Постанова

від 30.04.2025 по справі 911/1863/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р. Справа№ 911/1863/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ільницька І.В.;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2024 року (повний текст рішення складено 18.02.2025 року )

у справі №911/1863/24 (суддя О.О. Рябцева)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж"

про припинення трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж" (далі - відповідач) про припинення трудових відносин.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , який є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж", на виконання п. 10.4. Статуту 23.04.2024 року склав повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж" для розгляду його заяви про звільнення з посади директора в порядку ст. 38 КЗпП України, однак загальні збори учасників товариства не відбулись. Позивач вважає, що він вжив всіх можливих заходів для повідомлення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж" про своє волевиявлення звільнитись з посади директора за власним бажанням та ініціював скликання загальних зборів учасників для вирішення відповідного питання компетентним органом - загальними зборами, натомість відповідач в особі компетентного органу загальних зборів учасників не розглянув таку заяву позивача про звільнення. Посилаючись на ч.ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України, ст. 38 КЗпП України, позивач просить припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж" y зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж" за власним бажанням з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2024 року у справі №911/1863/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТ-Монтаж" про припинення трудових відносин відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2024 року у справі №911/1863/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, представник скаржника вказав, що відсутність формально укладеного трудового договору між позивачем та Товариством не виключає існування спору. Оскільки позивач фактично виконував свої обов`язки на підставі наказу про призначення директора, це свідчить про наявність між ним і Товариством трудових правовідносин, навіть без письмового трудового договору.

Таким чином, відмова у задоволенні позову через відсутність письмового договору є не обґрунтованою, оскільки спір між сторонами фактично існує, а його розгляд належить до компетенції суду.

Водночас за твердженням представника скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги, що при скликанні загальних зборів засновників позивач повідомив одного із засновників, оскільки інший засновник на момент скликання зборів був ліквідований, відповідно до інформації з документа на українській мові (перекладу), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ Фасбендер ГмбХ», розділ «Б», Місцевий суд Стендаль, постановою окружного суду Бад-Ноєнар-Ахрвайлер від 01.12.2018 року (справа №61N 145/8) щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ Фасбендер ГмбХ» було відкрито процедуру банкрутства, товариство ліквідовано.

Тобто, позивач здійснив усі необхідні дії відповідно до статуту Товариства та вимог чинного законодавства, зокрема щодо належного скликання загальних зборів засновників та дотримання порядку припинення трудових відносин.

Крім того, представник скаржника зазначив, що Товариство не здійснює господарської діяльності, будь-які господарські операції та фінансові надходження відсутні. Це свідчить про відсутність реального функціонування товариства та необхідності подальшої трудової взаємодії з відповідачем.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/786/25 від 10.03.2025 року, у зв`язку перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1863/24.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 року сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2024 року у справі №911/1863/24 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази доплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2024 року у справі №911/1863/24.

10.04.2025 року через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - Ільницької Інни Володимирівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - Ільницької Інни Володимирівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Забезпечено участь представника ОСОБА_1 - Ільницької Інни Володимирівни у судовому засіданні 30.04.2025 року у справі №911/1863/24 в режимі відеоконференції.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник скаржника в судовому засіданні 30.04.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду першої інстанції від 19.12.2024 року у справі №911/1863/24 скасувати.

Представник відповідача в судове засідання 30.04.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», оформленим протоколом № 1 від 13.09.2017 року, зокрема вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», засновниками якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гребінкипласт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ Фасбендер ГмбХ», зі статутним капіталом у розмірі 51500,00 грн; затверджено та підписано власну редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж».

Рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», оформленим протоколом № 1 від 13.09.2017 року, призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» ОСОБА_1 з дати державної реєстрації товариства.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» здійснено 14.09.2017 року.

Відповідно до наказу № 1 від 13.09.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» «Про призначення директора» ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» з дня його державної реєстрації, тобто з 14.09.2017 року.

Відповідно до п. 1.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» учасниками товариства, що володіють 100 % статутного капіталу є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гребінкипласт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ Фасбендер ГмбХ» (Німеччина).

Згідно з п. 6.1 статуту статутний капітал складається з вартості вкладів його учасників та сформований наступним чином:

- внесок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ Фасбендер ГмбХ» складає 26265,00 грн, що становить 51,00 %;

- внесок Товариство з обмеженою відповідальністю «Гребінкипласт» складає 25235,00 грн, що становить 49,00 %.

01.04.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Гребінкипласт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» підписаний акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гребінкипласт» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» прийняло частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», що становить 49 % статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 25235,00 грн.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» станом на час розгляду справи виступають: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» та «ФКТ Фасбендер ГмбХ» (Німеччина).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 року позивачем підписано заяву, адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», в якій він просить звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

24.04.2024 року позивачем направлено відповідачу повідомлення від 23.04.2024 року про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» разом із заявою, в якій він просить звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

У вказаному повідомленні позивачем повідомлено про скликання загальних зборів на його вимогу як виконавчого органу та зазначено, що порядком денним загальних зборів є розгляд заяви про звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» ОСОБА_1 з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та те, що реєстрація учасників та їх представників для участі у загальних зборах відбудеться 27.05.2024 року з 10:00 год. до 10:55 год. за адресою: Україна, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Індустріальна, 6/1. Також, позивач зазначив, що з метою підтвердження повноважень учасника юридичної особи (окрім директора та інших осіб уповноважених статутом юридичної особи на представництво інтересів юридичної особи без довіреності), необхідно пред`явити оригінал довіреності та паспорта (іншого ідентифікаційного документа).

Направлення вказаного повідомлення від 23.04.2024 року разом із заявою про звільнення від 23.04.2024 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» підтверджується описом вкладення № 0911713046402 від 24.04.2024 року, фіскальним чеком № 0911713046402 від 24.04.2024 року та накладною № 0911713046402 від 24.04.2024 року (наявні в матеріалах справи).

Проте, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж 27.05.2024 року не відбулись, а конверт разом із повідомленням від 23.04.2024 року та заявою про звільнення від 23.04.2024 року повернувся до відділення № 09117 у м. Біла Церква, що підтверджується накладною на повернення № 0911713046402 від 11.05.2024 року.

21.05.2024 року позивачем повторно направлено відповідачу повідомлення від 21.05.2024 року про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» разом із заявою від 21.05.2024 року, в якій він просив звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

У вказаному повідомленні позивачем зазначено, що порядком денним загальних зборів є розгляд заяви про звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» ОСОБА_1 з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та те, що реєстрація учасників та їх представників для участі у загальних зборах відбудеться 20.06.2024 року з 10:00 год. до 10:55 год. за адресою: Україна, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Індустріальна, 6/1. Також, позивач зазначив, що з метою підтвердження повноважень учасника юридичної особи (окрім директора та інших осіб уповноважених статутом юридичної особи на представництво інтересів юридичної особи без довіреності), необхідно пред`явити оригінал довіреності та паспорта (іншого ідентифікаційного документа).

Направлення вказаного повідомлення від 21.05.2024 року на адресу відповідача разом із заявою про звільнення від 21.05.2024 року підтверджується описом вкладення № 0911711983891 від 21.05.2024 року, фіскальним чеком № 0911711983891 від 21.05.2024 року та накладною 0911711983891 від 21.05.2024 року (наявні в матеріалах справи).

Так, за твердженням позивача, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» 20.06.2024 року не відбулись, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», оформленим протоколом № 1 від 13.09.2017 року.

Згідно з п. 8.1 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників належать: загальні збори учасників та виконавчий орган. Загальні збори учасників є Вищим органом товариства, який складається з учасників товариства або призначених ними представників.

Пунктом 11.1 Статуту встановлено, що у товаристві створюється одноособовий виконавчий орган директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Відповідно до п. 9.5 Статуту до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників належить обрання та відкликання директора, членів ревізійної комісії.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.ч. 1, 2 ст. 97 Цивільного кодексу України). Частинами 1, 2 ст. 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Разом з тим Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 був обраний на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», оформленим протоколом № 1 від 13.09.2017 року, та приступив до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» з дня його державної реєстрації, тобто з 14.09.2017 року.

Відповідно до ч. 12 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано доказів укладення з ОСОБА_1 трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» не укладало з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), то між позивачем та відповідачем не виникав спір стосовно припинення такого правочину, з огляду на що необхідність застосування у спірних правовідносинах ст. 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, відсутня.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року справі № 127/27466/20.

Отже посилання позивача у заяві про звільнення на ст. 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, є помилковим.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, яка на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відсутність формально укладеного трудового договору між позивачем та Товариством не виключає існування спору, відмова у задоволенні позову через відсутність письмового договору є не обґрунтованою, оскільки спір між сторонами фактично існує, а його розгляд належить до компетенції суду, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в цій частині дійшов правомірного висновку щодо помилковості твердження позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм Кодексу законі про працю в України, зокрема, ч. 1 ст. 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, а не відмовив в задоволенні позову на цій підставі.

У пункті 8.19. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі №127/27466/20 викладено висновок про те, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Також, у пункті постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі №448/362/22 зазначено, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві.

Таким чином, позовні вимоги про припинення трудових правовідносин у даному спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Так, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства (п. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

При цьому, директор має дотриматись вимог ст.32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі № 127/27466/20.

Відповідно до п. 10.4 Статуту про проведення загальних зборів учасники повідомляються усно чи письмово із зазначенням часу та місця проведення загальних зборів і порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-який з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку загальних зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов`язаними з порядком денним загальних зборів.

Так, за твердженням позивача, останній вжив всіх можливих заходів для повідомлення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» про своє волевиявлення звільнитись з посади директора за власним бажанням та ініціював скликання загальних зборів учасників для вирішення відповідного питання компетентним органом загальними зборами, натомість відповідач в особі компетентного органу загальних зборів учасників не розглянув таку заяву позивача про звільнення, з огляду на що, посилаючись на ч.ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України, позивач просить припинити трудові відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» y зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» за власним бажанням з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Як вже зазначалось вище, 23.04.2024 року позивачем підписано заяву, адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», в якій він просить звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

24.04.2024 року позивачем направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» повідомлення від 23.04.2024 року про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» разом із заявою, в якій він просить звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальності «ФКТ-Монтаж» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 07.04.2020 року засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» (код 41593640) виступають: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» (код 41593640) та «ФКТ Фасбендер ГмбХ» (Німеччина).

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» виступають дві юридичні особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», тобто сама юридична особа, директором якої є позивач, та «ФКТ Фасбендер ГмбХ» (Німеччина).

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення повідомлення від 23.04.2024 року про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» разом із заявою про звільнення на адресу «ФКТ Фасбендер ГмбХ».

Твердження скаржника, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що при скликанні загальних зборів засновників позивач повідомив одного із засновників, оскільки інший засновник на момент скликання зборів був ліквідований, відповідно до інформації з документа на українській мові (перекладу), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ Фасбендер ГмбХ», розділ «Б», Місцевий суд Стендаль, постановою окружного суду Бад-Ноєнар-Ахрвайлер від 01.12.2018 року (справа №61N 145/8) щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ Фасбендер ГмбХ» було відкрито процедуру банкрутства, товариство ліквідовано, колегія суддів не визнає переконливими доводами, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Так, з матеріалів справи, зокрема з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням «ФКТ Фасбендер ГмбХ» є країна Німеччина.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року, до якої приєднались Німеччина та Україна, та яка набрала чинності для України 22.12.2003 року, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; адміністративні документи; нотаріальні акти; офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, із документів, які позивач називає витягами про ліквідацію, взагалі не вбачається, що це є офіційним документом Німеччини, ким він виданий, або те, що він взятий з офіційних відкритих джерел Німеччини.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що вказаний документ на іноземній мові, який позивач називає витягом про ліквідацію, не містить підпису уповноваженої особи Німеччини, засвідченого апостилем компетентним органом Німеччини, для підтвердження того, що зазначені в ньому відомості мають юридичну силу.

Крім того, із наданого позивачем документа на українській мові (перекладу), вбачається, що постановою окружного суду Бад-Нойєнар-Ахрвайлер від 01.12.2018 року (справа № 6IN 145/18) щодо майна товариства «ФКТ Фасбендер ГмбХ» було відкрито процедуру банкрутства; товариство ліквідовано; внесено до реєстру з ініціативи суду.

Проте, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що із вказаного документа неможливо встановити, яку інформацію і до якого реєстру внесено з ініціативи суду. Крім того, позивачем взагалі не обґрунтовано, що ліквідація товариства за законодавством Німеччини означає, що компанія повністю припинила своє існування та перестала нести зобов`язання, зокрема перед товариствами, засновником яких вона є.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи, що згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час направлення позивачем повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, та станом на час розгляду даної справи, одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» є «ФКТ Фасбендер ГмбХ», а скаржником не доведено в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами факт ліквідації «ФКТ Фасбендер ГмбХ», то позивач на виконання вимог ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 10.4 Статуту зобов`язаний був направити повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства «ФКТ Фасбендер ГмбХ».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не направив повідомлення від 23.04.2024 року про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» разом із заявою про звільнення на адресу «ФКТ Фасбендер ГмбХ».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не дотримався вимог ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 10.4 Статуту в частині направлення повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства кожному учаснику товариства.

Щодо твердження скаржника, що заява про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів були направлені Товариству з обмеженою відповідністю «ФКТ-Монтаж», на його юридичну адресу, що підтверджується описом вкладення від 24.04.2024 року, однак, загальні збори учасників товариства не відбулись, а конверт разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся до відділення, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції , учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», зокрема виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», тобто сама юридична особа, директором якої є позивач.

Відповідно до п.п. 11.7, 11.10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» директор має право діяти без доручення від імені товариства; видавати доручення.

Таким чином, конверт разом з повідомленням ОСОБА_1 про скликання загальних зборів учасників товариства, який був направлений на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», фактично мав бути отриманий ОСОБА_1 як директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», або іншою особою, уповноваженою ОСОБА_1 на підставі п. 11.10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж».

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» має частку у власному статутному капіталі, то як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач одночасно є виконавчим органом товариства, з яким він хоче припинити трудові відносини, та виконавчим органом (уповноваженою особою) учасника цього товариства, який мав з`явитись на загальні збори.

Порядок набуття товариством частки у власному статутному капіталі встановлений ст. 25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Як вже зазначалось, 01.04.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Гребінкипласт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» підписаний акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гребінкипласт» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» прийняло частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», що становить 49 % статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 25235,00 грн.

В предмет доказування у даній справі не входить питання дотримання товариством вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» при придбанні частки у власному статутному капіталі.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що вимоги ч. 4 ст. 25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» Товариством з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж» не дотримано, не пізніше ніж через рік з дня придбання частини частки відчуження цієї частини не здійснено.

Таким чином, позивач є одночасно уповноваженою особою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКТ-Монтаж», якому він надсилав повідомлення, та який не з`явився на збори.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює обґрунтування позовних вимог, що відповідач в особі компетентного органу загальних зборів учасників не розглянув заяву позивача про звільнення.

Твердження скаржника, що відповідач не здійснює господарської діяльності, будь-які господарські операції та фінансові надходження відсутні, що свідчить про відсутність реального функціонування товариства та необхідності подальшої трудової взаємодії з відповідачем, не спростовує вищевикладених висновків суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2024 року у справі №911/1863/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2024 року у справі №911/1863/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №911/1863/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата підписання 01.05.2025 року.