Постанова від 28.04.2025 по справі 916/3535/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3535/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Принцевської Н.М., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" Золотоверх М.С.,

від Одеської обласної прокуратури Елісашвілі О.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024, прийняте суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, повний текст складено 27.09.2024,

у справі №916/3535/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова"

до відповідача: Одеської обласної прокуратури

про зобов`язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" звернулося з позовом до Одеської обласної прокуратури, в якому просило зобов`язати відповідача виконати умови договору про дольову участь у будівництві №1Д від 26.06.2017, а саме: вчинити дії з отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (перша черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, та сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (третя черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, з використанням електронного кабінету замовника Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як замовником будівництва, прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором про дольову участь у будівництві №1Д від 26.06.2017.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 23.11.2021 відкрито провадження у справі №916/3535/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 у справі №916/3535/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, позов задоволено у повному обсязі; зобов`язано Одеську обласну прокуратуру виконати умови договору про дольову участь у будівництві №1Д від 26.06.2017, а саме: вчинити дії з отримання сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (перша черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, та сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (третя черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, з використанням електронного кабінету замовника Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" судовий збір у розмірі 4540 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди зазначили про те, що обов`язок вчинення дій з отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта в силу положень чинного законодавства України та умов договору про дольову участь у будівництві №1Д від 26.06.2017 віднесено до повноважень (функцій) замовника будівництва відповідача, який безпідставно ухилився від вчинення таких дій.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2024 частково задоволено касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури; скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №916/3535/21; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Скасовуючи судові рішення і направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд наголосив на тому, що, з огляду на специфіку спірних правовідносин, господарські суди першої та апеляційної інстанції мали обов`язок достеменно встановити не тільки обставини стосовно того, хто із сторін спору в силу умов договору та чинного законодавства має обов`язок вчинити дії з подання заяви про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва та видачу сертифіката, а й встановити також обставини щодо наявності/відсутності у відповідача (замовника будівництва) акту готовності об`єкта до експлуатації, у тому числі і обставини щодо зволікання/незволікання останнім з виконанням свого обов`язку щодо вчинення дій з прийняття об`єкта в експлуатацію, проте суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували та не встановили обставин щодо дотримання/недотримання сторонами спору порядку дій, визначеного у частині п`ятій статті 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та положень пунктів 24, 25 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений в постанові від 14.06.2019 у справі №916/998/18 щодо застосування статей 16, 610, 629 Цивільного кодексу України, згідно з яким судами при ухваленні рішень в частині зобов`язання належним чином і у повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені договором, необхідно враховувати, що такі вимоги дублюють пункт договору, який є обов`язковим для сторін в силу закону, що свідчить про обрання неналежного способу захисту в цій частині позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Лічмана Л.В. від 22.05.2024 прийнято справу №916/3535/21 до свого провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено; зобов`язано Одеську обласну прокуратуру виконати умови договору про дольову участь у будівництві №1Д від 26.06.2017, а саме: вчинити дії з отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (перша черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, та сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (третя черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, з використанням електронного кабінету замовника Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" 4540 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач тривалий час не виявляв бажання отримати проектну документацію і на теперішній час відмовляється ознайомлюватись з нею, наводячи надумані причини, а також не звертався до позивача за допомогою у разі, якщо виникли реальні складнощі у проходженні передбаченої законодавством процедури одержання сертифікату, при цьому введення об`єкту в експлуатацію на даному етапі повністю залежить від Одеської обласної прокуратури, яка ухиляється від виконання своїх зобов`язань за відсутності будь-яких належних підстав для цього. Крім того, місцевий господарський суд зазначив про належність та ефективність обраного позивачем способу захисту.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеська обласна прокуратура звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що, виходячи зі змісту спеціального законодавства, яке регулює правовідносини у сфері будівництва, відсутні підстави для вчинення Одеською обласною прокуратурою дій щодо отримання сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, оскільки прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є завершальним етапом і такому етапу передує певна послідовність вчинення дій, які були делеговані позивачу, але безпідставно ним проігноровані, а саме: прокуратурі не надано для затвердження розробленої позивачем проектної документації, календарного графіку виконання робіт і попереднього акту розподілу площ об`єкта, що, в свою чергу, з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" унеможливило оформлення акту готовності об`єкта до експлуатації. З огляду на викладене, апелянт стверджує, що ним не було порушено прийнятих на себе зобов`язань і не допущено протиправного зволікання щодо вчинення дій з прийняття об`єкта в експлуатацію.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 13.11.2024 (вх.№3942/24/Д3 від 13.11.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" просить апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21 без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що Одеська обласна прокуратура, як користувач електронного кабінету, не надала до суду доказів неможливості складення та подання документів для прийняття в експлуатацію об`єктів в електронній формі, а також безпідставно не здійснювала жодних дій, направлених на отримання відповідних сертифікатів, ігноруючи при цьому виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" своїх зобов`язань щодо підготовки проектної та виконавчої документації для прийняття закінченого будівництво об`єкта в експлуатацію. Позивач також зауважує на тому, що під час розгляду справи у суді першої інстанції прокуратурою не було наведено доводів щодо відсутності чинних містобудівних умов та обмежень і затвердженої проектної документації, натомість такі аргументи вперше наведені відповідачем лише в апеляційній скарзі і не повинні братися до уваги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Принцевської Н.М., Поліщук Л.В. від 30.10.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 15.01.2025 о 12:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у судовому засіданні у справі №916/3535/21 було оголошено перерву до 10:30 год 26.02.2025.

Між тим, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Таран С.В. у відпустці з 24.02.2024 по 26.02.2024 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду №57-в від 24.02.2024 судове засідання у справі №916/3535/21, призначене на 26.02.2025 о 10:30, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 призначено справу №916/3535/21 до розгляду на 02.04.2025 о 10:30.

Проте, з огляду на перебування судді Поліщук Л.В. у відпустці з 31.03.2025 по 04.04.2025 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду №87-в від 28.03.2025 судове засідання у справі №916/3535/21, призначене на 02.04.2025 о 10:30, не відбулося, що підтверджується відповідною довідкою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 призначено справу №916/3535/21 до розгляду на 28.04.2025 о 10:00.

У судовому засіданні 28.04.2025 представник Одеської обласної прокуратури апеляційну скаргу підтримав; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Прокуратурі Одеської області належить право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 3,9605 га, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058 за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (вулиця Пролетарська), 54-А, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна №285464106 від 18.11.2021.

26.06.2017 між прокуратурою Одеської області ("Сторона-1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" ("Сторона-2") укладено договір про дольову участь у будівництві №1Д (далі договір №1Д від 26.06.2017), предметом якого згідно з пунктом 1.1 цього договору є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених у договорі.

У розділі "Визначення термінів" договору №1Д від 26.06.2017 сторони узгодили наступне:

-"будівництво об`єкта" комплекс робіт з будівельно-монтажних робіт по безпосередньому спорудженню об`єкта відповідно до проектної документації та підключення об`єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій та введення об`єкта в експлуатацію за допомогою Сторони-1 в межах її компетенції;

-"земельна ділянка" земельна ділянка площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А, яка знаходиться у постійному користуванні Сторони-1 на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 за № 1483-VII, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0055.

Додатковою угодою №1 від 09.10.2017 до договору №1Д від 26.06.2017 внесено зміни до терміну "об`єкт" у розділі "Визначення термінів" вказаного договору.

26.09.2017 між прокуратурою Одеської області ("Сторона-1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" ("Сторона-2") укладено про дольову участь у будівництві №2Д (далі договір №2Д від 26.09.2017), предметом якого визначено зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці площею 0,5000 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0056.

25.02.2019 у зв`язку з об`єднанням земельних ділянок з кадастровими номерами: 5110136900:18:017:0055 та 5110136900:18:017:0056, забудова яких є предметом договорів №1Д від 26.06.2017 та №2Д від 26.09.2017, між сторонами було укладено договір про зміну умов договору про дольову участь у будівництві №1Д від 26.06.2017 та припинення зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві №2Д від 26.09.2017.

За умовами пункту 1.3 договору №1Д від 26.06.2017 Сторона-1 делегує Стороні-2 всі функції замовника будівництва об`єкта щодо розробки проектної документації та будівництва об`єкта, а також інші функції, передбачені даним договором, окрім права постійного користування земельною ділянкою, з метою отримання сторонами у власність завершеного будівництвом об`єкту в частках, визначених даним договором, та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку та на умовах, визначених умовами договору, а Сторона-2 приймає на себе на час проектування об`єкта та будівництва об`єкта виконання всіх функцій замовника, окрім тих, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов даного договору покладено на Сторону-1, та зобов`язується на свій ризик та за рахунок власних або залучених коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.

У пункті 2.1 договору №1Д від 26.06.2017 узгоджено, що Сторона-1 здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним договором, зокрема:

-відповідно до законодавства та в межах своєї компетенції отримує або сприяє Стороні-2 в отриманні у компетентних органах дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт по будівництву об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж у зв`язку з будівництвом об`єкта, інших документів, що відповідно до законодавства є необхідними у зв`язку з будівництвом об`єкта, прийняттям його в експлуатацію; передає Стороні-2 всі необхідні документи, які містять інформацію про існуючі підземні інженерні мережі (кабельні, водопроводу, каналізації та інше), які пролягають на земельній ділянці (підпункт 2.1.3);

-протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідного звернення підписує та надає Стороні-2 документи, які у неї наявні та/або отримані Стороною-1, та необхідні для виконання умов даного договору (у тому числі необхідні листи, звернення, довіреності на виконання функцій замовника будівництва об`єкта, у тому числі на отримання дозвільних документів та документів, необхідних для введення об`єкта в експлуатацію тощо) (підпункт 2.1.8);

-після завершення будівництва об`єкта Сторона-1 в межах своєї компетенції зобов`язується разом зі Стороною-2 здійснити дії, віднесені законодавством до функцій замовника щодо прийняття об`єкта в експлуатацію, та надати Стороні-2 необхідні для оформлення останньою права власності на об`єкт документи, надання яких за законодавством віднесено до функцій замовника (підпункт 2.1.12).

Згідно з пунктом 2.2 договору №1Д від 26.06.2017 цим договором Сторона-1 делегує Стороні-2 функції замовника будівництва об`єкта, які визначені законодавством (у тому числі "Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженим ДБН України. В тому числі Сторона-2 зобов`язана забезпечити:

-проектною документацією будівництво об`єкта, розробку та погодження проектної документації відповідно до вимог законодавства, з компетентними органами, а в разі потреби внесення та погодження будь-яких коригувань до проектної документації, при цьому Сторона-2 самостійно визначає проектні організації, забезпечує укладення або укладає з ними самостійно або спільно зі Стороною-1 за вимогою Сторони-2 договори та здійснює оплату по ним; в межах своєї компетенції забезпечує отримання погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій, позитивних експертних висновків, що є необхідними для будівництва об`єкта згідно із законодавством (підпункт 2.2.2);

-підготовку виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (підпункт 2.2.7);

-спільно (у разі необхідності, передбаченої законодавством та/або договором) із Стороною-1 прийняття об`єкта в експлуатацію (підпункт 2.2.8).

Після завершення будівництва об`єкта сторони спільно забезпечують його прийняття в експлуатацію та передання об`єкта для обслуговування, експлуатації на баланс експлуатуючої організації, що визначається Стороною-2 не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати прийняття об`єкта в експлуатацію. Якщо проектною документацією передбачається черговість будівництва об`єкта, положення договору щодо документального забезпечення будівництва об`єкта, прийняття його в експлуатацію та розподілу його частин між сторонами застосовуються для кожного пускового комплексу, що є складовою частиною об`єкта, з врахуванням специфічних умов договору та положень законодавства (пункти 2.5, 2.6 договору №1Д від 26.06.2017).

В силу пункту 5.8 договору №1Д від 26.06.2017 всі спори та розбіжності, що виникають між сторонами у процесі виконання цього договору або у зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів кожна зі сторін вправі передати такий спір на розгляд до господарського суду відповідно до положень чинного законодавства.

Пунктом 8.1 договору №1Д від 26.06.2017 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Генеральний підрядник будівництва об`єкта в особі Колективного підприємства "Будова" листом №1527/1-ЦО/и від 04.10.2021 повідомив позивача про закінчення будівництва І та III черги об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А і готовність їх до здачі в експлуатацію.

З метою позасудового врегулювання питання щодо виконання прокуратурою взятих на себе обов`язків Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" звернулося до відповідача з листами б/н від 19.10.2021 та б/н від 01.11.2021, в яких повідомило про готовність до здачі І та III черги будівництва об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А та необхідність вчинити дії з отримання сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

За результатами опрацювання вищенаведених звернень позивача Одеська обласна прокуратура надала відповідь №34-190вих-21 від 16.11.2021, в якій зазначила про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2018 у справі №916/2851/17 (за участю прокуратури Одеської області), яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 18.07.2018, заборонено Одеській міській раді, прокуратурі Одеської області та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А, а тому не вбачається можливим вжиття заходів, про які просить Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова", до закінчення розгляду справи №916/2851/17 по суті та прийняття остаточного судового рішення.

У матеріалах справи також міститься копія підписаного між сторонами меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері регулювання містобудівної діяльності в межах виконання умов договорів №1Д від 26.06.2017 та б/н від 25.02.2019.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати умови договору №1Д від 26.06.2017, а саме: вчинити дії з отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (перша черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, та сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (третя черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, з використанням електронного кабінету замовника Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на те, що введення об`єкту в експлуатацію на даному етапі повністю залежить від Одеської обласної прокуратури, яка ухиляється від виконання своїх зобов`язань за відсутності будь-яких належних підстав для цього, з огляду на що позивачем у даній справі обрано належний та ефективний спосіб захисту свого порушеного права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Такий спосіб захисту, як примусове виконання обов`язку в натурі, застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором (постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/9167/19).

Тобто, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав позивача, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов`язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.

Відтак, у такому спорі позивач має обов`язок довести невиконання чи неналежне виконання відповідачем обов`язку в натурі та порушення своїх прав таким невиконанням.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що між сторонами укладено договір про дольову участь у будівництві, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці, з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених у договорі.

Положеннями частини першої статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частини перша, третя статті 180 Господарського кодексу України).

Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи договір, сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що, з огляду на предмет договору №1Д від 26.06.2017 та специфіку спірних правовідносин, виконання сторонами умов вказаного правочину підлягає, виходячи не тільки з його узгоджених умов, а також з урахуванням умов спеціального законодавства, яке регулює правовідносини у сфері будівництва.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В силу частини другої статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

За умовами частини п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 31) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 41) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 42) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Отже, системний аналіз наведених вище положень статей 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" свідчить про те, що отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є завершальним етапом у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів і такому етапу передує певна послідовність вчинення дій замовником будівництва.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №750 від 08.09.2015; далі Порядок).

Положеннями пункту 23 Порядку передбачено, що сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю").

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати. Заява про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката щодо об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю", подається до ДІАМ у паперовій формі із дотриманням вимог Закону України "Про державну таємницю" за формою, визначеною в додатку 6 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку, та реєструється в журналі реєстрації заяв про видачу сертифіката. До заяви замовником додаються результати технічної інвентаризації об`єкта. Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за результатами виїзного огляду об`єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об`єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, який виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності (пункти 24, 25 Порядку).

Відтак для отримання сертифіката замовник обов`язково зобов`язаний подати заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, а також акт готовності об`єкта до експлуатації, інформацію (реквізити платежу) про внесення плати та результати технічної інвентаризації об`єкта.

При цьому в силу приписів пункту 42 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вчиненню вказаних дій передує проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів та здійснення їх технічної інвентаризації.

Таким чином, беручи до уваги предмет доказування у даній справі, для правильного вирішення відповідного спору першочергово необхідно встановити обставини дотримання/недотримання сторонами порядку дій, визначеного у статтях 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень пунктів 24, 25 Порядку, враховуючи при цьому те, що Одеська обласна прокуратура на підставі договору №1Д від 26.06.2017 делегувала Товариству з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" всі функції замовника будівництва, визначені законодавством, у тому числі підготовку виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію і проведення технічної інвентаризації, а також інші функції, передбачені даним договором, окрім права постійного користування земельною ділянкою.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження дотримання самим Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова", якому було делеговано виконання передбачених чинним законодавством функцій замовника будівництва, послідовності вчинення дій, що повинні передувати отриманню сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме: відсутні докази проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів та здійснення їх технічної інвентаризації.

Крім того, апеляційним господарським судом враховується, що додатком №7 до Порядку є форма акту готовності об`єкта до експлуатації, зі змісту якого вбачається, що такий акт вимагає включення низки відомостей щодо здійснення будівництва, у тому числі, стосовно проектної документації, її затвердження, строків виконання будівельних робіт, показників об`єкта будівництва тощо, між тим докази на підтвердження узгодження сторонами таких відомостей та встановлення показників за результатами проведеної технічної інвентаризації у матеріалах справи відсутні, що, в свою чергу, спростовує висновок місцевого господарського суду про те, що введення об`єкту в експлуатацію повністю залежить виключно від відповідача.

Сам по собі факт наявності у відповідача обов`язку вчинити дії з подання заяви про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва та видачу сертифіката не спростовує відсутності у Одеської обласної прокуратури необхідного для цього обсягу документів, зокрема, результатів проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів та здійснення технічної інвентаризації об`єктів, функції з проведення яких за договором №1Д від 26.06.2017 були передані Стороною-1 Стороні-2, та відсутності акту готовності об`єкта до експлуатації, для оформлення якого в обов`язковому порядку необхідно було вчинити низку попередніх дій, оскільки завершення будівельних робіт ще не означає, що введення в експлуатацію об`єктів автоматично стає можливим, натомість існує безліч важливих нюансів, які можуть істотно вплинути на строки здачі в експлуатацію і взагалі на її можливість. Зокрема, необхідно виконати цілу низку заходів: перевірити відповідність фактично побудованого об`єкта проекту (всім розділам); підготувати комплект виконавчої документації на будівельно-монтажні роботи відповідно до нормативних документів (загальний журнал виконання робіт, журнал авторського нагляду, акти прийняття прихованих робіт, акти прийняття інженерних мереж, акти випробування обладнання, акти прийняття ліфтів, акти на герметизацію вводів, акти радіаційного обстеження та інші необхідні документи); здійснити технічну інвентаризацію об`єкта, перевірити її відповідність проекту та коректно розмістити в Єдиній державній електронній системі будівництва (ЄДЕССБ). Лише після цього можливо сформувати акт готовності за допомогою Єдиної державної електронної системи будівництва (ЄДЕССБ) та підписати його, при цьому, якщо раніше проектна документація та експертиза не були розміщені в ЄДЕССБ, необхідно виконати це завдання на етапі підготовки комплекту виконавчої документації.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів дотримання самим позивачем, як особою, якій на підставі пунктів 1.3, 2.2 та 2.2.7 договору №1Д від 26.06.2017 були делеговані всі функції замовника будівництва, у тому числі підготовка виконавчої та іншої документації для прийняття закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію, порядку дій, визначеного у статтях 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та положень пунктів 24, 25 Порядку, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки неприпустимим є зобов`язання відповідача отримати сертифікат з ігноруванням встановленої спеціальним законодавством послідовності етапів, які передують одержанню такого сертифіката.

Твердження позивача про те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції прокуратурою не було наведено доводів щодо відсутності у останньої обсягу необхідної документації, апеляційним господарським судом до уваги не приймається, оскільки вказівка щодо необхідності доведення сторонами і, відповідно, перевірки судом обставин дотримання сторонами комплексу дій, які в силу вимог чинного законодавства передують отриманню сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, була викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №916/3535/21 і в обов`язковому порядку мала бути врахована учасниками справи, а відтак, діючи розумно та добросовісно, позивач мав розуміти необхідність доведення факту вчинення всіх перелічених вище необхідних процедур, які є обов`язковою передумовою для отримання сертифікатів, надавши зазначені докази до місцевого господарського суду під час нового розгляду справи, не очікуючи відповідних заперечень відповідача. Поряд з цим, згідно з частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Висновок Господарського суду Одеської області про те, що невиконання договору №1Д від 26.06.2017 обумовлено сумнівами прокуратури стосовно ринкової вартості житлових приміщень, переданих їй на виконання домовленостей з позивачем, що випливає з меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері регулювання містобудівної діяльності в межах виконання умов договорів №1Д від 26.06.2017 та б/н від 25.02.2019, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені ні змістом відповідного меморандуму, який до того ж не породжує додаткових зобов`язань для сторін, про що зазначено безпосередньо у цьому документів, ні рештою наявних у матеріалах справи доказів.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №916/998/18 правова позиція про те, що не є належним способом захисту зобов`язання сторони договору належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені відповідним договором, у разі, коли така вимога дублює положення договору, яке є обов`язковим для сторін в силу закону.

При цьому встановлення судом обставин обрання позивачем неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №910/14503/23).

За таких обставин, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" покладаються витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання Одеською обласною прокуратурою апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 у справі №916/3535/21, касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №916/3535/21, а також апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21, яка була подана відповідачем у електронній формі з використанням системи "Електронний суд", внаслідок чого вказаний збір за останню підлягає стягненню з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, визначеного частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" до Одеської обласної прокуратури відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" позовної заяви та за подання Одеською обласною прокуратурою апеляційних скарг і касаційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" на користь Одеської обласної прокуратури 6810 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 у справі №916/3535/21, 9080 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №916/3535/21, а також 5448 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3535/21.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.04.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Л.В. Поліщук