Ухвала від 23.04.2025 по справі 758/8646/20

УХВАЛА

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 758/8646/20

провадження № 61-4046 ск 24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Гєгіною Іриною Валеріївною, на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Держгідрографія», третя особа: професійна спілка працівників Державної установи «Держгідрографія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ в. о. начальника Державної установи «Держгідрографія» Дмитра Падакіна від 06 липня 2020 року № 217-к, яким позивача звільнено 06 липня 2020 року з роботи з посади головного юрисконсульта юридичного відділу ДУ «Держгідрографія» у зв`язку із відмовою продовжувати роботу внаслідок зміни істотних умов праці згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України; поновити позивача на посаді головного юрисконсульта юридичного відділу державної установи «Держгідрографія» з 07 липня 2020 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 07 липня 2020 року по день ухвалення рішення по справі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

2. Подільський районний суд міста Києва рішенням від 04 жовтня 2022 року в позові відмовив.

3. Київський апеляційний суд постановою від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Скасував рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ в. о. начальника Державної установи «Держгідрографія» Дмитра Падакіна від 06 липня 2020 року №217-к, яким ОСОБА_2 06 липня 2020 року звільнено з посади головного юрисконсульта юридичного відділу державної установи «Держгідрографія» у зв`язку з відмовою продовжувати роботу внаслідок зміни істотних умов праці згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України. Поновив ОСОБА_2 на посаді головного юрисконсульта юридичного відділу державної установи «Держгідрографія» з 06 липня 2020 року. Стягнув з Державної установи «Держгідрографія» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 липня 2020 року по 06 липня 2021 року в розмірі 1 130 629,50 грн. Стягнув з Державної установи «Держгідрографія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі. Вирішив питання судових витрат.

4. У березні 2025 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Гєгіною І. В., на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року.

5. Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

6. Частинами першою та другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

7. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

8. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав на те, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

9. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

10. Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

11. Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

12. Також частиною четвертою статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

13. При цьому, на відміну від звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок.

14. Особа, яка звертається із касаційною скаргою в порядку частини четвертої статті 389 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

15. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що варто враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц від 20 березня 2023 року у справі № 914/3080/20 та інших).

16. Заявник стверджує, що постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року було вирішено питання щодо його права та інтересів, а матеріали справи не містять доказів про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, проте касаційна скарга не містить належного нормативно-правового обґрунтування, в якій мірі та яким чином суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вирішував питання щодо прав, інтересів та (або) обов`язків заявника.

17. Таким чином, заявнику необхідно подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, разом із доказами направлення її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України, обґрунтувавши належним чином його право на оскарження постанови суду апеляційної інстанції на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України.

18. Також за приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

19. Крім цього частиною третьою статті 394 ЦПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

20. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду прийнята 26 червня 2023 року, проте адвокатом Гєгіною І. В., як представником ОСОБА_1 , сформовано та надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» 28 березня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження та без відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку.

21. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

22. Таким чином заявнику також необхідно надати суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року у справі № 758/8646/20 та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

23. Верховний Суд також звертає увагу на те, що, якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі (частина дев`ята статті 43 ЦПК України).

24. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

25. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Гєгіною Іриною Валеріївною, на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Держгідрографія», третя особа: професійна спілка працівників Державної установи «Держгідрографія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

2. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику, а у випадку якщо заяву про поновлення строку не буде подано в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя /т В. В. Пророк