Рішення від 30.04.2025 по справі 500/1864/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1864/25

30 квітня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження з особливостями визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Розтоцьке - Агро" про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Головне управління ДПС в Тернопільській області (далі позивач, або Головне управління) звернулося до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, або Відділ) у якому просить ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП №74922507 від 13.03.2025 про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем фактично виконано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 500/1204/23, так як приватному підприємству "Розтоцьке-Агро" 21.11.2023 була надана можливість подати повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено по податкових накладних № 6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023 для прийняття Комісією ГУ ДПС у Тернопільській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН рішення по вказаних накладних відповідно до висновків суду у справі №500/1204/23 та у спосіб визначний Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тому позивач вважає постанову про накладення штрафу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.03.2025 у виконавчому провадженні ВП №74922507 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач, подав відзив на позов, у якому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції вказує, що у виконавчому листі чітко зазначено, що має зробити боржник а саме: повторно розглянути і вирішити питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро", з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків суду.

Вказує, що в даному випадку Головне управління ДПС у Тернопільській області має прийняти одне з двох рішень або зареєструвати податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро" або відмовити в реєстрації.

Тому, повідомлення боржника про те, що стягувач має подати контролюючому органу пояснення та копії документів не відповідає дійсності і вимозі рішення суду та виконавчого листа, за наслідками прийнятої постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року у справі №500/1204/23, та на його виконання виданого виконавчого листа.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Зобов`язано відповідача надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

На виконання ухвали суду від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі відповідачем одночасно з відзивом на позов надано до суду матеріали виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 22.04.2025 залучено до участі у справі №500/4670/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Розтоцьке-Агро".

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі №500/1204/23 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8167568/41129405 від 27.01.2023, яким відмовлено Приватному підприємству "Розтоцьке-Агро" у реєстрації податкової накладної №6 від 31.12.2022; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8167569/41129405 від 27.01.2023, яким відмовлено Приватному підприємству "Розтоцьке-Агро" у реєстрації податкової накладної №1 від 01.01.2023; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023 подані на реєстрацію Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено частково, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 500/1204/23 скасовано в частині зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро", та прийнято нову постанову, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Розтоцьке-Агро" задоволено частково: зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області та Державну податкову службу України повторно розглянути і вирішити питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро", з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків суду. В решті рішення суду залишено без змін.

На виконання вказаного судового рішення, 14.02.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист зобов`язального характеру.

03.05.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74922507.

Листом від 10.05.2024 Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомило відповідача, що Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ДПС України розглянуто постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №500/1204/23 та з урахуванням вимог чинного законодавства колегіально прийнято рішення від 21.11.2023 виконати рішення суду про повторний розгляд питання щодо реєстрації податкових накладних від 01.01.2023 №1 та від 31.12.2022 №6 від 31.12.2022 в Реєстрі шляхом скасування попередніх рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних в Реєстрі відповідно до рішення суду та надіслання платнику податку квитанції по вищезазначеним податковим накладним з пропозицією надати копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.

За невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №500/1204/23 від 14.02.2024, заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.07.2024 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

07.03.2025 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява представника стягувача приватного підприємства "РОЗТОЦЬКЕ-АГРО" про те, що рішення суду боржником не виконано ні в добровільному ні в примусовому порядку та просили вжити заходів передбачених Законом.

В подальшому за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №500/1204/23 від 14.02.2024, заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.07.2024 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку оскаржуваній постанові на предмет її правомірності, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 129-1 Основного Закону визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).

Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).

Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 і у справі № 360/4708/20 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.

Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності підстав для відповідальності позивача як боржника у виконавчому провадженні №74922507 суд враховує, що відповідно до виконавчого листа зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області та Державну податкову службу України повторно розглянути і вирішити питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро", з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків суду.

Позивач, як на фактичне виконання судового рішення у справі №500/1204/23 вказує на те, що за результатом вжитих заходів щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 500/1204/23, 21.11.2023 платнику податку відправлено квитанції по вищезазначеним податковим накладним з пропозицією надати копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.

Поряд із цим, Восьмий апеляційний адміністративний суд, здійснюючи апеляційний розгляд рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі №500/1204/23, дійшов висновку, що в даному випадку надані позивачем документи та пояснення були достатніми для прийняття Комісією ГУ ДПС у Тернопільській області рішення про реєстрацію податкових накладних №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої за правилом настання першої події - відвантаження соняшника.

Отже, в даному випадку, рішення у справі № 500/1204/23 може вважатись виконаним, у разі прийняття одного з двох рішень, а саме: про реєстрацію податкових накладних №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, поданих Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро" або відмову в їх реєстрації.

Суд зауважує, що станом на момент розгляду даної справи, суду не надано та судом не здобуто доказів того, що рішення у справі № 500/1204/23 є виконаним, а контролюючим органом прийнято одне із вищевказаних рішень.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що вказані ним у позовній заяві доводи вже були оцінені судом у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 500/4670/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121671471), яке набрало законної сили та яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови держаного виконавця Відділу ВП №74922507 від 11.07.2024 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання того ж виконавчого листа №500/1204/23 від 14.02.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом.

Однак, з часу набрання вказаним рішенням суду законної сили боржник і не намагався виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № №500/1204/23.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02, п. п. 24-27, від 13.06.2006, п. п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12.05.2011).

У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява № 30779/04).

Головне управління не виконує рішення, яке набрало законної сили ще 31.10.2023 року, хоча має обов`язок виконати рішення суду, що набуло статусу остаточного, не чекаючи звернення стягувача за його примусовим виконанням, а також в процесі примусового виконання рішення, яке розпочате 03.05.2024 після звернення стягувача за його примусовим виконанням.

Натомість закон покладає на державного виконавця обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом №1404-VIII. Одним із заходів дисциплінування та стимулювання боржника до виконання рішення суду є можливість притягнення його до відповідальності за невиконання рішення суду.

Враховуючи, що постановою від 11.07.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вже було накладено на боржника Головне управління штраф у розмірі 5100 грн, державний виконавець, враховуючи подальше невиконання рішення суду боржником, не мав іншого законного варіанту поведінки як накласти на нього штраф у подвійному розмірі.

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання що оскаржувана у даній справі постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП №74922507 від 13.03.2025 про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн є законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постановивідмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637);

відповідач:

- Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76019 код ЄДРПОУ 43316386);

третя особа:

- Приватне підприємство "Розтоцьке - Агро" (місцезнаходження: с. Гаї-Розтоцькі, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47232 код ЄДРПОУ 41129405) .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 квітня 2025 року.

Головуючий суддяЮзьків М.І.