Ухвала

від 22.04.2025 по справі 755/20277/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-сс/824/2621/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Унікальний № 755/20277/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 199 КПК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді- ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

за участю:

прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисника - ОСОБА_8

підозрюваного - ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС Головного Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_12 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.05.2025 включно відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, українця, громадяниня України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисники підозрюваного подали апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_13 в своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що сторона захисту звернулась до слідчого судді з клопотанням про долучення доказів до матеріалів судової справи, на які, в порушення принципу змагальності судового процесу, слідчим судде було відмовлено, таким чином сторона захисту була позбавлена права надання суду доказів на підтвердження власної позиції.

Крім того, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені, а повідомлена підозра необґрунтованою, зокрема дії ОСОБА_9 кваліфіковані не вірно.

Захисник ОСОБА_11 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Крім того, слідчий суддя не надала належної оцінки тому, що відомості, які навів у своїй заяві ОСОБА_14 , не є відомостями, які внесені в ЄРДР 30.10.2024 за ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ст. 360 (п. 1, 2, 3) витягу ЄРДР. ОСОБА_15 , не звертався в прокуратуру АРК, в його заяві не вказано про те, що до злочинів причетні працівники правоохоронних органів.

Також, судом першої інстанції, не с спростовано доводи адвоката про те, що повідомлення про підозру від 08.11.2024 не було вручено депутату міської ради ОСОБА_9 відповідно до вимог ст. 278, ч. 2 ст. 481 КПК України. Станом на складання і підписання керівником прокуратури АР Крим постанови про доручення прокурору вручити повідомлення про підозру його ще не було в природі. Тому сторона захисту вимагала надання в судове засідання повідомлення про підозру від 06.11.2024, на вручення якої був наданий дозвіл керівником прокуратури АР Крим.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, а у випадку, якщо суд не знайде підстав для скасування ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України та встановити її у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважає, що ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного, вручене йому повідомлення про підозру не є належною та законною процесуальною дією.

Наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведено.

Окрім цього, в результативній частині оскаржуваного рішення, слідчим суддею допущена помилка, а саме відсутнє зазначення правової кваліфікації в діях ОСОБА_9 , передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто, фактично досудове розслідування кримінального провадження за даною правовою кваліфікацією продовжено не було.

Також, в резолютивній частині ухвали вказано ще дві неіснуючі в даному кримінальному провадженні правові кваліфікації дій підозрюваного - ч. 2 ст. 189 КК України, замість ч. 4 ст. 189 КК України, за ознаками якої вручено підозру ОСОБА_9 та ч. 3 ст. 289 КК України, про яку не йдеться в жодному документі кримінального провадження, не міститься в повідомленні про підозру, та відомості про яку, не внесені до ЄРДР.

На момент розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме 07.03.2025 року, строки досудового розслідування були продовжені в межах кримінального провадження, яке фактично не існувало, з правовою кваліфікацією, що не відповідала чинному процесуальному рішенню.

Заслухавшидоповідь судді, думку захисника та підозрюваного, які підтримали подані апеляційні скарги і просили їх задовольнити, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому такою, яку необхідно залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим (місце реєстрації та фактичне місцезнаходження: м. Київ, вул.. Юрія Поправки, 14-А), за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 30.10.2024, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024010000000066, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.

07.11.2024 року ОСОБА_9 було затримано в порядку ст. 615 КПК України.

08.11.2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.11.2024 відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.01.2025 включно, із визначенням застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 211 200 гривень.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19.11.2024 скасовано ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.11.2024 року та постановлено нову ухвалу, якою відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.01.2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26.12.2024 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 4 місяців, тобто до 07.03.2025.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26.12.2024 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 до 22.02.2025.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20.02.2025 ОСОБА_9 продовжено строк запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою до 07.03.2025 у межах строків досудового розслідування.

Крім того, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 6 місяців, тобто до 07.05.2025 року.

03.03.2025 слідчий в ОВС Головного Управління Служби безпеки України а Автономній Республіці Крим ОСОБА_12 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали не виявляється можливим у зв`язку з необхідністю виконання ряду слідчих дій, а підстав для скасування чи зміни раніше застосованого підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який відсутні, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, наявності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року клопотання органу досудового розслідування задоволено та ОСОБА_9 продовжено строк дії застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.05.2025 включно.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, у порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють питання застосування запобіжного заходу.

Під час розгляду зазначеного клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою слідчий суддя з`ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

Посилання захисника на те, що пред`явлена ОСОБА_9 підозра є необґрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі досудового розслідування, є достатньою для переконання об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретних злочинів.

Крім цього, доведеність його причетності до інкримінованих кримінальних правопорушень потребує перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Wlochv. Poland № 33475/08 п. 108).

При цьому, слід зазначити й про те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine", відповідно до якої термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).

Більше того, у п. 48 рішення Cebotari v. Moldova № 35615/06 від 13.11.07, Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с). поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також, необов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_9 підозрюється у вимаганні, вчиненому в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, що було спрямоване на завдання майнової шкоди в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статтею 189 КК України; у незаконному позбавленні волі з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

В даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_9 із вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у справі допустимими доказами, долученими до клопотання, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_15 від 30.10.2024, 08.11.2024 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_15 ; висновком судово-медичної експертизи №042-1806-2024 від 01.11.2024 року; протоколами допиту та слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами проведення обшуків від 07.11.2024 року; ротоколом огляду предметів; протоколом допиту свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що на даному етапі досудового розслідування, причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, має бути перевірена шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, тобто повідомлена підозра є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу з метою здійснення подальшого розслідування.

Слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_9 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.

Таким чином, колегія суддів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 зач. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, яка є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні в тому числі умисного корисливого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgariaвід 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, продовжують існувати, а викладені прокурором у клопотанні обставини, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Таким чином, як зазначає у клопотанні сторона обвинувачення, на даний час існує об`єктивна потреба у необхідності подальшого продовження щодо підозрюваного ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що зумовлюється наявними ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, даними про особу підозрюваного та іншими обставинами, які відповідно до ст. 178 КПК України, були враховані слідчим суддею при продовженні підозрюваному дії цього запобіжного заходу.

Слідчий суддя обґрунтовано зазначив в ухвалі, що ризики, визначені статтею 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились, у зв`язку із чим суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для продовження застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відтак посилання апеляційної скарги про відсутність у провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є такими, що не відповідають дійсності.

Посилання сторони захисту щодо наявності підозри від 08.11.2024 теж, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки в наданих матеріалах не міститься жодних відомостей про існування такої підозри, щодо неправильного зазначення в резолютивній частині оскаржуваного рішення кваліфікації дій підозрюваного, то вони спростовуються текстом зазначеної частини оскаржуваного рішення слідчого судді, відповідно до якої продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.

Щодо інших доводів апелянтів про незаконність оскарженої ухвали апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Hirvisaariv. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

При розгляді клопотання слідчий суддя повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими Закон пов`язує можливість продовження дії застосування запобіжного заходу, в тому числі і у вигляді тримання під вартою, при цьому, вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена частиною першою статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Разом з тим, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_9 строку тримання під вартою, слідчий суддя, як вважає апеляційний суд, необґрунтовано не визначив розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на наступне.

Так, вирішуючи питання щодо застави, суд першої інстанції з урахуванням фактичних обставин справи, даних, які характеризують особу підозрюваного, вимог кримінального процесуального законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, не визначив її розмір, мотивуючи це тим, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Проте, такий висновок є помилковим і таким, що не відповідає фактичним обставинам цього кримінального провадження та не узгоджується з наведеними нижче положеннями закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1).

Зміст вказаної норми не є імперативним, а тому, приймаючи до уваги вимоги ч. 1 ст. 183 КПК України, ст. 178 КПК України, зокрема, наявність у підозрюваного ОСОБА_9 постійного місця проживання та реєстрації на території України, що останній одружений, наявність на утриманні малолітньої дитину 2020 року народження, останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, є депутатом Підгородненської міської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області 8 скликання, а відтак, розглянувши можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2022 року у справі «Харченко проти України), колегія суддів вважає за можливе визначити підозрюваному ОСОБА_9 розмір застави у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави у даному кримінальному провадженні, апеляційний суд приймає до уваги положення ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких, а також, приймаючи до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір застави у межах 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 545 040 гривень, оскільки саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, узгоджуватись з положеннями ст. 182 КПК України, а також практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мангурас проти Іспанії" від 28.09.2010, "Гафа проти Мальти" від 22.05.2018), відповідно до яких розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При таких обставинах та на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого в ОВС Головного Управління Служби безпеки України а Автономній Республіці Крим ОСОБА_12 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 05.05.2025 включно в межах строку досудового розслідування, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 545 040 гривень, а також на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладенням на підозрюваного ОСОБА_9 , за умови внесення застави, обов`язків, передбачених п.п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС Головного Управління Служби безпеки України а Автономній Республіці Крим ОСОБА_12 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.05.2025 включно відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС Головного Управління Служби безпеки України а Автономній Республіці Крим ОСОБА_12 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.05.2025 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 545 040 гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42258617, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 , банк надавача послуг: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820172).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови внесення застави, наступні процесуальні обов`язки:

-прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити термін дії зазначених процесуальних обов`язків до 05.05.2025 включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_9 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, суд.

З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_9 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається на користь держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Виконання ухвали покласти на орган досудового розслідування, а контроль за її виконанням на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4