Рішення від 30.04.2025 по справі 922/225/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/225/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/225/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський» (63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище Пролісне (раніше смт Чкаловське), вул. Свободи, буд 1-Г, код ЄДРПОУ 00858148)

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м.Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280)

про стягнення коштів у розмірі 304110,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» звернулося до Господарського суду Харківської області через канцелярію суду з позовною заявою (вх. № 225/25 від 24.01.2025) до відповідача - Харківського квартирно-експлуатаційного управління (Харківське КЕУ) про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії в загальному розмірі 304110,06 грн, а також про стягнення судового збору в розмірі 4561,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 12.12.2023 № 452, укладеним між ПрАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3), в частині здійснення оплати спожитих Стороною 2 комунальних послуг (електричної енергії) за період з 01.01.2023 по 30.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі № 922/225/25, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду додаткових пояснень щодо розміру заборгованості, заявленої до стягнення з відповідача, з наданням обґрунтованого, докладного розрахунку суми боргу, в якому мають бути вказані конкретні підстави та періоди виникнення відповідних сум, з яких складається загальна заборгованість, разом із доказами надсилання (надання) додаткових пояснень відповідачу. Також зазначеною ухвалою суду встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-тиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-тиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на цю відповідь.

03.02.2025 позивач - ПрАТ«Агрокомбінат «Слобожанський», в межах встановленого судом строку, засобами поштового зв`язку подав до суду додаткові пояснення (вх. № 2944/25), в яких на виконання ухвали суду надав розрахунок суми боргу разом із доказами надсилання додаткових пояснень відповідачу - Харківському КЕУ.

05.02.2025, в межах встановленого судом строку, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3228/25), в якому зазначено про те, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 07923280) відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.10.2024 № Д-321/101/дск та директиви командувача Сил логістики Збройних Сил України від 01.11.2024 № Д-23/ДСК з 31.01.2025 переформований у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (код ЄДРПОУ 07923280), що підтверджується наданими до відзиву копіями витягу з наказу № 1 від 31.01.2025 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якій зазначено, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за кодом ЄДРПОУ 07923280 здійснена 04.02.2025. Також у відзиві не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач звернувся лише 08.01.2025 до відповідача з адвокатським запитом про відшкодування за отримані послуги за період січень листопад 2023 року, що унеможливило проведення оплати за отримані військовою частиною послуги інакше, як на підставі рішення суду. Всі витрати КЕВ м. Харків відбуваються на підставі і в межах затвердженого кошторису. З посиланням на положення 51 Бюджетного кодексу України, відповідач зазначає, що КЕВ м. Харків є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. У відповідності до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Таким чином, відповідач не мав установленої законом можливості сплатити заборгованість за комунальні послуги за січень листопад 2023 року, а отже відсутня вина в діях КЕВ м. Харків щодо не здійснення відшкодування витрат за договором № 452 від 12.12.2023, тому КЕВ м. Харків не може нести відповідальність за невиконання зобов`язань по Договору.

10.02.2025 позивач - ПрАТ«Агрокомбінат «Слобожанський», в межах встановленого судом строку, засобами поштового зв`язку подав до суду відповідь на відзив (вх. № 3641/25), в якій зазначив відповідачем - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (код ЄДРПОУ 07923280). При цьому клопотання про заміну неналежного відповідача до відповіді на відзив позивач не надав. У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача через те, що згідно п. 8.2. Договору передбачено обов`язок відповідача відшкодовувати позивачу вартість комунальних послуг, що спожиті військовою частиною в процесі виконання цього Договору. Позивач у відповіді на відзив наводить правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп.2007, а також практику Європейського суду з прав людини, а саме: у справах «Кечко проти України», «Бакалов проти України», «Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти Украхни». Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17 та № 925/974/17.

У подальшому позивач - ПрАТ«Агрокомбінат «Слобожанський» звернувся до господарського суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх. № 9602/25 від 17.04.2025, в якому просив суд замінити відповідача - Харківське квартирно-експлуатаційне управління належним відповідачем - Квартирно-експлуатаційни відділ міста Харків (61024, м.Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280), з посиланням на те, що на момент подання позовної заяви не знав та не міг знати про переформування Харківського квартирно-експлуатаційного управління у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (код ЄДРПОУ 07923280), а дізнався про цей факт лише з відзиву на позовну заяву. Також позивач надав докази направлення позовної заяви з додатками та даного клопотання на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2025 замінено первісного відповідача у справі № 922/225/25 належним відповідачем, а саме: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м.Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280).

Будь-яких інших заяв по суті справи чи заяв або клопотань з процедурних питань до суду від учасників справи не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2023 ПрАТ«Агрокомбінат «Слобожанський» передало нерухоме майно (комплекс будівель та споруд машино-тракторного парку з матеріальним складом, загальною площею 5136,7 кв.м., розташовані за адресою: Харківська обл., Чугуївський район, с-ще Пролісне, вул. Миру № 2), яким володіє на праві власності, у тимчасове безкоштовне використання Військовій частині НОМЕР_1 на підставі укладеного між ПрАТ«Агрокомбінат «Слобожанський» (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3) договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 452 від 12.12.2023 (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1. Договору, Сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання Майна в термін, указаний в Договорі та в акті передачі Майна.

Відповідно до п. 3.2., 3.3. Договору, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачується Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг, зокрема електричної енергії, за відповідним пакетом документів до них.

Умовами п. 4.5. Договору передбачено обов`язок Сторони 2 здійснювати витрати, пов`язані зі спільним використанням Майна, у тому числі фактичні комунальні платежі.

Згідно з п. 4.8. та 6.4. Договору Сторони зобов`язалися укласти договори відшкодування спожитих комунальних послуг за кожним видом наданих комунальних послуг окремо.

Умовами п. 8.2. Договору передбачено обов`язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Спори, які виникають за цим Договором або у зв`язку з цим не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір діє відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, з 01.01.2023 до 31.12.2023 включно, але не довше дії воєнного стану.

Відповідно до п. 10.2. Договору, умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору.

У відповідності до умов п. 10.3 Договору, зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємною згодою Сторін.

Згідно п. 10.4. Договору, у разі відсутності заяви Сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання Договору, дія цього Договору продовжується на той самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах.

У матеріалах справи відсутні докази припинення чи дострокове розірвання Договору, отже вказаний Договір наразі є діючим.

Факт передачі нерухомого майна Стороні 2 в спільне тимчасове безоплатне користування підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 12.12.2023 року № 452, який підписаний уповноваженими представниками Сторони 1 та Сторони 2 без заперечень і зауважень та погоджений уповноваженим представником Сторони 3.

Як стверджує у позові позивач, відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за Договором щодо відшкодування позивачу витрат за отримані Стороною 2 комунальні послуги (електричну енергію) за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 на загальну суму 304110,06 грн з ПДВ, в т.ч.: за січень 2023 року 54192,88 грн з ПДВ, за лютий 2023 року 41853,84 грн з ПДВ, за березень 2023 року 41492,82 грн з ПДВ, за квітень 2023 року 26742,66 грн з ПДВ, за травень 2023 року 17655,03 грн з ПДВ, за червень 2023 року 11970,72 грн з ПДВ, за липень 2023 року 11475,18 грн з ПДВ, за серпень 2023 року 6519,74 грн з ПДВ, за вересень 2023 року 19048,85 грн з ПДВ, за жовтень 2023 року 29145,85 грн з ПДВ, за листопад 2023 року 44012,49 грн з ПДВ.

На підтвердження факту споживання електричної енергії Споживачем - Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 позивачем надано до позовної заяви копії складених та підписаних між Балансоутримувачем - ПрАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» та Споживачем - ВЧ НОМЕР_1 актів виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період, якими Балансоутримувач та Споживач підтвердили, що у період з 01.01.2023 по 30.11.2023 Споживачем було спожито електричну енергію обсягом 48323 кВт/год на суму 304110,06 грн, в т.ч. ПДВ 50685,01 грн.

Крім того, спожитий у період з 01.01.2023 по 30.11.2023 обсяг електричної енергії підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями складених та підписаних між Балансоутримувачем та Споживачем актами фіксації показників лічильника електричної енергії за вказаний період, згідно з якими за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 обсяг спожитої електричної енергії складає 48323 кВт/год.

08.01.2025 за вих. № 10 представник позивача адвокат Ірина Чічерова звернулася до відповідача з адвокатським запитом щодо сприяння в сплаті заборгованості Приватному акціонерному товариству «Агрокомбінат «Слобожанський» в розмірі 304110,06 грн за за спожиту електричну енергію в період з 01.01.2023 - 30.11.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 . У відповіді на вказаний адвокатський запит від 13.01.2025 за вих. № 583/147 відповідач відмовив у відшкодуванні витрат за комунальні послуги за попередній період, з посиланням на відсутність коштів (відповідного бюджетного асигнування) на їх оплату, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

У відповідності до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 828 ЦК України, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами на підставі укладеного між ними договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 12.12.2023 № 452, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором безоплатної позички будівлі (комплексу будівель) із відшкодуванням платником (Стороною 3) всіх витрат позичкодавця (Сторони 1) на оплату комунальних послуг, які були отримані користувачем (Стороною 2). Зважаючи на викладене та враховуючи, що сторонами досягнуто всіх суттєвих умов, передбачених вимогами чинного законодавства України відносно вказаного виду договору, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання всіма трьома сторонами.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, передав нерухоме майно (нежитлові приміщення) у користування Стороні 2, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору.

Згідно з п. 3.2., 3.3. Договору, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачується Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг, зокрема електричної енергії, за відповідним пакетом документів до них.

Умовами п. 8.2. Договору передбачено обов`язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 3 у процесі виконання цього Договору.

У матеріалах справи міститься підписана Балансоутримувачем та Споживачем копія договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого ПрАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» (Балансоутримувач) забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Військовою частиною НОМЕР_1 (Споживач), а Харківське КЕУ (Платник) відшкодовує понесені витрати з оплати електричної енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором, відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку. Вказаний договір не підписаний з боку Платника (відповідача), а отже цей договір не набрав чинності.

Інших договорів на відшкодування комунальних послуг, зокрема на відшкодування електричної енергії за спірний період (з 01.01.2023 по 30.11.2023) до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, за змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов`язкове укладення договору в письмовій формі), для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.

Факт споживання електричної енергії Споживачем - ВЧ НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями складених та підписаних між Балансоутримувачем - ПрАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» та Споживачем - ВЧ НОМЕР_1 актів виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період, якими Балансоутримувач та Споживач підтвердили, що у період з 01.01.2023 по 30.11.2023 Споживачем було спожито електричну енергію обсягом 48323 кВт/год на суму 304110,06 грн, в т.ч. ПДВ 50685,01 грн.

Крім того, спожитий у період з 01.01.2023 по 30.11.2023 обсяг електричної енергії підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями складених та підписаних між Балансоутримувачем та Споживачем актами фіксації показників лічильника електричної енергії за вказаний період, згідно з якими за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 обсяг спожитої електричної енергії складає 48323 кВт/год.

Тобто, як вбачається з вказаних акту виконаних робіт (наданих послуг) та акту фіксації показників лічильника електричної енергії, зазначений в цих актах обсяг поставленої з 01.01.2023 по 30.11.2023 електричної енергії вартістю на суму 304110,06 грн, в т.ч. ПДВ 50685,01 грн, був погоджений Споживачем Стороною 2, що підтверджується відповідною відміткою командира - ВЧ НОМЕР_1 в цих Актах, засвідченою його особистим підписом та печаткою військової частини, а відтак обсяг спожитої електричної енергії за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 є підтвердженим.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених п. 8.2 договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 12.12.2023 № 452, щодо оплати вартості спожитої Стороною 2 - ВЧ НОМЕР_1 електричної енергії за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 на суму 304110,06 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України, суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України, фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідач КЕВ міста Харків є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Згідно з пунктом 8.2 тристороннього договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 12.12.2023 № 452, укладеного між позивачем, відповідачем та ВЧ НОМЕР_1 , передбачено обов`язок відповідача відшкодувати позивачу вартість комунальних послуг, що спожиті ВЧ НОМЕР_1 в процесі виконання цього Договору.

Суд відхиляє твердження відповідача у відзиві на позовну заяву та у відповіді на адвокатський запит від 13.01.2025 за вих. № 583/147 про неможливість здійснити відшкодування за комунальні послуги за попередній період у зв`язку відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов`язань за вищезазначеним Договором.

Правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету неодноразово висловлював в своїх рішеннях Конституційний Суд України. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов`язань.

У справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17 та № 925/974/17.

На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем КЕВ міста Харків, всупереч ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за електричну енергію за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 на суму 304110,06 грн, або які б спростовували наявність у нього обов`язку зі сплати вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 304110,06 грн заборгованості за електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, за приписами ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно зі ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання самих зобов`язань за договором. Отже відсутні правові підстави для звільнення відповідача від сплати основного зобов`язання за Договором, тому заперечення відповідача в цій частині також відхиляються судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 304110,06 грн, отже за подання до суду зазначеної позовної заяви має справлятися судовий збір в розмірі 4561,65 грн, що складає 1,5 відсотка ціни позову.

Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом в повному обсязі на суму 304110,06 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 4561,65 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4, 7 Закону України Про судовий збір, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м.Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський» (63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище Пролісне (раніше смт. Чкаловське), вул. Свободи, буд 1-Г, код ЄДРПОУ 00858148) заборгованість за електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 304110,06 грн, а також судовий збір в розмірі 4561,65 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

У зв`язку з відпусткою судді повний текст рішення складено і підписано 30.04.2025.

СуддяН.А. Новікова