Постанова

від 28.04.2025 по справі 320/36299/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/36299/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Теслі С.М., представника відповідача Міхеду О.В., представника третьої особи Андрієнка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

31.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури від 19.06.2024 №77дп-24 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення підлягає скасуванню як протиправне, оскільки Комісія фактично не встановила факт порушення позивачем як прокурором норм професійної етики в частині додержання обов`язку щодо недопущення дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Позивач вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідач мав би встановити факти, які свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та зробити власні висновки щодо того, які саме дії позивача свідчать про вчинення ним одноразового грубого порушення прокурорської етики. Поряд з цим, на переконання позивача, оскаржуване рішення має формальний характер, оскільки у ньому не наведено обставин, які б свідчили про наявність у діях останнього складу дисциплінарного проступку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19.06.2024 № 77дп-24 про накладення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення.

Відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких наголошено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, і просять прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційні скарги мають аналогічні доводи та позиції, висловлених під час слухання справи в суді першої інстанції.

Зокрема зазначено, Комісією Офісу Генерального прокурора проведено службове розслідування за фактами можливого порушення прокурорами вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції», дані про що оприлюднено у мережі Інтернет у публікації під назвою «На дні» прокуратури. Як столичні прокурори відзначали професійне свято», яка розміщена за посиланням https//www.pravda.com.ua/articles/2023/12/4/7431642/ (далі - Публікація). Опрацюванням Публікації та оприлюдненого в ній відеосюжету встановлено, що у них серед іншого зафіксовано події, що відбувались в День працівників прокуратури 01 грудня 2023 року біля будівлі Офісу Генерального прокурора за адресою м. Київ, вул. Різницька, 13/15. Зокрема, зафіксовано отримання від сторонніх осіб речей, проходження сторонніх осіб з речами до будівлі Офісу Генерального прокурора, що містять ознаки подарунків, які надалі були передані прокурору ОСОБА_1 . Зазначені події, на переконання відповідача, створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс. За таких обставин відповідач вважає обґрунтованим висновок про порушення прокурорами вимог статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та про наявність в їх діях ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачено пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. При цьому, незважаючи на очевидний характер порушень, прокурор ОСОБА_1 проявив нещирість, та, намагаючись уникнути відповідальності у поясненнях, свою вину не визнав.

Апелянти наполягають, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача про отримання ним у фойє матеріалів кримінального провадження, оскільки такі документи не надходили офіційно до Офісу Генерального прокурора та не зареєстровані службою діловодства, внаслідок чого, вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача стандарт доказування «поза всякий розумний сумнів», що свідчить про дотримання вимог діючого законодавства при прийнятті оспорюваного рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 призначено слухання справи у відкрите судове засідання.

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому підтримано висновки суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтримали доводи апеляційних скарг, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив на них, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач в органах прокуратури працює з 2011 року, з 14 вересня 2022 року - на посаді прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора.

Інтернет-виданням «Українська правда» 04 грудня 2023 року за посиланням https//www.pravda.com.ua/articles/2023/12/4/7431642/ розміщено відеоматеріал «На «дні» прокуратури. Як столичні прокурори відзначали професійне свято», у якому продемонстровано як 01.12.2023 року (професійне свято - День працівників прокуратури) у місті Києві працівники прокуратури та відвідувачі заходили і виходили з приміщення центральної будівлі Офісу Генерального прокурора по вул. Різницька, 13/15 з подарунками, пакетами, схожими на подарункові пакети, іншими пакетами та квітами.

Відеоогляд супроводжено коментарями автора відеосюжету про неприпустимість таких дій працівниками прокуратури.

Зазначену Публікацію розповсюджено іншими медіа ресурсами, зокрема, інтернет-виданнями.NET,.ua,.ua, Цензор.Нет, Українська газета Час,.news,.net, 5.ua, Апостроф тощо та вона викликала негативний суспільний резонанс. Тільки розміщений на відеохостингу зазначений відеосюжет переглянуто більше 287 тисяч користувачів, які залишили понад 1800 обурених негативних коментарів.

Відомості, що містяться у Публікації, стали підставою для призначення наказом Генерального прокурора від 05.12.2023 службового розслідування щодо можливого недотримання окремими прокурорами вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції».

Комісією Офісу Генерального прокурора проведено службове розслідування за фактами можливого порушення прокурорами вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції», за результатами якого складено висновок від 05.01.2024 (том 6 а.с. 98-121).

У вказаному висновку Комісія дійшла висновку, що інформація про можливе недотримання прокурорами вимог, заборон і обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції» не знайшла свого об`єктивного підтвердження, водночас виявлено порушення правил прокурорської етики в діях окремих прокурорів Офісу Генерального прокурора.

11.01.2024 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про вчинення дисциплінарного проступку прокурорами в тому числі і позивачем.

За результатами перевірки членом Комісії 31.05.2024 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_2 та про відсутність дисциплінарного проступку в діях деяких прокурорів, в тому числі позивача.

Вказаний висновок було передано на розгляд Комісії (том 1 а.с. 107-136).

Рішенням Комісії від 19.06.2024 № 77дп-24 заступника начальника першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , притягнуто до дисциплінарної відповідальността прокурорів першого, другого та третього відділів управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, в тому числі позивача, та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани (том 1 а.с. 71-106).

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (статті 1 КАС України).

Стаття 2 КАС України визначає завдання та основні засади адміністративного судочинства:

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі;

5) обов`язковість судового рішення;

6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом;

8) розумність строків розгляду справи судом;

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Стаття 242 КАС України встановлює, що судові рішення мають бути законними і обґрунтованими.

1. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Пунктом 6 частини першої Закону № 1697-VII передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема, систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

За визначенням абзацу 1 частини першої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Частиною четвертою статті 46 Закону № 1697-VII установлено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

Згідно з частиною дев`ятою статті 46 Закону № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.

Частиною 1 статті 47 Закону № 1697-VII передбачено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 48 Закону № 1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (із змінами, затвердженими всеукраїнською конференцією прокурорів від 21.12.2018, від 28.08.2021), відповідно до Преамбули якого Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою.

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів визначено, що професійна діяльність прокурора ґрунтується на принципах доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості.

Відповідно до статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживає заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому повинні керівники відповідних прокуратур.

Рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36 затверджено Коментар Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Даний Коментар Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів розроблений згідно з наказом Генерального прокурора від 12.09.2022 № 180 у взаємодії з Офісом Генерального прокурора, обласними прокуратурами та за підтримки відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Тренінгового центру прокурорів України. Коментар містить роз`яснення положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, ситуативні (ілюстративні) приклади, з урахуванням результатів його практичного застосування, діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та судової практики.

Звертаючись до Коментаря статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, суд зауважує, що формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов`язків.

Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Професійна честь потребує від прокурора підтримувати репутацію своєї професії (ділової репутації), захищати інтереси професійної спільноти, до якої він належить.

З наведеного слідує, що вчинення прокурором грубого порушення вимог статей 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів полягає у вчиненні дій, які не узгоджуються з усталеними вимогами до професійної компетентності, честі і гідності.

Статтею 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів установлено, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

Прокурор повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням.

У Коментарі до вказаної статті Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів зауважено, що доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість є основоположними нормами поведінки прокурорів. Уявлення про останніх формується у більшості громадян крізь призму цих категорій.

Загальне визначення доброчесності зустрічається в Рекомендаціях Ради Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), яка трактує публічну доброчесність як послідовне дотримання та прихильність загальновизнаним етичним цінностям, принципам та нормам з метою відстоювання та забезпечення пріоритету суспільних інтересів над приватними в публічному секторі. Як високу моральну чесноту, чесність визначає доброчесність Великий тлумачний словник сучасної української мови, одночасно характеризуючи доброчесного як такого, що живе чесно, дотримується всіх правил моралі. Вищезазначене свідчить, що доброчесність не правова, а моральноетична, багатогранна категорія, яку навряд чи справедливо обмежувати певним набором елементів. Разом із цим важливо, щоб саме вони були чітко визначені законодавством та мали єдине загальне розуміння.

У цілому етичні норми поширюються на службову сферу, на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії. Таким чином, при виконанні службових обов`язків прокурорам важливо дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури, а порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими.

Під непристойним розуміється все, що виходить за межі загальноприйнятих моральних норм, а отже, непристойною поведінкою є сукупність вчинків, спосіб життя, що виходять за межі загальноприйнятих морально-етичних норм.

Згідно зі статтею 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

У Коментарі до вказаної статті Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів роз`яснено, що наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Цей обов`язок випливає зі змісту:

- ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей;

- ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», за якими прокурор зобов`язаний виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури;

- ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції», за якою особи, на яких поширюється дія цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Крім того, положення Рекомендацій Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи (п. 24), передбачають, що при виконанні своїх обов`язків прокурори, зокрема, повинні:

- справедливо, неупереджено й об`єктивно виконувати свої функції;

- поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- намагатися гарантувати якнайшвидшу дієвість системи кримінального судочинства.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та виклад основних обов`язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Висновки суду.

Матерілами справи підтверджено, що під час службового розслідування було вивчено відеосюжет Публікації, відеозаписи зовнішніх та внутрішніх камер спостереження у фойє Офісу Генерального прокурора, інформацію з системи реєстрації входу-виходу працівників та відвідувачів, відібрано пояснення причетних прокурорів.

Згідно висновку члена Комісії від 31.05.2024, було встановлено, що біля входу до приміщення центральної будівлі Офісу Генерального прокурора прокурор Бережник В.В. отримав від слідчої Колотигіної Т.В. паперовий пакет чорного кольору, схожий на подарунковий пакет, і заніс його до будівлі Офісу Генерального прокурора, а надалі підійшов до автомобіля та дістав два поліетиленових пакети, які також заніс до будівлі Офісу Генерального прокурора(01:23).

Також, у фойє будівлі Офісу Генерального прокурора позивач отримав пакет від слідчого поліції Гречаного А.В..

Так, позивач у поясненнях зазначив, що 01.12.2023 приблизно об 11.30. у фойє будівлі Офісу Генерального прокурора слідчий Національної поліції України Гречаний А.В. передав йому пакет, у якому знаходилися для вивчення та погодження матеріали клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 42022222060000158 за підозрою особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального Кодексу України (далі - КК України), в якому вони відповідно є старшими груп прокурорів та слідчих.

Крім того, позивач пояснив, що 01.12.2023 працівниками прокуратури, зокрема позивачем, було замовлено продукти харчування в ресторані «Колиба», а саме через сервіс таксі «Уклон». Замовлення та оплату послуг доставки здійснено позивачем.

Позивач пояснив, що об 12.00. він знаходився біля входу в будівлю Офісу Генерального прокурора, де зустрівся з іншими прокурорами та слідчимим поліції, останні передала йому пакет, у якому знаходилися для вивчення та погодження матеріали клопотань про тимчасовий доступ до речей у кримінальному провадженні № 42022000000001529 за підозрою осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 321-2 КК України, у якому, відповідно, позивач та ОСОБА_4 є старшими груп прокурорів та слідчих. Будь-яких подарунків чи інших майнових цінностей у цьому пакеті від слідчих чи інших осіб він не отримував.

Крім того, висновок грунтується з урахуванням інших документів, зокрема роздруківка із застосунку сервісу таксі «Уклон» (том 1 а.с. 41-42), роздруківка з ЄРДР про наявність у провадженні прокурора перелічених кримінальних проваджень (том 1 а.с. 49, 50), а також поясненнями старших слідчих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які заперечили вручення позивачу будь-яких подарунків.

Отже, приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в спірному рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не навів правової оцінки наданим позивачем доказів на підтвердження щирості та правдивості наданих пояснень, при цьому, Комісія в спірному рішення зазначає, що не встановлено факту отримання позивачем та іншими прокурорами подарунків, проте все одно вважає, що прокурори проявили нещирість, і намагаючись уникнути відповідальності свою вину у поясненнях не визнали.

Таке спірне рішення відповідача не відповідає положення ч.2 статті 2 КАС України, а саме є не обгрунтованим, добросовісним та розсудливим.

Суд при вирішенні справи керувався принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Суд також приймає до уваги п.4.1 рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, в якому вказано, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Отже, враховуючи також вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги, з огляду на принцип визначеності та застосовуючи положення ст.2 КАС України (завдання адміністративного судочинства).

Таким чином, доводи апелянтів не заслуговують уваги з вищевикладених обставин.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, висновок суду першої інстанції, що відповідач та третя особа не довели правомірність спірного рішення належними, достатніми та допустимими доказами є правильним.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 29.04.2025.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 р.- залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк