Рішення

від 14.04.2025 по справі 925/1633/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1633/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, із секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача Віталія Бондарчука (самопредставництво), відповідача Дмитра Гаврилова (адвоката за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом ДЕРЖРИБАГЕНСТВА до Приватного підприємства Інститут з питань іхтіології про стягнення 1650000,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1650000,00 грн заборгованості по сплаті за спеціальне використання водних біоресурсів по договору КР1max на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 28.02.2023, а також 19 800,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державним агентством меліорації та рибного господарства 10.02.2023 було оголошено проведення аукціону з продажу лота «Право використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище КР1mах», за результатами якого, відповідач визначений переможцем електронного аукціону та 28.02.2023 був укладений Договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) за КР1mах.

Пунктом 21 цього Договору була визначена його ціна 2200000,00 гривень на рахунок UA078999980334159898000023759 за кодом бюджетної класифікації 13070200.

Позивач вказав, що відповідно до вимог пункту 16 Порядку та підпункту 7 пункту 8 цього Договору, відповідач зобов`язався щоквартально вносити плату за спеціальне використання водних біоресурсів за кодом бюджетної класифікації 13070200 та здійснити справляння не менш як 25 відсотків ціни реалізації лота на рахунок, зазначений організатором в оголошенні та договорі, протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору в електронній торговій системі. Справляння решти ціни реалізації лота здійснюється щокварталу до 10 числа першого місяця кварталу, що настає за днем опублікування договору в електронній торговій системі, рівними частинами, але не пізніше 10 жовтня року, на який укладено договір.

Позивач зазначив позивач, що станом на дату подання позовної заяви у відповідача існує наявна заборгованість по вищевказаному Договору в розмірі 1650000,00 грн.

У відповідь на претензії-вимоги позивача відповідач повідомив про відмову здійснити перерахування вказаної суми через неможливість виконання умов цього Договору.

Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

26.01.2025 відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що 24.07.2023 Львівською торгово-промисловою палатою ПП «Інститут з питань іхтіології» було видано сертифікат №4600-23-3375 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо унеможливлення виконання в установлений термін зобов`язання - здійснювати спеціальне використання водних біоресурсів в межах лімітів спеціального використання водних біоресурсів, прогнозу допустимого вилову та/або видів водних біоресурсів, які визначені нелімітованими водними біоресурсами та включені до цього договору, тими знаряддями лову і суднами флоту рибної промисловості, які включені до цього договору та дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) з використанням власних або орендованих суден флоту рибної промисловості, яким надано право плавання під Державним Прапором України і які відповідають вимогам законодавства, - у разі використання таких суден флоту рибної промисловості під час здійснення спеціального використання водних біоресурсів за договором №КР1max від 28 лютого 2023 р на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах внаслідок прийняття акту органів державної влади про закриття навігації, обмеження в цивільному обороті риби внаслідок акту тероризму вчиненого внаслідок та під час військової агресії Російської Федерації.

Відповідач зауважив, що вказані обставини підтверджуються Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022; Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022; № 259/2022 від 18.04.2022; № 341/2022 від 17.05.2022; № 573/2022 від 12.08.2022; № 757/2022 від 07.11.2022; № 58/2023 від 06.02.2023; № 254/2023 від 01.05.2023, Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, парламентів та урядів її держав-членів, міжнародних організацій та їх парламентських асамблей у зв`язку з черговим актом тероризму російської федерації - підривом Каховської гідроелектростанції імені П.С. Непорожнього» №3142 від 10.06.2023; Інформуванням Черкаського рибоохоронного патруля щодо заборони пересування суден №2-3- 16/1312-23 від 05.07.2023; Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації №223 від 28.06.2022, дорученням Голови державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 16.06.2023 №01-10.1/5/15-2023; доручення Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 15.06.2023 №17951/1/1-23; листом Керівника Офісу Президента України від 09.06.2023 №02-01/576 щодо заборони обігу риби.

Також відповідач просив суд врахувати акт заборони навігації органу державної влади в акваторії Кременчуцького водосховища на площі близько 190 кв. км, яким було суттєво обмежена можливості промислу та неодноразово було підставою для затримання рибальських човнів ПП «Інститут з питань іхтіології» та їх тимчасового вилучення.

Відповідач вказав, що повідомляв позивача про неможливість виконання підприємством платежів за Договором у передбачений строк.

Відповідач вважає, що станом на день подання позову форс-мажорні обставини, які стали підставою та перешкодою у виконанні відповідачем договору не закінчились.

06.02.2025 позивач подав до суду письмове пояснення по суті спору, в якому заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов посилаючись на те, що інформація з сайтів Охтирської міської ради, м.Запоріжжя, та Богодухівської міської ради Харківської області не стосується місцезнаходження Кременчуцького водосховища, а тому посилання у Сертифікаті №4600-23-3375 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на обставини, що унеможливили здійснення спеціальне використання водних біоресурсів відповідачем є необґрунтованими, оскільки стосується Каховського водосховища, а відтак, як вважає позивач, ніяких доводів, що можуть довести неможливість здійснення чи виникнення форс-мажорних обставин саме на цій водоймі немає.

На думку позивача, сертифікат № 4600-23-3375 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Львівською торгово-промисловою палатою від 24.07.2023 щодо унеможливлення виконання в установлений термін зобов`язання ПП «Інститут з питань іхтіології» не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, оскільки визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Позивач повідомив, що 28.07.2023 відповідач надіслав до Держрибагентства повідомлення щодо дії форс-мажорних обставин та направив сертифікат № 4600-23-3375, виданий Львівською торгово-промисловою палатою ПП «Інститут з питань іхтіології» від 24.07.2023 (вих. № 15 від 28.07.2023), в якому вказаний період дії форс-мажорних обставин, зокрема, дата настання 05.07.2023, дата закінчення тривають на 24.07.2023. Тобто, як зазначив позивач, період дії форс-мажорних обставин визначених Львівською торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 4600-23-3375 для відповідача складав - 19 днів.

Позивач зауважив, що відповідач своїм законним правом на розірвання договору в порядку п.18 Договору не скористався, а лише проінформував Держрибагентство про унеможливлення виконання зобов`язання в установлений термін та надав гарантії його виконання пізніше.

Позивач послався на лист відповідача (вих. № 15 від 28.07.2023), яким останній гарантував Держрибагентству виконання як простроченого, так і наступних платежів за договором у повному обсязі відповідно до п. 21 Договору, не пізніше останнього дня строку кінцевої сплати належних платежів за Договором. Тобто, на думку позивача, відповідач у вищезазначеному листі надав гарантії виконання договірних зобов`язань, чим визнав заборгованість по Договору.

17.02.2025 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій виклав п.3 прохальної частини позову в такій редакції: «Стягнути з ПП "Інститут з питань іхтіології " (код ЄДРПОУ: 36701986) на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ: 37472282) сплату за право спеціального використання водних біоресурсів у сумі 1 650 000 гривень».

Ухвалою суду від 20.02.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2025 року.

В судових засіданнях судом оголошувались перерви: з 01.04.2025 по 10.04.2025 та з 10.04.2025 по 14.04.2025.

Представник позивача в судових засіданнях (01.04.2025 і 10.04.2025) заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях (01.04.2025 і 10.04.2025) просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю вважаючи їх безпідставними.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення аукціону, враховуючи Типовий договір, 28.02.2023 між позивачем і відповідачем був укладений договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) за № КР1mах (далі - Договір).

28.07.2023 відповідач направив позивачу повідомлення щодо дії форс-мажорних обставин та направлення сертифіката № 4600-23-3375, виданий Львівською торгово-промисловою палатою ПП «Інститут з питань іхтіології» від 24.07.2023.

19.11.2023 і 19.12.2023 позивачем направлялися відповідачу претензії-вимоги про підтвердження перерахування 1650000,00 грн.

Зокрема, згідно вищевказаного Договору Державне агентство меліорації та рибного господарства (Агентство) надає, а користувач (відповідач) отримує право на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарському водному об`єкті (його частині) Кременчуцького водосховища.

Пунктом 21 Договору визначено ціну договору, яка становили 2 200 000,00 гривень на рахунок НОМЕР_1 за кодом бюджетної класифікації 13070200.

Відповідачем була здійснена часткова оплата в розмірі 550000 грн.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Позивач, звертаючись до суду, просив у позові ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача здійснити сплату за спеціальне використання водних біоресурсів в сумі 1650000,00 грн.

17.02.2025 представник позивача Воробей О.С. подала до суду заяву про уточнення позовних вимог із викладенням вимоги в наступній редакції: «Стягнути з ПП "Інститут з питань іхтіології " (код ЄДРПОУ: 36701986) на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ: 37472282) сплату за право спеціального використання водних біоресурсів у сумі 1 650 000 гривень».

Суд зауважує, що ГПК України процесуальної дії як «уточнення позовних вимог» не передбачає.

По суті, заявлену представником позивача Воробей О.С. заяву про уточнення позовних вимог, суд трактує як заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

В матеріалах справи відсутнє належне підтвердження повноважень представника Воробей О.С. для здійснення вищевказаної процесуальної дії.

За таких обставин, суд залишає заяву позивача про уточнення позовних вимог без розгляду.

Так, відповідно до пункту 1 Договору КР1max за цим Договором Агентство надає, а Користувач отримує право на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарському водному об`єкті (його частині). Тобто предметом Договору є право на спеціальне використання водних біоресурсів.

Зокрема, підпунктами 1, 7 пункту 8 Договору встановлено обов`язок користувача виконувати умови укладеного договору та вимоги законодавства в галузі рибного господарства, а також вносити щоквартальну плату за спеціальне використання водних біоресурсів та цей договір за кодом бюджетної класифікації 13070200 - плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів (у разі здійснення промислу).

Тобто, у цьому Договорі окремо розділені: плата за спеціальне використання водних біоресурсів та «на право» спеціального використання водних біоресурсів.

Отже, враховуючи викладене суд бере до уваги, що плати розділяються на:

-плату за спеціальне використання водних біоресурсів;

-плату за право спеціального використання водних біоресурсів.

Судом встановлено, що плата за спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється на підставі Порядку справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 125 (додаток до постанови «Розмір плати за спеціальне використання водних біоресурсів»).

Плата за право на спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється на підставі Договору КР1max.

У письмовому поясненні позивача від 06.02.2025, останній наголошував на тому, що відповідачу варто розмежовувати плату за Договором та плату за спеціальне використання водних біоресурсів (а.с. 39-43).

Відтак, плата за договором це сума, яку сплачує користувач водних біоресурсів за право здійснювати спеціальне використання цих ресурсів на підставі укладеного договору. Такий договір укладається за результатами аукціону, де визначається переможець, який отримує право на використання водних біоресурсів у визначених обсягах та на певний період.

А плата за спеціальне використання водних біоресурсів це рентна плата, яка сплачується користувачем за фактичний обсяг вилучених водних біоресурсів. Вона обчислюється відповідно до встановлених ставок та фактичних обсягів вилову.

Таким чином, позивач погоджується з твердженням про те, що плата за договором на право спеціального використання водних біоресурсів та плата за спеціальне використання водних біоресурсів - це два окремих платежі, які сплачуються за кодом бюджетної класифікації 13070200.

Зазначене також підтверджується поданою позивачем заявою про уточнення позовних вимог (яка фактично є заявою про зміну предмету позову).

Однак, в позовній заяві позивач просить зобов`язати сплатити плату за спеціальне використання водних біоресурсів та не просить зобов`язати сплатити плату за право спеціального використання водних біоресурсів.

Заперечення позивача щодо повної оплати відповідачем за спеціальне використання водних біоресурсів за фактичний обсяг виловлених водних біоресурсів згідно поданого звіту за 2023 рік, відсутні.

Також, суд бере до уваги, що за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (в редакції станом на 2023 рік на момент виникнення спірних правовідносин) органами, що контролюють справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 13070200 є органи ДПС України, а не Держрибагентство.

Згідно Витягу з електронного кабінету державної податкової служби про стан розрахунків з бюджетом - борг за кодом бюджетної класифікації 13070200 у відповідача відсутній.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

В статті 77 ГПК України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, позивач стверджує, що ціна договору про право на спеціальне використання водних біоресурсів становить 2 200 000 грн., заборгованість за спеціальне використання водних біоресурсів складає 1 650 000 грн.

Проте, доказів того, що заборгованість відповідача за спеціальне використання водних біоресурсів складає 1 650 000 грн, позивачем в порядку положень статей 74, 76, 77 ГПК України до суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, в силу чого у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.04.2025.

СУДДЯ Костянтин ДОВГАНЬ