Рішення від 04.06.2025 по справі 910/3070/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2025Справа № 910/3070/21 (910/13835/24)За заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича

до 1) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства

у справі № 910/3070/21

За заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, 2, ідентифікаційний номер 09809192)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.

Представники сторін:

позивач - Бандура І.В.,

від відповідача-1 - не з`явилися,

від відповідача-2 - не з`явилися,

від відповідача-3 - ОСОБА_4 ,

від ТОВ "Фактор-Плюс" - Ткаченко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3070/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" .

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства.

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Люнет" у розмірі 23 267 538,54 грн. у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства на ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.02.2025.

13.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_3

12.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

12.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання на 19.03.2025.

18.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача -3 про відкладення судового засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 відкладено підготовче засідання на 11.04.2025.

11.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 14.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 04.06.2025.

У судове засідання, призначене на 04.06.2025, з`явилися позивач і представники відповідача-3 та кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Плюс». Представники відповідачів-1, 2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19.

Будь-яких заяв/клопотань сторін про відкладення розгляду справи до суду станом на 04.06.2025 не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у матеріалах справи документами у судовому засіданні без участі відповідачів-1, 2 та їх представників, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/3070/21 Товариство з обмеженою відповідальністю «Люнет» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру боржника, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» призначено арбітражного керуючого Гаращенка І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/3070/21 відсторонено арбітражного керуючого Реверука П.К. від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандуру І.В.

Як зазначає арбітражний керуючий Бандура І.В. у поданій заяві, ним під час виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» було виявлено ряд обставин, що є підставами, на думку заявника, для покладення субсидіарної відповідальності на зобов`язаннями боржника на учасників/керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за доведення боржника до банкрутства.

Згідно з висновком, складеним ТОВ «Прімум Верітас» за результатом проведеного аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Люнет» на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного банкрутства, навмисного або приховуваного банкрутства встановлено наступне.

«Враховуючи дані аналізу, можна зробити висновок, що ознаки поточної неплатоспроможності в товариства присутні протягом всіх аналізованих періодів. За наслідками 2018-2019 років та І півріччя 2020 року оборотні активи перевищують за обсягом суми поточних зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» тобто коефіцієнт покриття в даному періоді становить більше 1, а саме: 1,132 в 2018 році; 1,080 в 2019 році та 1,153 в І півріччі 2020 року. Показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при позитивній рентабельності протягом 2018-2019 років та перевищує одиницю при негативній рентабельності протягом 1 півріччя 2020 року. Користуючись Методичними рекомендаціями, що затверджені Міністерством економіки щодо визначення ознак фіктивного банкрутства, можна зробити висновок про відсутність ознак фіктивного банкрутства товариства станом на 30 червня 2020 року.

Показник забезпечення зобов`язань боржника, тобто суми позикового капіталу, до складу якого входять поточні борги, його оборотними активами станом на 31 грудня 2018 року складає 1,127; на 31 грудня 2019 року - 1,077 та на 30 червня 2020 року - 1,148. Співвідношення усіх активів товариства та його зобов`язань станом на 31 грудня 2018 року - 1,141; на 31 грудня 2019 року - 1,081 та 1,153 станом на 30 червня 2020 року. Фінансові показники протягом періоду, що досліджується, не погіршились. Враховуючи дані системи показників оцінки фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», економічні ознаки дій з доведення до банкрутства відсутні протягом 2018-2019 років та І півріччя 2020 року, за які товариством було подано фінансову звітність. Проте, враховуючи, що товариством протягом II півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року не подавалась фінансова, статистична та податкова звітність, те, що за цей період відбувалась зміна керівництва, а також враховуючи відсутність станом на сьогоднішній день будь-яких активів у товариства (з чого слідує висновок про їх відчуження керівництвом), вбачається наявність ознак з доведення до банкрутства.

В процесі аналізу не встановлено, що товариством подані недостовірні відомості про своє майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище. Неподання керівництвом товариства звітності, в тому числі в той час як судом відкрито провадження у справі про банкрутство, дає підстави стверджувати про наявність ознак дій з приховування банкрутства.».

На переконання ліквідатора, зазначений висновок щодо наявності ознак з доведення до банкрутства відповідає вимогам пункту 3.2. розділу III Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, відповідно до якого економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;

- необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна;

- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, Іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

На виконання вимог ст. 61 КУзПБ у ході ліквідаційної процедури ліквідатором було проведено аналіз фінансово-господарського стану ТОВ «Люнет», згідно з висновком якого в частині наявності ознак з доведення до банкрутства встановлено наступне:

«Протягом періоду аналізу діяльності 31.12.2018 - 30.06.2020 мали наступні показники (таблиця 3):

- коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами збільшився (з 1,141 на початок періоду спостереження до 1,155 станом на кінець періоду аналізу):

- коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами збільшився (з 1,127 на початку періоду спостереження до 1,15 станом на дату закінчення періоду аналізу);

- розмір чистих активів збільшився (з 6 725,6 тис. грн. на початку періоду спостереження до 7 729,8 тис. грн. на дату закінчення періоду аналізу діяльності).

Проте, у даному випадку треба враховувати, що закінчення періоду спостереження є 30.06.2020, при цьому відповідно до Методичних рекомендацій слід аналізувати показники станом на 31.12.2020.

Фінансово-бухгалтерська документація станом на 31.12.2020 відсутня (згідно інформації з електронного кабінету платника податків звітність на цей період відсутня).

Відсутність фінансово-бухгалтерської документації станом на 31.12.2020 також встановлено в ухвалі Господарського суду м. Києва від 19.07.2023, якою задоволено заяву арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладання солідарної відповідальності на керівника ТОВ «Люнет».

Відповідно до положень п. 3.2 Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями Методичних рекомендацій можна зробити висновок про наявність економічних ознак дій з доведення до банкрутства ТОВ «Люнет»».

Отже, на думку ліквідатора, в обох випадках (як у процедурі розпорядження майном так і у ліквідаційній процедурі) вбачається наявність ознак доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» згідно пункту 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Грошові вимоги ініціюючого кредитора Акціонерного товариства «Асвіо Банк», які визнані ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у даній справі, виникли на підставі Договору про надання овердрафту № 03- 201/190 від 06.02.2019. Грошові вимоги банку складалися з:

- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 499 922,84 грн.,

- простроченої заборгованості за процентами у розмірі 270 359,15 грн.,

- пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом у розмірі 173 218,84 грн.,

- пені за прострочення сплати процентів у розмірі 10 434,68 грн.

Окрім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/11037/20 позов Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про стягнення 3 033 520,79 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» 2 499 922,84 грн. заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн. заборгованості про процентах, 199 447,64 грн. заборгованості по пені на прострочену основну заборгованість, 13 519,48 грн. заборгованості по пені на прострочені процентні 45 502,81 грн. судового збору.

Як вбачається із даних судових рішень, основний борг за кредитом становив 2 499 922,84 грн.

Згідно банківської виписки AT «Асвіо Банк» про рух коштів по рахунку банкрута № НОМЕР_4 за період з 01.01.2018 по 19.01.2022, вбачається, що основний борг за кредитом виник з 24.12.2019 по 10.03.2020, поступово збільшуючись і станом на 10.03.2020 борг становив 2 499 922,84 грн.

Як зазначено господарським судом в ухвалі від 19.07.2023 по справі № 910/3070/21, загроза неплатоспроможності ТОВ «Люнет» виникла саме з 01.07.2020, що додатково підтверджується банківською випискою AT «Асвіо Банк» про рух коштів по рахунку банкрута № НОМЕР_4 за період з 01.01.2018 по 19.01.2022.

У ході ліквідаційної процедури було також отримано банківську виписку АТ «КБ «Глобус» про рух коштів по особовому рахунку банкрута № НОМЕР_5 за період з 01.01.2018 по 19.01.2022. Як вбачається з указаної виписки, рух грошових коштів по даному рахунку було тимчасово призупинено 28.12.2019 у той період, коли почала виникати заборгованість банкрута перед AT «Асвіо Банк» за Договором про надання овердрафту № 03-201/190 від 06.02.2019.

Аналізуючи зазначені банківські виписки ліквідатором зроблено висновок, що господарська діяльність ТОВ «Люнет» з початку 2020 року майже призупинилася.

Однак, 01.09.2020 на банківський рахунок ТОВ «Люнет» у АТ «КБ «Глобус» було отримано від ДП «СМАД у Закарпатській області» платіж у розмірі 6 340 253,56 грн.

Через два дні ТОВ «Люнет» проведено грошовий платіж у розмірі 3 000 000,00 грн. згідно Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» (код 42593278).

У подальшому, 18.09.2020 ТОВ «Люнет» було проведено наступний платіж на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» у розмірі 1 100 000,00 грн. за Договором субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020.

29.09.2020 на банківський рахунок ТОВ «ЛЮНЕТ» у АТ «КБ «Глобус» надійшли кошти від ДП «СМАД у Закарпатській області» у розмірі 3 179 744,82 грн.

Через два дні (01.10.2020) боржником здійснено ще один платіж за Договором субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» у розмірі 2 990 000,00 грн.

Ліквідатором зазначено, що майже всі з інших платежів у вказаний період були направлені на примусове списання грошових коштів у рамках виконавчих проваджень та обслуговування банківського рахунку, окрім платежу від 17.09.2020 у розмірі 5 769,79 грн. на користь ПП «Євроімекс-Інвест».

З 08.10.2020 рух грошових коштів по даному банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» припинився.

Таким чином, за один місяць (з 02.09.2020 по 01.10.2020) ТОВ «Люнет» отримало грошові кошти від державного підприємства у загальному розмірі 9 519 998,38 грн., з яких було переведено згідно Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» (код 42593278) грошові кошти у розмірі 7 090 000,00 грн.

Крім того, під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «ЛЮНЕТ» на виконання вимог рішення комітету кредиторів від 18.07.2024 щодо проведення аудиту на предмет вчинення банкрутом незаконних операцій з виведення грошових коштів підприємства, 19.07.2024 ліквідатором було укладено Договір № 1907/1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Кей Солюшнз» (код 39610085), за умовами якого проведено ініціативний аудит цільового використання грошових коштів банкрута, доцільності і обгрунтованості понесення витрат та перевірку зловживань керівних органів підприємства.

30.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Кей Солюшнз» було складено звіт за результатами перевірки фактів використання коштів ТОВ «Люнет», що не пов`язані з фінансуванням статутної діяльності.

Відповідно до висновку за результатами перевірки фактів використання коштів ТОВ «Люнет», не пов`язаних з фінансуванням статутної діяльності, у 2018-2020 роках (таблиця 11.1. узагальнюючих висновків) на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» (код 42593278), яке змінило власне найменування на ТОВ «Інфраред Констракшн», було перераховано 7 090 000,00 грн. - 94% отриманих бюджетних коштів через 2,5 місяці після підписання договору субпідряду.

З метою здійснення фінансового аналізу Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 на предмет його економічної вигоди та доцільності для банкрута у період неплатоспроможності ліквідатором було надіслано інформаційний запит № 02-13/56 від 30.10.2024 до ТОВ «Еліткомфортбуд» (нове найменування ТОВ «Інфраред Констракшн») та колишнього керівника банкрута ОСОБА_3 (який виконував повноваження директора у період підписання договору та руху отриманих коштів) щодо отримання відповідних копій документів за вказаним правочином, однак будь-яких документів ліквідатором на вказані запити отримано не було.

З урахуванням наведених обставин ліквідатором зазначено наступне, а саме:

- Договір субпідряду № 1707/2020 було укладено за півтора місяці (17.07.2020) до моменту отримання коштів від ДП «СМАД у Закарпатській області»;

- ТОВ «Еліткомфортбуд» (код 42593278) був новим контрагентом банкрута, з яким було укладено угоду лише 17.07.2020 та який отримав через 2,5 місяці 7 090 000,00 грн.;

- відсутня будь-яка інформація як про самий Договір субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 так і про роботи, які мали бути виконані ТОВ «Еліткомфортбуд»;

- перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» відбувалося при існуючій заборгованості перед AT «Асвіо Банк» (ініціюючого кредитора) за Договором про надання овердрафту № 03-201/190 від 06.02.2019 у розмірі 2 499 922,84 грн. та наявній загрозі неплатоспроможності ТОВ «ЛЮНЕТ»;

- починаючи з 01.07.2020 обов`язкова фінансова звітність банкрутом не подавалася, що призвело до унеможливлення проведення аналізу фінансово-господарського стану банкрута у цей період та ефективної роботи підприємства;

- перераховані на ТОВ «Еліткомфортбуд» грошові кошти у розмірі 7 090 000,00 грн. не були пов`язані зі статутною діяльністю ТОВ «Люнет»;

- за рахунок грошових коштів у розмірі 7 090 000,00 грн., перерахованих банкрутом на користь ТОВ «Еліткомфортбуд», могла бути погашена наявна на той момент заборгованість щонайменше перед двома кредиторами Акціонерним товариством «Асвіо Банк» та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» у розмірі 5 292 720,99 грн. (ухвала господарського суду від 19.07.2023), строк виконання яких настав за умовами укладених договорів, що не призвело би до відкриття провадження у справі про банкрутство та неплатоспроможності банкрута;

- уповноваженими особами за виконання Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 приховано підтверджуючі документи та інформацію щодо вчинення даного правочину, який також не був відображений у фінансовій звітності банкрута.

З огляду на викладене, ліквідатором зроблено висновок, що у момент загрози неплатоспроможності та наявної заборгованості перед кредиторами, органами управління ТОВ «Люнет» навмисно були «виведені» грошові кошти з метою доведення до банкрутства підприємства.

За даними, отриманими через інтернет-сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Opendatabot, 12.03.2020 керівником ТОВ «Люнет» було призначено ОСОБА_3 (Відповідач 3), якого було змінено 29.03.2021, що підтверджується державною реєстрацією змін керівника або відомостей про керівника ТОВ «Люнет», яку було проведено 22.03.2021 приватним нотаріусом Іванченко О.Л.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та інтернет-сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Opendatabot, учасниками (засновниками) ТОВ «Люнет» які мали вирішальний вплив у період виникнення неплатоспроможності підприємства були ОСОБА_1 (Відповідач 1) (розмір внеску 508 597,00 грн. що становить 50% статутного капіталу) та ОСОБА_2 (Відповідач 2) (розмір внеску 508 597,00 грн. що становить 50% статутного капіталу). Зазначені дані підтверджуються також інформацією з інтернет-сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Opendatabot.

У редакції Статуту ТОВ «Люнет» від 06.03.2020, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 8/2020, підпунктом 8.3.15 пункту 8.3 розділу 8 визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників або учасника товариства (у тому разі, якщо товариство має одного учасника) належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів та правочинів, щодо яких є заінтересованість з урахуванням положень чинного законодавства.

У той же час, зазначеним вище Статутом, пунктом 9.1 розділу 9 конкретизовано термін «значних правочинів», якими є:

- укладення правочинів предметом яких є цінні папери, правочини з надання та/або отримання позик, надання гарантій та порук, укладання вексельних правочинів, укладення договорів лізингу, укладення кредитних правочинів, укладення правочинів щодо нерухомого майна та/або земельних ділянок незалежно від суми правочину;

- укладення правочинів, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства, відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Як вище зазначалося, згідно банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «Люнет» відкритому у АТ «КБ «Глобус», протягом одного місяця за Договором субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» (код 42593278) було перераховано 7 090 000,00 грн.

Як вбачається з аналізу фінансово-господарського стану банкрута, у розділі 5.2. «Визначення ознак дій з доведення до банкрутства» у таблиці 11 «»Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства» (таблиця 3 аналізу фінансово-господарського стану банкрута, проведеного у ліквідаційній процедурі), станом на 30.06.2020 розмір чистих активів ТОВ «Люнет» становив 7 729,800 тис. грн.

Отже, сума Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 майже на 100% відповідала розміру чистих активів банкрута відповідно до останньої поданої фінансової звітності.

Тобто, у даному випадку, загальні збори учасників ТОВ «Люнет», до складу яких входили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідності до своїх обов`язків передбачених статутом, прийняли рішення про надання згоди колишньому керівникові банкрута ОСОБА_3 на укладення Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020. Правочину, який, на переконання ліквідатора, унеможливив погашення заборгованості щонайменше перед двома кредиторами (Акціонерним товариством «Асвіо Банк» та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» у розмірі 5 292 720,99 грн.), призвів до неплатоспроможності ТОВ «Люнет» та став підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

З огляду на викладене, ліквідатор арбітражний керуючий Бандура І.В. у поданій заяві просив суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнути з відповідачів суму субсидіарної відповідальності у розмірі 23 267 538,54 грн.

Заперечуючи проти задоволення поданої ліквідатором заяви, ОСОБА_3 у поданому відзиві зазначено наступне.

На переконання відповідача-3, ліквідатором не доведено факту доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» до банкрутства.

Так, у якості доказу доведення боржника до банкрутства ліквідатор посилається на «Звіт про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», виконаний 05.11.2021 року ТОВ "Прімум Верітас", надалі за текстом Звіт. Однак, на переконання ОСОБА_3 , такі висновки звіту спростовуються висновком експерта № 71 від 20 лютого 2024 року, долученим відповідачем-3 до поданого відзиву, згідно з яким в обсязі наданих на дослідження документів висновки звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства Боржника від 05.11.2021 року, складеного ТОВ «Прімум Верітас», в частині наявності ознак доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» в період з 01.01.2018 по 31.12.2020 підтвердити не видається за можливе. ОСОБА_3 зазначає, що наявність поточної неплатоспроможності боржника у 2018-2020 роках виключає можливість доведення його до банкрутства у наступному періоді, оскільки неможливо довести неплатоспроможне товариство до банкрутства.

Відповідачем-3 зазначено, що висновок у вказаному звіті про наявність ознак доведення до банкрутства ґрунтується виключно на тому, що відбувалася зміна керівництва та станом на дату складення звіту у боржника відсутні будь-які активи, що свідчить про їхнє умисне відчуження. Втім, жодних документів, які б підтверджували відчуження таких активів, у звіті не наведено. На переконання ОСОБА_3 , такий висновок суб`єкта складання звіту базується винятково на припущеннях. Крім того, відповідно до скарги арбітражного керуючого Геращенко Ігоря Володимировича на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМЮ МЮ про стягнення з останнього на користь Боржника 493 813,22 грн. коштів, які були стягнені з боржника у процесі виконавчого провадження під час дії мораторію, введеного у процесі провадження у справі про банкрутство, свідчить про те, що суб`єктом подання звіту внесено до такого звіту недостовірні дані про майновий стан боржника (в частині наявності активів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»).

Висновок суб`єкта складення звіту про наявність приховування банкрутства ґрунтується виключно на тому, що боржником не подавалася звітність, в тому числі й у той час, коли було відкрито провадження у справі про банкрутство.

Крім того, на думку відповдіача-3, ліквідатором не доведено вини ОСОБА_3 у відсутності фінансово-бухгалтерської документації боржника.

Ліквідатор в обгрунтування поданої заяви вказує, що вина ОСОБА_3 як керівника боржника підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 липня 2023 року, якою ОСОБА_3 як керівника боржника було притягнуто до солідарної відповідальності.

Водночас ОСОБА_3 зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 липня 2023 року було скасовано постановою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року у справі за № 910/3070/21.

Також, відповідач-3 зазначає, що він перебував на посаді керівника боржника у період з 10 березня 2020 року по 06 вересня 2020 року.

При цьому, між відповідачем-3 та попереднім керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_5 не підписувався жодний акт приймання-передавання справ, інформація про наявність значного розміру кредиторської заборгованості товариства та стан поточної неплатоспроможності були приховані від ОСОБА_3 при призначенні його на посаду. Як зазначає відповідач-3, про існування кредиторської заборгованості ОСОБА_3 як керівник боржника дізнався лише в межах виконавчих проваджень, які були відкриті у період з 10 березня 2020 року по 06 вересня 2020 року. Усі суми заборгованості, які виникли за вказаний період виконання ОСОБА_3 повноважень керівника боржника, були погашені товариством у порядку виконання судових рішень.

Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що фінансова звітність за 2019 рік та І півріччя 2020 року подавалася ним на підставі даних, які містилися у програмному комплексі «1С:Підприємство» Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» за попередні періоди.

Також, відповідач-3 зазначає, що відповідно до Протоколу Загальних зборів Учасників боржника № 18/2 від 06 вересня 2020 року:

- ОСОБА_3 було звільнено з посади директора Боржника з 06 вересня 2020 року за власним бажанням через неможливість продовжувати виконання посадових обов`язків у зв`язку із здійсненням волонтерської діяльності у зоні проведення АТО;

- призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора Боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 07 вересня 2020 року з наданням йому усіх повноважень, передбачених п. 8.7. Статуту Божника, включно з правом підписання банківських, податкових та фінансових документів;

- вирішено, що оскільки внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюється на підставі рішень, справжність підписів учасників на якому потребує нотаріального посвідчення, а також через те, що ОСОБА_3 з 07 вересня 2020 року перебуватиме у зоні проведення АТО, здійснити внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі аналогічного за змістом Протоколу, підпис на якому від імені учасника боржника ОСОБА_3 як уповноважена особа, що має нотаріальну довіреність від імені ОСОБА_3 , має право вчинити ОСОБА_6 . Вирішено здійснити внесення таких змін впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати проведення цих Загальних зборів учасників. Відповідальною особою за внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначити ОСОБА_1 ;

- надано повноваження учаснику боржника ОСОБА_1 призначити директора боржника на постійній основі на власний вибір (презумпція згоди ОСОБА_3 на призначення). Визначено, що для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо призначення директора боржника на постійній основі прийняте рішення, справжність підпису на якому від імені учасника Боржника ОСОБА_3 потребує нотаріального посвідчення, доручити вчинити ОСОБА_6 , як уповноваженій особі, що має нотаріальну довіреність від імені ОСОБА_3 ;

- надано попередню згоду на продаж ОСОБА_3 його частки у статутному капіталі Боржника. Доручено ОСОБА_1 підшукати покупця на частку у статутному капіталі, яка належить ОСОБА_3 , за ціною, не нижче номінальної вартості (508 597,33 грн.) такої частки.

На підставі вказаного Протоколу від 06.09.2020 року було видано відповідний Наказ № Б-03/09- 20 від 06 вересня 2020 року.

Відповідно до Протоколу Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» № 20 від 22 березня 2021 року було призначено нового керівника боржника ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ) без попереднього звільнення ОСОБА_3 , що, на думку відповідача-3, підтверджує факт того, що станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_3 не виконував функції органу управління боржника вже понад 6 місяців.

На переконання відповдіача-3, ліквідатором не доведено, що будь-яка заборгованість боржника виникла в період перебування ОСОБА_3 на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», а також збільшилася у відповідний період.

ОСОБА_3 зазначено, що 05.02.2020 року, коли у боржника виникла сукупна заборгованість перед як мінімум двома кредиторами AT «Асвіо Банк» (05.02.2020 року) у розмірі 2 499 922,84 грн та AT «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (27.09.2019 року) у розмірі 2 792 798,15 грн, які не були вчасно погашені боржником, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» був ОСОБА_5 , який, на думку ОСОБА_3 , у строк до 05.03.2020 року повинен був звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», проте не виконав вказані вимоги законодавства.

Як зазначено відповідачем-3, у період, коли керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» був ОСОБА_3 , критичної ситуації, яка б очевидно свідчила про неможливість подальшого ведення боржником господарської діяльності, виявлено не було, додаткової кредиторської заборгованості у товариства в зазначений період не утворилося. Навпаки, як зазначив ліквідатор арбітражний керуючий Бандура І.В. у поданій заяві, під час виконання ОСОБА_3 повноважень керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» були частково погашені борги, які виникли у товариства за попередні періоди.

На думку відповідача-3, твердження ліквідатора про те, що заборгованість ТОВ «Люнет» перед АТ «Асвіо Банк» у період виконання ОСОБА_3 повноважень керівника боржника збільшилась, не підтверджені будь-якими доказами. Навпаки, ліквідатором із посиланням на виписку про рух коштів по особовому рахунку ТОВ «Люнет» у АТ «КБ «Глобус» зазначає, що рух коштів по рахунку боржника було тимчасово припинено 28.12.2019 року до формування заборгованості боржника перед АТ «Асвіо Банк».

ОСОБА_3 у поданому відзиві наголошує, що станом на 28.12.2019 року він не мав жодного відношення до діяльності боржника, оскільки не був його керівником/учасником тощо.

Відповідачем-3 зазначено, що ліквідатором не доведено факту того, що перерахування боржником коштів на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» не було пов`язано зі статутною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), а також будівництво доріг і автострад (КВЕД 42.11).

Відповідачем-3 зазначено, що він вчиняв усі можливі та достатні дії для покращення фінансового стану божника, зокрема здійснював погашення поточної кредиторської заборгованості, укладав угоди, спрямовані на отримання боржником прибутку.

Так, у період виконання ОСОБА_3 повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» за результатами проведення процедури публічних закупівель 07.07.2020 року між боржником та ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» було укладено Договір підряду за № 65, відповідно до умов якого боржник на свій ризик, власними силами та/або залученими силами і засобами зобов`язаний виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070702 Завидово-Загаття-Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області. Ціна договору з ПДВ склала 62 999 000,00 грн. У період перебування ОСОБА_3 на посаді керівника товариства боржником було виконано частину цього Договору, а саме: роботи на суму 9 519 998,00 грн.

Проте, як зазначає відповідач-3, боржник був лише генпідрядником за вказаним договором, відтак, 17.07.2020 року між боржником та ТОВ «Еліткофомртбуд» було укладено Договір субпідряду № 1707/2020.

Відповідно до Розділу 1 вказаного Договору Субпідрядник власними та (або) залученими силами і засобами зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070702 Завидово-Загаття-Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області.

Відповідно до п. 12.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Генпідрядником 100 % вартості виконаних Субпідрядником робіт протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання Сторонами Акту виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

За даними ресурсу «ЮКонтрол» ТОВ «Інфраред Констракшин» - назва ТОВ «Еліткомфорбуд» після перейменування, останній станом на дату виконання робіт за Договором субпідряду мав дійсну Ліцензію на проведення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури (з 25.09.2019 року, безстроково).

01.09.2020 року між боржником та ТОВ «Еліткомфорбуд» було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 6 340 644,65 грн., Підсумкову відомість ресурсів та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2020 року на загальну суму 6 340 253, 56 грн. Вказані документи були підписані ОСОБА_3 після того, як відповідні роботи були прийняті у боржника ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області».

Оскільки робити і за договором підряду, і за договором субпідряду здійснювалися у кілька черг, а власних засобів для виконання таких робіт у боржника бракувало, для виконання наступного етапу робіт субпідрядником боржнику необхідно було розрахуватися з таким субпідрядником, оскільки інакше останній не виконував би роботи надалі. Відповідачем-3 зазначено, що коли ОСОБА_3 залишав свою посаду керівника 06 вересня 2020 року, роботи згідно з умовами укладеного Договору субпідряду ТОВ «Еліткомфортбуд» продовжували виконуватися.

При цьому, відповідач-3 погоджується із твердженнями ліквідатора у поданій заяві стосовно того, що боржником за Договором підряду за № 65 було отримано від ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» грошові кошти на загальну суму 9 519 998,38 грн., в той час як ТОВ «Еліткомфортбуд» було сплачено за Договором субпідряду 7 090 000,00 грн., а решта суми у розмірі 2 429 998,38 грн. була спрямована на погашення існуючої заборгованості перед кредиторами, що призвело до її зменшення.

З огляду на викладене, на переконання відповідача-3, твердження ліквідатора про «виведені» кошти, які були сплачені на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» з метою доведення до банкрутства боржника, не підтверджуються відповідними доказами. Навпаки, виконуючи повноваження керівника боржника, на переконання відповідача-3, ОСОБА_3 діяв максимально прозоро, добросовісно, вживаючи усі необхідні та достатні дії для зменшення заборгованості боржника, яка виникла в період до того, як ОСОБА_3 став учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Водночас, відповідачем-3 зазначено, що ліквідатором не надано доказів того, що арбітражний керуючий Бандура І.В. звертався до суду з будь-яким позовом про визнання Договору субпідряду від 17.07.2020 року недійсним та/або про стягнення з ТОВ «Еліткомфортбуд» безпідставно набутих коштів/майна за умови, що укладення такого правочину та подальші майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», як про те зазначено ліквідатором, були спрямовані на виведення коштів з рахунків боржника.

У відзиві на заяву ліквідатора ОСОБА_3 вказує, що заявником не було надано доказів того, що набувачем грошових коштів у розмірі 7 090 000,00 грн, сплачених боржником на користь ТОВ «Еліткомфортбуд» за Договором субпідряду від 17.07.2020 року, був ОСОБА_3 , або ж доказів того, що останній був тим чи іншим чином заінтересований у вчиненні вказаного правочину.

Також, ОСОБА_3 у поданому відзиві заявлено позовну давність до вимог ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на учасників і колишнього керівника боржника.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023р. №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

Суд звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) відповідно до яких:

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Щодо розміру субсидіарної відповідальності Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) вказав наступне.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Судова палата зазначила про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі (п. 9.34. постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21)).

Щодо доводів ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. стосовно того, що Договір субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліткомфортбуд», був спрямований на виведення коштів з рахунків боржника та його виконання спричинило неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», суд зазначає наступне.

07.07.2020 між Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» (надалі - Підрядник) укладено Договір підряду № 65 (надалі - Договір) згідно з рішенням про намір укласти договір про закупівлю за процедурою відкритих торгів (протокол засідання тендерного комітету від 18.06.2020 № 275).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що підрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами, виконати роботи Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області. Коригування. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» ГБН Г.1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт» (Код ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)» (далі - об`єкт), відповідно до затвердженої проєктно-кошторисної документації в обумовлений цим Договором строк.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування об`єкта: Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області. Коригування.

Відповідно до п. 1.3 Договору місцезнаходження об`єкта: автомобільна дорога загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що склад, обсяг та зміст робіт, що є предметом Договору, визначаються на підставі проєктно-кошторисної документації.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна цього Договору становить 62 999 000,00 грн., в тому числі ПДВ 10 499 833,33 грн. Вартість робіт на 2020 рік складає 9 520 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 586 666,67 грн. Вартість робіт на 2021 рік складає 53 479 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 913 166,66 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору договірна ціна є динамічної і може бути уточнена за визначених Договором умов.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що підрядник розпочинає виконання робіт протягом 3 днів з моменту отримання дозвільних документів згідно п. 3.3, і забезпечує їх завершення до 31.12.2021.

Згідно з п. 3.4 Договору завершення виконання робіт оформляється Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації. Оформлення актів, додатків і необхідних документів до них, здійснюється Підрядником.

Відповідно до п. 3.11 Договору місце виконання робіт: автомобільна дорога загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що підрядник може залучити інші субпідрядні організації, які не передбачені Переліком у тендерній пропозиції (за його наявності), до виконання робіт за письмовим погодженням із замовником у порядку встановленому чинним законодавством і цим договором в обсязі до 20 % вартості договору.

Згідно з п. 8.2 Договору укладання субпідрядних договорів не створює будь-яких правових відносин (зобов`язань) між замовником і субпідрядником. При залученні інших субпідрядників, підрядник контролює наявність у них ліцензій на провадження певного виду господарської діяльності (якщо отримання такої ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством), необхідних для виконання робіт потужностей, достатньої професійності, фактів дотримання договірних зобов`язань у минулому, відсутності фактів щодо порушення проти них справи про банкрутство, задовільного фінансового становища та відсутності обставин, які негативно впливатимуть на виконання ними умов цього Договору.

Відповідно до п. 11.4 Договору замовник контролює відповідність робіт та матеріалів проєктно-кошторисній документації, вимогам будівельних та виробничих норм і правил, стандартам, технічним умовам, іншим нормативним документам. Не втручаючись у діяльність підрядника, він має право: перевіряти наявність документів, що засвідчують якість використаних матеріалів; брати участь у перевірках правильності виконання та прийняття прихованих робіт; контролювати виконання підрядником вказівок і приписів уповноважених державних органів, наявність і правильність ведення виконавчої документації.

Пунктом 11.5 Договору визначено, що у разі виявлення порушень проєктно-кошторисної документації, будівельних норм і правил, інших нормативних документів замовник має право видати підряднику припис про усунення допущених недоліків, а за необхідності - про призупинення робіт. Припис направляється підряднику до виконання шляхом вручення його нарочним повноважному представнику, або на електронну поштову адресу та поштовим відправленням. Вказану дію сторони вважають належним оформленням та направленням припису для подальшого виконання. Матеріали (устаткування), що не відповідають нормативним вимогам, мають негайно усуватися з ділянки виконання робіт і замінюватись за рахунок підрядника. Неякісно виконані роботи та/або роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають установленим вимогам, замовником не оплачуються. Підрядник у визначені замовником терміни (строки) зобов`язаний привести їх у відповідність до встановлених вимог. Якщо підрядник не усуне в обумовлені терміни (строки) виявлені недоліки, замовник має право залучати для цього третіх осіб з компенсацією витрат за рахунок підрядника, у тому числі шляхом утримання відповідних сум при розрахунках за виконані роботи.

Згідно з п. 11. 6 Договору в разі не усунення підрядником у встановлений приписом строк виявлених недоліків, замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору, повідомивши про це підрядника. При цьому укладання сторонами угоди про розірвання Договору не вимагається, а Замовник не несе обов`язку по оплаті робіт, виконаних з недоліками.

Пунктами 12.1 - 12.3 Договору визначено порядок здійснення розрахунків за виконані роботи, згідно з яким розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами «Акту виконаних будівельних робіт» (ф. КБ-2в), оформленого згідно з п. 13.2 цього договору протягом 10 робочих днів. До акту (ф. КБ-2в) додається «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» (ф. КБ-3). Оплата виконаних робіт проводиться поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт і здійснюється їх приймання-передавання з оформленням актів за формою КБ-2в. Поетапна оплата здійснюється замовником за умови фактичного надходження бюджетних коштів в межах виділених бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 16.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Згідно з п. 16.2 Договору підрядник несе відповідальність за недотримання правил санітарної та пожежної безпеки, правил охорони праці, а також техніки безпеки під час виконання робіт та здійснення організації безпечного проїзду транспорту під час виконання робіт.

Пунктом 16.3 Договору у тому числі визначено, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Крім сплати штрафних санкції підрядник відшкодовує замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 16.4 Договору сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють сторону від виконання прийнятих зобов`язань.

Згідно з п. 21.1 Договору він діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та фінансових розрахунків за виконані роботи.

17.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» (далі - Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліткомфортбуд» (далі - Субпідрядник) укладено Договір субпідряду № 1707/2020 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, власними та/або залученими силами і засобами, виконати роботи: Капітальний ремонт автомобільної догори загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області. Коригування. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» ГБН Г.1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт» (Код ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)» (далі - об`єкт), відповідно до затвердженої проєктно-кошторисної документації в обумовлений цим Договором строк.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування об`єкта: капітальних ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області. Коригування.

Згідно з п. 1.3 Договору місцезнаходження об`єкта: автомобільна дорога загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області

Відповідно до п. 1.4 Договору склад, обсяг та зміст робіт, що є предметом Договору, визначаються на підставі проєктно-кошторисної документації.

Пунктом 3.10 Договору визначено, що місце виконання робіт: автомобільна дорога загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава 0+000 - км 23+300 Закарпатської області.

Згідно з п. 12.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Генпідрядником 100 % вартості виконаних Субпідрядником робіт, протягом 10 робочих днів після підписання сторонами «Акту виконаних будівельних робіт» (ф. КБ-2в), оформленого згідно з п. 13.2 цього Договору.

Відповідно до п. 12.2 Договору до акту (ф. КБ-2в) додається «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (ф. КБ-3).

Пунктом 12.3 Договору визначено, що оплата виконаних робіт проводиться поетапно, проміжними платежами, в міру виконання робіт і здійснюється їх приймання-передавання, з оформленням актів за формою КБ-2в.

Згідно з п. 22.7 Договору Замовником будівельних робіт є Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області».

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року, підписаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліткомфортбуд», вартість виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліткомфортбуд» як субпідрядником за Договором субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 робіт у серпні 2020 року складає 6 340 644,65 грн., у тому числі ПДВ 1 056 774,11 грн.

Вказана вартість робіт зазначена також у Довідці про вартість будівельних робіт та витрати за серпень 2020 року, підписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліткомфортбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

Проаналізувавши положення зазначених договорів, банківські виписки по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» та інші, наявні у даній справі та справі № 910/3070/21 матеріали, судом встановлено наступні обставини, а саме:

- Договір підряду № 6 від 07.07.2020 та Договір субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 мають ідентичні предмети - капітальний ремонт автомобільної догори загального користування місцевого значення О 070702 Завидово - Загаття - Іршава км 0+000 - км 23+300 Закарпатської області, найменування та місцезнаходження об`єкта ремонтно-будівельних робіт;

- Договір субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 містить відомості про замовника ремонтно-будівельних робіт, яким є Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області»;

- Договір субпідряду № 1707/2020 укладено 17.07.2020, тобто після укладення Договору підряду № 6 (07.07.2020);

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» є КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Іншими видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» є у тому числі КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. та КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад;

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфраред Констракшн» (до зміни назви - ТОВ «Еліткомфортбуд») є КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Іншими видами діяльності Товариства є у тому числі КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. та КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад;

- згідно з відомостями з веб-сайту YouControl з 25.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфраред Констракшн» (до зміни назви - ТОВ «Еліткомфортбуд») має безстрокову ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- згідно з листом Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» від 20.05.2021 у серпні-вересні 2020 року ТОВ «Люнет» виконало роботи та отримало за це 9 519 998 грн., у 2021 році фінансування не передбачено, ТОВ «Люнет» у 2021 році роботи не виконувало, заборгованість перед ТОВ «Люнет» відсутня.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вказаний договір було укладено боржником задля належного виконання умов Договору підряду № 65 від 07.07.2020, укладеного боржником із Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області».

З урахуванням положень п. 12.1 Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 та п. 16.3 Договору підряду № 65 від 07.07.2020 судом приймаються до уваги доводи ОСОБА_3 стосовно того, що необхідність розрахунків у другій половині 2020 року за Договором субпідряду обумовлена безпосередньою залежністю виконання Субпідрядником робіт за вказаними договорами від розрахунків за Договором субпідряду. У разі несплати боржником на користь Субпідрядника коштів за укладеним Договором та, як наслідок, подальшого невиконання Субпідрядником відповідних робіт, з`явився би ризик застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» штрафних санкцій за Договором підряду № 65 від 07.07.2020 та покладення на боржника тягаря з відшкодування збитків, понесених Замовником, а також неотримання боржником коштів за вказаним Договором. Відтак, протилежні доводи ліквідатора стосовно необхідності першочергового погашення Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» існуючої заборгованості перед кредиторами після отримання від Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» у вересні 2020 року грошових коштів у розмірі 9 519 998,38 грн. судом відхиляються з урахуванням у тому числі того, що залишок вказаних коштів у розмірі 2 429 998,38 грн. (9 519 998,38 грн. - 7 090 000,00 грн. (з яких щонайменше 6 340 644,65 грн. підтверджено наданим Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2020 року)) після оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» виконаних Субпідрядником робіт був спрямований на погашення заборгованості перед кредиторами в межах виконавчих проваджень (вказана обставина визнається та не заперечується позивачем та відповідачем-3).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що укладаючи Договір субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» (керівник боржника Марченко О.Ю., учасники боржника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) діяли добросовісно та розумно. Марченком О.Ю. обгрунтовано доцільність укладення вказаного Договору (задля виконання Договору підряду № 65 від 07.07.2020), а також економічну вигоду від укладення даного правочину (при неможливості виконання умов Договору підряду № 65 від 07.07.2020 за рахунок власних сил та засобів боржником залучено для такого виконання Субпідрядника, за результатом чого різниця між отриманими та витраченими коштами на виконання ремонтно-будівельних робіт за Договором підряду № 65 від 07.07.2020 у розмірі 2 429 998,38 грн. була у тому числі спрямована на погашення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» в межах виконавчих проваджень). Будь-яких доказів того, що Субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфраред Констракшн» (до зміни назви - ТОВ «Еліткомфортбуд») був заінтересованою стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» особою, або ж того, що Субпідрядник/учасники та/або керівник боржника незаконно збільшили розмір своїх активів за рахунок активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» внаслідок укладення зазначеного договору матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, судом відхиляються доводи ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. стосовно того, що укладення боржником Договору субпідряду № 1707/2020 від 17.07.2020 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліткомфортбуд» було спрямоване на виведення коштів з рахунків боржника задля уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Щодо наведених ліквідатором висновків стосовно наявності економічних ознак дій з доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», викладених в аналізах фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного банкрутства, навмисного або прихованого банкрутства, проведених у процедурі розпорядження майном та ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», а також наданого відповідачем-3 висновку експерта № 71 від 20.02.2024, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, суд зазначає наступне.

Так, висновок про наявність ознак дій з доведення до банкрутства зроблено з урахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» протягом ІІ півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року не подавалася фінансова, статистична та податкова звітність, що у вказаний період відбувалася зміна керівництва, а також того, що станом на момент проведення аналізу у боржника відсутні будь-які активи, що свідчить про їх відчуження керівництвом боржника.

Ліквідатором арбітражним керуючим Бандурою І.В. зазначено, що такий висновок про наявність ознак з доведення до банкрутства відповідає вимогам пункту 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, відповідно до якого економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (із змінами) визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу. Рівень забезпечення зобов`язань кредиторів характеризується такими показниками: забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань); забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника); розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань). Під час визначення ознак дій з доведення до банкрутства заповнюється таблиця 26 "Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства". У разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства. Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо. Крім того, необхідно проаналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо. Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном); продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо); у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Судом враховано, що за період, який аналізувався (01.01.2018 - 30.06.2020), показники коефіцієнтів забезпечення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» всіма його активами та коефіцієнтів забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами були більше 1 та збільшились протягом відповідного періоду, розмір чистих активів товариства станом на 30.06.2020 мав позитивне значення (7 729,8 тис. грн.) та також збільшився протягом періоду, що аналізувався.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів, необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна, прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат, заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо, на думку суду, доводи ліквідатора щодо наявності ознак з доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» до банкрутства за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану товариства є необгрунтованими.

Щодо доводів ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. стосовно того, що неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» фінансової звітності з 01.07.2020 призвело до унеможливлення проведення аналізу фінансово-господарського стану банкрута у цей період та ефективної роботи підприємства, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органи (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Люнет» не подавало фінансову звітність до контролюючих органів за період з 01.07.2020 (остання фінансова звітність була подана товариством за І півріччя 2020 року).

З урахуванням положень Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (із змінами), якими визначено, що відповідний аналіз проводиться за три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, суд погоджується із доводами ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. стосовно того, що неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» фінансової звітності за ІІ півріччя 2020 року унеможливило проведення повного аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 року.

При цьому, судом враховано, що у разі відсутності фінансової та податкової звітності боржника за період три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий не позбавлений права провести аналіз фінансово-господарського стану боржника на підставі звітності, що подавалася боржником раніше, та наявна у контролюючих органів/керівника боржника/арбітражного керуючого.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі № 932/1432/15.

Суд зазначає, що неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» фінансової звітності товариства за період з 01.07.2020 беззаперечно свідчить про недоліки в діяльності керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», а саме: порушення положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині незабезпечення ведення бухгалтерського обліку товариства.

Однак, судом відхиляються доводи ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. стосовно того, що неподання керівництвом боржника фінансової звітності за період з 01.07.2020 унеможливило ефективну роботу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», з огляду на наступне.

Так, обставини того, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» перед кредиторами, вимоги яких були визнані господарським судом у справі № 910/3070/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», виникла за правилами закону та згідно з положеннями укладених боржником із кредиторами правочинів у період до першого кварталу 2020 року, встановлені ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.10.2021, 13.07.2022 та 08.02.2023 по справі № 910/3070/21 та не підлягають доказуванню згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Єдиним кредитором, грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» якого виникли у період з 01.07.2020, є ОСОБА_9 на суму 196 483,15 грн. ( ОСОБА_9 було звільнено з ТОВ «Люнет» на підставі Наказу № 11-К/ТР від 21.07.2020 без виплати у день звільнення усіх належних їй коштів, які відносяться до заробітної плати - обставини, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 по справі № 910/3070/21).

Таким чином, суд приходить до висновку, що неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» фінансової звітності за період з 01.07.2020 не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з банкрутством боржника (доказів укладення боржником правочинів із кредиторами за вказаний період неподання товариством звітності матеріали справи не містять, тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» не було навмисно приховано інформацію про свій фінансовий/майновий стан на шкоду кредиторам задля отримання вигоди, тощо).

Зазначений висновок у тому числі підтверджується відомостями з банківських виписок по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», згідно з якими господарська діяльність боржника з початку 2020 року майже призупинилася, про що зазначено ліквідатором арбітражним керуючим Бандурою І.В. у поданій заяві.

Щодо заявленої відповідачем-3 позовної давності у поданому відзиві суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаним пунктом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023 №3450-IX пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: " 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люнет» було визнано банкрутом постановою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ліквідатором арбітражним керуючим Бандурою І.В. при зверненні до Господарського суду міста Києва із заявою від 11.11.2024 про застосування субсидіарної відповідальності до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» строк позовної давності не пропущено.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах даної справи, а також справи № 910/3070/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» документи, суд прийшов до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів-1, 2, 3 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» до банкрутства. Судом за результатами розгляду поданої ліквідатором заяви не було встановлено необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» до банкрутства, у зв`язку з чим суд відмовляє ліквідатору арбітражному керуючому Бандурі І.В. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу відповідачами у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.06.2025

Суддя Д.В. Мандичев