Постанова

від 30.04.2025 по справі 520/22859/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 520/22859/23

адміністративне провадження № К/990/32368/24

адміністративне провадження № К/990/32813/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (головуючий суддя - Кухар М.Д.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.)

та касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Олексія Володимировича

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.)

у справі № 520/22859/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року у сумі 301 868,91 грн включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач не виплатив йому всіх належних при звільненні сум. Оскільки його виключено зі списків особового складу 15 червня 2020 року, а остаточний розрахунок проведено лише 21 липня 2023 року, то він має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року включно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року в сумі 301 868,91 грн включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року включно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року включно у сумі 34 398,81 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

5. Відповідач не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвали в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

6. Представник позивача також подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. Ухвалами Верховного Суду від 06 вересня 2024 року та 10 вересня 2024 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 04 серпня 2016 року по 15 червня 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка входить до складу Військової частини НОМЕР_1 , яка виплачувала грошове забезпечення.

9. Відповідно до наказу від 15 червня 2020 року № 121 позивача 15 червня 2020 року звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Проте у період проходження військової служби позивачу не в повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення.

10. У зв`язку з цим, 18 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації грошового забезпечення.

11. У відповіді на заяву позивача військовою частиною НОМЕР_1 зазначено, що за період з 04 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно позивачу індексація грошового забезпечення не виплачувалась через відсутність фінансового ресурсу, а механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення немає.

12. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 280/2023/22 зобов`язано відповідача:

- нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 04 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індекс) споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 15 червня 2020 року з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

13. Для виконання рішення суду позивачем отримано виконавчий лист, який 12 липня 2023 року направлено для примусового виконання до Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ (м. Харків), 25 липня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

14. 21 липня 2023 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 280/2023/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 04 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 65 033,55 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.

15. Отже, повідомленням про надходження коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року.

16. Оскільки позивача виключено зі списків особового складу 15 червня 2020 року, а повний розрахунок при звільненні позивача з військової служби відповідачем здійснено 21 липня 2023 року, період затримки розрахунку з 16 червня 2020 року по 20 липня 2023 року складає 1130 днів, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду на обставини того, що нездійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу в сумі 301 868,91 грн.

18. При цьому, посилаючись на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, суд застосував механізм розрахунку зменшення розміру відшкодування за весь час затримки розрахунку.

19. Так, суд встановив, що загальний розмір виплат нарахованих позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 96 187,90 грн, з яких: 31 154,35 грн (17 418,33 грн + 13 736,02 грн) виплачено у добровільному порядку, відповідно до довідки про грошове забезпечення; 65 033,55 грн індексація грошового забезпечення виплачена на виконання рішень суду. Частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 65 033,55 грн / 96 187,90 грн * 100% = 67,61%. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, складає 446 485,60 грн (1130 днів * 395,12). Однак, виходячи з принципу пропорційності становить 301 868,91 грн (446 485,60 грн * 67,61%).

20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зазначив, що розмір середнього заробітку може бути визначений через призму майнових втрат працівника, які розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

21. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначив, що обчислений таким чином розмір середнього заробітку складає 34 398,81 грн (сума, невиплачена при звільненні, помножена на відсоток середньозваженої ставки за кредитами, помножена на кількість днів затримки розрахунку).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

22. Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права у подібних правовідносинах щодо визначення та зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, без належного урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 26 червня 2024 року у справі № 520/9192/22.

23. Відповідач серед іншого зазначає, що мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

24. Відповідач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц вказує, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя. З аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України, встановлено, що на дату звільнення позивача розмір облікової ставки НБУ становив 6% річних.

25. Також відповідач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не застосував принцип співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

26. Так, на думку відповідача, враховуючи суму недоотриманих коштів за рішенням суду від 29 вересня 2022 року у справі № 280/2023/22 - 65 033,55 грн, 6% річних від цієї суми становить 3 902,75 грн, тобто 10,69 грн за день затримки розрахунку (3 902,75:365). Враховуючи загальний період затримки розрахунку, що становить 1 130 днів, середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні становить 12 079,70 грн (10,69х1 130).

27. З огляду на очевидну не співмірність сум середнього заробітку з розміром виплачених сум, характером несвоєчасно виплачених сум, ураховуючи звернення до суду позивача тільки у лютому 2022 року, військова частина НОМЕР_1 вважає несправедливим і непропорційним та таким, що не відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 34 398,81 грн, яку встановив суд апеляційної інстанції.

28. Представник позивача в касаційній скарзі вказує на застосування судом апеляційної інстанції статті 117 Кодексу законів про працю України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23, відповідно до яких у разі звільнення позивача до 19 липня 2022 року при умові виплати коштів на виконання рішення суду після 19 липня 2022 року спірний період стягнення середнього заробітку варто ділити на 2 частини:

- до періоду для виплати середнього заробітку, який передує 19 липня 2022 року застосовується період розрахунку середнього заробітку не обмежений 6 місяцями з урахуванням частки заборгованості розрахованої за формулою наведеною у постанові Верховного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19;

- до періоду який починається з 19 липня 2022 року застосовується період розрахунку середнього заробітку обмежений 6 місяцями без зменшення суми компенсації на частку заборгованості. Отже, сума компенсації розраховується шляхом додавання двох сум розрахованих за два періоди.

29. З огляду на наведене, представник позивача зазначає, що виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за період з 16 червня 2020 року по 18 липня 2022 року складає: 301 476,56 грн х 67,61% = 203 828,30 грн. Середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року складає: 395,12 грн х 184 дні = 72 702,08 грн.

30. Отже, на думку представника позивача, загальна сума середнього заробітку відповідно до правової позиції Верховного Суду наведеної у постановах від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23 складає: 203 828,30 грн + 72 702,08 грн = 276 530,38 грн.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

32. Касаційні провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

33. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

34. Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції встановив, що з позивачем не проведено розрахунку при звільненні у повному обсязі, а тому він має право на отримання відшкодування у вигляді середнього заробітку за час затримки.

35. При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд апеляційної інстанції урахував, що сума середнього заробітку, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням спірного періоду стягнення середнього заробітку у цій справі складає 373 388,40 грн (301 476,56 грн + 71 911,84 грн), де:

- 301 476,56 грн (395,12 грн х 763 дні) за період з 16 червня 2020 року до 18 липня 2022 року включно;

- 71 911,84 грн (395,12 грн х 182 дні) за період з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року включно (у межах шести місяців, визначених у новій редакції статті 117 КЗпП України).

36. Водночас, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, відповідно до яких розмір середнього заробітку може бути визначений через призму майнових втрат працівника, які розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

37. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції ураховуючи суму недоотриманих позивачем коштів (65 033,55 грн), здійснив такі розрахунки:

- 23,3 % річних від суми 65 033,55 грн становитиме 15 152,82 грн, тобто 41,51 грн за день затримки розрахунку (15 152,82:365). Оскільки за період з 16 червня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно затримка розрахунку становить 199 днів, приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у вказаний період становитиме 8 260,49 грн (41,51 х 199);

- 20,3 % річних від суми 65 033,55 грн становитиме 13 201,81 грн, тобто 36,17 грн за день затримки розрахунку (13 201,81:365); оскільки період затримки розрахунку у 2021 році становить 365 днів (за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно), приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становитиме 13 201,81 грн (36,17 х 365);

- 18,7% річних від суми 65 033,55 грн становитиме 12 161,27 грн, тобто 33,32 грн за день затримки розрахунку (12 161,27:365); оскільки період затримки розрахунку у 2022 році становить 365 днів (за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року включно), приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становитиме 12 161,27 грн (33,32 х 365);

- 22,9% річних від суми 65 033,55 грн становитиме 14 892,71 грн, тобто 40,80 грн за день затримки розрахунку (14 892,71:365); оскільки період затримки розрахунку у 2023 році становить 19 днів (за період з 01 січня 2023 року до 19 січня 2023 року включно), приблизний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становитиме 775,24 грн (40,80 х 19).

38. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на заявлену до стягнення суму середнього заробітку, встановлений розмір заборгованості (несвоєчасно виплачену суму при звільненні), характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 34 398,81 грн (8 260,49 грн + 13 201,81 грн + 12 161,27 грн + 775,24 грн), що відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності встановлених заходів відповідальності.

39. Представник позивача, у тексті касаційної скарги не погоджується із наведеним розрахунком та вважає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 117 КЗпП України без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23, відповідно до яких у разі звільнення позивача до 19 липня 2022 року при умові виплати коштів на виконання рішення суду після 19 липня 2022 року спірний період стягнення середнього заробітку варто ділити на 2 частини:

- до періоду для виплати середнього заробітку, який передує 19 липня 2022 року застосовується період розрахунку середнього заробітку не обмежений 6 місяцями з урахуванням частки заборгованості розрахованої за формулою наведеною у постанові Верховного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19;

- до періоду який починається з 19 липня 2022 року застосовується період розрахунку середнього заробітку обмежений 6 місяцями без зменшення суми компенсації на частку заборгованості. Отже, сума компенсації розраховується шляхом додавання двох сум розрахованих за два періоди.

40. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд уже вирішував питання застосування 117 КЗпП України до подібних триваючих правовідносин, у тому числі й в аспекті застосування після 19 липня 2022 року правової позиції, що була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

41. Так, після відкриття провадження у справі Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, у якій зазначив, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX - 19 липня 2022 року положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України, у редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX.

42. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України (у редакції Закону № 3248-IV), та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX), то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції № 3248-IV, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями).

43. Окремо Верховний Суд у вказаній постанові розглянув можливість розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (щодо пропорційного зменшення середнього заробітку), на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

44. Верховний Суд зазначив, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України (у редакції Закону від 20 грудня 2005 року № 3248-IV) втратила чинність. Отже, розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, на статтю 117 КЗпП України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19 липня 2022 року, є недоречним.

45. Верховний Суд також звернув увагу на те, що аналіз змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц дає підстави для висновку, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, які викладено у цій постанові, побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 КЗпП України (в редакції Закону від 20 грудня 2005 року № 3248-IV) не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, і з метою уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах. Необхідність такої позиції була зумовлена недосконалістю нормативно-правового регулювання у питанні дотримання принципу співмірності в умовах необмеженості строку, за який такі суми підлягали стягненню.

46. Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативно-правовому рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності та недобросовісності.

47. У зв`язку з обмеженням законодавцем строку отримання середнього заробітку шістьма місяцями, Верховний Суд дійшов висновку, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.

48. Аналогічним чином положення статті 117 КЗпП України були застосовані в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23, на які представник позивача посилався в касаційній скарзі як на підставу відкриття.

49. Отже, суд апеляційної інстанції правильно визначив, що період стягнення середнього заробітку складається: з 16 червня 2020 року до 18 липня 2022 року включно (763 дні) та з 19 липня 2022 року по 20 липня 2023 року (182 дні).

50. Однак, помилково вважав за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період після 19 липня 2022 року. Середній заробіток за період за період з 19 липня 2022 року обчислюється із застосуванням статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями, і висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (та інших), щодо можливості пропорційного зменшення середнього заробітку до таких правовідносин не застосовуються.

51. Перевіряючи аргументи касаційної скарги представника позивача, які стосуються проведеного судом апеляційної інстанції розрахунку середнього заробітку, колегія суддів зазначає таке.

52. Особливості обчислення середнього заробітку до 19 липня 2022 року, зокрема випадки та критерії його зменшення були сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

53. Пізніше, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, урахувавши наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, визначив формулу, за якою слід обраховувати розмір належного до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

54. Зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті установлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

55. Проаналізувавши указану норму дійшов висновку про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).

56. З урахуванням викладеного вирішив, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

57. Однак, розрахунки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні статті 117 КЗпП України та суперечать формулі, визначеній у постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

58. Отже, доводи касаційної скарги відповідача щодо неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 26 червня 2024 року у справі № 520/9192/22 є необґрунтованими, як і наведений ним розрахунок щодо обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

59. Водночас, обсяг встановлених у цій справі обставин дає можливість колегії суддів самостійно здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в контексті доводів касаційної скарги позивача.

60. У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 96187,90 грн, з яких: виплачене грошове забезпечення 31154,35 грн (17418,33 + 13736,02) (32,39%) та індексація грошового забезпечення виплачена на виконання рішень суду 65033,55 грн (67,61%).

61. Судом апеляційної інстанції установлено, що розмір середньоденного заробітку позивача становить 395,12 грн, а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року до 18 липня 2022 року включно - 301 476,56 грн (395,12 грн х 763 дні).

62. Отже, з урахуванням установлених судом апеляційної інстанції обставин справи, виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів уважає, що сума середнього заробітку за період з 16 червня 2020 року до 18 липня 2022 року становить 203 828,30 грн (301 476,56 грн * 67,61%).

63. Середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року становить 72 702,08 грн (395,12 грн * 184 дні), як встановив суд апеляційної інстанції.

64. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що загальна сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 276 530,38 грн (203 828,30 грн + 72 702,08 грн).

65. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, установивши обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, однак допустив помилку при визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

66. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

68. Ураховуючи викладене колегія суддів уважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.

69. Отже, доводи касаційних скарг, які були підставою для відкриття касаційних проваджень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень.

70. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Олексія Володимировича задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 520/22859/23 - змінити, виклавши її мотивувальну частині у редакції цієї постанови.

Абзац п`ятий постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 520/22859/23 викласти у такій редакції:

«Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 18 січня 2023 року включно у сумі 276 530 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот тридцять) грн 38 коп.».

В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 520/22859/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду