Ухвала

від 30.04.2025 по справі 924/222/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"30" квітня 2025 р.Справа № 924/222/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали заяви фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича від 28.04.2025 про забезпечення позову у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" м. Хмельницький

про стягнення 707735,00 грн основного боргу, 76146,70 грн пені, 8609,00 грн 3% річних, 39117,14 грн інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 06.03.2025 надійшла позовна заява фізичної особи- підприємця Прокопіва Михайла Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" про стягнення 707735,00 грн основного боргу, 76146,70 грн пені, 8609,00 грн 3% річних, 39117,14 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору транспортного експедирування №19/03/24 від 19.03.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 10.03.2025, зокрема позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/222/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 год. 09 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 18.03.2025 задоволено частково заяву фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти від 14.03.2025. Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", в тому числі і які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", у межах суми позову - 831 607,80 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.

В підготовчому засіданні 09.04.2025 суд постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 29 квітня 2025 року.

До суду 28.04.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 28.04.2025, згідно з якою останній просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ "Петрікор Вайн" в межах суми 831 607,80 грн. В обґрунтування заяви вказує, що заявнику стало відомо, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувають ще декілька справ, в яких відповідачем виступає ТОВ "Петрікор Вайн". Загальна сума стягнення заборгованості із ТОВ "Петрікор Вайн" із врахуванням заборгованості перед ФОП Прокопів М.В. становить більше 15 мільйонів гривень. Звертає увагу, що Господарським судом Хмельницької області при постановленні ухвали про забезпечення позову по справі 924/413/25 встановлено, що на вимогу банку щодо проведення перевірки фактичної наявності предмету застави за договором застави, вимоги надання заставодавцем документів та доступу для огляду заставного майна відповідачем не було виконано, останній не надав банку будь-якої інформації та документів, на контакт не вийшов, уповноважених осіб для проведення банком перевірки фактичної наявності предметів застави за договорами застави не направив. Таким чином, такі дії з боку ТОВ "Петрікор Вайн" свідчать про намір цього товариства приховати від банку (кредитора) фактичну відсутність застави, визначених договором застави. Тобто, є всі підстави обґрунтовано вважати, що з боку позичальника здійснені заходи, метою яких є приховування від банку, як кредитора місця зберігання застави з метою уникнення зобов`язань із реального виконання умов укладеного кредитного договору. Водночас, ця обставина також обтяжена тим, що виконання кредитного договору з боку ТОВ "Петрікор Вайн" не здійснюється протягом тривалого часу. Крім того, заявник звертає увагу на невиконання ТОВ "Петрікор Вайн" обов`язку щодо повідомлення актуальної інформації про зміну у складі засновника зазначеного товариства. Заявник вважає, що вказані обставини дають об`єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та наявні підстави для забезпечення позову. Позивач вказує, що відповідач фактично припинив господарську діяльність. Директор на контакт не іде, на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає. В телефонному режимі вдалося з`ясувати, що працівники звільнилися. Існує заборгованість із заробітної плати. Згідно з фінансовою звітністю ТОВ "Петрікор Вайн" за 2024 рік, отриманою за допомогою платформи "Опендатабот": наявність дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги становить понад 12 мільйонів гривень на початок звітного періоду; загальна інша поточна заборгованість перевищує 24 мільйони гривень. Оскільки відповідач вживає заходів до приховування свого майна, не здійснює господарську діяльність, не виконує зобов`язання перед іншими юридичними особами на значну суму понад 15000000,00 грн, на рахунки та майно в межах суми стягнення вже накладено арешт і в даній судовій справі та станом на дату подання цієї заяви у справі №924/413/25, невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на дебіторську заборгованість, може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду. При цьому позивач вважає, що застосований до відповідача захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти згідно з ухвалою від 18.03.2025 у справі № 924/222/25 є таким, що не є ефективним з огляду на вищевикладені обставини. Тому позивач звернувся до суду із даною заявою про забезпечення позову.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2025, заяву про забезпечення позову у справі № 924/222/25 передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

При розгляді заяви фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича про забезпечення позову від 28.04.2025 суд враховує наступне.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.

У заяві про забезпечення позову від 28.04.2025 позивач просить про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ "Петрікор Вайн", в межах суми 831 607,80 грн.

Суд враховує, що заявник уже звертався до суду із заявою про забезпечення позову. Ухвалою від 18.03.2025 суд частково задовольнив заяву фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича про вжиття заходів забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", в тому числі і які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", у межах суми позову - 831607,80 грн.

За таких обставин, судом уже вирішено питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн".

Щодо клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті ТОВ "Петрікор Вайн", в межах суми 831 607,80 грн, то суд зазначає, що вжиття зазначених позивачем додаткових заходів забезпечення позову буде суперечити приписам ч. 4 ст. 137 ГПК України стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Оскільки ухвалою суду від 18.03.2025 уже накладено арешт на грошові кошти та майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", у межах суми позову - 831607,80 грн, то накладення арешту додатково ще й на майно та (або) грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті товариству "Петрікор Вайн", в межах суми 831 607,80 грн матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів та майна, що належить відповідачу, і за рахунок коштів та майна, що підлягає передачі або сплаті відповідачу та знаходиться у інших осіб) на суму, що удвічі перевищує ціну позову.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №905/825/24.

Також суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження можуть призвести до незворотних наслідків.

Як вбачається із змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України одним із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті відповідачу, що знаходяться в інших осіб, буде обмежувати права та законні інтереси таких осіб.

Разом з тим, звертаючись із заявою про забезпечення позову від 28.04.2025, позивач не вказав осіб, в яких знаходяться кошти та (або) майно, що підлягають передачі або сплаті відповідачу, не надав будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, в тому числі і наявності обов`язку у третіх осіб передати майно або сплатити кошти відповідачу.

При цьому долучена позивачем до заяви фінансова звітність ТОВ "Петрікор Вайн" станом на 31.12.2024 не містить відомостей щодо вищевказаних обставин, а лише відображає наявність дебіторської заборгованості у відповідача.

Суд враховує, що частиною 1 ст. 144 ГПК України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається, у тому числі, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Тому у разі вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті відповідачу, що знаходяться в інших осіб, в ухвалі суду обов`язково зазначається боржник - особа, в якої знаходиться майно та (або) грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті відповідачу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19.

З огляду на усі вищевикладені обставини, суд вважає, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті відповідачу, не відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів учасників, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову від 28.04.2025.

Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича про забезпечення позову від 28.04.2025 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 30.04.2025 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.

СуддяЛ.О. Субботіна

Ухвала надсилається учасникам справи до електронних кабінетів.