Постанова

від 28.04.2025 по справі 910/6915/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. Справа№ 910/6915/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 (повний текст складено та підписано 28.10.2024)

у справі №910/6915/19 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Національний банк України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Кабінет Міністрів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 6 785 342,57 Євро, що еквівалентно 200 028 499,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро.

На обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", банк) видав Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (далі - Департамент автомобільних доріг) гарантію за вимогою на суму 6 785 342,57 Євро у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "ШБ "Альтком", боржник) зобов`язань за укладеним із Департаментом автомобільних доріг контрактом від 12.12.2013 № EWHG/CW/ICB-01 (далі - контракт від 12.12.2013). У зв`язку з достроковим розірванням вказаного контракту Департамент автомобільних доріг звернувся до банку з вимогою про виплату гарантії, яка була відхилена останнім. За доводами позивача відповідно до умов гарантії вона підлягає безумовному виконанню банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані банком у першій відмові від виконання гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація № 758 (далі - Уніфіковані правила № 758). У період із 14.12.2017 по 07.03.2019 банк сім разів відхиляв вимоги Департаменту автомобільних доріг щодо виконання гарантії, при цьому кожного разу вказував нові підстави для відхилення вимоги. З огляду на наведене, позивач стверджує, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" безпідставно ухиляється від виконання зобов`язань за гарантією, чим порушує права позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, первісний позов задоволено, стягнуто з Банку на користь Департаменту 6 785 342, 57 Євро. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/6915/19 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/6915/19 в частині розгляду первісного позову Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро скасовано, справу № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В частині відмови у зустрічному позові, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для визнання банківської гарантії недійсною, які визнав законними та обґрунтованими.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у справі № 910/6915/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у справі № 910/6915/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Позиція позивача у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до умов гарантії, остання підлягає безумовному виконанню банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані банком у першій відмові від виконання гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами №758. Натомість банк безпідставно ухиляється від виконання зобов`язань за гарантією, чим порушує права позивача.

Після направлення справи на новий розгляд, позивач у письмових поясненнях звернув увагу, що при винесенні рішення Верховний Суд, зокрема, керувався позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

Також позивач зазначив, що спір у справі №910/17772/20 стосується стягнення банківської гарантії з банку, що увійшов у процедуру ліквідації, тобто відносини є подібними до даної справи, що свідчить, зокрема, про ефективність обраного Департаментом способу захисту.

Позивач зазначає, що невиконання контракту № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013 на виконання робіт ТОВ "ШБ "Альтком" перед Департаментом не впливає на обов`язок банка (гаранта) по сплаті відповідної суми за банківською гарантією.

У поясненнях позивач вказав, що банківська гарантія є самостійним зобов`язанням і таке зобов`язання не пов`язане з зобов`язанням ТОВ "ШБ "Альтком" щодо виконанням контракту.

Крім того, позивач зазначає, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд стягнути суму з відповідача за Банківською гарантією у розмірі 6 785 342 Євро 57 євроцентів.

Позиція відповідача у справі.

Відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач не підтвердив порушення боржником зобов`язань за контрактом № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013, а отже і наявність підстав для виконання гарантії.

Відповідач надав пояснення по суті спору з урахуванням позиції Верховного Суду від 25.06.2024, в яких зазначив наступне:

- гарантія дає можливість бенефіціару звернутись до гаранта з метою отримання коштів виключно внаслідок невиконання принципалом основного зобов`язання та пред`явлення документів, передбачених гарантією. Обов`язковою вимогою до такого звернення, зокрема, є наявність обґрунтування, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, а також документи, визначені в самій гарантії;

- при надсиланні кожної вимоги позивачем допускались нові помилки, а банком про розгляді вимог встановлено, що за формальними ознаками вимоги не відповідають вимогам, що пред`являлись до вимог по банківській гарантії;

- позивач, пред`являючи вимоги до відповідача мав в обов`язковому порядку навести в них аргументацію, у зв`язку з чим відбулось порушення зобов`язань третьої особи за контрактом, яке саме положення порушене, та у чому таке порушення полягає;

- враховуючи, що в обґрунтування заявлених позовних вимог покладено контракт, укладений між Департаментом та Альткомом, який містить умову про надання банківської гарантії, стягнення якої є предметом позову, позивач мав вказати порушення умов контракту, зокрема зобов`язання сторін та правові наслідки припинення контракту;

- у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії у банку-боржника та прийняття Фондом гарантування рішення про початок процедури його ліквідації, стягнення коштів з такого банку неможливе в силу нормативних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про виконавче провадження».

Національний банк України у письмових поясненнях зазначив, що звертаючись з вимогою до гаранта, бенефіціар мав підтвердити та ідентифікувати порушення принципалом зобов`язань за договором, що є підставою для виплати суми, яка визначена банківською гарантією.

Також Національний банк України звернув увагу, що на підставі рішення Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Промінвестбанк».

Після направлення справи на новий розгляд, третя особа-2 письмових пояснень з урахуванням позиції Верховного Суду від 25.06.2024 не надала.

Кабінет Міністрів України заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень третя особа-3 посилалась на те, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі 910/2831/20).

У своїх поясненнях Кабінет Міністрів України наголосив на тому, що посилання на Інвойс від 30.10.2017 із вимогою до боржника здійснити платіж протягом 28 днів після його отримання, не свідчать про порушення принципалом своїх зобов`язань за контрактом.

У зв`язку з викладеним, третя особа-3 вважає, що вимога про виконання гарантії не є достовірною та належно представленою, оскільки не містить обґрунтування порушення зобов`язань принципалом для настання гарантійного випадку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїх поясненнях заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що у ПАТ «Промінвестбанк» було розпочато процедуру ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що вимога про стягнення коштів з ПАТ «Промінвестбанк» не відповідає ефективному способу захисту, оскільки у разі задоволення цієї позовної вимоги вона не може бути виконана примусово, а майнова сфера позивача не буде відновлена.

Отже, третя особа-4 звертає увагу, що позов Департаменту не направлений на реальний захист порушеного права, а на вставлення певних фактів, що мають юридичне значення, для ініціювання подальших судових процесів, що не належить до повноважень господарського суду.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що Департамент не звертався до банку з вимогами про включення кредиторських вимог за банківською гарантією до Реєстру акцептованих вимог кредиторів у спірній сумі, а тому такі вимоги вважаються погашеними відповідно до частин 1, 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6915/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка,12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (0160, Грузія, м. Тбілісі, пр-т. О.Казбегі,12, ідентифікаційний код 211343982) 6 785 342,57 Євро, судовий збір у розмірі 22 554,94 Євро, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 008 525,23 грн та судовий забір за подання касаційної скарги у розмірі 1 344 700,30 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 15.11.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вважає, що висновки суду про під ставність позову ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

В обґрунтування заявлених позовних вимог покладено контракт, укладений між Департаментом та Альткомом, який містить умову про надання банківської гарантії, стягнення якої є предметом позову, тому позивач мав вказати порушення умов Контракту на виконання робіт з будівництва ділянки дороги, зокрема зобов`язання сторін та правові наслідки припинення Контракту.

Наявність ознак невідповідності вимог банківської гарантії було підставою для незадоволення надісланих Департаментом вимог.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Вимоги позивача не включені до реєстру акцептованих кредиторів, оскільки позивач не звертався з такими вимогами до ліквідатора.

Позивач у справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом «про стягнення грошової суми з відповідача», який на час розгляду справи перебуває в стані ліквідації (припинення).

Незважаючи на початок розгляду справи в 2019 році до початку процедури ліквідації, позивач був зобов`язаний звернутись з такою заявою про акцептування його вимог на стадії підготовчого провадження.

Внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів можливо за рішенням суду, але за умови, що предметом спору є саме незгода з таким реєстром, не включення заявника до такого реєстру. Такі обставини та коло учасників становлять інший предмет та підстави позову, який позивачем не заявлявся.

Звернення до суду з позовом до банку, що перебуває в процедурі ліквідації, без звернення до Уповноваженої особи Фонду в порядку, визначеному законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тягне за собою відмову в позові.

У разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії у банку-боржника та прийняття Фондом гарантування рішення про початком процедури його ліквідації, стягнення коштів з такого банку неможливе в силу нормативних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-У1 та Закону України «про виконавче провадження» №1404-У111.

Наявність особливого порядку акцептування вимог кредиторів банку виключає можливість задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами процедури ліквідації банку у порядку та черговості, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На даний час Фондом задовольняються вимоги кредиторів банку 7-ї черги, які вже акцептовані, а рішення суду про стягнення не визначатиме, до якої черги мають бути віднесені вимоги позивача та може вплинути на права інших кредиторів, оскільки в такому випадку активи банку виводяться поза межами ліквідаційної процедури, заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6915/19.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6915/19.

20.11.2024 до суду представником позивача подано заперечення проти відкриття апеляційного провадження у справі №910/6915/19, які обгрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в апеляційній скарзі жодним чином не наводить підстав негативного майнового стану, обмежуючись аргументацією, що апелянт перебуває в процедурі ліквідації і сплата суми судового збору потребує узгодження з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Заявник є юридичною особою, що унеможливлює поширення дії пунктів 1,2 статті 8 Закону України «Про судовий збір». Предметом позову у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а тому просить відмовити Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/6915/19 до закінчення розгляду справи, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6915/19 залишити без руху.

28.11.2024 матеріали справи №910/6915/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та неподання доказів надіслання копій апеляційної скарги до електронних кабінетів третьої особи-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", третьої особи-2 - Національного банку України та третьої особи-4 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

12.12.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.12.2024) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено сканкопію платіжної інструкції №89305 (#4112968601) від 10.12.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а також квитанції №2245072, №2245073, №2245074 та №2245075 про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів третьої особи-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", третьої особи-2 - Національного банку України та третьої особи-4 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6915/19, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

30.12.2024 до суду через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу.

30.12.2024 до суду через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представником третьої особи-3 подано відзив на апеляційну скаргу.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався з об`єктивних причин, останній раз на 28.04.2025.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.04.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в позові.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.04.2025 представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду просили залишити без змін.

Представники третіх осіб 3 та 4 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу відповідача, просили її задовольнити.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.04.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2013 між Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (надалі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (надалі - підрядник, третя особа-1) укладено Контракт № EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000-км.11+500 (надалі- Контракт).

Відповідно до п. 4.2. Контракту підрядник отримує (за свій рахунок) забезпечення виконання Контракту для належного виконання зобов`язань на суму, зазначену у Відомостях про Контракт, та у валюті(-ах) Контракту або у вільно конвертованій валюті, прийнятій для Замовника. Якщо сума не вказана у Відомостях про Контракт, цей пункт не застосовується.

Підрядник надає забезпечення виконання Контракту Замовнику протягом 28 днів після отримання листа про прийняття і надсилає копію Інженеру. Забезпечення виконання Контракту видається банком або фінансовою установою, що мають високу репутацію, обраними Підрядником, і складається за формою, до додається до Спеціальних умов, як передбачено Замовником у Відомостях про Контракт, або в іншій формі, затвердженій Замовником.

11.12.2013 ПАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-Інвестиційний банк" видав банківську гарантію за вимогою № GА/13/2103/SS на забезпечення виконання підрядником зобов`язань за Контрактом (далі - банківська гарантія).

Відповідно до умов банківської гарантії Гарант безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 6 785 342,57 Євро, (3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі, після одержання належної вимоги Бенефіціара, що підтверджується заявою Бенефіціара, або в самій вимозі, або в окремому підписаному документі, що підтверджує або ідентифікує вимогу про те, що Принципал порушив свої зобов`язання за Контрактом, при цьому Бенефіціар не зобов`язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми. Ця гарантія регулюється Уніфікованими правилами №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.

Додатком № 1 від 17.03.2017 строк дії банківської гарантії був продовжений до 24.07.2019.

06.12.2017 Бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/14094 про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро, посилаючись на дострокове розірвання Контракту, відповідно до повідомлення замовника листом №2-07/7574 від 18.07.2017 про припинення Контракту, яке мотивовано невиконанням підрядником робіт відповідно до умов Контракту. 30.10.2017 замовник надіслав підряднику засвідчений Інвойс про припинення/завершення інженером, із вимогою до підрядника (боржника) здійснити платіж протягом 28 днів після отримання Інвойсу.

14.12.2017 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-147, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на використання Бенефіціаром факсимільного підпису при оформленні вимоги за гарантією.

27.12.2017 Бенефіціар повторно направив до Банку вимогу № 2-10/15220 щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро із використанням власноручного підпису уповноваженої особи Бенефіціара.

09.01.2018 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-4, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу за гарантією.

02.02.2018 Бенефіціаром була направлена наступна вимога № 2-10/1018 щодо виконання Банківської гарантії, яка супроводжувалась документами, що підтверджували повноваження особи, яка її підписала, представництво Бенефіціара та автентичність підпису.

12.02.2018 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-32, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, аргументуючи це тим, що (і) сума Гарантії в Євро визначена як сума 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі/Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків перевищено суму 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) сума 6 785 342,57 Євро, зазначена у вимозі про сплату, не відповідає сумі, що може вимагатися за Гарантією, якщо розрахована як вказано вище.

20.02.2018 позивач направив відповідачу вимогу № 2-10/1740 з відкоригованим текстом у зв`язку з попередньою відповіддю Банку. У вимозі позивач вимагав виконати Банківську гарантію на суму 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі та просив розрахувати вказану суму відповідно до прийнятного курсу згідно з Банківською гарантією та Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою у редакції 2010, Публікація МТП № 758. Дана вимога була підписана власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти бенефіціара.

01.03.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-39, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на те, що (і) умовами Гарантії встановлено, що частина зобов`язань, виражених у Євро, становить 3 392 671,29 Євро; (іі) сума 3 392 671,29 Євро, зазначена у вимогі про сплату, не відповідає сумі взятих зобов`язань, що може вимагатися за Гарантією; (ііі) нотаріальний документ, що підтверджує справжність власноручного підпису підписанта на вимогі про сплату, містить неузгодженості в імені особи, справжність підпису якої засвідчується, між грузинською та англійською мовами.

15.03.2018 бенефіціар повторно направив відповідачу вимогу № 2-10/2313 щодо виконання Банківської гарантії на суму 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі із проханням розрахувати вказану суму відповідно до прийнятного курсу згідно з Банківською гарантією та Правилами №758.

27.03.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-55, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) сума Гарантії у Євро визначена як сума у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі до Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків сума у Євро перевищує 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) оскільки умовами Гарантії не передбачено прийнятний курс для платежу євро-еквіваланту суми 7 674 900,98 Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою про сплату.

11.06.2018 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/6717, згідно якої вимагав, щоб гарант сплатив бенефіціару суму у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900,98 Ларі відповідно до прийнятного курсу валют 2,2622. В обгрунтування застосування курсу 2,2622 для визначення євро-еквіваленту суми 7 674 900,98 Ларі, бенефіціар вказав, що "така сума підлягає сплаті у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту. Відповідно до частини Контракту - Перелік валют платежу, курс валют (місцева валюта (Ларі) відносно одиниці іноземної валюти (Євро) становить 2,2622". Крім того, посилаючись на зазначений курс 2,2622, бенефіціар звернув увагу, що, даний курс використовувався також і для розрахунку підрядником та гарантом суми Гарантії на забезпечення виконання зобов`язань. У якості додатку до цієї вимоги бенефіціар додав "Таблицю С. Перелік валют платежу".

20.06.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-23/78, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) поняття "пропорція" (у якій здійснюється платіж у різних валютах) та "встановлені курси валют" (що застосовуються до розрахування платежів) є різними поняттями; (іі) оскільки положення Гарантії "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не передбачають курс валют, прийнятний для сплати євро-еквіваленту суми у Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за Гарантією та вимогою про сплату відповідно.

26.02.2019 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/1960, згідно якої вимагав сплатити повну суму за Гарантією, що становить 6 785 342,57 Євро (3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі), при цьому зазначив, що суми у євро-еквіваленті мають розраховуватись за зазначеним у Контракті курсом валют, який було прямо застосовано для розрахунку суми, вказаної у Гарантії виконання зобов`язань, тобто 2, 2622. Крім того, бенефіціар посилався на положення Гарантії, відповідно до яких бенефіціар не зобов`язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми.

07.03.2019 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15/23-33, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) оскільки умовами Гарантії не передбачено порядок конвертації у євро частини зобов`язання за Гарантією, вираженої в грузинських ларі, Банк не може визначити євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі; (іі) в контрактній документації розрізнено поняття "пропорція" (у якій здійснюється платіж у різних валютах) та "встановлені курси валют" (що застосовуються до розрахування платежів); (ііі) оскільки положення Гарантії "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не передбачають курс валют, прийнятний для сплати євро-еквіваленту суми у Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за Гарантією та вимогою про сплату відповідно.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідно до умов Гарантії вона підлягає безумовному виконанню Банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов Гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані Банком у першій відмові від виконання Гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація №758. У період з 14.12.2017 по 07.03.2019 Банк сім разів відхиляв вимоги Департамента щодо виконання гарантії, при цьому кожного разу вказував нові підстави для відхилення вимоги.

З огляду на наведене, Департамент стверджує, що Банк безпідставно ухиляється від виконання зобов`язань за Гарантією, чим порушує права Департамента.

Оскільки відповідачем систематично та безпідставно вживаються дії щодо невиконання Банківської гарантії, позивач просить суд стягнути з відповідача суму за Банківською гарантією у розмірі 6 785 342 Євро 57 євроцентів в судовому порядку.

Верховний Суд постановою від 25.06.2024 у справі № 910/6915/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у справі № 910/6915/19 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У вказаній постанові від 25.06.2024 у справі № 910/6915/19 Верховний Суд зазначив, що з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, до розгляду якої зупинялося провадження у справі № 910/6915/19 та, відповідно, ухваленій вже після подання касаційної скарги у цій справі, оскільки вони прийняті у подібних правовідносинах (у спорі про стягнення банківської гарантії з банку, що увійшов у процедуру ліквідації).

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору у цій справі судам попередніх інстанцій слід врахувати вказані висновки та вирішити спір по суті заявлених позовних вимог, чого ними зроблено не було, дослідити обставини, що входять до предмета доказування у спорі про існування у гаранта обов`язку сплатити за гарантією, зокрема щодо обставин відповідності/невідповідності вимоги умовам виданої банківської гарантії.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом, на виконання умов Контракту № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013, який укладений між Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", ПАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-Інвестиційний банк" було видано банківську гарантію від 11.12.2013 за вимогою № GА/13/2103/SS на забезпечення виконання підрядником зобов`язань за Контрактом.

Відповідно до умов банківської гарантії № GА/13/2103/SS від 11.12.2013 Гарант безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 6 785 342,57 Євро, (3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі), така сума підлягає сплаті у видах валют та пропорціях, у яких сплачується ціна Контракту, після одержання належної вимоги Бенефіціара, що підтверджується заявою Бенефіціара, або в самій вимозі, або в окремому підписаному документі, що підтверджує або ідентифікує вимогу про те, що Принципал порушив свої зобов`язання за Контрактом, при цьому Бенефіціар не зобов`язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми.

Ця гарантія регулюється Уніфікованими правилами №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.

Додатком № 1 від 17.03.2017 строк дії банківської гарантії був продовжений до 24.07.2019.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 (надалі - Положення).

Так, у розділі I Положення № 639 (в редакції, чинній станом на дату надання гарантії) визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 ГК України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч. 3 ст. 200 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Судом встановлено, що 06.12.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2-10/14094 про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро, посилаючись на дострокове розірвання Контракту, відповідно до повідомлення замовника листом №2-07/7574 від 18.07.2017 про припинення Контракту, яке мотивовано невиконанням підрядником робіт відповідно до умов Контракту. 30.10.2017 замовник надіслав підряднику засвідчений Інвойс про припинення/завершення інженером, із вимогою до підрядника (боржника) здійснити платіж протягом 28 днів після отримання Інвойсу.

За результатами розгляду вказаної вимоги відповідач 14.12.2017 направив позивачу повідомлення № 15-2/2-147, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на використання Бенефіціаром факсимільного підпису при оформленні вимоги за гарантією.

27.12.2017 позивач повторно направив до Банку вимогу № 2-10/15220 щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро із використанням власноручного підпису уповноваженої особи Бенефіціара.

09.01.2018 Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-4, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу за гарантією.

02.02.2018 Бенефіціаром була направлена вимога № 2-10/1018 щодо виконання Банківської гарантії, яка супроводжувалась документами, що підтверджували повноваження особи, яка її підписала, представництво Бенефіціара та автентичність підпису.

За результатами розгляду вимоги Банк направив Бенефіціару повідомлення № 15-2/2-32 від 12.02.2018, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, оскільки (і) сума Гарантії в Євро визначена як сума 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі/Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків перевищено суму 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) сума 6 785 342,57 Євро, зазначена у вимозі про сплату, не відповідає сумі, що може вимагатися за Гарантією, якщо розрахована як вказано вище.

У подальшому, в період з лютого 2018 року по березень 2019 року відповідач відхиляв вимоги Бенефіціара, мотивуючи такі відмови неможливістю обрахувати загальну суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою.

Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено ст. 565 ЦК України, згідно з частиною першою якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відмовляючи у задоволенні першої вимоги Бенефіціара № 2-10/14094, відповідач посилався на використання факсимільного відтворення підпису при оформленні вимоги щодо виконання банківської гарантії.

Матеріалами справи підтверджено, що вимоги Бенефіціара, які направлялись Гаранту в період з 02.02.2018 по 07.03.2019, відповідали умовам гарантії та були належним чином підписані власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені Бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти позивача.

Вказані вимоги отримані відповідачем в межах терміну дії гарантії, у зв`язку із чим, згідно зі ст. 565 ЦК України у відповідача були відсутні підстави для відмови у сплаті коштів за гарантією.

Вимоги позивача відхилялись Гарантом із зазначенням нових підстав та розбіжностей вимоги Бенефіціара, зокрема, з посиланням на невідповідність суми, що може вимагатися за Банківською гарантією та на нездатність визначити загальну суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою.

Відповідно до умов гарантія регулюється Уніфікованими правилами №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.

Відповідно до статті 1 (а) Уніфікованих правил №758 ці правила застосовуються до будь-якої гарантії за вимогою або контр-гарантії, в якій прямо вказується, що вона їм підпорядкована. Вони є обов`язковими для всіх сторін по гарантії за вимогою або контр-гарантії, за винятком тих випадків і в той мірі, в якій вони змінені або виключені гарантією на вимогу або контр-гарантією.

Уніфіковані правила № 758 є обов`язковим для сторін гарантії з огляду на пряму вказівку на її підпорядкування цим Правилам в тексті гарантії. Водночас, оскільки інше не передбачено гарантією вона також регулюється національним законодавством України в частині, яка не суперечить положенням Уніфікованих правил № 758.

Поряд з тим, відповідно до ст. 24 (а) Правил № 758 якщо гарант встановить, що вимога за гарантією не є належною, він має право відхилити таку вимогу або, діючи виключно на власний розсуд, звернутися до особи, яка надає доручення, або, в разі контр-гарантії, до контр-гаранта за отриманням згоди прийняти вимогу з розбіжностями.

Статтею 24 (d) Правил № 758 встановлено, що якщо гарант відхиляє вимогу, він зобов`язаний направити особі, яка представила вимогу, одне єдине повідомлення. У повідомленні має бути зазначено:

і. що гарант відхиляє вимогу, і

іі. кожну розбіжність, на підставі якої гарант відхиляє вимогу.

Відповідно до ст. 24 (f) Правил № 758 встановлено, що при недотриманні Гарантом положень пунктів (d) і (е) цієї статті він позбавляється права посилатися на те, що вимога і будь-які пов`язані з нею документи не є належною вимогою.

З огляду на викладене, за умовами Правил № 758 у разі відхилення вимоги за банківською гарантією, Гарант направляє Бенефіціару одне повідомлення із посиланням на кожну розбіжність, на підставі якої відхиляє вимогу Бенефіціара.

Судом встановлено, що відповідач у першій відмові від виконання Банківської гарантії не вказав всі розбіжності та підстави для відхилення вимоги Бенефіціара, відтак в силу положень ст. 24 (f) Правил № 758, був позбавлений права в майбутньому робити посилання, що вимога Бенефіціара не є належною вимогою та не підлягає виконанню.

За таких обставин, доводи відповідача про вчинення позивачем нових помилок при надісланні кожної вимоги та встановлення Банком не відповідність вимог до вимог банківської гарантії, за висновками суду є необґрунтованими.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач та треті особи зазначили, що позивач мав в обов`язковому порядку навести аргументацію, у зв`язку з чим відбулось порушення зобов`язань третьої особи-1 за Контрактом, яке саме положення порушене, та у чому таке порушення полягає. Крім того, відповідач посилався на те, що в обґрунтування заявлених позовних вимог покладено Контракт, який містить умову про надання банківської гарантії, стягнення якої є предметом позову, позивач мав вказати порушення умов контракту, зокрема зобов`язання сторін та правові наслідки припинення контракту

Наведені заперечення відповідача та третіх осіб визнані судом необґрунтованими, з огляду на наступне.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів у даній справі, врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 у подібних правовідносинах (у спорі про стягнення банківської гарантії з банку, що увійшов у процедуру ліквідації), до розгляду якої зупинялося провадження у справі № 910/6915/19.

У розгляді зазначеної справи перед Об`єднаною палатою касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постало питання чи вправі гарант робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, чи гарант зобов`язаний платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 відступила від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 вказала, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Аналізуючи законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, об`єднана палата вважає, що слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

За результатами касаційного розгляду Об`єднана палата дійшла висновку, що гарант не вправі робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником. Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

При цьому, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначила, що забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

На підставі викладеного у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, суд дійшов висновку, що дотримання/порушення зобов`язання підрядника за Контрактом не впливає на чинність вимоги Департаменту про виплату за банківською гарантією.

Встановлені вище обставини спростовують доводи відповідача та третіх осіб щодо необхідності дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення третьою особою-1 зобов`язання за Контрактом, забезпеченого банківською гарантією.

Наявність чи відсутність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" зобов`язання, забезпеченого банківською гарантією, не входить до предмета доказування у даній справі.

Враховуючи належне представлення позивачем вимоги відповідачу, звернення позивача з вимогами про виплату у строки дії гарантії, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку зі сплати гарантійних зобов`язань в сумі 6 785 342,57 Євро за банківською гарантією.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звертався із зустрічним позовом про визнання недійсною банківської гарантії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 травня 2021 року та постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у даній справі № 910/6915/19, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Отже, станом на час розгляду спору докази визнання недійсною банківської гарантії та/або її окремих положень відсутні в матеріалах справи.

При цьому судом відхилено доводи відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення коштів з Банку не відповідають ефективному способу захисту, з огляду на перебуванням АТ «Промінвестбанк» в процедурі ліквідації та у разі задоволення позовної вимоги вона не зможе бути виконана примусово, а майнові права позивача не буде відновлено.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану» Національний банк України має право прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, що перебуває під контролем держави-агресора.

Відповідно до відомостей про структуру власності Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») станом на 01.01.2022 року власником 99,772644% акцій ПАТ «Промінвестбанк» була Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ», Російська Федерація [State Development Corporation "VEB.RF", Russian Federation) (Росiйська Федерацiя, 107996, м. Москва, просп. Академіка Сахарова, 9 (Russian Federation, 107996, Moscow, Akademika Sakharova Prospekt 9. Реєстраційний номер -1077711000102].

Акціонером та власником 100% статутного капіталу (тобто контролером) Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» є Російська Федерація. Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» (далі - ВЕБ.РФ) створена Російською Федерацією на підставі спеціального Федерального закону «Про банк розвитку». Статутний капітал ВЕБ.РФ не розділений на акції (долі учасників), особи, які розпоряджаються на будь-якій підставі акціями ВЕБ.РФ, відсутні.

Відповідно, контролером ПАТ «Промінвестбанк» є опосередковано через Державну корпорацію розвитку «ВЕБ.РФ» Російська Федерація, яку визнано державою- агресором.

На підставі рішення Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Промінвестбанк»

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 року №130 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Враховуючи те, що у ПАТ «Промінвестбанк» було розпочато процедуру ліквідації, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

За ч. 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VІ Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

На підставі рішення Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк», виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 25.02.2022 № 130 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» з 25.02.2022.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних

осіб» № 4452-VІ під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

- задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

- примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

За положеннями п. 1, 2, 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ з дня початку процедури ліквідації банку:

- припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

- втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ).

Відповідно до п. 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Відповідно до п. 4, 19 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника.

З наведеного у сукупності вбачається, що у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії у банку-боржника та прийняття Фондом гарантування рішення про початок процедури його ліквідації, стягнення коштів з такого банку не можливе в силу нормативних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ та Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 338/180/17, від 11.09.2018 у справі 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі 569/17272/15-ц.

Натомість вимога про стягнення коштів з ПАТ «Промінвестбанк» не відповідає ефективному способу захисту, оскільки у разі задоволення цієї позовної вимоги вона не може бути виконана примусово, а майнова сфера позивача не буде відновлена.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення коштів з банку, оскільки вважає, що до запровадження процедури ліквідації настав гарантійний випадок, а тому у банку виник обов`язок зі сплати коштів, який виконано не було.

При цьому, позивач вважає, що ним не набуто статус кредитора банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вимоги за банківською гарантією не підтверджені документально.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань (ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч. 1, 4, 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Доводи позивача про відсутність документального підтвердження вимог спростовуються матеріалами справи, оскільки кредиторські вимоги Департаменту підтверджуються документально - гарантією за вимогою № GА/13/2103/SS, виданою Банком 11.12.2013, зі строком дії до 24.07.2019, на забезпечення виконання підрядником зобов`язань за Контрактом № EWHG/CW/ICB-01.

В даному випадку спір стосується не дійсності самої банківської гарантії, а настання/ненастання гарантійного випадку, у зв`язку зі зверненням Департаменту до Банку з вимогою про виконання гарантії, починаючи з 06.12.2017 року.

Спір щодо настання/ненастання гарантійного випадку та обумовленого гарантією обов`язку Банку має розглядатись у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ, предметом позову якого мають бути вимоги щодо акцептування спірних кредиторських вимог.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/3926/21, зокрема, у якій зазначено: «Водночас судами при вирішенні даного спору враховано, що відповідно до остаточних судових рішень у справах №№910/1585/15-г та 910/1583/15-г було відмовлено у задоволенні позову Позивача до Відповідача про стягнення спірної суми заборгованості не з підстави відсутності такого боргу, а у зв`язку з тим, що порушене право Позивача підлягало захисту в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а спір між сторонами щодо акцептування спірних вимог може бути розглянуто у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 49 цього Закону.

Саме в такому порядку Позивач звернувся з позовом до господарського суду, а предметом позову у даній справі №910/3926/21 є вимоги щодо акцептування спірних кредиторських вимог… Також судами враховано, що кредиторські вимоги в частині нарахованої за період з 03.02.2020 до 03.02.2021 пені у передбачений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строк заявлені не були, а тому на підставі цієї норми вважаються погашеними.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини, суди дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог у частині визнання кредиторських вимог на загальну суму 397 106,89 долара США і зобов`язанні Відповідача включити їх до реєстру акцептованих вимог, а також про відмову у задоволенні решти позовних вимог щодо акцептування кредиторських вимог по пені, нарахованої на загальну суму 145 341,12 долара США за період з 03.02.2020 до 03.02.2021.»

З 25.02.2022 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» відповідно дорішення виконавчої дирекції Фонду від 25.02.2022 № 130 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Промінвестбанк та делегування повноважень ліквідатора банку».

Департамент не звертався до Банку з вимогами про включення кредиторських вимог за банківською гарантією до Реєстру акцептованих вимог кредиторів у спірній сумі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував положення спеціальних норм права, а саме Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та, як наслідок, передчасно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення гарантійних зобов`язань в сумі 6 785 342,57 Євро за банківською гарантією з Банку, який з 25.02.2022 перебуває в процедурі ліквідації та має відкликану банківську ліцензію.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на вказані обставини, апеляційну скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6915/19 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з її задоволенням на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6915/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6915/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.

4. Стягнути з Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (0160, Грузія, м. Тбілісі, пр-т. О.Казбегі,12) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка Тараса, 12, ідентифікаційний код 00039002) 1 008 525 (один мільйон вісімсот тисяч п`ятсот двадцять п`ять грн) 23 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/6915/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 30.04.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко