Ухвала

від 30.04.2025 по справі 752/7604/25

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7604/25

Провадження № 2-з/752/84/25

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання факту мобінгу (цькування), зобов`язання погодити виплату премій,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд визнати факт мобінгу (цькування) відносно директора ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" ОСОБА_4 з боку Голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_2 та Першого заступника Голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_3 , зобов`язати Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України погодити виплату директору ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" погодити виплату директора ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" ОСОБА_4 квартальну премію за 4 квартал 2024 року у розмірі 50% від посадового окладу згідно до вимог чинного законодавства та премію за результатами 2024 року в розмірі 360% від посадового окладу згідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

28 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

До заяви додано документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно вимог вказаної заяви ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом заборони:

- Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України, його посадовим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення трудових правовідносин, у тому числі на розірвання трудового контракту від 15 вересня 2022 року з директором державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» ОСОБА_1 ;

- до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», крім реєстраційних дій, вчинених на підставі судових рішень;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_1 від 14.05.2002 р., РНОКПП: НОМЕР_2 ) розповсюджувати інформацію відносно ОСОБА_1 в соціальних мережах, засобах масової інформації до постановлення остаточного рішення по даній справі;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_3 від 15.04.2009 р. РНОКПП: НОМЕР_4 , розповсюджувати інформацію відносно ОСОБА_1 в соціальних мережах, засобах масової інформації до постановлення остаточного рішення по даній справі;

- Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України, розповсюджувати інформацію відносно ОСОБА_1 в соціальних мережах та засобах масової інформації до постановлення остаточного рішення по даній справі.

Подана заява обґрунтована тим, що протягом декількох місяців з листопада по теперішній час, систематично, постійно на позивача чиниться психологічний, економічний тиск, пригнічення його трудової функції, тобто мобінг з боку першого заступника Голови Агентства Бойко М.М. та Голови Агентства Сухомлина С.І., що є протиправним і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Також, частиною протиправних дій відповідачів є безпідставне позбавлення позивача премій за 4-й квартал 2024 року та річної премії за 2024 рік.

На думку позивача, мобінг з боку відповідачів чиниться з метою схилити позивача до звільнення з посади, і частиною таких спроб є реорганізація підприємства шляхом приєднання його до іншого підприємства, а саме до ДП «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту Одеса». Вищевикладене свідчить про спроби звільнити позивача в обхід трудового контракту та за відсутності добровільної згоди покидати посаду на вимогу ОСОБА_3 шляхом автоматичного припинення його повноважень як директора з призначенням реорганізаційної/ліквідаційної комісії на виконання наказу ОСОБА_2 про реорганізацію шляхом приєднання.

Пояснює, що у випадку приєднання ДП «ФІНІНПРО» до ДП «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту Одеса» буде призначена ліквідаційна комісія та відбудеться звільнення позивача з посади. Реорганізація підприємства супроводжується звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, тобто реорганізація підприємства автоматично означає звільнення ОСОБА_1 , як директора, у зв`язку з відсутністю посади та скорочення штату, у зв`язку з чим вважає за необхідне просити про забезпечення позову.

Таким чином, у випадку задоволення позову його виконання стане неможливим, оскільки мета мобінгу з боку відповідачів буде досягнута, позивач буде звільнений з посади, а також неможливо буде отримати премії, оскільки їх виплату здійснює саме ДП «ФІНІНПРО» (яке перестане існувати, оскільки буде реорганізовано), а тільки погоджує Державне агентство відновлення та розвитку.

Крім того, 10 квітня 2025 року, Відповідач ОСОБА_2 у себе на сторінці у соцмережі Фейсбук розмістив пост «Історія про мобінг», в якій висвітлив дії позивача (а саме подання даного позову та розмір заробітної плати) в негативному ключі, що спричинило хвилю негативних коментарів щодо особи позивача та його діяльності, незважаючи на те, що судом ще не прийнято жодного рішення за позовною заявою, поданою в даній справі. Даний пост спричинив позивачу моральні страждання, свідчить про продовження цькування його, тепер вже в очах широкого загалу, створення в очах суспільства негативного ставлення до позивача, шкоду його діловій репутації, тому вважає за необхідне просити суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачам розповсюджувати інформацію щодо нього в соціальних мережах та ЗМІ.

Таким чином, у разі незабезпечення позову та у випадку задоволення позовної заяви, виконати рішення суду, тобто припинити цькування, повернути позитивну ділову репутацію в очах соціуму, що прямо впливає на його матеріальне становище та емоційний стан, позбутись негативного ставлення до позивача з боку оточуючих, буде неможливо.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З урахуванням положень ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликались, у зв`язку з чим, фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши подану заяву, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання факту мобінгу (цькування), зобов`язання погодити виплату премій, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або з інших підстав, визначених законом.

За змістом ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи вінших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

А також в силу вимог ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України«Про запобігання корупції».

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.3 цієї статті, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Як роз`яснено Верховним Судом України в п.4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, в п.5 Постанови зазначено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Позивач зазначив, що підставою для звернення до суду із даною заявою є, зокрема, обґрунтоване побоювання, що в результаті реорганізації підприємства, приєднання ДП "Фінінпро" до ДП "Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту Одеса" буде призначена ліквідаційна комісія та відбудеться звільнення його з посади. Така аргументація базується виключно на припущенні, при цьому ризик невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову недоведений.

Крім того, такий спосіб забезпечення позову, як заборона приймати рішення щодо звільнення працівника в силу вищенаведених вимог ч. 10 ст. 150 ЦПК України є допустимим лише у певній категорії справ, де оскаржуваним рішенням (діям) роботодавця передувало повідомленням позивачем або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Порядок захисту порушених прав в результаті звільнення без належних підстав та/або з порушенням встановленої процедури визначений чинним законодавством та полягає як у поновленні на роботі незаконно звільненого працівника так і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що само по собі має бути надійним застереженням від такого виду порушень прав працівника. А тому цивільне процесуальне законодавство не допускає вжиття подібних заходів забезпечення позову, як заборона звільняти працівника, оскільки є втручанням як у трудові правовідносини і компетенцію роботодавця так і в діяльність організації (установи), у якій працює такий працівник.

Поряд з цим, заява про забезпечення позову в частині заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», крім реєстраційних дій, вчинених на підставі судових рішень, також не підлягає задоволенню, оскільки є втручанням в діяльність підприємства.

Вимоги позивача заборонити ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України, розповсюджувати інформацію відносно ОСОБА_1 в соціальних мережах, направлено на захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 , тоді як предметом даного позову є, зокрема, встановлення факту мобінгу (цькування). Будь-яких позовних вимог до відповідачів в частині зобов`язання вчинити дії або утриматись від їх вчинення позивач не заявляв.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 43, 44, 149-153, 353-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання факту мобінгу (цькування), зобов`язання погодити виплату премій, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Слободянюк