Рішення

від 16.04.2025 по справі 910/2010/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2025Справа № 910/2010/19За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до: ОСОБА_1 - 1

ОСОБА_2 - 2

ОСОБА_3 - 3

ОСОБА_4 - 4

ОСОБА_5 - 5

ОСОБА_6 - 6

ОСОБА_7 - 7

про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: відповідно до протоколу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/2010/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро".

12.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності в порядку ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності у судовому засіданні на 23.10.24; ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у строк 10 днів з дня отримання ухвали подати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності з доказами направлення пояснень заявнику у порядку, передбаченому ст.165, 178 ГПК України; Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у строк 10 днів з дня отримання пояснень подати суду відповідь на такі пояснення; попереджено учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України; усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до 01.10.2024 (включно) з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст.170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності у судовому засіданні на 18.12.24; ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у строк 10 днів з дня отримання ухвали подати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності з доказами направлення пояснень заявнику у порядку, передбаченому ст.165, 178 ГПК України; Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у строк 10 днів з дня отримання пояснень подати суду відповідь на такі пояснення; здійснено запит до Державної міграційної служби України щодо місця проживання (перебування) фізичних осіб:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 );

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 );

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 );

ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 );

ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ).

14.11.2024 від Державної міграційної служби України н6адійшло повідомлення.

18.12.2024 надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності у судовому засіданні на 22.01.25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності у судовому засіданні на 26.02.25.

В судовому засіданні суд заслухав пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Заявник просить суд покласти на органи управління боржника солідарної відповідальності, а саме, на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

За змістом поданої заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зазначає, що, починаючи із 2017 року органи управління ТОВ «Імперія-Агро» самоусунулися від участі у господарській діяльності боржника та не вживали жодних дій щодо підтримання та забезпечення господарської діяльності боржника у проведенні розрахунків за власними зобов`язаннями, що в кінцевому випадку та на сьогодні стало наслідком неможливості виконання товариством підтверджених грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, заявник зазначає, що під органом управління боржника розуміється власник боржника - засновники/учасники, а не лише його виконавчий орган - керівник.

Саме тому заявник звертається до суду з заявою про притягнення до солідарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Імперія-Агро» усіх його засновників те керівників, що значилися протягом 2017 - 2019 років діяльності товариства.

Суд дослідивши матеріали справи, вирішив відмовити у задоволенні заяви на підставі такого.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 910/2010/19 пункт 48 ухвали господарського суду м. Києва від 24.03.2021 у справі № 910/2010/19 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким: задоволено клопотання ТОВ «Агротрейд Україна ЛТД» про притягнення керівника ТОВ «Імперія-Агро» ОСОБА_4 до солідарної відповідальності з боржником. Притягнуто керівника ТОВ «Імперія-Агро» ОСОБА_4 до солідарної відповідальності з боржником по справі про банкрутство № 910/2010/19.

Після чого, ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 910/2010/19 з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 судом було стягнуто з ОСОБА_4 на користь кредиторів грошові кошти, видано накази.

Отже, щодо ОСОБА_4 вже прийнято рішення про солідарну відповідальність, а тому, заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо заяви в іншій частині, про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності, а саме, на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , то суд зазначає таке.

У своїй заяві ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» жодним чином не конкретизує у чому саме полягає винна поведінка (дія/бездіяльність) кожного, з визначених ним засновників та керівників, на предмет порушення ними положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ, а також не посилається на конкретні докази у цій частині, що підтверджували б існування збитків, завданих діями визначених осіб.

У Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20 міститься наступний висновок: «визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, які стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, причетні до такої дії (бездіяльності)».

Верховний Суд у Постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 також зазначив, що «особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності».

При цьому, виходячи зі змісту положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні щодо доказів.

Заявником не доведено завдання збитків боржнику внаслідок дій, бездіяльності перелічених ним керівників та засновників боржника.

Судова Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у Постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 сформулювала наступні висновки щодо застосування ст. 34 КУзПБ, а саме: в частині правової природи солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство: «Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має делікатну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Звернення у цьому провадженні до висновків Верховного Суду про субсидіарну відповідальність обумовлено тим, що правовідносини, що виникають у разі доведення боржника до банкрутства і у разі недотримання вимоги про своєчасне звернення господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають відмінні і подібні риси.

Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управлінні, боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.

Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ІІК України), які завдано боржнику такими особами.

Отже, попри застосування законодавцем терміна «субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника», йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципи черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.

Таким чином, у КУзПБ не лише термін «субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника» застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20, пункт 80)), а й термін «солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів» у частині шостій статті 34 КУзПБ.

А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам».

В частині порядку встановлення та доведення передумов для покладення солідарної відповідальності Верховний Суд сформулював наступні висновки: «За буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутстві, доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасні (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо яких настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченої законом примусовому порядку.

При цьому зобов 'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стан його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

Основним способом встановлення відмінностей між наведеними двома станами боржника є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності, боржника, із встановленням / визначенням за результатами цього аналізу реальних наслідків та перспектив для боржника виконати свої зобов`язання перед його кредиторами, а для кредиторів - отримати від боржника задоволення своїх вимог у разі, якщо боржник не звернеться із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, якщо: звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами); внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились / не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до "третіх осіб тощо), -

Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника».

Тобто, загроза неплатоспроможності боржника визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів. Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Заявник у своїй заяві не вказує та не надає доказів стосовно існування загрози неплатоспроможності товариства станом на конкретну дату, з моменту якої останнє мало б обґрунтований обов`язок звернутися до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його банкрутство, оскільки таке не звернення завдало йому збитків (і як наслідок його кредиторам).

Натомість, як на підставу для притягнення органів управління боржника до солідарної відповідальності, заявник посилається виключно на існування згідно до ухвал господарського суду про затвердження реєстру кредиторських вимог, кредиторської заборгованості, а також посилається на встановлену вже під час процедури розпорядження майном товариства недостатність майна для погашення такої кредиторської заборгованості. Вказане не є підставою для застосування солідарної відповідальності згідно до положень ч. 6 ч. 34 КУзПБ без доведення: загрози неплатоспроможності боржника через розкриття його фінансово-економічного стану на конкретну дату до відкриття провадження про банкрутство; доведення завдання збитків боржнику внаслідок дій/бездіяльності органів управління боржника.

Заявник у своїй заяві не заявляє про стягнення збитків, що очевидно неефективним способом захисту права, оскільки не призводить до захист порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98) та багато інших).

Водночас судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми. Подібний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21.

Відтак, враховуючи наведені вище правові висновки, оскільки кредитор у даній справі не заявляв вимогу про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності (колишнього керівника) збитків, то обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю.

Отже, у даному випадку самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

З огляду на викладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у задоволенні заяви про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності відомити.

2. Копію рішення направити учасникам провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 30.04.2025

Суддя Івченко А.М.