Постанова від 15.04.2025 по справі 914/158/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/158/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі

за позовом Приватного підприємства «Полтавабудцентр»

до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Львівська обласна державна адміністрація,

2) Львівська обласна рада,

про стягнення 9 901 214,00 грн,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Шульга Ю. І., відповідача - Малицька Б. О.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне підприємство «Полтавабудцентр» звернулося з позовом про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Львівській області (перейменовано у Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області) 9 620 250,00 грн основного боргу за договором підряду № 103-08/18 від 15.08.2018, 76 962,00 грн втрат від інфляції, 204 002,00 грн штрафних санкцій (пені).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уклав з відповідачем договір підряду № 103-08/18 від 15.08.2018 про закупівлю послуг: Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області від 15.08.2018. Сторонами підписано Договірну ціну до вищевказаного договору, яка включає локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, інші розрахунки та Протокол узгодження цін на матеріальні ресурси, що є невід`ємними додатками до Договору. Позивач зазначає, що договірна ціна за Договором зазначена у твердій формі та не потребує підтвердження витрат документами.

Позивач стверджує, що підрядник виконав замовлені роботи (надав послуги) та надав на підписання акт виконаних робіт та Довідку про вартість робіт, але Замовник без будь-якого обґрунтування відмовився приймати роботи (послуги) та підписувати акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість робіт на загальну суму 9 620 250,00 грн. Після чого Підрядник повторно надав Замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість робіт з Вимогою прийняти та сплатити вартість виконаних робіт (послуг). Проте, Акт та Довідка не підписані Відповідачем та не надано будь-якої обґрунтованої відмови від підписання акта, з зазначенням причин не прийняття робіт (послуг).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 15.08.2018 Служба автомобільних доріг у Львівській області (згодом перейменована на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області/замовник) та Приватне підприємство «Полтавабудцентр» (підрядник) уклали договір підряду за № 103-08/18 про закупівлю послуг: Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області, а також підписали договірну ціну до вказаного договору, яка включає локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, інші розрахунки та протокол узгодження цін на матеріальні ресурси, що є невід`ємними додатками до договору.

За умовами 1.1. договору підряду від 15.08.2018 № 103-08/18 підрядник зобов`язався своїми силами і засобами на власний ризик та/або із залученням субпідрядних організацій надати та здати завершені послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області, згідно Технічної специфікації, викладеної в тендерній документації, а замовник зобов`язався прийняти згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином надані послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість. Найменування послуг: «ГБН Г.1-218-182:2011, ДК 021:2015 (45233142-6 Ремонт доріг) - Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області» (п.1.2).

Відповідно до п.1.3. договору підрядник приймає від замовника право на поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області, технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі Замовника, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про дорожній рух».

На період дії договору та протягом гарантійного періоду, підрядник відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм Глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання дороги, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода виникла з причини незадовільного стану автомобільної дороги, під час дії договору, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відведення юридичними чи фізичними особами на автомобільній дорозі (п. 1.4. договору).

В п. 3.1. договору сторони встановили, що замовник бере на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг виключно в межах затверджених бюджетних призначень, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів. Замовник здійснює оплату за надані послуги в межах виділених бюджетних асигнувань та фактичного надходження бюджетних коштів на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ № 3), підписаних сторонами, а також після пред`явлення підрядником висновку(звіту) за результатами проведеного незалежним сертифікованим експертом моніторингу якості та об`ємів наданих послуг (виконаних робіт) та висновку(висновків) атестованої лабораторії, щодо підтвердження якості наданих послуг (виконаних робіт). Здача до оплати наданих послуг може проводитись подекадно (п. 3.2).

Розрахунки, у відповідності до п. 3.5 договору, проводяться в порядку, встановленому даним договором, шляхом оплати замовником після пред`явлення підрядником рахунка на оплату послуг та після підписання сторонами акта наданих послуг (або поетапної оплати замовником наданих послуг), а також після пред`явлення підрядником висновку, звіту за результатами проведеного незалежним сертифікованим експертом моніторингу якості та об`ємів наданих послуг (виконаних робіт) та висновку (висновків) атестованої лабораторії, щодо підтвердження якості наданих послуг (виконаних робіт). Компенсація понесених витрат щодо отримання висновків (звітів) здійснюється за кошти підрядника.

Ціна цього договору, згідно з п. 4.1 становить 157520490,00 грн (з врахуванням ПДВ 26253415,00 грн) та підтверджується договірною ціною, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 3), у тому числі: сума зобов`язань Замовника за рахунок коштів обласного бюджету (розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 13.04.2018р. № 315/0/5-18) становить - 36162000,00 (з врахуванням ПДВ 6027000,00 грн); сума зобов`язань замовника за рахунок коштів інших джерел фінансування, буде визначена окремою додатковою угодою до даного договору. Суми зобов`язань замовника можуть коригуватися в межах ціни цього договору при зміні напрямків використання бюджетних коштів відповідно до планів фінансування, затверджених Укравтодором (розпоряджень Кабінету Міністрів України, облдержадміністрацій, інших розпорядників коштів), що буде визначатися додатковими угодами (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.3 договору, договірна ціна є твердою і може бути уточнена за наступних умов: - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; - узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); - зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; - зміни індексу інфляції, який встановлюється згідно із законодавством органами державної статистики у випадку врахування його в договірній ціні підрядника. В договірній ціні враховується індекс інфляції, який передбачений законом про Державний бюджет України на відповідний рік або рішеннями Кабінету Міністрів України щодо схвалення прогнозів та основних макропоказників економічного і соціального розвитку; - зміна тарифів, що встановлюється на законодавчому рівні (в т. ч. державними регуляторами).

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за належним чином надані послуги в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору; приймати надані послуги згідно з актом прийняття виконаних робіт (Ф. КБ-2в ) за умови дотримання підрядником п. 2.1. договору приймати надані послуги згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ № 3), рахунків на оплату, висновків(звітів) за результатами проведеного незалежним сертифікованим експертом моніторингу якості та об`ємів наданих послуг, виконаних робіт), висновків атестованої лабораторії, щодо підтвердження якості наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно з п. 7.2.1 договору підрядник несе відповідальність, в тому числі за незабезпечення безпеки дорожнього руху, згідно діючих нормативів при наданні послуг, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди.

Договір, у відповідності до п 11.1, набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (підрядник) через канцелярію відповідача супровідним листом вих № 72/П від 03.12.2018 надав замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість робіт з вимогою прийняти та сплатити вартість виконаних робіт (послуг), що підтверджується екземпляром даного листа з вхідним номером відповідача №4475 від 04.12.2018.

У відповідь на вказаний супровідний лист відповідач листом від 07.12.2018 за №01н-6627/01-06 повідомив, що акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість робіт повертаються без розгляду, оскільки в порушення глави 3 договору, додатки до листа не містять висновки (виконаних робіт), тому суперечать вимогам статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України і унеможливлюють розгляд листа по суті.

На підтвердження належності виконання робіт за договором позивач покликається на протоколи випробувань від 09.10 та від 22.10.2018 (долучені до справи), які складені Лабораторією випробувань дорожньо-будівельних матеріалів ДП «Дорожній контроль якості» за результатами обстеження асфальтобетонного покриття, яке виконане позивачем на ділянках дороги автомобільної дороги Р-39, та підтверджують, що показники асфальтобетонного покриття відповідають вимогам нормативних документів щодо якості.

Однак, у відповідача виникли сумніви щодо об`єктивності таких протоколів, з огляду на неодноразові розбіжності результатів таких обстежень в минулому, відтак відповідачем було ініційовано аналогічні дослідження іншою незалежною спеціалізованою установою - Державним підприємством «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна» (ДП «ДерждорНДІ»). За результатами обстежень, які проведені вказаною сертифікованою установою, Службі було видано звіт від 22.02.2019, яким не підтверджено висновки ДП «Дорожній контроль якості». Зокрема, відповідно до звіту ДП «ДерждорНДІ», при співставленні результатів лабораторних випробувань зразків-кернів вирівнюючого шару з асфальтобетонного покриття, влаштованого на ділянках км 22+546 - км 25+361 та км 25+730 - км 26+340 автомобільної дороги Р-39 Броди-Тернопіль, з нормативними вимогами, зроблено висновки, що: - фактичний коефіцієнт ущільнення асфальтобетонного шару - 0,97 не відповідає вимогам п.20.8.10 ДБН В.2.3-4:2015, яким регламентовано мінімально допустимий коефіцієнт ущільнення для дрібнозернистого асфальтобетону типу А, влаштованого в нижніх шарах покриття, а саме - 0,98; показник водонасичення зразків-кернів та переформованих зразків не відповідає вимогам таблиці 8 ДСТУ Б 8.2.7-119:2011 для кліматичних умов роботи асфальтобетонного покриття А-2.

Водночас, до матеріалів справи долучено лист Служби автомобільних доріг у Львівській області, адресований Державному підприємству «Державний науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» та Державному підприємству «Науково-технічний центр ДП «Дорожній контроль якості», в якому відповідач, у зв`язку із розбіжностями висновків лабораторних випробувань, просив ці установи спільно провести обстеження автомобільної дороги.

Так, 02.04.2019 вказаними спеціалізованими установами спільно було відібрано проби для досліджень, що підтверджується відповідними актами відбору проб, за результатами спільних лабораторних випробувань яких 08.04.2019 видано висновки комісійних обстежень № 0358/19, № 0359/19, № 0360/19, № 0361/19, № 0362/19, № 0363/19, № 0364/19, № 0365/19, з яких слідує, що частина обстежених зразків-кернів не відповідають вимогам нормативних документів щодо якості покриття.

16.04.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість виконаних робіт на суму 9577720,80 грн, до якої долучив акти приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 9577720,80 грн, протоколи випробувань з висновками №3065/18, №3066/18 від 09.10.2018, №3100/18, №3101/18, №3102/18 від 22.10.2018, які складено ДП «Дорожній контроль якості», звіт ДП «Дорожній контроль якості» за результатами обстеження технічного стану об`єкту поточного середнього ремонту, проведеного 02-05 квітня 2019 в межах Львівської області.

У вказаному звіті йдеться про те, що на виконання листа від 25.03.2019 представником ДП «Дорожній контроль якості» в особі заступника директора Усова А.О. та провідного інженера відділу нагляду за будівництвом, інструкцією і ремонтом доріг Овчаренком І.С. 02 - 05 квітня 2019 проведено перевірку технічного стану об`єкту, відремонтованих у 2018 році у Львівській області, а саме: автомобільна дорога Р - 39 Броди - Тернопіль Ділянки: км 22+546 - км 25+361, км 25 г-730 - км 26+340. Замовник робіт: САД у Львівській області, підрядник: ПП «Полтавабудцентр», вид робіт: поточний середній ремонт. Згідно з дефектним актом поточний середній ремонт передбачав: влаштування дорожнього одягу з оптимальної щебенево-піщаної суміші укріпленої цементом товщиною 15,0 см; влаштування вирівнюючого шару з дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу А товщиною 6,0 см, влаштування верхнього шару покриття з дрібнозернистої асфальтобетонної і товщиною 5,0 см. Влаштування верхнього шару покриття з дрібнозернистої асфальтобетонної суміші товщиною 5,0 см на вище згаданих ділянках не проводилось. Співробітником ДП «Дорожній контроль якості» в присутності представника замовника САД у Львівській області в особі Коцана Р.П. та представника ДП «Держдор НДІ» Рудого В.В. були відібрані зразки (керни) з вирівнюючого шару покриття для проведення лабораторних випробувань на відповідність вимогам ДСТУ Б В.2.7-119.

У звіті вказано, що обстеженням підтверджено виконання в ході поточного середнього ремонту автомобільної дороги Р-39 Броди-Тернопіль на ділянках км 22+546 - км 25+ км 25+760 - км 26+340 у 2018 році наступних робіт: - розпушення асфальтобетонного покриття фрезою - 23975 м2; - влаштування основи дорожнього одягу з щебенево-піщаної суміш - 23975 м2; - влаштування вирівнюючого шару із д/з щільної асфальтобетонної суміші тип А м 1 - 23930 м2. Виміряні просвіти відповідають вимогам п. 89 таблиці 21.1 ДБН В 2.3-4 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво». Виміряний поперечний похил на вирівнюючому шарі покриття складає від 0 % до 37 %. Рекомендації: провести влаштування верхнього шару покриття.

Водночас, за твердженнями відповідача, його представники брали участь виключно при відборі кернів, що підтверджується відповідними актами відбору проб, а не на проведенні обмірів і розрахунків обсягів виконання робіт.

Отже, позивач стверджує, що він, як підрядник, обумовлені договором роботи виконав, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 та довідкою про вартість робіт за грудень 2018 на загальну суму 9620250,00 грн, які були скеровані на адресу замовника (відповідача), однак останній без жодних обґрунтувань відмовився приймати роботи (послуги) та підписувати акт приймання виконаних будівельних робіт і довідку про вартість робіт. Відтак, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9620250,00 грн, на яку останній нарахував 76962,00 грн інфляційних втрат та 204002,00 грн пені, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Господарським судом Львівської області ухвалою від 10.05.2019 було призначено судову будівельно-технічну експертизу у цій справі, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте, вказану експертизу протягом тривало часу здійснено не було, про причини нездійснення такої експерт зазначив у відповідному повідомленні. Разом з тим, експерт звертався до суду з клопотанням про зміну виду експертизи та забезпечення огляду об`єкта дослідження. Однак, представниця позивача заперечила проти задоволення вказаного клопотання експерта, покликаючись на те, що експертиза не проведена протягом п`яти років, а умовами договору (п.2.9), за яким відбувається стягнення заборгованості, передбачено гарантійний строк асфальтобетонного покриття 3 роки, тому дослідження стану покриття буде не об`єктивним. Таким чином, Господарський суд Львівської області в ухвалі від 17.04.2024 відмовив в задоволенні клопотання експерта про зміну виду експертизи та зобов`язав повернути матеріали справи.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 у справі № 914/158/19 (суддя Чорній Л. З.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 (Орищин Г. В. - головуючий, судді Галушко Н. А., Желік М. Б.), позов задоволено частково. Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області на користь позивача 9 620 250,00 грн основного боргу, 76962,00 грн інфляційних втрат та 145 457,25 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судів аргументовані тим, що звіт від 25.03.2019, який складений представниками ДП «Дорожній контроль якості» за результатами обстеження технічного стану дороги Р - 39 Броди - Тернопіль, зразки для проведення якого були відібрані в присутності представників підрядника, замовника та ДП «ДерждоНДІ», підтверджують факт виконання робіт в ході поточного середнього ремонту спірної ділянки автомобільної дороги.

Позивач виконав обумовлений договором обсяг робіт, що підтверджує актом форми № КБ-2в і довідкою форми № КБ-3, натомість відповідач належними та допустимими доказами не спростував факту виконання позивачем робіт та не довів, що роботи у цей період виконував будь-який інший підрядник. Відповідач не підписав та повернув позивачу примірники акта і довідки без обґрунтування причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у визначений строк, попри те, що замовник був зобов`язаний та мав можливість перевірити обсяги, якість виконаних робіт та дотримання будівельних норм щодо робіт.

Позивач 03.12.2018 надав замовнику вимогу прийняти та сплатити вартість виконаних робіт (послуг) з актом приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2018 року та довідкою про їх вартість, однак замовник вказану вимогу щодо оплати за виконані роботи не виконав та не довів судам першої та апеляційної інстанцій факту невиконання чи неналежного виконання взятих позивачем за договором підряду зобов`язань. Отримавши 03.12.2018 вимогу, відповідач з огляду на положення частини другої статті 530 ЦК України, зобов`язаний був здійснити оплату виконаних робіт, однак свого обов`язку не виконав.

На підставі частини другої статті 625 ЦК України, встановлено правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 12.12.2018 по 23.01.2019. Водночас, в задоволенні стягнення 204 002,00 грн пені відмовлено, оскільки така не була передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

Суд апеляційної інстанції щодо доводів відповідача про застосування до позивача санкцій РНБО зазначив, що сам по собі факт застосування економічних санкцій до ПП «Полтавабудцентр» не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, скасування боргових зобов`язань для Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області і звільнення апелянта від відповідальності.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і направити справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження, з урахуванням заяви про усунення недоліків, є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що Позивач - Приватне підприємство «Полтавабудцентр» перебуває під санкціями РНБО України, а засновники Приватного підприємства «Полтавабудцентр» є громадянами держави-агресора.

Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, на підставі недопустимих та недостовірних доказів встановили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, що призвело до обов`язку здійснення Скаржиком безпідставної оплати за роботи, які не підтверджені належними доказами.

Звіт ДП «Дорожній контроль якості» є недопустимим доказом, оскільки такий звіт складено без відома відповідача, представники якого брали участь виключно при відібранні кернів, що підтверджується відповідними актами відбору проб, натомість жодні обміри при такому відборі не проводились, що підтверджується відсутністю підпису представника відповідача на відповідному звіті. Крім того, спеціалісти, які підписали звіт, прибули на місце за зверненням відповідача і були уповноважені виключно для відбору проб для випробувань, а не на проведення обмірів і розрахунку обсягів виконаних робіт.

Крім того, докази щодо якості виконання позивачем робіт, а саме: Протоколи випробувань від 09.10 та від 22.10.2018, складені лабораторією випробувань дорожньо-будівельних матеріалів ДП «Дорожній контроль якості», не можна вважати достовірними в розумінні статті 78 ГПК України, оскільки їх висновки в подальшому спростовані тією ж установою, яка їх видала.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін рішення судів. Зауважує, що факт накладення санкції на позивача не звільняє скаржника від відповідальності і не впливає на обов`язок виконання рішення суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частин другої статті 3 Закону України "Про санкції" підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

У частині першій статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 53 Закону України "Про санкції" визначено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Також підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у постанові КМУ № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, на яку посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження.

5.4. Як вбачається з матеріалів справи, в суді апеляційної інстанції відповідач посилався на те, що предметом розгляду справи є грошові вимоги ПП «Полтавабудцентр», фактичним власником якого є ОСОБА_1 . Водночас, рішенням РНБО України, щодо вказаних осіб введено обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції».

Водночас, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що сам по собі факт застосування економічних санкцій до ПП «Полтавабудцентр» не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, скасування боргових зобов`язань для Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області і звільнення апелянта від відповідальності.

Втім, колегія суддів вважає зазначений висновок помилковим і здійсненим без урахування правової позиції Верховного Суду у справі № 925/1248/21, на яку скаржник посилався і в суді апеляційної інстанції.

Суду апеляційної інстанції, з огляду на посилання заявника, належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою щодо якої Постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Оскільки зазначеного суд не здійснив, а Верховний Суд, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, не наділений повноваженнями надавати оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи та встановлювати фактичні обставини, справу № 914/158/19 необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, саме дослідження і встановлення всіх обставин справи, з урахуванням позицій сторін та обсягу наявних у матеріалах справи доказів є ключовим для встановлення можливості захистити право позивача у контексті його обґрунтувань.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції, не встановив усіх обставин справи, не дослідив докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахував практику Верховного Суду, у тому числі на яку звертав увагу скаржник, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.

У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин недослідження судом зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржених рішень.

5.5. Оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі № 914/158/19 необхідно скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі № 914/158/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ