Постанова

від 28.04.2025 по справі 620/10503/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції - Баргаміна Н.М.,

Суддя-доповідач - Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Справа № 620/10503/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В. , Мєзєнцева Є.І.

за участі секретаря Бродацької І.А.,

представника Позивача Зубенка В.М.,

представника Відповідача Франчука Я.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби форми «В1» від 09 липня 2024 року № 1578/Ж10/31-00-04-01-03-31 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 657 657,00 грн та штрафні санкції в сумі 1 328 829,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Ніжинський жиркомбінат» стверджувало, що висновок контролюючого органу щодо нереальних господарських операцій та завищення суми бюджетного відшкодування не відповідає дійсному характеру взаємовідносин між підприємствами та суперечить нормам податкового законодавства, оскільки господарські операції, за наслідками яких сформовано податковий кредит підтверджуються належними первинними документами. А окремі недоліки в первинних документах, зокрема товарно-транспортних накладних, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

Позивач наполягав також на наявності у його контрагентів достатніх обсягів земельних ділянок, посівів, врожаю, а також складів та сільгосптехніки для здійснення постачання у задекларованому обсязі.

Також ТОВ «Ніжинський жиркомбінат» акцентував увагу суду на порядку прийому ним товару від постачальників при заїзді автотранспорту на його товарні склади.

Крім того, Позивач посилався на необґрунтованість застосованого розміру штрафу, оскільки відсутні конкретні обставини, які свідчать про умисне вчинення Платником податків діянь, що зумовили визначення суми податкового зобов?язання, та вчинення таких діянь повторно.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в Відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, а висновки контролюючого органу ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарської операції Позивача, яка мала місце у періоді, що перевірявся.

Також суд зазначив, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Зокрема, суд не прийняв до уваги посилання Відповідача, що згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено перевезення вантажу автомобілем фактичною масою, що перевищує 24 т, що є порушенням Правил дорожнього руху, оскільки Відповідач не є органом, на який покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань здійснення габаритно-вагового контролю і такі обставини не є підставою для висновку про нереальність господарської операції.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги в частині здійснення господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Івангородське», Апелянт посилається на відсутність у виробника земельних ділянок для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур у кількості 8 275,06 т.

Також контролюючий орган посилається на недоліки товарно-транспортних накладних, а саме: зазначення вулиці без конкретної адреси (номера), відсутність у перевізника вантажних автомобілів з номерними знаками, які вказано в накладних, а також на здійснення перевезень з порушенням Правил дорожнього руху та відсутність інформації про наявність складів за адресою с. Івангород, вул. Шевченка.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги в частині здійснення господарської діяльності з контрагентом СТОВ «Прогрес» Апелянт посилається на ненадання платником податків до перевірки видаткових накладних за грудень 2023 року, підтверджуючі документи щодо походження та виробництва зернових культур, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку.

Крім того, Апелянт стверджує, що залучений автомобільний перевізник - ТОВ «ОНІКС АГРО-ТРЕЙД», здійснював перевезення насіння соняшнику вантажними автомобілями з номерними знаками, які згідно з відомостями про об`єкти оподаткування у нього відсутні та з порушенням Правил дорожнього руху щодо максимально дозволеної фактичної маси транспортних засобів.

Також контролюючий орган стверджує про відсутність у ДП «Держреєстри України» інформації щодо прийняття на зберігання зерна, яке належало СТОВ «Прогрес» у період здійснення поставок Позивачу.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 та від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи про необґрунтованість поданої скарги, а також стверджуючи про законність рішення суду першої інстанції. При цьому Позивач зазначає доводи, аналогічні тим, що вже були викладені письмово у його позовній заяві

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» було витребувано додаткові докази щодо наявності у контрагентів ТОВ «Івангородське» та СТОВ «Прогрес» складських приміщень за адресою пунктів навантаження товару, зазначених у товарно-транспортних накладних та транспортних засобів з відповідними з державними номерними знаками, які згідно товарно-транспортних накладних здійснювали перевезення товару.

7. На виконання зазначеної ухвали суду Позивач подав додаткові пояснення щодо наявності у його контрагентів складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для виконання зобов`язань та надав витребувані судом докази.

8. У судовому засіданні представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Разом з тим, зазначив, що надані Позивачем до суду докази на виконання ухвали суду, не надавалися контролюючому органу під час перевірки. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Щодо висловлених у судовому засіданні доводів Апелянта пояснив, що зазначені докази були отримані Позивачем від його контрагентів лише на виконання вимог ухвали суду. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

9. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

11. Обставини справи, установлені судом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» був укладений договір поставки № 50НЖК від 07.09.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року на умовах цього договору поставки. Кількість товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору поставки (пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки) /т. 1 а.с. 104-110/.

Згідно наданих суду специфікації до договору, ТТН, видаткових накладних, банківської виписки, платіжних інструкцій в січні 2024 року ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» було поставлено соняшник у кількості 146,540 т на загальну суму 2144 408,44 грн, в т.ч. ПДВ 263348,41 грн /т. 1 а.с. 111-137/.

Згідно акту перевірки з вказаних операцій було заявлено до відшкодування ПДВ в сумі 32 341,00 грн.

Також між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (покупець) та СТОВ «ПРОГРЕС» (постачальник) був укладений договір поставки № 144НЖК від 14.12.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року, на умовах цього Договору поставки. Кількість Товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору поставки (пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки) /т. 2 а.с. 26-31, 64-74/.

На виконання договору поставки сторонами укладено специфікації № 1,2,3,4 від 14.12.2023 та № 6,7,8 від 09.01.2024, відповідно до яких СТОВ «ПРОГРЕС» в період з грудня 2023 року по січень 2024 року поставило ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» соняшник у кількості 2445,240 т на загальну суму 33698616,08 грн., в т.ч. ПДВ 4138426,54 грн, що підтверджується також ТТН, видатковими накладними, платіжними інструкціями, банківською випискою /т. 2 а.с. 32-240, т. 3 а.с. 1-42/.

За наслідками здійснення вказаних операцій було заявлено до відшкодування ПДВ в сумі 2625315,00 грн (за грудень 2023 року - 166845,00 грн, за січень 2024 року - 2458470,00 грн).

На підставі направлень від 22.04.2024 №283/Ж3, №284/Ж3, №286/Ж3, №288/Ж3, Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 17.05.2024 № 1469/Ж5/31-00-04-01-06-26/00373942 /т. 1 а.с. 22-74/.

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року у сумі 25280358 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 22716029 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2564329 грн, яка підлягає зменшенню.

На заперечення Позивача, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України відповіддю від 03.07.2024 № 8435/6/31-00-04-01-03-06 висновки акту перевірки викладено в наступній редакції: «Документальною перевіркою ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року у сумі 2796251 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 2657657 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 138594 грн, яка підлягає зменшенню» /т. 1 а.с. 75-80, 89-103/.

Такі висновки ґрунтуються на позиції контролюючого органу, що зроблені за результатами аналізу господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ», СТОВ «ПРОГРЕС».

На підставі акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2024 № 1578/Ж10/31-00-04-01-03-31 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2657657,00 грн. та накладення штрафних санкції в сумі 1328829,00 грн. /т. 1 а.с. 84-86/.

12. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України)

В силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У свою чергу, Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

13. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

14. Предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини Позивача з контрагентами: ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» та СТОВ «ПРОГРЕС», висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 17.05.2024 № 1469/Ж5/31-00-04-01-06-26/00373942.

15. Аналізуючи доводи Апелянта, судова колегія відзначає, що вони переважно зводяться до ланцюга придбання-постачання товарів контрагентами Позивача та до питання щодо дотримання ними і ще наступними контрагентами у ланцюгу вимог законодавства у правовідносинах, учасником яких Позивач не є.

16. При цьому, як зазначено в акті перевірки, підставою для таких висновків стала податкова інформація, встановлена за результатами аналізу баз даних ДПС, зокрема АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних /т.1 а.с. 28/.

17. Водночас статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагентів та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

18. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

19. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що Верховний суд у постанові від 13.03.2024 у справі №420/13976/21 зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

20. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

21. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

22. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

23. Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

24. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта в частині реальності господарських операцій з постачання на користь Позивача від його контрагента - ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» насіння соняшнику врожаю 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

25. Так, між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» був укладений договір поставки № 50НЖК від 07.09.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року на умовах цього договору поставки. Кількість товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору поставки (пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки) /т. 1 а.с. 104-110/.

Згідно наданих суду специфікації до договору, ТТН, видаткових накладних, банківської виписки, платіжних інструкцій в січні 2024 року ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» було поставлено соняшник у кількості 146,540 т на загальну суму 2144 408,44 грн, в т.ч. ПДВ 263348,41 грн /т. 1 а.с. 111-137/.

26. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги, контролюючий орган посилається зокрема на недостатність у ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» земельних ділянок з посівною прощею, необхідною для вирощування сільськогосподарських культур у кількості, яка була ним реалізована у період з 01.06.2023 по 29.02.2024.

27. Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки податковий орган, стверджуючи про недостатність у контрагента Позивача земельних ресурсів, не досліджував в акті перевірки фінансову звітність цього постачальника, умови договорів поставки з іншими контрагентами щодо яких складені податкові накладні, на які посилається Апелянт та які, на його думку, свідчать про реалізацію більшого обсягу продукції, ніж могло бути вирощено, можливість реалізації зернових культур, які були вирощені у попередні періоди.

28. Натомість контролюючий орган врахував відомості з сайту Державної служби статистики України щодо середньої врожайності сільськогосподарських культур у Чернігівській області у 2023 році, які не можуть бути достатнім доказом неможливості вирощування та подальшої реалізації на користь Позивача насіння соняшника у задекларованій кількості з огляду на наявність у нього земельних ділянок (ріллі) у розмірі 1117,2 га/т.1 а.с.138-249/.

29. Також у матеріалах справи наявні звіт ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2023 року, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2023 з яких вбачається, що посівна та зібрана площа соняшника у 2023 році становить 204 га, а обсяг виробництва (валовий збір) становить 6780 ц (678 т), що перевищує обсяг реалізованого у період з 01.06.2023 по 29.02.2024, на який посилається Апелянт - 570,07 т, на 100 т./т. 2 а.с. 1-16/. Тобто, контрагент позивача мав достатній обсяг товару для виконання своїх господарських зобов`язань.

30. Більш того, посилаючись на реалізацію ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» у період з 01.06.2023 по 29.02.2024 більшого обсягу продукції, ніж могло бути вирощено, контролюючий орган стверджує про реалізацію врожаю 2022, а не 2023 року. Водночас, жодних належних та допустимих, у контексті ст. 73-74 КАС України, доказів неможливості вирощування зернових культур у кількості 8275,06 т у 2022 році Апелянт не надає, на такі обставини не покликається.

31. При цьому, обов`язок довести у належний спосіб (шляхом проведення звірок, перевірок контрагентів по ланцюгу постачання) неможливість поставки на адресу платника податку продукції в певних обсягах, що вказувало б на нереальність або безтоварність господарських операцій, покладено на контролюючий орган.

32. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність доводів Апелянта щодо відсутності у ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» достатнього обсягу посівних площ, необхідних для вирощування зернових культур у обсязі, який був реалізований на користь Позивача.

33. Обґрунтовуючи нереальність зазначеної вище господарської операції, контролюючий орган також посилається на недоліки товарно-транспортних накладних, відсутність складських приміщень та відсутність вантажних автомобілів з номерними знаками, які вказані в товарно-транспортних накладних.

34. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

35. Так, посилаючись на наявність у товарно-транспортних накладних вказівки в пункті навантаження лише назви вулиці ( Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Івангород, вул. Шевченка) без конкретної адреси, Апелянт стверджує про нереальність здійснення господарської операції.

36. Аналізуючи такі доводи контролюючого органу, колегія суддів зазначає, що дійсно у товарно-транспортних накладних не зазначено номер будинку. Разом з тим, у матеріалах справи міститься договір оренди нежитлового приміщення від 22.03.2023 строком дії до лютого 2026 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ" про оренду нежитлового приміщення площею 1600,8 кв.м, що знаходиться саме за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, с. Івангород, вул. Шевченка, буд. 28, переданий з правом подальшого влаштування місць зберігання та складування, зокрема посівного матеріалу та вирощеної сільськогосподарської продукції/т. 4 а.с. 124-125/.

37. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання Апелянта на податкову інформацію згідно якої у ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ" відсутні будь-які склади, та або ангари для зберігання зерна зареєстровані за адресою с.Івангород, вул. Шевченка.

38. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що висновки Апелянта про відсутність у контрагентів Позивача вантажних транспортних засобів, якими здійснювалась перевезення вантажу контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

39. Водночас, у матеріалах справи наявні копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ», а саме : камаз (д.н.з НОМЕР_1 ), напівпричіп СЗАП 8527 (д.н.з. НОМЕР_2 ) /т. 4 а.с. 105-110/.

Також Позивачем надано копію договору найму (оренди) транспортного засобів №ОЗ-291201/21 від 29.12.2021, укладеного між ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» та ФОП ОСОБА_2 , предметом якого є, зокрема, оренда причіпа 8527(д.н.з. НОМЕР_3 ), камазу 55102 (д.н.з. НОМЕР_4 )/т.4 а.с.115-120/.

40. Отже, твердження Апелянта про відсутність у ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» вантажних автомобілів з номерними знаками, які вказано в наданих товарно - транспортних накладних є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

41. Посилання контролюючого органу на можливе допущення порушення Правил дорожнього руху в частині дотримання перевізником габаритно-вагових меж завантажених транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення насіння соняшника, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки вказані обставини не є підставою для висновку про нереальність господарської операції та неврахування товарно-транспортних накладних як документу, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів.

42. Водночас, колегія суддів відзначає, що максимально допустима фактична маса транспортного засобу згідно п. 22.3 Правил дорожнього руху визначається у залежності від типу транспортного засобу та дороги (державного чи місцевого значення), та становить від 24 до 44 т, а тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи Апелянта про неможливість здійснення перевезення вантажів, фактична маса яких становить більше 24 т. Більш того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, Відповідач не є органом, на який покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, зокрема, щодо здійснення габаритно-вагового контролю.

43. Враховуючи усе, вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів Апелянта щодо неможливості здійснення реалізації ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» сільськогосподарської продукції у задекларованих обсягах та відсутності у Позивача правових підстав для включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ.

44. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта в частині реальності господарських операцій з постачання на користь Позивача від його контрагента - СТОВ «ПРОГРЕС» насіння соняшнику врожаю 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (покупець) та СТОВ «ПРОГРЕС» (постачальник) був укладений договір поставки № 144НЖК від 14.12.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року, на умовах цього Договору поставки. Кількість Товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору поставки (пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки) /т. 2 а.с. 26-31, 64-74/.

На виконання договору поставки сторонами укладено специфікації № 1,2,3,4 від 14.12.2023 та № 6,7,8 від 09.01.2024, відповідно до яких СТОВ «ПРОГРЕС» в період з грудня 2023 року по січень 2024 року поставило ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» соняшник у кількості 2445,240 т на загальну суму 33698616,08 грн., в т.ч. ПДВ 4138426,54 грн, що підтверджується також ТТН, видатковими накладними, платіжними інструкціями, банківською випискою /т. 2 а.с. 32-240, т. 3 а.с. 1-42/.

45. В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган зокрема зазначає, що до перевірки не було надано підтверджуючі документи щодо походження та виробництва зернових культур, платіжних доручень, регістрів бухгалтерського обліку.

46. У контексті зазначеного, колегія суддів відзначає, що відповідні документи були надані ЦМУ ДПС по роботі з ВПП разом із запереченнями на акт перевірки, зокрема Позивачем було надано контролюючому органу документи, які підтверджують наявність у СТОВ «ПРОГРЕС» орендованих земельних ділянок, наявних нежитлових будівель - складів, ангарів, сільгосптехніки, автотранспорту згідно довідки за формою 20-ОПП, щодо посівів соняшнику згідно форм 4-сг в кількості 1350 га, щодо врожаю соняшнику згідно форми 29-с/г в кількості 3428,52 т (що також перевищує обсяги поставленого на користь Позивача у грудні 2023\січні 2024 року - 2445,240 т), щодо транспортування, зберігання зерна, які також наявні у матеріалах судової справи/т. 3 а.с.43-60/. Втім, зазначені документи не були враховані контролюючим органом в ході розгляду заперечень та складення спірного податкового повідомлення рішення.

47. У матеріалах справи також наявні видаткові накладні за грудень 2023 року щодо постачання товару з номенклатурою насіння соняшнику на загальну суму 13 679 637,21 грн., в т. ч. ПДВ 1 679 955,45 грн, на ненадання яких посилається контролюючий орган у апеляційній скарзі.

48. При цьому, колегія суддів відзначає, що надані Позивачем докази щодо господарської діяльності суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання не є документами бухгалтерського та податкового обліку Позивача, не знаходяться в межах його контролю і відповідальності, а лише за умовами договорів, надаються постачальником покупцю за його вимогою, а тому цілком вірогідно, що на час проведення податкової перевірки такі документи не були в наявності у Товариства, а також могли бути надані його контрагентом пізніше. При цьому, контролюючий орган не посилається на складання ним відповідних актів щодо ненадання витребуваних документів, чи був такий перелік документів чіткий та визначений тощо.

49. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що зазначені документи складені з дотриманням положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять відомості про суть господарської операції, момент її вчинення, дозволяють ідентифікувати відповідальних осіб, тобто містять усі необхідні реквізити, передбачені положеннями зазначеної вище статті закону.

50. Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо здійснення автомобільним перевізником ТОВ «ОНІКС АГРО-ТРЕЙД», зазначеним у ТТН, перевезення насіння соняшнику вантажними автомобілями, які згідно відомостей про об`єкти оподаткування у зазначеного вище контрагента СТОВ «ПРОГРЕС» відсутні, колегія суддів зазначає про їх безпідставність з огляду на наступне.

51. Так, у матеріалах справи наявні свідоцтва про реєстрацію ТОВ «ОНІКС АГРО-ТРЕЙД» транспортних засобів, на відсутність яких посилається Апелянт, а саме: вантажні автомобілі DAF з номерними знаками НОМЕР_5 , MAN з номерними знаками НОМЕР_6 , Renault з номерними знаками НОМЕР_7 /т. 4 а.с. 105-110/.

Також у матеріалах справи міститься договір оренди транспортних засобів від 12.02.2019, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ «ОНІКС АГРО-ТРЕЙД», предметом якого є зокрема оренда транспортного засобу Volvo з реєстраційним номером НОМЕР_8 , а також договір оренди транспортних засобів від 18.08.2020, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «ОНІКС АГРО-ТРЕЙД», предметом якого є зокрема оренда транспортного засобу DAF з реєстраційним номером НОМЕР_9 /т.4 а.с. 113-114/.

52. Отже, твердження Апелянта про відсутність у ТОВ «ОНІКС АГРО-ТРЕЙД» вантажних автомобілів з номерними знаками, які вказано в наданих товарно - транспортних накладних є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

53. Крім того, апеляційний суд відзначає, що якщо контрагенти Позивача або інші суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти Позивача не дотримувалися у своїй діяльності податкової дисципліни, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

54. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів також відзначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У пункті 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.

55. Доводи Апелянта щодо перевищення фактичної маси транспортних засобів максимально дозволених вагових параметрів під час здійснення перевезень ТОВ «ОНІКС АГРО-ТРЕЙД», колегія суддів до уваги не приймає з підстав, зазначених вище.

56. Надаючи оцінку посиланню контролюючого органу на відомості з ЄРПН з яких вбачається, що СТОВ «ПРОГРЕС» не здійснює придбання послуг зберігання соняшника, колегія суддів зазначає, що такі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

57. Так, у товарно транспортних накладних /т. 2 а.с. 75 - 227/ пункт навантаження насіння соняшника врожаю 2023 року зазначено: Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Тарасівка. Разом з тим, згідно наявного у матеріалах справи витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.03.2025 у СТОВ «ПРОГРЕС» за зазначеною вище адресою зареєстровано об`єкт нерухомого майна - комплекс, складовими частинами якого є два склади зернотоку, літери Д та Ж. Водночас, Апелянт не зазначає жодних доводів та не надає доказів неможливості зберігання контрагентом Позивача насіння соняшника на зазначених складах.

58. Вказане вище дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що відсутність факту придбання СТОВ «ПРОГРЕС» послуг зберігання у спірний період не свідчить про нереальність господарських операцій з поставки насіння соняшнику на користь Позивача, оскільки необхідність їх придбання була відсутня.

59. Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що в межах спірних відносин Позивач надав всі наявні в нього документи бухгалтерського та податкового обліку щодо спірних операцій, а також всі документи, що були в нього щодо господарської діяльності контрагентів по ланцюгу постачання. Натомість податковий орган, в силу своїх функцій і наданої компетенції не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 ПК України.

60. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» до суду докази у сукупності підтверджують фактичне виконання контрагентами Позивача своїх зобов`язань, реальне здійснення господарських операцій.

61. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

62. Отже, доводи апеляційної не спростовують висновків суду і Апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

63. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року- без змін.

65. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 30 квітня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев