Постанова
від 15.04.2025 по справі 910/8837/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. Справа№ 910/8837/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Винник О.О.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Мацько М.А. орд.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 (повний текст складено 04.11.2024)

у справі №910/8837/24 (суддя Демидов В.О.)

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У липні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради (далі - відповідач 1, Київрада) та Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" (далі - відповідач 2, Кооператив), та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київради від 23.09.2021 №2696/2737 "Про передачу обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), укладений між Київрадою та Кооперативом, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі 15.02.2023 за №478;

- зобов`язати Кооператив повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київради земельну ділянку площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київраду - прийняти вказану земельну ділянку;

- зобов`язати Кооператив знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс площею 45 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київрада передала Кооперативу в оренду земельну ділянку з порушенням приписів чинного законодавства, які передбачають передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності за результатами проведення земельних торгів; знаходження на земельній ділянці належного Кооперативу гаражу площею 45 кв.м. не може бути підставою для передачі в оренду земельної ділянки площею 0,7049 га, що перевищує площу гаражу майже в 157 разів, без проведення земельних торгів; вказаний гараж є самочинним будівництвом, оскільки його першому власнику - фізичній особі ОСОБА_1 (далі - третя особа), який зареєстрував за собою право власності, земельна ділянка під будівництво гаража не відводилася та дозвільні документи на будівництво не отримувалися.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що Кооператив, набувши право власності на будівлю, в порядку вимог Земельного кодексу правомірно набув право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля та обґрунтовано отримав на підставі оскаржуваного рішення Київради спірну земельну ділянку без проведення земельних торгів.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що він є власником гаражу, який розміщений на спірній земельній ділянці та був побудований у 1991 році ОСОБА_1 , який був членом Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що перебувають в особистій власності громадян Ватутінського району м.Києва "Вигурівщина-2" (далі - АГК "Вигурівщина-2"), тому право оренди спірної земельної ділянки не підлягало продажу на земельних торгах; гараж був побудований у відповідності до норм законодавства, чинного на час будівництва; сам факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

Третя особа, заперечуючи проти позову, вказував, що будівництво гаражу на земельній ділянці, яка була передана в оренду автогаражному кооперативу з метою будівництва та експлуатації індивідуальних гаражів, приватною особою, членом такого кооперативу, без отримання містобудівних умов, затвердження проекту та введення в подальшому в експлуатацію, є цілком законним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами справи підтверджується, що станом на 2000-2005 роки спірна земельна ділянка була вільна від забудови, що свідчить про відсутність на ній гаражного боксу, який нібито у 1991 році збудував ОСОБА_1 , а АГК "Вигурівщина-2" (попередній землекористувач) був заснований як юридична особа 16.09.2004, тому не міг надати інформацію, яка зазначена в довідках, щодо власника даного майна або особи, яка його збудувала, також в довідках вказано, що гараж побудований ОСОБА_1 у 1991 році, а членом АГК "Вигурівщина-2" став з 1994 року; вказаний гаражний бокс є самочинним будівництвом, земельна ділянка під будівництво гаража не відводилась, дозвільні документи на будівництво не отримувались, тому у ОСОБА_1 не могло виникнути право отримання всієї земельної ділянки площею 0,7049 га, відповідно це право не могло перейти й до наступних власників гаража, в тому числі до відповідача 2; державна реєстрація права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна та його подальше відчуження не означає виникнення права власності на цей об`єкт та припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва; оскільки відповідач 2 не набув право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, вказане унеможливлює отримання в оренду земельної ділянки під цим об`єктом у неконкурентний спосіб, а передавши землю в оренду поза аукціоном Київрада у такий спосіб узаконила самочинне будівництво; спірну земельну ділянкою площею 0,7049 га передано в оренду не для експлуатації та обслуговування майна Кооперативу (гараж 45 кв.м.), а для нового будівництва гаражів, однак право користування на земельну ділянку, вільну від забудови, що не знаходиться під об`єктом нерухомості та для нового будівництва Кооператив міг набути лише на конкурентних засадах; Державними будівельними нормами (ДБН Б.2.2-12:2019) визначена мінімальна необхідна норма в одноповерховому гаражі на 1 машино-місце (25 кв.м., площа забудови 30 кв.м.), а у ст.121 Земельного кодексу норма для будівництва гаражу становить не більше 0,01 га, водночас Київрадою передано земельну ділянку площею, яка майже у 157 разів перевищує площу нерухомого майна; судом також не було враховано приналежності спірної земельної ділянки до зеленої зони, відповідно до Генерального плану міста Києва.

Відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів прокурора та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що за правовою природою спірне рішення Київради є актом ненормативного характеру (актом індивідуальної дії); Кооператив є власником нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, тому виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад; також прокурором не доведено порушення Київрадою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню; матеріалам справи підтверджується, що будівництво гаража відбулось у 1991 році і прокурором це не спростовано, водночас реєстрація права власності на гаражний бокс була проведена за ОСОБА_1 02.06.2020, договір оренди землі з попереднім землекористувачем (АГК "Вигурівщина-2") діяв до 16.06.2020, тому ОСОБА_1 набув право власності на гараж в спосіб та в порядку, передбаченому чинним на той час законодавством, що спростовує доводи прокурора про те, що цей гараж є самочинним будівництвом; на час відчуження об`єкту нерухомості за відповідним правочином до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умова і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника, або права вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.

Відповідачем 2 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів прокурора та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що наявними у справі доказами підтверджується, що АГК "Вигурівщина-2" був створений ще 10.02.1989 і зареєстрований згідно чинного на той час законодавства; з 2001 року проводилось оформлення права користування земельною ділянкою, у 2004 року було розроблено проект відведення земельної ділянки і у 2008 році Київрадою прийнято рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки і передано її в оренду АГК "Вигурівщина-2" на 15 років для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів; 02.06.2020 за заявою ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на гаражний бокс площею 45 кв.м., який розташований на цій земельній ділянці; вказаний гаражний бокс був побудований ОСОБА_1 у 1991 році, а з 1994 він був членом АГК "Вигурівщина-2"; у подальшому 11.06.2020 цей гаражний бокс придбаний відповідачем 2, який створений 29.05.2020 колишніми членами АГК "Вигурівщина-2" за тим самим місцем розташування із використанням того самого майна, яке раніше було ним збудовано під час перебування в АГК "Вигурівщина-2"; нерухоме майно було набуто ОСОБА_1 в спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством; оскільки відповідач 2 став власником нерухомого майна, він мав право отримати земельну ділянку в оренду без проведення земельних торгів; посилання прокурора на норми Цивільного і Земельного кодексів, які прийняті через 13 років після виникнення об`єкту майна в натурі (у 1989-1991 роках) порушує принципи правової визначеності та дії в часі норм закону; Київрада, приймаючи спірне рішення, діяла відповідно до норм та положень закону, якими врегульовано дані правопорушення; сам факт перевищення площі відведеної земельної ділянки, над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною; спірна земельна ділянка не відноситься до зелених насаджень, оскільки має цільове призначення "для колективного гаражного будівництва" та вид використання "для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів".

Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти доводів прокурора та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що він на законних підставах здійснював будівництво гаражу на спірній земельній ділянці у 1991 році, оскільки був членом АГК "Вигурівщина-2" та на законних підставах зареєстрував за собою право власності на цей гараж у 2020 році і в подальшому відчужив його на користь іншої особи, при цьому рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/7416/23 прокурору було відмовлено у позові щодо визнання недійсними правочинів по відчуженню гаражного боксу та відповідних рішень державного реєстратора. Також просить розглядати справу без участі третьої особи та її представника.

У поясненнях від 25.03.2025 відповідач 1 просить врахувати правові позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.07.2023 у справі №9121/2797/21 та Верховного Суду в постанові від 23.10.2024 у справі №910/9933/20 та інших щодо того, що вимога про визнання недійсним акту ненормативного характеру органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію виконанням, не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не призводить до відновлення прав позивача.

У поясненнях від 04.04.2025 прокурор вказує, що вимога про визнання незаконним і скасування рішення Київради є належним і ефективним способом захисту, оскільки у разі його не скасування воно може виступати формальною підставою для реєстрації речових прав та укладання нових правочинів, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/21998/21 та від 12.11.2024 у справі №910/9049/20.

У поясненнях від 05.04.2025 відповідач 2 вказує на необхідність врахування правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19 щодо належного способу захисту.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційних скарг в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (прокурор і відповідачі) та рекомендованими відправленнями (третя особа).

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача 1 і третьої особи.

Прокурор (апелянт) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 10.02.1989 рішенням Ватутінської районної ради м. Києва № 134 зареєстровано статут автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що перебувають в особистій власності громадян Ватутінського району м. Києва "Вигурівщина-2".

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва від 25.09.1998 №1288 призначено державну приймальну комісію по прийманню в експлуатацію в ІІІ-IV кварталах 1998 року закінчених будівництвом об`єктів житлово-цивільного та комунального призначення у Ватутінському районі (том 1 а.с.175-177).

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва від 30.11.1998 №1533 затверджено акти державних комісій про прийняття в експлуатацію у листопаді 1998 року об`єктів житлово-цивільного та комунального призначення, згідно додатків №№1, 2, 3, у тому числі автостоянку по вул. Бальзака та Драйзера, яку передано на баланс ДБК "Вигурівщина-2" (том 1 а.с.178-179).

У 2004 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспроект" було розроблено проект відведення земельної ділянки автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва "Вигурівщина-2" для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по вул.Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі (том 1 а.с. 47-56).

28.12.2004 Київська міська рада прийняла рішення №1106/2516 "Про передачу автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва "Вигурівщина-2", земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1" (том 1 а.с.57-58), згідно з яким затверджено проект відведення земельної ділянки автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва "Вигурівщина-2", для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1. Передано автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва "Вигурівщина-2", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,70 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

23.09.2021 Київська міська рада прийняла рішення №2696/2737 "Про передачу обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва" (том 1 а.с.27-28), яким, відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 червня 2021 року № НВ-0007060372021), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (номер запису про право власності 25729031 від 13 квітня 2018 року), та розглянувши заяву обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" від 19 травня 2021 року № 64035-005773407-03Г03, Київрада вирішила:

1. Передати обслуговуючому кооперативу "Нова Вигурівщина", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7049 га (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 червня 2021 року № НВ-00070603 72021) для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ - 02.06, для колективного гаражного будівництва) на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 червня 2020 року, номер запису про право власності 36846525 (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11 червня 2020 року № 704) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 19 травня 2021 року № 64035- 005773407-031-03, справа № 671774457).

2. Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина":

2.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

2.2. У місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки.

2.3. Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

2.4. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

2.5. Питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 3 84/6600 "Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва" (із змінами і доповненнями).

2.6. У разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України.

3. Попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

Згідно додатків до пояснювальної записки до вказаного рішення Управління правового забезпечення міської діяльності у правовому висновку від 13.07.2021 заперечувала проти надання у користування вказаної земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, посилаючись на те, що вона розташована в межах зелених зон населених пунктів, однак вказані зауваження були відхилені, згідно протоколу засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 14.07.2021 (том 1 а.с. 27-46).

Листом від 24.11.2021 перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Київради та Департаменту земельних ресурсів КМДА та просив надати інформацію, чи укладено договір оренди згідно рішення Київради від 23.09.2021 №2696/2737 та чи вживались заходи для скасування вказаного рішення, з урахуванням допущених, на думку прокурора, порушень законодавства при його прийнятті (передача в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів та віднесення її за функціональним призначенням до території зелених насаджень загального користування) (том 1 а.с.78-81).

Листом від 03.12.2021 Департамент земельних ресурсів повідомив прокурору про те, що договір на день надання відповіді не укладений, інформація про наміри скасування Київрадою даного рішення у Департаменті відсутні. Також надав копію акту обстеження вказаної земельної ділянки (том 1 а.с.82-83).

З вказаного акту обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації) №20-0389-03 від 25.06.2020 вбачається, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка згідно рішення Київради від 28.12.2004 №1106/516 передана автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва "Вигурівщина-2" в оренду на 15 років для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів АДРЕСА_1 у Деснянському районі м.Києва (договір оренди від 16.06.2005), під час обстеження встановлено, що в межах земельної ділянки розташована будівля, яка згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина", дата реєстрації права 11.06.2020, номер запису 36846525 (том 1 а.с.84-85).

Водночас, як вбачається з пояснювальної записки №ПЗН-24068 від 24.06.2021 до проєкту рішення Київської міської ради "Про передачу ОК "АК "Нова Вигурівщина" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва" термін дії договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235 закінчився 16.06.2020 (том 1 а.с.39-41).

Листом від 29.12.2021 перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМДА та просив надати ряд додаткових документів, а також проінформувати про підстав передачі зазначеної земельної ділянки в оренду на поза конкурентних засадах (том 1 а.с.86-87).

Листом від 10.01.2022 Департамент земельних ресурсів надав прокурору копії запитуваних документів (заяви Кооперативу про передачу в оренду земельної ділянки, листи Департаменту та Кооперативу), та повідомив, що земельна ділянка передана в оренду на позаконкурентних засадах у зв`язку із розміщенням на ній належного Кооперативу нерухомого майна (том 1 а.с.88-106).

15.02.2023 між Київрадою (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. зареєстрованого в реєстрі за № 478 (том 1 а.с.29-36).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.09.2021 за № 2696/2737, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів. Земельна ділянка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:144:0007;

- місце розташування - АДРЕСА_1;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 02.06 для колективного гаражного будівництва (для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів);

- розмір (площа) 0,7049 га.

Договір укладено на 10 років (пункт 3.1 договору).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.07.2023 власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 площею 0,7049 га є Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради та зареєстровано речове право - право оренди земельної ділянки за ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина", дата реєстрації 15.02.2023 (том 1 а.с.59-60).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 339395779 від 17.07.2023) підтверджується, що Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" на праві власності належить виключно нежитлова будівля (гаражний бокс 1) загальною площею 45 кв.м на спірній земельній ділянці (том 1 а.с. 61-70).

Також з вказаної Інформації вбачається, що первинна реєстрація на гаражний бокс площею 45 кв. м була проведена 02.06.2020 за ОСОБА_1 на підставі довідки про членство особи в кооперативі АГК "Вигурівщина-2" та внесення ним пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 14/5, виданий 26.05.2020, видавник: АГК "Вигурівщина-2"; довідка серія та номер 8/3, виданий 02.03.2020, видавник: АГК "Вигурівщина-2"; довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, серія та номер 66, виданий 28.05.2020, видавник ФОП "Райгородський Олег Олександрович"; Інформаційна довідка, серія та номер ГЖ-2020 №1373, виданий 29.05.2020, видавник КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації"; технічний паспорт серія та номер: інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020, видавник ФОП "Райгородський Олег Олександрович".

Отже, на час прийняття рішення Київською міською радою №2696/2737 від 23.09.2021 на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 була розташована нежитлова будівля (гаражний бокс) загальною площею 45 кв.м, яка на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Успіх-21 століття", а 11.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" та ПП "Успіх-21 століття", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. та зареєстрованого за № 704, належить на праві власності ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина".

Прокурор оскаржував вказані договори в судовому порядку, однак рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №754/7416/23 у позові було відмолено.

Згідно з технічним паспортом гаражного боксу АДРЕСА_1 рік побудови гаража - 1991 рік (том 1 а.с.71-77).

Згідно з висновком за результатами обстеження "Проведення обстеження з визначенням технічного тану конструкцій і термінів будівництва будівлі гаражу на АДРЕСА_1", виготовленого ФОП "Заварзін Михайло Юрійович" від 31.06.2023, будівля гаражу була споруджена орієнтовно в 1989-1991 роках (том 1 а.с. 180-193).

У липні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва із позовом до Київради та Кооперативу про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 23.09.2021 №2696/2737, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, укладеного між Київрадою та Кооперативом та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 шляхом припинення права оренди Кооперативу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11383/23 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11383/23 та ухвалено нове рішення, яким задоволено в повному обсязі позовні вимоги прокурора.

Постановою Верховного Суду від 07.05.2024 задоволено касаційні скарги Київради та Кооперативу. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/11383/23 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11383/23 залишено в силі.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що заявлені прокурором позовні вимоги не є ефективним способом захисту права держави, а тому у позові слід відмовити.

Листом від 22.05.2024 прокурор повідомив Київраді та Департаменту земельних ресурсів, що у зв`язку із прийняттям Верховним Судом 07.05.2024 постанови про залишення без змін рішення суду про відмову у позові, з викладенням мотивів про те, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту, прокурор просить надати інформацію, чи буде Київрада або Департамент вживати заходи цивільно-правового характеру, враховуючи допущені порушення законодавства та висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.05.2024 у справі №910/11383/23 (том а.с.107-110).

Листом від 28.05.2024 Департамент повідомив прокурору про те, що Департаментом і Київрадою не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокурора питань (том 1 а.с.111).

Листом від 11.07.2024 прокурор, в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив Київраду про подання ним позову в інтересах держави до Київради та Кооперативу (том 1 а.с. 112-114).

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київради від 23.09.2021 №2696/2737, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Київрадою та Кооперативом, зобов`язати Кооператив повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київради земельну ділянку площею 0,7049 га по АДРЕСА_1, а Київраду - прийняти вказану земельну ділянку, а також зобов`язати Кооператив знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, а саме, вказаний гаражний бокс № 1.

Підставами позову прокурор зазначив невідповідність вказаних рішення і договору вимогам чинного законодавства, оскільки надання у користування Підприємству спірної земельної ділянки відбулося без дотримання процедури проведення земельних торгів, проведення яких у даному випадку є обов`язковим, а гаражний бокс, який знаходиться на спірній земельній ділянці, самочинно збудований і підлягає знесенню.

Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави у даній справі прокурор посилався на те, що передача земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великого розміру орендної плати за використання земельної ділянки. Київрада є органом, до повноважень якого, зокрема, належить організація і здійснення контролю за використанням земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання земель, натомість при прийнятті оспорюваного рішення діяла всупереч інтересам територіальної громади міста, і у даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі посилались на те, що спірна земельна ділянка була передана в оренду без порушень чинного законодавства, земельні торги не підлягали проведенню, оскільки на спірній земельній ділянці розташоване належне Кооперативу на праві власності нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що гаражний бокс, який розташований на спірній земельній ділянці, не є самочинним будівництвом, Кооператив, набувши право власності на вказаний гаражний бокс, мав право отримати земельну ділянку в оренду без проведення земельних торгів, тому рішення Київради прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а також відсутні підстави для визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не в повній мірі погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини відповідачів врегульовані положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі" і апеляційним господарським судом зміст норм вказаних законодавчих актів далі наводиться у відповідних редакціях, що були чинними на час прийняття спірного рішення та укладання спірного договору.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Київради, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частинами 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскаржуване прокурором рішення Київської міської ради "Про передачу обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1"№ 2696/2737 від 23.09.2021 є актом ненормативного характеру (актом індивідуальної дії).

Як вбачається з преамбули вказаного рішення, воно було прийнято на підставі статей 9, 83, 93, 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", пункту 34 частини статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як встановлено у ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами пунктів а), б), в) ч. 1 ст. 9 ЗК України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 124 ЗК України передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3 ст. 124 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренда, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що на час прийняття рішення Київради №2696/2737 від 23.09.2021 на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 була розташована нежитлова будівля (гаражний бокс) загальною площею 45 кв.м, яка на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2020 була придбана ПП "Успіх-21 століття" у ОСОБА_1 , а 11.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. та зареєстрований за № 704, була придбана Кооперативом, отже належить на праві власності відповідачу 2.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №339395779 від 17.07.2023) підтверджується, що Кооперативу на праві власності належить виключно нежитлова будівля (гаражний бокс 1), загальною площею 45 кв.м на спірній земельній ділянці. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Кооператив є власником автостоянки/будівлі і споруд автостоянки (окрім наведеного гаража) на спірній земельній ділянці.

Статтею 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина перша). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга).

Відповідно до статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладання договору купівлі-продажу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації) (частина друга).

Якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 Земельного кодексу України, яка пов`язує, виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Таким чином, вищенаведені норми прямо передбачають перехід за результатами відчуження до нового власника житлового будинку, будівлі або споруди права користування виключно тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Тобто, на час відчуження об`єкту нерухомості за договором купівлі-продажу від 11.06.2020, до набувача (відповідача 2) права власності на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, що перебувало у користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.

У матеріалах справи відсутні докази оформлення за попереднім власником об`єкта нерухомості (гаражного боксу) - ОСОБА_1 права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, рішення Київради було прийнято, у тому числі, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та у зв`язку з набуттям Кооперативом права власності на нерухоме майно.

За таких підстав, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено право користування земельною ділянкою, положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України не можуть бути засновані до спірних відносин.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена у постановах від 09.04.2020 у справі №910/2942/19 та від 01.07.2020 у справі №910/9028/19.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 24.10.2017 у справі №910/24461/16 та від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, обов`язковим є з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна та розмір земельної ділянки визначається на основі державних будівельних та санітарних норм та правил.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 2 на підставі договору купівлі - продажу від 11.06.2020 є власником нерухомого майна - гаражного боксу, площею 45 кв.м, який розташований на спірній земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, у той час як відповідно до спірного рішення Київрадою вирішено передати відповідачу 2 земельну ділянку площею 0,7049 га. Тобто фактично Київрадою було передано Кооперативу земельну ділянку, яка майже в 157 разів перевищує площу майна, яке було набуте останнім.

При цьому, інші об`єкти нерухомого майна, які б належали Кооперативу на праві власності, на спірній земельній ділянці відсутні.

Разом з тим, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.

Крім того, Північний апеляційний господарський суд бере до уваги, що спірна земельна ділянка надавалась в оренду АГК "Вигурівщина-2" для будівництва та обслуговування гаражів громадян - автовласників Ватутінського району м.Києва, а не одного гаража, побудованого одним з автовласників - членів кооперативу.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що в силу частини 2 статті 124, частити 1 статті 134, частин 1, 2 статті 135 ЗК України право оренди спірної земельної ділянки підлягало виключно продажу на земельних торгах, а тому рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2696/2737 "Про передачу обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1" прийнято з порушенням вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного Кодексу України, без проведення земельних торгів, отже, воно є незаконним.

Однак, Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірною земельною ділянкою (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі №483/448/20, від 05.07.2023 року у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 року у справі №910/8413/21, від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 року у справі №922/614/19).

Оскільки вказане рішення Київради від 23.09.2021 №2696/2737 виконане, отже вичерпало свою дію, тому вимога прокурора про його скасування є неефективним способом захисту права, у зв`язку із чим не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, позивачем (прокурором) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання незаконного рішення Київради відповідачами було укладено договір оренди землі, який не відповідав положенням ст.124, 134 ЗК України, які передбачають, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Частиною 2 ст.215 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 зазначено, що відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин 1, статті 228 ЦК України є нікчемним.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що оскільки договір оренди земельної ділянки площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), укладений між Київрадою та Кооперативом, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад та незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, отже вказаний договір порушує публічний порядок та, відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України, є нікчемним.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Оскільки апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо нікчемності укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки, позовна вимога прокурора про визнання його недійсним не є належним способом захисту порушеного права, у зв`язку із чим не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов`язання Кооперативу повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київради спірну земельну ділянку, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно положень ст.217 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У контексті зазначених обставин апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі №924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання незаконного рішення Київради та на підставі нікчемного правочину, Київрада передала Кооперативу спірну земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц визначила, що залежно від фактичних обставин справи, вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що останній використовує її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Тому позовна вимога прокурора про зобов`язання Кооперативу повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київради земельну ділянку площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київраду - прийняти вказану земельну ділянку, є такою, що спрямована на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов`язання Кооперативу знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що первинна реєстрація на гаражний бокс площею 45 кв.м. проведена 02.06.2020 за ОСОБА_1 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 14/5, виданий 26.05.2020, видавник: АГК "Вигурівщина-2"; довідка серія та номер 8/3, виданий 02.03.2020, видавник: АГК "Вигурівщина-2"; довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, серія та номер 66, виданий 28.05.2020, видавник ФОП "Райгородський Олег Олександрович"; Інформаційна довідка, серія та номер ГЖ-2020 №1373, виданий 29.05.2020, видавник КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації"; технічний паспорт серія та номер: інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020, видавник ФОП "Райгородський Олег Олександрович".

Також з матеріалів справи, зокрема висновку за результатами обстеження "Проведення обстеження з визначенням технічного тану конструкцій і термінів будівництва будівлі гаражу на АДРЕСА_1 ", виготовленого ФОП "Заварзін Михайло Юрійович" та з технічного паспорту гаражного боксу № НОМЕР_1 , вбачається, що будівництво спірного гаража відбулося у 1991 році і прокурором належними та допустимими доказами це не спростовано.

Водночас реєстрація права власності на гаражний бокс була проведена за ОСОБА_1 02.06.2020, проте, реєстрація права власності на гаражний бокс лише 02.06.2020 не свідчить про його відсутність на спірній земельній ділянці до вказаного часу.

Так, згідно з п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) (далі - Порядок), в редакції, чинній на час реєстрації, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 42 Порядку, в редакції, чинній на час реєстрації 02.06.2020, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня1992р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня1992р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час реєстрації, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до п. 81 Порядку для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України №406 від 07.06.2017 "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію", а саме п. 6 Переліку, передбачено, що зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, не потребує документів на виконання будівельних робіт та, відповідно, такі об`єкти не підлягають введенню в експлуатацію.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Київради від 28.12.2004 №1106/2516 спірну земельну ділянку було передано в оренду автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва "Вигурівщина-2" для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 і термін дії договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235 закінчився 16.06.2020.

Отже, 02.06.2020 (на час проведення реєстрації права власності на гаражний бокс за ОСОБА_1 ) вказаний договір оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235 був чинним, а будівництво гаража членом кооперативу автовласників на спірній земельній ділянці відповідало цільовому призначенню цієї ділянки та меті наступного її надання в оренду кооперативу автовласників для будівництва та обслуговування гаражів.

Таким чином, для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно за власником такого майна, яке було збудоване до 05.08.1992, державному реєстратору заявником (власником) необхідно подати: заяву про проведення державної реєстрації із вказівкою кадастрового номеру земельної ділянки на якій збудовано об`єкт нерухомого майна та яка була надана в користування/ оренду/ власність; технічний паспорт та документ, що підтверджує членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що прокурором не спростовано правомірність будівництва та набуття ОСОБА_1 права власності на гаражний бокс АДРЕСА_1, власником якого наразі є Кооператив, а тому спірний гараж на момент звернення прокурора з позовом не можна визнати самочинним будівництвом, отже, позовна вимога прокурора про зобов`язання Кооперативу знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс є недоведеною і не підлягає задоволенню.

Щодо права прокурора на звернення до суду із даним позовом, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі 925/1133/18 висновувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Таким чином, орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, тим, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки, тобто, спірна угода, укладена представницьким органом територіальної громади, порушує економічні права територіальної громади, у зв`язку з чим прокурор мав не тільки право, але й обов`язок здійснити захист інтересів держави шляхом звернення з позовом у цій справі.

Також на думку прокурора, оскаржуваним рішенням щодо передачі спірної земельне ділянки в оренду без проведення торгів та укладеним на його виконання договором оренди землі порушено інтереси держави у сфері контролю з використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, що утрудню належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Крім того, прокурор наголошував на тому, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Відтак, враховуючи зміст позовної заяви, аргументацію про протиправність дій Київради, визначеного прокурором предмета спору, характеру спірних правовідносин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора.

Згідно частини 14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України встановлено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені положення статті 129 ГПК України, понесені прокурором судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року.

3. Задовольнити частково позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави.

4. Зобов`язати обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" (код ЄДРПОУ 43639860, вул. Теодора Драйзера, 23, м.Київ, 02225) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м.Київ, 01044) земельну ділянку площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) - 6056,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 9084,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" (код ЄДРПОУ 43639860, вул. Теодора Драйзера, 23, м. Київ, 02225) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) - 6056,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 9084,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

10. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 29.04.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.04.2025
Оприлюднено01.05.2025
Номер документу126968317
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —910/8837/24

Постанова від 15.04.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 10.04.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 08.04.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 18.03.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 21.01.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 27.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Рішення від 24.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 09.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні