Постанова від 14.07.2025 по справі 925/1633/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2025 р. Справа № 925/1633/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 (повне рішення складене 30.05.2025)

у справі №925/1633/24 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

до Приватного підприємства «Інститут з питань іхтіології»

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм звернулося з позовом до Приватного підприємства «Інститут з питань іхтіології» про зобов`язання здійснити сплату за спеціальне використання водних біоресурсів по договору КР1max на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 28.02.2023 в сумі 1650000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2025 у справі №925/1633/24 у задоволенні позову Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм відмовлено повністю.

30.04.2025 до суду першої інстанції представником Приватного підприємства «Інститут з питань іхтіології» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просив покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 (повне рішення складене 30.05.2025) у справі №925/1633/24 заяву Приватного підприємства «Інститут з питань іхтіології» задоволено та стягнуто з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь відповідача 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм подало апеляційну скаргу, у якій просить зменшити розмір стягнутих на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.

Аргументи Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм зводяться до наступного:

- відповідачем не доведено належними доказами співмірність часу, витраченого на надання послуги подання відзиву;

- справа є нескладною і обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату, є незначним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу у справі №925/1633/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1633/24, призначено її до розгляду на 08.07.2025, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

Відповідач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До суду 08.07.2025 від Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

У призначене засідання суду 08.07.2025 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. При цьому, відповідач не повідомив суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників, а позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Отже, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дана постанова ухвалюється за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, разом з відзивом на позов Приватне підприємство «Інститут з питань іхтіології» подало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого відповідач очікував понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Також 31.03.2025 відповідачем подано клопотання про стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. До клопотання додано копії договору №160/23 про надання професійної правничої допомоги від 29.03.2023, додаткової угоди №3 від 21.01.2025 та акта №3 про надання послуг з професійної правничої допомоги від 17.03.2025 на суму 40000,00 грн.

Такий же розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено відповідачем у заяві про ухвалення додаткового рішення та надано ті ж самі докази.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Приватного підприємства «Інститут з питань іхтіології» про ухвалення додаткового рішення, вказав на те, що вартість правничої допомоги у даній справі у розмірі 40000,00 грн та подані заявником документи, які підтверджують надання таких послуг, є такими, що відповідають вимогам ст. 126 ГПК України.

Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3 та 4 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 126 ГПК України унормовано, що для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Передбачене ж ч. 6 ст. 129 ГПК України поняття «істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку» є оціночним і залежить від конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №922/3812/19 та у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19).

Водночас, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Як наслідок, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21).

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2023 між Приватним підприємством «Інститут з питань іхтіології» (клієнт) та ФОП Гавриловим Дмитром Олексійовичем (адвокат) укладений договір №160/23 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, встановлених цим договором, клієнт доручає, а адвокат надає клієнту наступні види професійної правничої допомоги, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити вартість правничої допомоги (п. 1.1 договору).

Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, визначається в додатковій угоді до договору. Конкретний розмір, порядок обчислення гонорару, порядок його оплати (попередня оплата, післяоплата, оплата частинами тощо), підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо, а також конкретні види професійної правничої допомоги, які надаються адвокатом за цим договором, визначаються у додатковій угоді до договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 2 додаткової угоди №3 від 21.01.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №160/23 від 29.03.2023 сторони узгодили, що запланований перелік та вартість послуг у справі №925/1633/24, що надаються адвокатом за договором, становить 40000,00 грн та включає наступне:

- надання усної консультації стосовно подання позову про зобов`язання Приватного підприємства «Інститут з питань іхтіології» здійснити сплату за спеціальне використання водних біоресурсів, роз`яснення юридичних наслідків розгляду позову, можливості подання заяви про забезпечення позову, роз`яснення підстав та порядку для апеляційного і касаційного оскарження судового рішення, наслідків набрання рішенням законної сили, порядку виконання рішення, ознайомлення з матеріалами справи, обрання правової позиції в інтересах клієнта;

- аналіз законодавства, судової практики з аналогічних правовідносин;

- підготовка відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, клопотань про стягнення судових витрат, витребування доказів тощо, інших процесуальних документів;

- участь у судових засіданнях.

Згідно з п. 3.1 додаткової угоди оплата 100% вартості наданих послуг здійснюється протягом 10 днів з дня винесення рішення Господарським судом Черкаської області, але не пізніше 01.06.2025.

Відповідно до акту №3 про надання послуг з професійної правничої допомоги від 17.03.2025 вартість наданих за додатковою угодою №3 від 21.01.2025 до договору послуг становить 40000,00 грн і їх перелік повністю відповідає змісту додаткової угоди та попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

З наведеного вбачається, що адвокат та клієнт погодили фіксований гонорар у розмірі 40000,00 грн.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (додаткова постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі №913/205/23). Отже, є необґрунтованими доводи стосовно неможливості встановити дійну вартість понесених витрат, з огляду на те, що долучений відповідачем до заяви акт приймання-передачі наданих послуг не містить інформації щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг по кожному із видів робіт, позаяк враховуючи визначення між об`єднанням та клієнтом фіксованого розміру оплати послуг адвоката, а також принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Відповідна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Як наслідок, не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що співмірність часу, витраченого на надання послуги подання відзиву, представником відповідача не доведена, позаяк при визначенні розміру суми, що підлягає компенсації відповідача, суд має виходити зі встановленого між сторонами фіксованого розміру, без оцінки витраченого часу на надання правничої допомоги.

Оцінюючи доводи, які містяться в заяві про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів виходить з того, що конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі №23-рп/2009).

Проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником відповідача послуг, значення цієї справи для сторін, співмірність виконаної адвокатом роботи в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що заявником було своєчасно вчинено всі дії, які вимагаються приписами ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, підтверджено необхідність надання послуг зазначених в акті, а також реальність їх надання, натомість позивачем зазначене не спростовано.

Враховуючи викладене, надавши оцінку всім матеріалам справи та доводам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на підтвердження понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, у сумі 40000,00 грн і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору та співмірним зі складністю справи.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, що справа є нескладною і обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату, є незначним, колегія суддів наголошує, що вартість наданих послуг з правничої допомоги складає 2,42% від суми заборгованості, що є підтвердженням того, що витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

З огляду на зазначене, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, згідно приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що обґрунтованими до стягнення з позивача є витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі №925/1633/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не підлягає задоволенню.

Розподіл витрат зі сплати судового збору судом не здійснюється, оскільки Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі №925/1633/24 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко