Постанова

від 22.04.2025 по справі 911/1519/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. Справа№ 911/1519/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Сибіги О.М.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сацюк Д.А. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 (повний текст складено 03.02.2025)

у справі № 911/1519/24 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор"

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" (далі - ТОВ "Конструктив ВТВ", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор" (далі - ТОВ "Будвендор", відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №11-12/23-втв від 11.12.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі № 911/1519/24 задоволено частково позов ТОВ "Конструктив ВТВ" до ТОВ "Будвендор" про стягнення боргу.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Будвендор" на користь ТОВ "Конструктив ВТВ" 365 414,65 грн боргу та 6 231,22 грн витрат на сплату судового збору.

Відмовлено в іншій частині позову.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 365 414,65 грн заборгованості з оплати поставленого товару. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог (50000,00 грн) місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем частково оплачено заборгованість, а саме в сумі 50000,00 грн, що підтверджувалось платіжною інструкцією №378 від 16.07.2024.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Будвендор" 18.02.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі № 911/1519/24 скасувати в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 365 414,65 грн; ухвалити нове рішення, яким зменшити суму стягнення з відповідача на 100 000,00 грн та визначити її у розмірі 265 414,65 грн; встановити суму витрат на сплату судового збору, що підлягає стягненню з відповідача по цій справі у розмірі пропорційно сумі задоволених позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. За твердженням апелянта відповідач 14.01.2025 перерахував на поточний рахунок позивача суму коштів у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №55, копія якої долучена до апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Будвендор" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі № 911/1519/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Будвендор" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі № 911/1519/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 25.02.2025 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Будвендор" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі № 911/1519/24, справу № 911/1519/24 призначено до розгляду на "15" квітня 2025 року о 14 год 00 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з відрядженням судді Тарасенко К.В. з 14.04.2025 по 17.04.2025.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Будвендор" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі № 911/1519/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Будвендор" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі № 911/1519/24, повідомлено учасників апеляційного провадження, що розгляд справи № 911/1519/24 відбудеться 22.04.2025 о 15 год 00 хв.

Позиції учасників справи.

12.03.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін та стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом справи, в т.ч. і на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що не з`ясування обставин, щодо наявності платіжної інструкції №55 від 14.01.2025 сталось виключно за неналденої реалізації відповідачем своїх процесуальних обов`язків, і як наслідок не вплинуло на правомірність оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Явка представників учасників справи.

У судове засідання 22.04.2025 з`явився представник відповідача, який надав пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 11.04.2025.

Відповідно до частини 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 11.12.2023 між ТОВ "Конструктив ВТВ" (далі - позивач) та ТОВ "Будвендор" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №11-12/23-втв (далі - договір), згідно з умовами якого, позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язався товар прийняти і оплатити.

Товар за договором поставляється на умовах 100% передоплати. Загальна вартість товару (ціна договору), що поставляється за цим договором, визначається сумою вартості всіх підписаних сторонами видаткових накладних (п. 1.3. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, зокрема, що підписання видаткової накладної без зауважень підтверджує, що товар був поставлений у кількості, вказаній у видатковій накладній, комплектний та належної якості (крім прихованих недоліків).

Згідно з п. 6.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2023 р., в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо жодна із сторін цього договору не заявить про свій намір припинити дію договору за один місяць до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

11.12.2023 сторонами укладена додаткова угода №1 до договору поставки №11-12/23-втв від 11.12.2023 року, відповідно до умов якої, сторони, зокрема, погодились викласти п. 1.3. договору в наступній редакції: "Товар за договором поставляється на умовах як 100% передоплати, так і 100% постоплати по факту підписання сторонами документального підтвердження отримання товару. Вид, спосіб, умови, строки, тощо, проведення оплати (передплата/постоплата) між сторонами можуть попередньо та усно узгоджуватися і відображатися у замовленнях та/або рахунках. Загальна вартість товару (ціна договору), що поставляється за цим договором, визначається сумою вартості всіх підписаних сторонами видаткових накладних.".

Крім цього, 11.12.2023 сторонами укладена додаткова угода №1 до договору поставки №11-12/23-втв від 11.12.2023 про використання електронного цифрового підпису та електронного документообігу (далі - додаткова угода), згідно з умовами якої, обмін документами за цим договором за домовленістю сторін може здійснюватися як в паперовій, так і в електронній формі із застосуванням та у відповідності до положень Закону України "Про електронні довірчі послуги" від 05.10.2017 р. № 2155-VIII, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 р. № 851-IV.

Відповідно до п. 2. додаткової угоди, сторони домовилися, що при виконанні умов цього договору може здійснюватися підписання документів в формі електронних документів (далі - Е-документ), для підтвердження описаних в них господарських операцій із використанням комп`ютерних програм та/або веб-сервісів, що реалізують функції створення електронних документів та/або накладання електронних цифрових підписів на документи в форматі pdf, .dос через інтернет-сервіси перевірки електронних підписів та статусу сертифікатів сторін, забезпечують їх обмін між сторонами договору та зберігання в електронній формі (електронний документообіг).

Пунктом 2.1. додаткової угоди встановлені види первинних документів, які будуть використовуватись в формі Е-документа: видаткові накладні, акта приймання-передачі наданих послуг, акти звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні, акти коригування ціни та інші документи, що підтверджують здійснення господарської операції.

Згідно з п. 3. додаткової угоди, сторони зобов`язуються, вжити всіх підготовчих та організаційних заходів для переходу на підписання та обмін електронними документами, забезпечити отримання кваліфікованих електронних підписів (далі - КЕП (ЕЦП)) уповноваженими особами сторін та кваліфікованих електронних печаток.

Відповідно до п. 4. додаткової угоди, кожна сторона зобов`язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП (ЕЦП) та кваліфікованої електронної печатки та повернення іншій стороні. Сторона, яка здійснює надсилання Е-документа, вважається стороною-відправником, а сторона, яка здійснює отримання Е-документа, вважається стороною-одержувачем.

Пунктом 6. додаткової угоди встановлено, що Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності з дати, зазначеної як дата складання Е-документу, не залежно від дати підписання з використанням КЕП (ЕЦП) та кваліфікованої електронної печатки стороною-одержувачем Е-документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею КЕП (ЕЦП).

Згідно з п. 7. додаткової угоди, у випадку, коли договором не встановлено строків підписання Е-документів, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами КЕП (ЕЦП) та кваліфікованої електронної печатки становить 5 (п`ять) робочих днів з дати їх надіслання стороні. Надсилання документів здійснюється двічі на місяць або на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до п. 8. додаткової угоди, мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим наданням коментарів про обгрунтовані причини відхилення.

Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені, завірені КЕП (ЕЦП), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (п. 18. додаткової угоди).

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 415 414,65 грн., що підтверджується видатковими накладними: №390\1 від 01.03.2024 року, на суму 72 295,08 грн.; №390\2 від 01.03.2024 року, на суму 39 767,64 грн.; №391\1 від 01.03.2024 року, на суму 188 894,59 грн.; № 646\1 від 01.03.2024 року, на суму 25 924,61 грн.; №646\2 від 01.03.2024 року, на суму 88 532,73 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Ці видаткові накладні були направлені відповідачу, згідно з умовами додаткової угоди, в електронному вигляді засобами електронного документообігу «M.E.Doc» та отримані ним, що підтверджується повідомленнями про результати обробки документів, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу №2105-2024 від 21.05.2024 року, в якій просив сплатити борг у сумі 415 414,65 грн.

Ця вимога була направлена на адресу відповідача, що підтверджується чеком про відправку рекомендованим листом поштового відправлення №0313411016798 від 27.05.2024, копія якого долучена до матеріалів справи. Відповідач не надав позивачу відповідь на вимогу, борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 415 414,65 грн боргу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 415 414,65 грн., що підтверджується видатковими накладними: №390\1 від 01.03.2024 року, на суму 72 295,08 грн.; №390\2 від 01.03.2024 року, на суму 39 767,64 грн.; №391\1 від 01.03.2024 року, на суму 188 894, 59 грн.; № 646\1 від 01.03.2024 року, на суму 25 924,61 грн.; №646\2 від 01.03.2024 року, на суму 88 532,73 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач оплатив заборгованість частково, а саме в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №378 від 16.07.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували оплату відповідачем поставленого позивачем товару в повному обсязі або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 365 414,65 грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягала задоволенню судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта в частині неврахування судом першої інстанції оплати відповідачем 14.01.2025 частини заборгованості у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №55, копія якої долучена до апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Апелянтом до апеляційної скарги додано докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а саме копія платіжної інструкції №55 від 14.01.2025.

При цьому, клопотання про долучення копії зазначеного доказу до матеріалів справи відповідачем не заявлено ні в апеляційній скарзі, ні шляхом подання окремої заяви.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (частини 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинне містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Відтак, доданий відповідачем до апеляційної скарги доказ судом апеляційної інстанції не приймається до розгляду.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнив позов частково у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі №911/1519/24 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

12.03.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з яким позивачем надані докази на підтвердження витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цій справі представник позивача подав копії: ордеру на надання правничої допомоги №1494255 від 09.10.2024; договору №10/23 про надання правової допомоги від 14.02.2023 з додатками; акту №15 приймання-передачі наданої правової (правничої, професійної) допомоги від 07.03.2025.

Судом встановлено, що 14 лютого 2023 року між позивачем та адвокатським бюро "Тетяни Андріанової" (далі бюро) був укладений договір №10/23 про надання правової допомоги (далі договір), відповідно до умов якого, бюро за замовленням позивача приймає доручення позивача та бере на себе зобов`язання надати позивачу правову допомогу, на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що правова допомога може включати в себе, зокрема, але не виключно, надання таких послуг: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів позивача в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач надає бюро наступні повноваження: бути представником позивача у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, з питань, пов`язаних із захистом прав, у тому числі право: пред`явити від імені позивача та у його інтересах відповідний позов (позови); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу позивача; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом; отримувати рішення (ухвали, постанови) суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені позивача та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо; представляти інтереси позивача усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов`язана із вирішенням питань, передбачених договором; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження - при звернення виконавчого документа до виконання; отримувати належне позивачу майно та грошові суми; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження; оскаржувати рішення суду до касаційної інстанції; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати державне мито, обов`язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку бюро, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов`язань, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору, за кожним замовленням позивача розмір гонорару, який позивач сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.2. договору, якщо інше не обумовлено в додатках до договору, позивач здійснює оплату кожного замовлення з правової допомоги бюро відповідно до виставлених рахунків-фактур, чи в інший спосіб не заборонений чинним законодавством України.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що оплата здійснюється в національній валюті України - гривнях.

Згідно з п. 4.4. договору, сторони узгодили, що приймання-передача наданих послуг за кожним замовленням фіксується актом прийому наданих послуг. Акт прийому наданих послуг готує, підписує і подає бюро (у 2-х примірниках).

07.03.2025 між позивачем та бюро був укладений додаток №10 до Договору №10/23 про надання правової (правничої, професійної) допомоги від 14.02.2023р. (далі додаток №7).

Відповідно до п. 1. додатку №7, сторони керуючись п. 1.2. договору склали цей додаток №10 про наступне: 1.1. Позивач доручає, а бюро зобов`язується надати правову, правничу, професійну допомогу (надалі - послуги) з представництва інтересів позивача по справі №911/1519/24 у Північному апеляційному господарському суді за наслідками подання ТОВ "Будвендор" апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі №911/1519/24 про стягнення боргу за договором поставки №11-12/23-втв від 11.12.2023; 1.2. Послуги, що надаються Клієнту включають консультації, правовий аналіз документів Клієнта, підготовку та направлення від імені Клієнта та у його інтересах відповідних заяв по суті спору, та інших процесуальних документів до суду, представництво - участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - Північному апеляційному господарському суд, час очікування для участі у судовому засіданні у разі затримки розгляду справи судом; підготовку процесуальних документів на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, в тому числі але не виключно, необхідні заяви по суті спору: пояснення. клопотання, відзив на апеляційну скаргу та інших документів у разі їх необхідності; надання пояснень в суді, тощо; 1.3. Вартість послуг Бюро за домовленістю Сторін становить: консультації, правовий аналіз документів Клієнта, підготовку та направлення від імені Клієнта та у його інтересах відповідних заяв по суті спору, та інших процесуальних документів до суду, представництво - участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - Північному апеляційному господарському суді, час очікування для участі у судовому засіданні у разі затримки розгляду справи судом; підготовку процесуальних документів на стадії судового розгляду в суді першої інстанції. в тому числі але не виключно, необхідні заяви по суті спору: пояснення, клопотання, відзив на апеляційну скаргу та інших документів у разі їх необхідності; надання пояснень в суді, тощо, із розрахунку загалом 5 000 (п?ять) тисяч гривень 00 копійок, які сплачуються Клієнтом упродовж 5 (п?яти) банківських днів з моменту отримання отримання рахунку Бюро.

Бюро упродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту укладання цього додатку №10 має приступити до виконання доручення визначеного п. 1 цього додатку №10 (п. 2. Додатку №10).

Як вбачається з п. 1 акту №15 приймання-передачі наданої правової (правничої, професійної) допомоги від 07.03.2025 (далі - акт), копія якого долучена до матеріалів справи, бюро надало, а позивач прийняв наступні послуги передбачені умовами договору від 14.02.2023: Складання та подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву від 12.03.2025 на апеляційну скаргу від 18.02.2025 ТОВ "Будвендор" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі №911/1519/24 у загалній сумі 5000,00 грн.

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі №911/1519/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 у справі №911/1519/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор" (08293, Київська область, місто Буча, вулиця Тарасівська, будинок 32, офіс 201, ідентифікаційний код 41286491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 23/25, ідентифікаційний код 39080209) 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови апеляційного господарського суду у даній справі.

5. Матеріали справи №911/1519/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.04.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.М. Сибіга

Г.П. Коробенко