Ухвала

від 30.04.2025 по справі 465/6463/15-к

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/6463/15-к

1-кп/465/2/25

У Х В А Л А

Іменем України

"30" квітня 2025 р.

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження внесеному до ЄРДР за № 12015140080002632 від 15.09.2014 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернопіль, українку, громадянку України, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-

встановив:

06.02.2015 року громадянка ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Львівського міського центру зайнятості, що розташований за адресою: м.Львів, вул. Княгині Ольги, 122, маючи умисел на заволодіння чужим майном, подала до вказаного центру перелік документів передбачений п. 3 «Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та введення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 20.03.2013 року №198, на підставі яких головним спеціалістом відділу надання соціальних послуг ЛМЦЗ останній була видана персональна картка та заява про надання статусу безробітного, які останньою було підписано власноруч.

При цьому, ОСОБА_4 було належним чином ознайомлено з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що вона засвідчила своїм підписом.

Однак, остання будучи ознайомленою із правами та обов`язками, як безробітної, уклала договір підряду від 06.05.2015 року із Центральною бібліотечною системою для дорослих м.Львова, в особі директора ОСОБА_5 , де предметом договору виступало виконання робіт бібліотекаря.

Відповідно до п. п. 1 п. 37 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 20.03.2013 року №198, передбачено: центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня укладання цивільно правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Отже, ОСОБА_4 , перебуваючи на обліку у ЛМЦЗ, як безробітна не повідомила службу зайнятості про укладення вище вказаного договору про виконання робіт та отримала дохід і відповідно підлягала зняттю з обліку, як безробітна з 06.05.2015.

Таким чином, ОСОБА_4 , шляхом обману та зловживання довірою, шахрайським шляхом, порушуючи вимоги п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в частині «застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови їм забезпечення та надання соціальних послуг» отримала допомогу з безробіття за період з 06.05.2015 по 08.07.2015 в розмірі 1140,65 грн., що підтверджується відповіддю із ЛМЦЗ.

Відповідно п.3 ст. 36 цього ж закону передбачено: «сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг».

Перебування у трудових відносинах ОСОБА_4 із ЦБС для дорослих м. Львова, підтверджується відповіддю із Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.09.2015 року.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою.

Прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечила проти клопотання прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3ст.51 КУпАПв редакціїЗакону №1449-VI від 04.06.2009викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2015 встановлено в сумі 1218 грн.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за вчинення якої настає відповідальність, передбачена ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачено у вчиненні діяння, шкода якого становить 1140,65 грн., що на даний час не охоплюється складом кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст. 190 КК України, що відповідно виключає кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим є підстави вважати, що з набранням чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»скасовано положенняст. 51 КУпАПу попередньому викладі, зміст якого до 09.08.2024 визначав диспозицію інкримінованої норми та визначав кримінальну протиправність діяння.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися уККраніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.

Зазначене також узгоджується з положеннями ч.1ст. 58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Згідно з ч.1ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, отже, поширюється на осіб, які вчинили діяння до набраннязакономчинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і діяЗакону № 3886-ІХмає зворотну дію в часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 12015140080002632від 15.09.2014року розмір завданої ОСОБА_4 шкоди становить 1140,65 грн.

Положенням п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїпунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїпунктом 1-2частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Тому, за наявності підстав для закриття кримінального провадження згідно з п.4-1 ч.1ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинностізакону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, відсутності жодних заперечень щодо закриття кримінального провадження обвинуваченої та прокурора, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора про закриття кримінального провадження слід задовольнити.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимогст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

КеруючисьЗаконом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024,ст. 5 КК України, ст. ст.284,479-2 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора - задоволити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140080002632 від 15.09.2014 року прообвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1