/7,каб.1, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (03051, м.Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд.6, оф.105/2, код ЄДРПОУ 44074239)

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Рішення складено та підписано 25.04.2025.

Суддя В.О. Усатий