Ухвала від 30.06.2025 по справі 320/36299/24

ф

УХВАЛА

30 червня 2025 року

м. Київ

справа №320/36299/24

адміністративне провадження № К/990/23108/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 320/36299/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури від 19 червня 2024 року № 77дп-24 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення у виді догани.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Не погоджуючись із такими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 320/36299/24 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із обґрунтуванням наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

16 червня 2025 року до Суду надійшла уточнена касаційна скарга із обґрунтуванням наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В уточнені касаційній скарзі третя особа посилається на підстави встановлені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 320/36299/24. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання відповідача на пункти 1 та 4 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Касаційна скарга Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не належно дослідили докази у справі та неправильно застосували статтю 19, пункту 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» та статі 11, 21, 31, 32, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19 та Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 640/18630/20 .

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України позивач повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В уточненій касаційний скарзі третя особа з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки помилково витлумачено пункт 6 частини 1 статті 43 Закону України "Про прокуратуру" у взаємозв`язку зі статтями 11, 16 та 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.

Так, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це посилатися.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено: 1) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права; 2) необхідності висновку Верховного Суду щодо цієї норми, за обставин, установлених судами саме у цій справі.

За обставинами цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час службового розслідування було вивчено відеосюжет публікації, відеозаписи зовнішніх та внутрішніх камер спостереження у фойє Офісу Генерального прокурора, інформацію з системи реєстрації входу-виходу працівників та відвідувачів, відібрано пояснення причетних прокурорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в спірному рішенні про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не навів правової оцінки наданим позивачем доказів на підтвердження щирості та правдивості наданих пояснень, при цьому, Комісія в спірному рішенні зазначає, що не встановлено факту отримання позивачем та іншими прокурорами подарунків, проте все одно вважає, що прокурори проявили нещирість, і намагаючись уникнути відповідальності свою вину у поясненнях не визнали.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Проаналізувавши доводи скаржника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки третя особа, указавши про відсутність висновку щодо застосування вищевказаних положень, не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаних норм вплине на спірні правовідносини, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальний характер.

Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене Суд уважає невмотивованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Беручи до уваги наведене вище, у встановлений судом строк та станом на 30 червня 2025 року вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником не виконано, а саме не зазначено обґрунтування наявності наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював правову позицію про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (зокрема, у рішенні у справі "Каракуця проти України" (Karakutsya v. Ukraine) від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).

За наслідками не виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

За таких обставин, касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 320/36299/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний Судді В.Е. Мацедонська Ж.М. Мельник-Томенко