Ухвала

від 10.04.2025 по справі 947/4446/25

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/735/25

Справа № 947/4446/25 1-кс/947/4197/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузахисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалуслідчого суддіКиївськогорайонногосуду м.Одеси від24.03.2025 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянин України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, депутатом не являється, раніше не судимого,,

підозрюваного укримінальному провадженні,внесеному доЄРДР за№ 42024163030000028від 22.03.2024 року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191,ч.1ст.366 КК України,-

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та відносно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30.04.2025 року, із визначенням розміру застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та за результатами її розгляду просить постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, а розмір застави є занадто високий та непомірним для підозрюваного.

Крім того зазначає, що: ОСОБА_8 інвалід 3 групи, з 2017року хворієна ВІЛ,в 2018хворів натуберкульоз.УЗД органівчеревної порожнини.Висновок:УЗ-ознакиоб`ємних утвореньпечінки вV,VI,VIIсегментах,жирового гепатозуІ ст.,дифузних змінпідшлункової залози. ОСОБА_8 не працює, є інвалідом 3 групи, має низку невиліковних хвороб, проживає та доглядає хвору матір, пенсіонера.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не в повному обсязі з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно із приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024163030000028 відомості про яке 22.03.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

31.01.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.

01.02.2025, ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 30.03.2025 року, в межах строку досудового розслідування, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 166 (сто шістдесят шість) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 502 648 (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) грн., з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вона має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави апеляційному суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою та неодноразово перевірялась під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність вказаних вище ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу та не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування, а відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом 1-ої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, а підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

В апеляційній скарзі захисника питання щодо необґрунтованості підозри не порушується, а тому апеляційним судом в цій частині ухвала слідчого судді не перевіряється.

Окрім того, згідно матеріалів провадження, з об`єктивних причин завершити досудове розслідування у строк до закінчення дії ухвали про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу неможливо, оскільки необхідно виконати наступне: отримати висновок за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, яка призначена в межах досудового розслідування; провести тимчасовий доступ до речей і документів, згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2025; у разі необхідності із урахуванням нових виявлених обставин, додатково допитати свідків, підозрюваного за обставинами кримінального провадження; витребувати матеріали, які характеризують особу підозрюваного; виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290, 291 КПК України.

Апеляційним судом враховується те, що підозрюваний ОСОБА_8 є громадянином України, має постійне місце проживання, хворіє на низку захворювань, однак ці дані не спростовують висновків слідчого судді щодо необхідності продовження до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим, а також надані слідчим матеріали, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді щодо наявності та продовження існування ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, оскільки такий ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При вказаних обставинах, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим та прокурором доведені обставини, викладені в п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.194 КК України, і вказаний запобіжний захід є відповідним, згідно ст.178 КК України, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, а також тяжкості кримінальних правопорушень в яких підозрюється ОСОБА_8 .

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не має.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_7 , про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, низку хвороб, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не виключають та не зменшують існування зазначених вище доведених органом досудового розслідування ризиків.

Твердження захисника про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд не відхиляє, адже, продовживши строк тримання під вартою підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо доводів апеляційної скарги про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому судом зазначено, що при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого, слід враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Так, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді щодо виключності зазначеного випадку, оскільки на це вказує характер інкримінованого підозрюваному злочину, тяжкість можливого призначеного покарання, характеристика сімейного та майнового стану останнього, а також його особисту роль у вчиненні інкримінованого злочину та суму отриманої вигоди за скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, тому розмір застави у межах, зазначених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та вірно встановив виключність випадку та вирішив визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Таким чином, колегія суддів враховує, що при продовженні запобіжного заходу, визначений розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Твердження сторони захисту про міцність соціальних зв`язків підозрюваного, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та продовження їх існування, у зв`язку з чим неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

При цьому, апеляційний суд вважає, що у клопотанні слідчий навів обґрунтовані обставини, на підставі яких завершити досудове розслідування до закінчення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 неможливо, оскільки для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати певний обсяг обов`язкових слідчих та процесуальних дій, а також скласти обвинувальний акт, на що потрібен час.

Натомість, апеляційний суд наголошує на тому, що обсяг дій, необхідних для завершення досудового розслідування визначається слідчим та прокурором, та не може бути предметом апеляційного розгляду під час розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу.

Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника на стан здоров`я підозрюваного, однак зазначає, що стороною захисту не надано апеляційному суду відомостей про неможливість за станом здоров`я підозрюваного утримання в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має правозалишити ухвалу без змін.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що на теперішній час, тільки тримання під вартою, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, зможе забезпечити запобігання вказаним ризикам, та на час постановлення ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказані ризики не зменшились, тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Київськогорайонногосуду м.Одеси від24.03.2025 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного укримінальному провадженні,внесеному доЄРДР за№ 42024163030000028від 22.03.2024 року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191,ч.1ст.366 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4