Рішення від 30.04.2025 по справі 910/15536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2025Справа № 910/15536/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд»

про стягнення 624 026,08 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд» (далі - ТОВ «Вім-Буд», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (далі - ТОВ «Горбуд», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 624 026,08 грн за договором субпідряду № 1581/24-21СП від 30.09.2021.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором субпідряду № 1581/24-21СП від 30.09.2021 в частині повної сплати вартості виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у ТОВ «Горбуд» виникла заборгованість. У позові ТОВ «Вім-Буд» просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 400 000,00 грн, пеню в сумі 39 505,59 грн, інфляційні втрати у сумі 148 803,81 грн та 3% річних у сумі 35 716,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Після відкриття провадження у справі ТОВ «Вім-Буд» подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Горбуд», які знаходяться на рахунках відповідача у всіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах, та на майно, яке належить ТОВ «Горбуд», в межах суми позовних вимог 624 026,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у задоволенні заяви ТОВ «Вім-Буд» про забезпечення позову було відмовлено з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

Зі свого боку відповідач надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що строк виконання зобов`язань зі сплати вартості виконаних робіт не настав, оскільки за умовами договору субпідряду оплата 95% вартості робіт проводиться після надходження коштів на рахунок генпідрядника від замовника (ПАТ «ХК «Київміськбуд»), а оплата 5% вартості - після надходження коштів від замовника та заселення будинку з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, проте, на час розгляду справи замовник не здійснив розрахунку із генпідрядником. У той же час відповідач вказав, що ним здійснюється часткова оплата робіт із власних коштів, хоч замовник не розраховується з ТОВ «Горбуд». Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то відповідач послався на положення п. 6.5 договору, згідно з якими у разі відсутності фінансування замовником робіт за цим договором, штрафні санкції не застосовуються. У задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив позивач вказав, що обов`язок відповідача здійснити оплату виконаних робіт у будь-якому випадку настав, оскільки акти виконаних робіт останнім були підписані без зауважень ще в 2021 році та об`єкт будівництва вже зданий в експлуатацію, а встановлення умови в договорі щодо відкладення строку оплати в залежності від надходження коштів від замовника суперечить приписам ст. 511, 617, 838, 854 Цивільного кодексу України.

Після початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 150 000 грн, в якій він просить стягнути з останнього основний борг у сумі 250 000,00 грн, пеню в сумі 39 505,59 грн, інфляційні втрати в сумі 170 766,71 грн та 3% річних у сумі 38 554,08 грн.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 09.01.2025 провадження у даній справі було відкрито без проведення судового засідання, а отже, розгляд справи по суті розпочався через тридцяти днів з указаної дати, протягом яких учасники справи могли вчиняти визначені законом процесуальні дії, зокрема, подання заяви про зменшення позовних вимог.

Поряд з цим заява про зменшення позовних вимог була подана позивачем 16.04.2025, тобто поза межами встановленого процесуального строку на подачу такої заяви, а тому суд залишив вказану заяву без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору в межах первісно заявленого позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 30.09.2021 між ТОВ «Вім-Буд» (субпідрядник) та ТОВ «Горбуд» (генпідрядник) був укладений договір субпідряду № 1581/24-21СП на виконання робіт по утепленню фасаду будинку на об`єкті: «Будівництво житлових будинків з об`єктами соціального призначення та паркінгами на вул. Бориспільська, 30а, та на вул. Бориспільська, 40 (діл. 15, діл. 16 па території в/м 147), в Дарницькому районі м. Києва» (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору субпідрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки, якісно виконати у повному обсязі роботи на об`єкті. Роботи мають бути завершені у обсязі, достатньому до здачі державній комісії та придатними до експлуатації або до подальшого виконання відповідних будівельно-монтажних робіт. Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно виконані субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.4 договору фінансування будівництва об`єкту, в тому числі виконання робіт передбачених цим договором, здійснюється генпідрядником за рахунок коштів отриманих від замовника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орієнтовна сума цього договору узгоджена сторонами в договірній ціні (додаток № 1 до даного договору), яка складена у відповідності з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, являється невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.2 договору загальна вартість робіт за цим договором визначається на підставі фактично виконаних субпідрядником обсягів робіт та оформлених належним чином і підписаних без зауважень сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт на весь об`єм робіт, які виконувались субпідрядником в рамках даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору приймання виконаних робіт здійснюється генпідрядником щомісяця за актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт. Проект вищевказаних документів субпідрядник складає у 3 примірниках, підписує та скріплює печаткою, попередньо погодивши обсяги з технічним наглядом та відділом матеріально-технічного забезпечення замовника, і передає його генпідряднику до 24-го числа місяця, що є звітним, разом з повним пакетом виконавчої документації, визначеної п. 4.3.21 даного договору. При необхідності за домовленістю сторін акти виконаних робіт можуть бути оформлені за відповідний етап звітного періоду.

У випадку наявності у генпідрядника заперечень щодо змісту актів виконаних робіт, фактичних обсягів, якості та вартості виконаних субпідрядником робіт, генпідрядник повідомляє про відмову у підписі з переліком наявних зауважень та шляхів їх усунень (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору датою прийняття генпідрядником виконаних субпідрядником робіт за звітний період, є дата підписання сторонами актів виконаних робіт (з додатком - підсумкова відомість ресурсів та відповідною виконавчою документацією (акти прихованих робіт, робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення ґрунту, протоколи якості з`єднувальних конструкцій та ін.)).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється генпідрядником в безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною з урахуванням виконаних обсягів робіт та з урахуванням п. 8.13 даного договору.

Згідно з п. 6.4 договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються за умови надходження коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника на фінансування робіт, передбачених п. 1.1 договору, від замовника в наступному порядку: оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95% від суми кожного оформленого акту виконаних робіт з урахуванням авансових платежів до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Накопичені за період будівництва 5 (п`ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань субпідрядника за договором) залишаються на рахунку замовника та сплачуються субпідряднику генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації та після отримання коштів від замовника, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) днів після повного їх усунення субпідрядником за свій рахунок.

Розмір відкладеного платежу зменшується генпідрядником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов`язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами покупців у набутих ними приміщеннях, оплатою комунальних послуг у зв`язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини субпідрядника, тощо.

Зменшення відкладеного платежу здійснюється генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням субпідряднику письмового повідомлення у порядку, передбаченому п. 11.6 цього договору.

У разі затримки замовником фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів здати отримання генпідрядником коштів на фінансування робіт за цим договором. У разі відсутності фінансування замовником робіт по даному договору, штрафні санкції не застосовуються до генпідрядника (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 11.9 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 січня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд встановив, що між ними виникли відносини підряду.

За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Стаття 853 ЦК України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору субпідряду у листопаді 2021 року позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 424 387,02 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року на суму 424 387,02 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року та актом надання послуг № 1405 від 30.11.2021 на суму 16 975,48 грн, що були підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Проте відповідач вартість зазначених робіт сплатив частково, а саме - 24 387,02 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, наявними у справі, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «Горбуд» за договором склала 400 000,00 грн. (424 387,02 - 24 387,02).

Судом встановлено, що позивач направляв на адресу відповідача претензію № 3 від 28.10.2024 про сплату заборгованості в сумі 400 000,00 грн за договором субпідряду № 1581/24-21СП, проте, відповіді та задоволення на свою вимогу не отримав.

Відповідно до ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Разом з цим під час розгляду справи встановлено, що відповідачем була сплачена ще частина заборгованості: в сумі 100 000,00 грн - до відкриття провадження у справі, що вбачається з наданої відповідачем платіжної інструкції № 2688 від 24.12.2024, в сумі 50 000,00 грн. - після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2821 від 17.01.2025.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Тобто закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Вім-Буд» в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 100 000,00 грн. задоволенню не підлягають як такі, що вже не існували на час відкриття провадження у справі, а провадження в частині стягнення 50 000,00 грн. - підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір в цій частині позову припинився під час розгляду справи (став відсутнім).

Отже судом встановлено, що залишок непогашеної відповідачем заборгованості з оплати виконаних робіт за договором складає 250 000,00 грн.

Заперечуючи проти зазначеної заборгованості, відповідач послався на п. 6.4 договору та вказав на відсутність розрахунків з боку замовника, що є відкладальною умовою для оплати виконаних робіт.

Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже зазначалося, пунктом 6.4 договору передбачено, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються за умови надходження коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника на фінансування робіт, передбачених п. 1.1 договору від замовника, в наступному порядку: оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95% від суми кожного оформленого акту виконаних робіт з урахуванням авансових платежів до 20 числа місяця, наступного за звітним.

У разі затримки замовником фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання генпідрядником коштів на фінансування робіт за цим договором (п. 6.5 договору).

Тобто сторони визначили строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт за умови надходження коштів від замовника, тим самим зробивши залежним зобов`язання генпідрядника від обставин надходження коштів від замовника.

Водночас статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання не може створювати обов`язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Частиною 2 статті 838 Цивільного кодексу України визначено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У спірних правовідносинах генеральним підрядником є відповідач, а тому саме він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов`язків особами, визначеними у договорі в якості замовників, та несе відповідальність за них перед позивачем.

Також суд приймає до уваги, що: сторони погодили строки оплати за виконані роботи (п. 6.4 договору), а саме - 95 відсотків від суми кожного оформленого акту виконаних робіт з урахуванням авансових платежів сплачується до 20 числа місяця, наступного за звітним; сторони підписали без зауважень акт виконаних робіт та відповідну довідку за листопад 2021 року; відповідач вже сплатив частину вартості виконаних робіт (більше 150 000 грн), а отже, суд дійшов висновку, що строк оплати вартості виконаних робіт за вказаний період у відповідача є таким, що настав відповідно до приписів ст. 854 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на відкладальну умову, передбачену пунктами 6.4 та 6.5 договору, за якими зобов`язання генпідрядника зі сплати вартості робіт ставиться у залежність від надходження коштів від замовника, суд відхиляє, оскільки вказані умови договору суперечить приписам ст. 617 Цивільного кодексу України, за змістом якої обставини недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника (в даному випадку - замовником будівництва) чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 95 % від суми відповідного акту, що складало 424 387,02 грн, яке він мав здійснити у строк до 20.12.2021 та яке в подальшому було сплачене відповідачем частково (про що зазначалося вище).

Щодо твердження відповідача про те, що за умовами п. 6.4 договору платіж у розмірі 5% (21 219,35 грн) підлягає сплаті лише після передачі об`єкта в експлуатацію та отримання фінансування від замовника, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що накопичені за період будівництва 5% відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань субпідрядника за договором) залишаються на рахунку замовника та сплачуються субпідряднику генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації та після отримання коштів від замовника, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення субпідрядником за свій рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що будівництво житлових будинків з об`єктами соціального призначення та паркінгами на вул. Бориспільська, 30А, та вул. Бориспільська, 40, у Дарницькому районі м. Києва завершене, об`єкт зданий в експлуатацію відповідно до сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 14.01.2022.

На вказані обставини посилався позивач, на підтвердження чого надав суду витяг з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з якого вбачається завершення указаного будівництва та видача сертифіката про прийняття в експлуатацію відповідних житлових будинків.

Проте, відповідно до ч. 13 ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» забудовник зобов`язаний не пізніше, ніж у стодвадцятиденний строк з дня введення об`єкта будівництва в експлуатацію передати цей об`єкт об`єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією.

Разом з цим в матеріалах справи відсутній акт передачі житлового будинку експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією під заселення.

Згідно зі ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

У даному випадку сторони погодили, що строк сплати 5 відсотків від вартості виконаних робіт пов`язаний саме з моментом передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації. При цьому договір є чинний, доказів його розірвання в матеріалах справи не міститься, відтак, суд дійшов висновку про те, що строк оплати 5 відсотків від вартості виконаних робіт не настав.

Отже на підставі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.4 договору суд дійшов висновку, що у відповідача утворилась заборгованість з оплати виконаних робіт у розмірі 95% від суми оформленого акту виконаних робіт, що становить 228 780,65 грн, і строк виконання такого зобов`язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав, в той час, як строк оплати заявленої позивачем суми в розмірі 5% відкладеного платежу на суму 21 219,35 грн на час розгляду справи ще не настав.

Таким чином суд встановив, що залишок непогашеної відповідачем заборгованості з оплати виконаних робіт за договором складає 228 780,65 грн.

За таких обставин, оскільки доказів належної сплати вартості виконаних робіт відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Горбуд» заборгованості в сумі 228 780,65 грн підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення також пеню в сумі 39 505,59 грн за прострочення основного зобов`язання.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Таким чином враховуючи, що умовами договору поставки сторони не передбачили розміру пені, який підлягає стягненню з покупця за порушення зобов`язання з оплати товару (тобто сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов`язань по договору неустойкою), і застосування такої пені не встановлено законом, то вимоги позивача про стягнення пені є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 148 803,81 грн та 3% річних у сумі 35 716,68 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 612, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Таким чином зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний розрахунок, з урахуванням встановленої суми заборгованості та здійснених відповідачем часткових оплат, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 147 345,64 грн та 3% річних у сумі 33 830,34 грн, тобто менших сумах, ніж заявлено позивачем.

За таких обставин позов ТОВ «Вім-Буд» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також з урахуванням закриття провадження у справі в частині суми основного боргу, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 5 656,67 грн. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача, оскільки останньому було відмовлено в її задоволенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 16 500,00 грн, проти стягнення яких заперечував відповідач, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 16 500,00 грн. заявник долучив до матеріалів справи:

- попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи;

- копію ордера про надання правничої допомоги серія АІ № 1765041 від 09.12.2024 на представництво адвокатом Сулім Я.В. інтересів ТОВ «Вім-Буд» в суді;

- копію договору № 201 від 29.11.2024 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між ТОВ «Вім-Буд» та АО « 4Lex»;

- копію додаткової угоди № 1 до вказаного договору;

- копію акту про надання правової (правничої) допомоги № 4 від 11.12.2024, згідно з яким розмір гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги становить 12 000,00 грн;

- копію акту про надання правової (правничої) допомоги № 8 від 27.01.2025, за яким розмір гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги становить 4 500,00 грн;

- розрахунок наданих послуг, виконаних адвокатом, необхідних для надання правової допомоги за договором № 201 від 29.11.2024, з якого вбачається, що розмір витрат позивача на послуги правової (правничої) допомоги адвоката у справі № 910/15536/24 становить 16 500,00 грн;

- копію рахунку на оплату № 4 від 11.12.2024 на суму 12 000,00 грн;

- копію рахунку на оплату № 8 від 27.01.2025 на суму 4 500,00 грн;

- платіжну інструкцію № 120 від 16.12.2024 на суму 12 000,00 грн.

- платіжну інструкцію № 26 від 29.01.2025 на суму 4 500,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

При визначенні розміру відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Разом з цим слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Перевіривши надані позивачем доводи щодо розміру та розрахунку витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлена до стягнення сума є адекватною та співмірною зі ступенем складності справи, предметом спору та значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги. Зокрема, суд враховує категорію справи, яка не є складною; її малозначність; ціну позову; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; кількість учасників справи (позивач та відповідач); невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки такого позову для кваліфікованого юриста; підготовка представником позивача заяви про забезпечення позову; наявність відзиву, на який позивач підготував відповідь на відзив.

Отже, виходячи з критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає обґрунтованим заявлений розмір судових витрат ТОВ «Вім-Буд» на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 16 500,00 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд задовольняє у вказаному розмірі.

Разом з тим судові витрати позивача в сумі 16 500,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу з урахуванням часткового закриття провадження у справі та часткового задоволення позову, а тому їх сума складає 10 089,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» про стягнення 624 026,08 грн в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 50 000,00 грн - закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» про стягнення 574 026,08 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (01013, м. Київ, вул. Камишинська, буд. 4-А, ідентифікаційний код 38374729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд» (02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 64, ідентифікаційний код 43540873) основний борг у сумі 228 780 (двісті двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн 65 коп., інфляційні втрати у сумі 147 348 (сто сорок сім тисяч триста сорок вісім) грн 64 коп., 3% річних у сумі 33 830 (тридцять три тисячі вісімсот тридцять) грн 34 коп., судовий збір у сумі 5 656 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 67 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 089 (десять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 82 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складене 30 квітня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя К. І. Головіна