Постанова від 29.04.2025 по справі 911/3009/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. Справа№ 911/3009/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська"

на рішення господарського суду Київської області від 18.12.2024

у справі № 911/3009/24 (суддя В. М. Антонова)

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Білоцерківська"

про стягнення 75 216, 34 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В листопаді 2024 року Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Білоцерківська" про стягнення 75 216, 34 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором на теплову енергію № 1510 від 29.01.2021 в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/3009/24 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Білоцерківська" на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" 75 216 грн 34 коп. основного боргу та 3 028 грн 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за період з листопада по грудень 2023 року було спожито теплову енергію кількістю 16,493 Гкал на суму загальну суму 75 216, 34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг за період листопад 2023 року на суму 38 622, 64 грн та грудень 2023 року на суму 36 593, 70 грн та довідкою по топковій.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиція іншого учасника справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі № 911/3009/24, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Білоцерківська" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 13 п. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що він ще 21.08.2023 звернувся до позивача із заявою про розірвання/припинення договору, у якій повідомив, що адмінбудівля з початку опалювального сезону використовуватись не буде. Проте, позивач здійснив відключення приміщення лише 21.12.2023, чим фактично нав`язав свої послуги. На підтвердження вказаних обставин ним надано відповідні докази, які він не міг надати до суду першої інстанції з поважних причин, оскільки не мав доступу до електронного кабінету через постійні відключення електроенергії в Київській області.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що скаржником жодних клопотань про долучення доказів не подавалось. Докази постачання теплової енергії відповідачу наявні в матеріалах справи.

Від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, які залучені до матеріалів справи і враховані судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (у складі колегії суддів: головуюча суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська" на рішення господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі № 911/3009/24 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору на теплову енергію від 29.01.2021 №1510, укладеного між відповідачем як споживачем та позивачем як теплопостачальною організацією, остання взяла на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач - прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити за встановленими тарифами (ДК 021-2015 09320000-8 "Єдиний закупівельний словник").

Згідно з п.3.1. договору ціна теплової енергії визначається за встановленими тарифами.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за надану теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами, згідно норми та фактично опалювальної площі відповідно до розрахунку витрат тепла (теплового навантаження).

За положеннями п. 4.2. при наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник споживача до теплопостачальної організації для оформлення акта про використану теплову енергію згідно з додатком № 9, де розрахунковим періодом є період рівний 30 календарним дням.

В п.4.3. договору погоджено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію згідно даних зазначених у додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.4. договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний на протязі 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача.

Згідно з п.5.5. договору у випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови в підписанні споживачем акту приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п.5.4. даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що облік спожитої теплової енергії проводиться по приладам обліку, атестованих в органах Держстандарту України, або розрахунковим методом, враховуючи визначену фактичну величину опалювальної площі (додаток №6), кількість споживачів, технічні характеристики обладнання та устаткування, за нормативами затвердженими органом місцевого самоврядування та керуючись будівельними нормами і правилами.

Строк дії договору - з моменту укладення та діє в частині постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води з " " 202 р. протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх (п.10.1. договору).

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

Додатком № 1 до договору теплопостачальна організація постачає в термін дії даного договору теплову енергію до об`єкта споживача: адміністративна будівля, за адресою: село Шкарівка, вулиця Миру, 4, площею 438, 5 кв.м з максимальним тепловим навантаженням 0,035 Гкал/год.

На виконання умов зазначеного договору позивачем за період з листопада по грудень 2023 року поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію кількістю 16,493 Гкал на суму загальну суму 75 216, 34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг за період листопад 2023 року на суму 38 622, 64 грн і грудень 2023 року на суму 36 593, 70 грн та довідкою по топковій.

Також, позивачем виставлено рахунки-фактури на оплату теплової енергії на загальну суму 75 216, 34 грн, а саме: №1510 за листопад 2023 року на загальну суму 38 622,64 грн та №1510 за грудень 2023 року на загальну суму 36 593, 70 грн.

Вказані акти та рахунки направлені на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами листів госпрозрахунковим організаціям від 08.12.2023 та 10.01.2024.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії за спірний період не виконано, що і стало підставою для звернення Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В п 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами. встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Відповідно до п. 20 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 №1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за надану теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами, згідно норми та фактично опалювальної площі відповідно до розрахунку витрат тепла (теплового навантаження).

Згідно з п. 5.4. договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний на протязі 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача.

Як визначено в п.5.5. договору, у випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови в підписанні споживачем акту приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п.5.4. даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем.

Матеріалами справи підтверджено направлення позивачем актів приймання-передачі робіт/послуг за період листопад - грудень 2023 року та рахунки-фактури на оплату теплової енергії №1510 за листопад 2023 року та №1510 за грудень 2032 року, про що свідчать реєстри листів госпрозрахунковим організаціям від 08.12.2023 та 10.01.2024, крім цього, вказані документи направлені на адресу відповідача разом із даною позовною заявою.

Відповіді та жодних заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо факту, обсягів і вартості поставленої за період з листопада по грудень 2023 року теплової енергії матеріали справи не містять, а тому судом вірно визначено, що вказані вище акти вважаються погодженими відповідачем відповідно до пп.5.4., 5.5. договору.

Таким чином, судом обґрунтовано встановлено, що відповідачем за період з листопада по грудень 2023 року було спожито теплову енергію кількістю 16,493 Гкал на суму загальну суму 75 216, 34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг за період листопад 2023 року на суму 38 622, 64 грн та грудень 2023 року на суму 36 593, 70 грн та довідкою по топковій.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4.3. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Доказів оплати відповідачем поставленої теплової енергії за період з листопада по грудень 2023 року на загальну суму 75 216, 34 грн відповідачем не надано, а відтак, доведеним є факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором у розмірі 75 216, 34 грн.

В частині посилання скаржником, що 21.08.2023 він звернувся до позивача із заявою про розірвання/припинення договору, у якій повідомив, що адмінбудівля з початку опалювального сезону використовуватись не буде, проте, позивач здійснив відключення приміщення лише 21.12.2023, суд апеляційної інстанції зважає на те, що доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять, на відміну від доказів надання позивачем послуг з теплопостачання.

Разом з тим, додані до апеляційної скарги письмові докази не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржником не наведено об`єктивно незалежних від його волі причин неможливості подати такі докази до суду першої інстанції.

З огляду на викладене вмотивованим є висновок суду про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/3009/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко