Рішення від 13.05.2025 по справі 924/222/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2025 р. Справа № 924/222/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" м. Хмельницький

про стягнення 707735,00 грн основного боргу, 76146,70 грн пені, 8609,00 грн 3% річних, 39117,14 грн інфляційних втрат

Представники сторін:

позивача: Ковальська О.Б. - адвокат, діє на підставі ордера серії ВС №1343825 від 25.02.2025

відповідача: не з`явився

Рішення приймається 13.05.2025, оскільки в судовому засіданні 29.04.2025 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 06.03.2025 надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" про стягнення 707735,00 грн основного боргу, 76146,70 грн пені, 8609,00 грн 3% річних, 39117,14 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 19 березня 2024 року між сторонами був укладений договір транспортного експедирування № 19/03/24. На підставі вказаного договору сторонами складено, підписано та скріплено відтисками печаток договори - заявки на міжнародне перевезення вантажу, зокрема: № 16 від 16.09.2024, вартість послуг 147968,00 грн, з яких оплачено 34305,00 грн, №18 від 18.09.2024, вартість послуг 212500,00 грн, №08 від 02.10.2024, вартість послуг 77390,00 грн, №17 від 08.10.2024, вартість послуг 148658,00 грн, №12 від 22.10.2024, вартість послуг 155524,00 грн. У п.3.1 договору сторони погодили, що вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявках. Така сума включає в себе винагороду (плату) експедитора і суму компенсації його витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування: перевізників, вантажників тощо, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні цього договору. Позивач вказує, що послуги за договорами-заявками надані у повному обсязі та відповідають домовленості сторін, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2025, підписаного між сторонами, заборгованість ТОВ "Петрікор Вайн" перед ФОП Прокопів М.В. становить 707735,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням договору, а також керуючись п. 5.10 договору та ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 76146,70 грн пені, 8609,00 грн 3% річних, 39117,14 грн інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 10.03.2025, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:00 год. 09 квітня 2025 року.

Ухвалою від 18.03.2025 суд задовольнив частково заяву фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти від 14.03.2025. Наклав арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", в тому числі і які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", у межах суми позову - 831 607,80 грн.

В підготовчому засіданні 09.04.2025 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 29 квітня 2025 року

Згідно з ухвалою від 29.04.2025, що постановлена із занесенням до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14:00 год. 13 травня 2025 року.

Ухвалою суду від 30.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича про вжиття заходів забезпечення позову від 28.04.2025.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2025 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач не направив повноважного представника для участі в судовому засіданні 13.05.2025, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про надіслання ухвал суду від 10.03.2025, 09.04.2025, 29.04.2025 до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву та участь в засіданнях суду, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між фізичною особою - підприємцем Прокопів Михайлом Васильовичем (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (далі - замовник) 19.03.2024 укладено договір транспортного експедирування №19/03/24 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого на умовах даного договору, замовник замовляє, а експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника протягом строку дії даного договору організувати виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом по території України та інших держав.

За умовами п. 1.2. договору експедитор отримує плату за належне виконання його послуг у вигляді винагороди, яка вираховується як різниця між ціною на перевезення узгодженою з замовником, і ціною узгодженою з перевізником (експедитором 2).

Пунктом 2.1 договору визначено, що експедитор організовує перевезення вантажів згідно замовлень замовника, які подаються у формі заявки. Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору. Заявка подається експедитору не пізніше, ніж за 24 години до дати перевезення.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявках. Така сума включає в себе винагороду (плату) експедитора і суму компенсації його витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування: перевізників, вантажників тощо, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні цього договору.

Замовник оплачує всі додаткові непередбачувані витрати, понесені при перевезенні вантажу не з вини експедитора і не включені в ставку, при пред`явленні квитанцій чи інших підтверджуючих документів (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору підтвердженням факту надання послуг є товарно-транспортна накладна (ТТН, СМR) або інший документ, що визначений законодавством України та/або міжнародними договорами і підтверджує факт отримання вантажу вантажоодержувачем.

За умовами п. 3.4 договору оплата здійснюється в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

Замовник оплачує надані експедитором послуги в день розвантаження, а експедитор відправляє рахунок, акт викопаних робіт, товарно-транспортну накладну (ТТН, СМR), якщо інші терміни оплати послуг не зазначені в заявці (п.3.5 договору).

Підпунктом 4.5.9 договору визначено обов`язок замовника сплатити належну плату експедитору відповідно до умов даного договору та відшкодувати витрати, понесені експедитором в інтересах замовника в цілях виконання договору.

Згідно з п. 5.10 договору у випадку порушення термінів оплати, встановлених у п. 3.6. даного договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Даний договір діє з моменту його підписання до 31 грудня 2025 року, а в частині розпочатих і незакінчених зобов`язань до повного їх виконання (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 7.2 договору у випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору від жодної із сторін не надійшло офіційного письмового повідомлення, надісланого рекомендованим листом про припинення його дії, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до умов договору між сторонами підписувались договори-заявки на перевезення вантажу, в яких визначались умови перевезення, виконання яких підтверджується актами виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів, а саме:

- договір-заявка № 16 від 16.09.2024, в якій визначені наступні умови перевезення: завантаження - 18-19 вересня 2024 року, країна - Італія, розвантаження - 24-25 вересня 2024 року, країна - Україна, державний номер автомобіля DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вантаж алкогольні напої, вартість перевезення 3200 євро по курсу НБУ на день завантаження, умови оплати - 50% вартості перевезення передоплата, решта 50 % від вартості перевезення в день розвантаження. Згідно з актом виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів № 16 від 27.09.2024, загальна вартість виконаних робіт становить 147968,00 грн;

- договір-заявка № 18 від 18.09.2024, умови перевезення: завантаження - 26 вересня 2024 року, країна - Франція, розвантаження - 3-4 жовтня 2024 року, країна - Україна, державний номер автомобіля SCANIA KA8645НО/ НОМЕР_3 , вантаж алкогольні напої, вартість перевезення 4600 євро по курсу НБУ на день завантаження, умови оплати - 50% від вартості перевезення передоплата, решта 50 % перед розвантаженням. Згідно з актом виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів № 18 від 03.10.2024, загальна вартість виконаних робіт становить 212500,00 грн;

- договір-заявка № 08 від 02.10.2024, умови перевезення: завантаження - 04.10.2024, країна - Італія, розвантаження - 14.10.2024, країна - Україна, державний номер автомобіля SCANIA НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , вантаж алкогольні напої, вартість перевезення 1700 євро по курсу НБУ на день завантаження, умови оплати - 50% вартості перевезення передоплата, решта 50 % від вартості перевезення в день розвантаження. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної товар був завантажений 04.10.2024 та отриманий відповідачем 10.10.2024. Згідно з актом виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів № 8 від 10.10.2024, загальна вартість виконаних робіт становить 77 390,00 грн;

- договір-заявка № 17 від 08.10.2024, умови перевезення: завантаження - 11.10.2024, країна - Італія, розвантаження - 17.10.2024, країна - Україна, державний номер автомобіля DAF НОМЕР_6 / НОМЕР_7 , вантаж алкогольні напої, вартість перевезення 3300 євро по курсу НБУ на день завантаження, умови оплати - 50% від вартості перевезення передоплата (в день завантаження автомобіля), решта 50 % від вартості перевезення в день розвантаження. Згідно з актом виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів № 17 від 17.10.2024, загальна вартість виконаних робіт становить 148658,00 грн;

- договір-заявка № 12 від 22.10.2024, умови перевезення: завантаження - 23-24.10.2024, країна - Франція, розвантаження - 01.11.2024, країна - Україна, державний номер автомобіля DAF AT3631HB/ НОМЕР_8 , вантаж алкогольні напої, вартість перевезення 3500 євро по курсу НБУ на день завантаження, умови оплати - 50% вартості перевезення передоплата (в день завантаження), решта 50 % перед розвантаженням. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної товар був завантажений 24.10.2024 та отриманий відповідачем 31.10.2024. Згідно з актом виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів № 12 від 31.10.2024, загальна вартість виконаних робіт становить 155524,00 грн.

У актах виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів зазначено, що послуги надані у повному обсязі та відповідають домовленості сторін. Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної щодо виконаних робіт.

На підтвердження здійснення перевезення вантажу позивач також надав в матеріали справи міжнародні товарно - транспортні накладні.

ТОВ "Петрікор Вайн" частково оплатило надані позивачем послуги на суму 34305,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2406 від 15.10.2024.

Між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2024 року - січень 2025 року, згідно з яким заборгованість відповідача за договором становить 707735,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався за надані послуги в повному обсязі, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 707 735,00 грн основного боргу, 76146,70 грн пені, 8609,00 грн 3% річних та 39117,14 грн інфляційних втрат.

Аналізуючи надані докази, пояснення позивача, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Положення аналогічного змісту закріплені також у ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ст. 929 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2024 між фізичною особою - підприємцем Прокопів Михайлом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" укладено договір транспортного експедирування №19/03/24, згідно з п. 1.1 якого на умовах даного договору замовник замовляє, а експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника протягом строку дії даного договору організувати виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом по території України та інших держав.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що експедитор організовує перевезення вантажів згідно замовлень замовника, які подаються у формі заявки. Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору. Заявка подається експедитору не пізніше, ніж за 24 години до дати перевезення.

Суд встановив, що між сторонами підписані договори - заявки на перевезення вантажу №16 від 16.09.2024, №18 від 18.09.2024, №8 від 02.10.2024, №17 від 08.10.2024 та №12 від 22.10.2024.

Відповідно до умов договору та на підставі договорів - заявок позивач надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів на загальну суму 742040,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими відтисками печаток сторін актами виконаних робіт з організації і виконання перевезень вантажів №16 від 27.09.2024 на суму 147968,00 грн, №8 від 10.10.2024 на суму 77390,00 грн, №17 від 17.10.2024 на суму 148658,00 грн, №12 від 31.10.2024 на суму 155524,00 грн, №18 від 03.10.2024 на суму 212500,00 грн та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Підпунктом 4.5.9 договору визначено обов`язок замовника сплатити належну плату експедитору відповідно до умов даного договору та відшкодувати витрати, понесені експедитором в інтересах замовника в цілях виконання договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявках. Така сума включає в себе винагороду (плату) експедитора і суму компенсації його витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування: перевізників, вантажників тощо, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору підтвердженням факту надання послуг є товарно-транспортна накладна (ТТН, СМR) або інший документ, що визначений законодавством України та/або міжнародними договорами і підтверджує факт отримання вантажу вантажоодержувачем.

За умовами п. 3.4 договору оплата здійснюється в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

Замовник оплачує надані експедитором послуги в день розвантаження, а експедитор відправляє рахунок, акт викопаних робіт, товарно-транспортну накладну (ТТН, СМR), якщо інші терміни оплати послуг не зазначені в заявці (п.3.5. договору).

У договорах-заявках сторони визначили умови оплати та погодили, що 50% вартості перевезення відповідач сплачує як передоплату (в день завантаження), решту 50 % - в день розвантаження.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 34305,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2406 від 15.10.2024.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем решти вартості отриманих послуг на суму 707735,00 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення вказаних коштів заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Додатково сума основної заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2024 року - січень 2025 року.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.10 договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати, встановлених у п. 3.6. даного договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 76146,70 грн пені, яка нарахована на заборгованість, що виникла по кожному договору - заявці, зокрема:

- 8262,50 грн за період з 05.10.2024 по 03.03.2025 (150 днів) по заявці №8,

- 14339,60 грн за період з 25.10.2024 по 03.03.2025 (130 днів) по заявці №12,

- 14590,00 грн за період з 20.09.2024 по 03.03.2025 (181 день) по заявці №16, з яких 1313,90 грн за період з 20.09.2024 по 14.10.2024 на суму боргу 73984,00 грн, 1786,90 грн за період з 28.09.2024 по 14.10.2024 на суму боргу в розмірі 147968,00 грн, 11489,20 грн за період з 16.10.2024 по 03.03.2025 на суму боргу в розмірі 113663,00 грн,

- 15134,90 грн за період з 12.10.2024 по 03.03.2025 (143 дня) по заявці №17,

- 23819,70 грн за період з 27.09.2024 по 03.03.2025 (158 дня) по заявці №18.

Суд перевірив розрахунок заявленої до стягненні пені та встановив, що позивачем було невірно визначено облікову ставку НБУ в період, за який нараховувалася пеня. Так з 26.04.2024 по 12.12.2024 розмір подвійної облікової ставки НБУ становив 26%, з 13.12.2024 по 22.01.2025 - 27%, з 23.01.2025 по 06.03.2025 - 29%.

Також позивач здійснив подвійне нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 73984,00 грн, що виникла по договору-заявці № 16 від 27.09.2024 в період з 28.09.2024 по 14.10.2024, оскільки нарахування пені на заборгованість в розмірі 73984,00 грн (50% передоплата) відповідно до умов заявки слід було здійснювати за період з 20.09.2024 по 27.09.2024 (розрахунок проведений позивачем з 20.09.2024 по 14.10.2024).

Разом з тим, при перерахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням вищевказаних помилок, що допущені позивачем, суд встановив, що загальна сума пені заявлена позивачем в межах максимально можливого розміру та підлягає стягненню з відповідача у заявлено позивачем розмірі.

Також, позивач, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 13704,10 грн інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2024 року та 8609,00 грн 3% річних, нараховані на суми заборгованостей, що виникали по кожному договору - заявці.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провів перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та встановив, що позивач невірно проводив заокруглення сум 3% річних, що призвело до безпідставного їх збільшення. Крім того, позивач невірно визначив період нарахування 3% річних на суму заборгованості в розмірі 73984,00 грн, що виникла по договору-заявці № 16 від 27.09.2024 (з 20.09.2024 по 14.10.2024 за 25 днів), в той час як такий період становить 8 днів з 20.09.2024 по 27.09.2024, що призвело до подвійного нарахування 3% річних на вказану суму заборгованості.

При перерахунку суд встановив, що правомірним буде нарахування 3% річних в розмірі 8510,96 грн, з яких:

- 19,03 грн за період з 05.10.2024 по 10.10.2024 на суму боргу 38695,00 грн,

- 914,53 грн за період з 11.10.2024 по 03.03.2025 на суму боргу 77390,00 грн,

- 44,62 грн за період з 25.10.2024 по 31.10.2024 на суму боргу 77762,00 грн,

- 1570,15 грн за період з 01.11.2024 по 03.03.2025 на суму боргу 155524,00 грн,

- 48,51 грн за період з 20.09.2024 по 27.09.2024 на суму боргу 73984,00 грн,

- 206,18 грн за період з 28.09.2024 по 14.10.2024 на суму боргу 147968,00 грн,

- 1305,91 грн за період з 15.10.2024 по 03.03.2025 на суму боргу 113663,00 грн,

- 36,56 грн за період з 12.10.2024 по 17.10.2024 на суму боргу 74329,00 грн,

- 1671,43 грн за період з 18.10.2024 по 03.03.2025 на суму боргу 148658,00 грн,

- 60,96 грн за період з 27.09.2024 по 03.10.2024 на суму боргу 106250,00 грн,

- 2633,08 грн за період з 04.10.2024 по 03.03.2025 на суму боргу 148658,00 грн.

Нарахування 98,04 грн 3% річних є безпідставним.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 39117,14 грн, суд встановив, що останній є арифметично правильним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 707735,00 грн основного боргу, 76146,70 грн пені, 8510,96 грн 3% річних, 39117,14 грн інфляційних втрат. У стягненні 98,04 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю їх нарахування.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві вказав, що попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 56000,00 грн за послуги з ознайомлення з матеріалами справи, підготовки, подання в інтересах замовника позовної заяви та інших заяв по суті справи, а також підготовки, підписання та подання в інтересах замовника заяв, скарг, клопотань з питань процесуального характеру у суді першої інстанції та 1500,00 грн за представництво інтересів в суді.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Суд встанови, що між Адвокатським об`єднанням "ЛьвівЛойерс" (далі - виконавець) та фізичною особою - підприємцем Прокопів Михайлом Васильовичем (далі - замовник) 17.02.2025 укладено договір №17.02-1.25 про надання правничої допомоги, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу у представництві його інтересів у господарській справі за позовом до ТОВ "Петрікор Вайн" , код ЄДРПОУ 44509310, про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 19/03/2024, а замовник зобов`язаний прийняти ці послуги і сплатити за них гонорар в порядку, розмірі та на умовах, передбачених у додатках до цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що зміст надання виконавцем правової допомоги полягає в наступному, зокрема:

1.2.1. ознайомлення з наданими замовником матеріалами справи, зазначеної у пункті 1.1. статті 1 цього договору в тому числі договірної, правовий аналіз обставин справи, аналіз судової практики у правовідносинах, аналогічних тим, які є предметом спору у згаданій господарській справі, визначення правової позиції, надання замовнику консультацій та роз`яснень з правових питань;

1.2.2. підготовка, підписання та подання в інтересах замовника позовної заяви;

1.2.3. підготовка, підписання та подання в інтересах замовника інших заяв по суті справи в суді першої інстанції;

1.2.5. підготовка, підписання та подання в інтересах замовника заяв, скарг, клопотань з питань процесуального характеру, пояснень у господарській справі, визначеній пунктом 1.1. статті 1 договору, адвокатських запитів, тощо;

1.2.6. представництво адвокатами виконавця інтересів замовника в судових засіданнях та підготовка до них в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі, визначеній пунктом 1.1. статті 1 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов`язаний надавати правову допомогу замовнику, зазначену в ст.1 договору.

Згідно з п. 3.1 договору за надання правничої допомоги замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар у порядку, розмірі та на таких умовах: за послуги, передбачені підпунктами 1.2.1.-1.2.3 пункту 1.2. статті 1 договору, в суді першої інстанції суму в розмірі 56 000,00 грн. (п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.), які сплачуються в такому порядку: 36 000 грн (тридцять шість тисяч грн. 00 коп. ) у день підписання цього Договору та 20 000 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.) в день проголошення повного тексту рішення в суді першої інстанції по справі за позовом до ТОВ "Петрікор Вайн", код ЄДРПОУ 44509310, про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 19/03/2024.

Договір вступає в дію з дати його підписання виконавцем і діє до 31 березня 2026 р. (п. 4.1 договору).

Згідно з платіжних інструкцій № 487 від 06.03.2025 та №556 від 16.04.2025 позивач сплатив АО "ЛьвівЛойерс" 17000,00 грн в якості оплати згідно рахунку фактури №1 від 17.02.2025.

Матеріали справи містять ордер серія ВС №1343825 від 25.02.2025, виданий АО "ЛьвівЛойерс" адвокату Ковальській О.Б. на надання правничої допомоги фізичній особі-підприємцю Прокопів М.В., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.03.2023, видане адвокату Ковальській О.В.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 10.03.2025, заява про забезпечення позову від 14.03.2025 та заява про забезпечення позову від 28.04.2025 були підписані та надіслані до суду через систему "Електронний суд" адвокатом Ковальською О.В.

Адвокат Ковальська О.В. приймала участь в підготовчому засіданні 09.04.2025 та в судових засіданнях 29.04.2025 та 13.05.2025.

Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/222/25 у Господарському суді Хмельницької області.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснивши аналіз змісту та обґрунтувань позовної заяви суд встановив, що така заява за своїм змістом є не складною, її підготовка не потребувала аналізу великої кількості документів та норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, зокрема щодо аналізу судової практики Європейського суду з прав людини, Верховного Суду, рішень Конституційного Суду України.

Разом з тим, суд враховує, що представник позивача готувала заяви про забезпечення позову та приймала участь в підготовчому засіданні 09.04.2025 та в судових засіданнях 29.04.2025 та 13.05.2025.

Зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 56000,00 грн, є неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Тому проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, які суд вважає за необхідне покласти на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, в зв`язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов`язань.

Також відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України та зважаючи на часткове задоволення заяви про забезпечення позову від 14.03.2025, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову від 14.03.2025 підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 28.04.2025 покладаються на позивача, оскільки ухвалою суду від 30.04.2025 відмовлено у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" м. Хмельницький про стягнення 707735,00 грн основного боргу, 76146,70 грн пені, 8609,00 грн 3% річних, 39117,14 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 85, код 44509310) на користь фізичної особи - підприємця Прокопіва Михайла Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_9 ) 707735,00 грн (сімсот сім тисяч сімсот тридцять п`ять гривень 00 коп.) основного боргу, 76146,70 грн (сімдесят шість тисяч сто сорок шість гривень 70 коп.) пені, 8510,96 грн. (вісім тисяч п`ятсот десять гривень 96 коп.) 3% річних, 39117,14 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто сімнадцять гривень 14 коп.) інфляційних втрат, 9979,30 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 30 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 98,04 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 23.05.2025.

СуддяЛ.О. Субботіна

Рішення надсилається сторонам до електронних кабінетів.