Рішення

від 28.04.2025 по справі 917/884/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2025 Справа № 917/884/24(917/1750/24)

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-УТН", вул. Європейська, 146-А, к. 505, м. Полтава, Полтавська область, 36008; код ЄДРПОУ 37227524

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390

про стягнення 2 000 000,00грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-УТН" (далі - ТОВ "Гарант-УТН", позивач) з позовною заявою (вх. №1827/24 від 17.10.2024) до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", відповідач) про стягнення 2 000 000,00грн збитків, завданих внаслідок неналежного оформлення відповідачем податкової накладної від 16.08.2015 № 16031.

Також в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.10.2024 зазначену позовну заяву передано судді Ореховській О.О. для розгляду в межах справи № 917/884/24 про банкрутство ТОВ "Гарант-УТН", справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/884/24(917/1750/24).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.10.2024 позовну заяву ТОВ "Гарант-УТН" залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.10.2024 позовну заяву ТОВ "Гарант-УТН" прийнято до розгляду в межах справи № 917/884/20 про банкрутство ТОВ "Гарант-УТН" та відкрито провадження у справі № 917/884/20(917/1750/24); справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам у справі строки для подачі заяв по суті справи.

Зазначена ухвала суду надіслана сторонам в їх електронні кабінети в системі ЕСІТС і була доставлена 31.10.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 156, 157, 158).

15.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15406, вх. № 15407) та заява про застосування строків позовної давності (вх. № 15452).

Зазначені документи залучено судом до матеріалів справи.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

За ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 22.03.2017 по 26.04.2017 посадовими особами Харківського управління Офісу великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Гарант-УТН" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період з 01.01.2014 по 08.02.2017, за результатами якої складено акт від 05.05.2017 № 25/28-10-50-15-06/37227524 (а.с. 10-125) (далі - акт перевірки).

В ході перевірки встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Гарант-УТН" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що неправомірно включено до складу податкового кредиту серпня 2015 року податок на додану вартість у сумі 124577881,71 грн по податковій накладній від 16.08.2015 № 16031, що свідчить про завищення податкового кредиту за серпень 2015 року у сумі 124577882 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядку 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) за серпень 2015 року на суму 50326 грн та до заниження суми ПДВ, що сплачується до державного бюджету за серпень 2015 року на суму 124527556 грн

На підставі акту перевірки від 05.05.2017 № 25/28-10-50-15-06/37227524 Харківським управлінням Офісу великих платників винесено податкові повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000205016, яким ТОВ "Гарант - УТН" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додатну вартість у розмірі 186 791 334 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 124 527 556,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 263 778,00 грн, застосованих за порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с. 9).

Скаргу позивача на вказані податкові повідомлення-рішення рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 01.08.2017 № 16771/6/99-99-11-01-02-25 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/1648/17 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Гарант - УТН" (місцезнаходження - вул. Європейська, 146-А, к. 505, м. Полтава, Полтавська область, 36008, ідентифікаційний код 37227524) до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження - вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, Харківська область, 61052) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Полтавський окружний адміністративний суд надаючи правову оцінку податковій накладній від 16.08.2015 № 16031, виданій Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", щодо поставки нафти кількістю 66041,414 тон, на загальну суму 747467290,28 грн, у тому числі податок на додану вартість - 124577881,71 грн. за серпень 2015 року у своєму рішенні від 12 лютого 2018 року по справі № 816/1648/17 виходив з наступного.

Судом встановлено, що підставою для прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень послугували висновки акту перевірки від 05.05.2017 № 25/28-10-50-15-06/37227524 про те, що ТОВ "Гарант-УТН" неправомірно включено до складу податкового кредиту серпня 2015 року податок на додану вартість у сумі 124577881,71 грн по податковій накладній від 16.08.2015 № 16031.

В акті перевірки зафіксовано, що до перевірки не надано банківських документів (платіжних доручень, виписок банку), які б свідчили про списання коштів з банківського рахунку ТОВ "Гарант-УТН" у сумі 747467290,26 грн, в тому числі ПДВ 124577881,71 грн та не надано первинних документів (договорів, видаткових накладних, актів прийому-передачі, бухгалтерських рахунків, які свідчать про придбання товарів/послуг 16.08.2015 на суму 747467290,26 грн, в тому числі ПДВ 124577881,71 грн. В ході проведення перевірки на ТОВ "Гарант-УТН" направлено запит від 21.04.2017 про надання пояснень та підтверджуючих документів, які були підставою для складення податкової накладної від 16.08.2015 № 16031, однак на момент закінчення перевірки пояснень та первинних документів не надано (аркуші 92-93 акту перевірки).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сумм податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, за першою із подій, визначених пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

При цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/ послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Отже, за загальним правилом податкова накладна підлягає складенню у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Винятки із вказаного правила передбачені для складення зведених податкових накладних в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер.

В силу положень пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В ході розгляду справи № 816/1648/17 судом встановлено, що ТОВ "Гарант-УТН" віднесено до податкового кредиту серпня 2015 року податкову накладну від 16.08.2015 № 16031, видану ПАТ "Укрнафта" щодо поставки нафти кількістю 66 041,414 тон, на загальну суму 747 467 290,28 грн, у тому числі податок на додану вартість - 124 577 881,71 грн, про що свідчить податкова декларація з ПДВ ТОВ "Гарант-УТН" за серпень 2015 року з додатками та не заперечувалося позивачем.

Таким чином, податкова накладна від 16.08.2015 № 16031 була видана ПАТ "Укрнафта" не за датою виникнення податкового зобов`язання останнього.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що податкову накладну від 16.08.2015 № 16031 видано ПАТ "Укрнафта" як зведену податкову накладну, суд , зокрема , зазначив, що законодавчі норми пов`язують можливість виписки зведеної податкової накладної з одночасною наявністю таких умов, як безперервний або ритмічний характер постачання при постійних зв`язках із покупцем, визначена у договорі періодичність оплати поставок, а також наявність реєстру товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг, до податкової накладної.

Враховуючи те, що ТОВ "Гарант-УТН" до закінчення перевірки не було надано посадовим особам контролюючого органу реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів до податкової накладеної від 16.08.2015 № 16031, в силу вимог пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України вважається, що такий документ був відсутній у нього на час складення відповідної податкової звітності.

Суд зазначив, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 13.12.2017 ПАТ "Укрнафта" надано реєстр актів до податкової накладної № 16031 від 16.08.2015, який містить перелік актів прийому-передачі нафти, згідно із якими здійснено постачання товарів.

Водночас суд наголосив, що такий реєстр не надавався позивачем на перевірку. Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначений реєстр не підписано жодною уповноваженою особою ПАТ "Укрнафта". Незважаючи на те, що вимог до складання реєстру товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів до зведеної податкової накладної чинним законодавством не встановлено, суд зауважує, що в силу положень пункту 18 Порядку № 957 відповідний реєстр обов`язково додається до зведеної податкової накладної, і, враховуючи те, що податкова накладна скріплюється електронним підписом уповноваженої платником особи, додаток до вказаної податкової накладної з метою надання йому юридичної сили повинен також засвідчуватися підписом уповноваженої особи платника податків.

Із наданого ПАТ "Укрнафта" реєстру актів до податкової накладної № 16031 від 16.08.2015неможливо ідентифікувати особу, яка його склала.

Суд також враховував, що згідно із законодавчими вимогами періодичність складання зведених накладних встановлюється відповідно до визначеної у договорі періодичності оплати фактично поставлених товарів/послуг (один раз на п`ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Суд зазначає, що податкова накладна від 16.08.2015 № 16031 не містить у графі "вид цивільно-правового договору" будь-якої інформації.

Згідно із поясненнями представника позивача вказану податкову накладну видано щодо поставки нафти на підставі ряду договорів, які долучено до матеріалів справи, а саме: договорів купівлі-продажу нафти від 16.05.2015 між ПАТ "Укрнафта" (по тексту договорів - Продавець) та ТОВ "Гарант" (по тексту договорів - Покупець) і Приватним акціонерним товариством "Українська міжбанківська валютна біржа" (по тексту договорів - Біржа): А/200/8057-Н, А/200/8058-Н, А/200/8059-Н, А/200/8060-Н, А/200/8062-Н, А/200/8063-Н, А/200/8064-Н, А/200/8068-Н, А/200/8069-Н, А/200/8070-Н, А/200/8071-Н, А/200/8072-Н, А/200/8077-Н, А/200/8078-Н, А/200/8079-Н, А/200/8081-Н, А/200/8084-Н, А/200/8085-Н, А/200/8089-Н.

Відповідно до пункту 4.1.3 кожного з вказаних договорів Продавець зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання коштів за нафту видати Покупцю податкові накладні на суму ПДВ.

Пунктом 4.2.1 таких договорів встановлено, що Покупець зобов`язаний сплатити на рахунок Продавця, вказаний в розділі 10 Договору, вартість нафти відповідно до п. 5.2 Договору.

У свою чергу пунктом 5.2. договорів визначено, що Покупець здійснює попередню оплату за нафту відповідно до п. 5.1. договору за графіком (перша та/або друга та/або третя декади серпня 2015 року).

Водночас за змістом додаткових угод № 1 від 31 липня 2015 року до кожного із наведених вище договорів купівлі-продажу нафти, сторони домовилися пункт 5.2. Договору викласти у редакції: " 5.2. Покупець здійснює оплату за нафту відповідно до пункту 5.1 протягом 5-ти місяців з дати підписання Додаткової угоди". Усі інші умови договорів залишилися незмінними.

Таким чином на дату видачі ПАТ "Укрнафта" податкової накладної від 16.08.2015 № 16031 у договорах купівлі-продажу нафти від 16.05.2015 з урахуванням додаткових угод № 1 не було визначено періодичності оплати фактично поставлених товарів, натомість передбачалося, що оплата за нафту здійснюється протягом 5 місяців з дати підписання Додаткової угоди.

За таких обставин податкова накладна від 16.08.2015 № 16031 не була жодним чином пов`язана із визначеною у договорі періодичністю оплати поставлених товарів.

Надаючи оцінку постачанню товарів за договорами купівлі-продажу нафти від 16.05.2015в частині його безперервного або ритмічного характеру, суд зазначив, що згідно із пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Поняття "безперервного характеру постачання" чинне законодавство не містить.

Так, за умовами договорів купівлі-продажу нафти від 16.05.2015 передбачалося подекадне постачання нафти трубопроводом, при цьому із наявних у справі актів прийому-передачі нафти, на підставі яких, за поясненнями представника позивача, видано податкову накладну від 16.08.2015 № 16031, вбачається, що у серпні 2015 року з 03.08.2015 по 15.08.2015 ПАТ "Укрнафта" здійснювалися поставки нафти кожного дня, через день, через три дні, по декілька поставок на день по одному чи декільком договорам, у зв`язку з чим неможливо чітко визначити певну ритмічність або безперервність характеру постачання, а відтак і підстави виписки податкової накладної від 16.08.2015 № 16031 . При цьому зміст акту перевірки свідчить, що з 17 серпня 2015 року ПАТ "Укрнафта" видавалися позивачу податкові накладні відповідно до окремого договору купівлі-продажу (аркуші акту перевірки 85, 86).

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що податкова накладна ПАТ "Укрнафта" від 16.08.2015 № 16031 не відповідає законодавчо визначеним умовам, за яких видається зведена податкова накладна, а відтак на неї не поширюється нормативно-правове регулювання порядку видачі зведених податкових накладних.

За таких обставин податкова накладна від 16.08.2015 № 16031 підлягала складенню у день виникнення податкових зобов`язань продавця за правилом "першої події": або за датою зарахування коштів (надходження готівки) від покупця/замовника, або за датою відвантаження товарів.

Беручи до уваги те, що в ході розгляду справи підтверджено, що 16.08.2015 були відсутні факти списання коштів з банківського рахунку ТОВ "Гарант-УТН" у сумі 747467290,26 грн, в тому числі ПДВ 124577881,71 грн, або придбання товарів на вказану суму, податкова накладна від 16.08.2015 № 16031 оформлена з порушенням вимог пунктів 201.1., 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, а відтак в силу вимог п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не давала права покупцю ТОВ "Гарант-УТН" на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що висновок контролюючого органу про порушення ТОВ "Гарант-УТН" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту серпня 2015 року на 124577881,71 грн є обґрунтованим.

Зважаючи на те, що ТОВ "Гарант-УТН" задекларовано у серпні 2015 року від`ємне значення ПДВ 50 326 грн, контролюючим органом правомірно констатовано, що завищення податкового кредиту за серпень 2015 року призвело до завищення суми від`ємного значення, за серпень 2015 року на суму 50326 грн та до заниження суми ПДВ, що сплачується до державного бюджету за серпень 2015 року на суму 124527556 грн.

Згідно із підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В акті перевірки від 05.05.2017 № 25/28-10-50-15-06/37227524 зафіксовано, що за результатами попередньої перевірки позивача, оформленої актом Кременчуцької ОДПІ від 11.03.2016 № 148/16-03-14-01-10/37227524, донараховано всього 109482,9 тис. грн., а саме: податків - 87586, 4 грн, штрафні санкції - 21896,6 тис. грн., зокрема, ПДВ - 64185,9 тис. грн., штрафні санкції - 16046,5 тис. грн., і за донарахованими зобов`язаннями збільшено суму податкового боргу.

За таких обставин відповідач за наслідками перевірки, оформленої актом від 05.05.2017 № 25/28-10-50-15-06/37227524, під час визначення податкового зобов`язання мав підстави для застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання.

Враховуючи викладене, за результатами розгляду справи № 816/1648/17 Полтавський окружний адміністративний суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000205016 від 01 червня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додатну вартість у розмірі 186791334 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 124527556 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62263778 грн та № 0000195016 від 01 червня 2017 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року у сумі 50326 грн винесено Харківським управлінням Офісу великих платників на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття таких рішень, із дотриманням інших вимог, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак Полтавський окружний адміністративний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ "Гарант-УТН" до Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі № 816/1648/17.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, на зазначене рішення суду ТОВ "Гарант-УТН" подано апеляційну скаргу.

Згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Гарант-УТН" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018р. по справі № 816/1648/17 за позовом ТОВ "Гарант-УТН" до Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто скаржнику.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/1648/17 набрало законної сили 29.05.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору в межах даної справи № 917/884/24(917/1750/24) є стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Гарант-УТН" 2 000 000,00грн збитків, завданих внаслідок неналежного оформлення ПАТ "Укрнафта" податкової накладної від 16.08.2015 № 16031

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідно наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Вказує, що:

- протиправною вважається поведінка, що порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (податкова накладна від 16.08.2015 № 16031, видана ПАТ "Укрнафта" не за датою виникнення податкового зобов`язання останнього (рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року по справі № 816/1648/17).

- під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо (податкове повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000205016 Харківським управлінням Офісу великих платників, яким ТОВ "Гарант-УТН" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додатну вартість на суму 186 791 334 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 124 527 556 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 263 778 грн, застосованих за порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Позивач зазначає, що між податковою накладною від 16.08.2015 № 16031, виданою ПАТ "Укрнафта" не за датою виникнення податкового зобов`язання останнього та збільшенням ТОВ "Гарант-УТН" суми грошового зобов`язання з податку на додатну вартість на суму 186 791 334 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 124 527 556 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 263 778 грн., застосованих за порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, є прямий причинно-наслідковий зв`язок, що фактично є збитками покупця.

Відповідач ПАТ "Укрнафта" у відзиві на позов (вх. № 15406, вх. № 15407 від 15.11.2024) позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами порушення відповідачем права або охоронюваного законом інтересу позивача . Вказує, що саме з винних дій ТОВ "Гарант-УТН", які полягали у ненаданні ТОВ "Гарант-УТН" під час перевірки контролюючому органу платіжних доручень, виписок банку, договорів, видаткових накладних, актів прийому-передачі, бухгалтерських рахунків , які свідчать про придбання товарів / послуг 16.08.2015 на суму 747 467 290,26грн у тому числі ПДВ 124577881,71 грн, контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність таких документів та, як наслідок, неналежність оформлення податкової накладної від 16.08.2015 № 16031.

Також відповідач зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ним до державного бюджету грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 186 791 334грн у тому числі за податковими зобов"язаннями - 124 527 556 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 263 778 грн, визначених податковим повідомленням - рішенням від 01.06.2017 № 0000205016 на підставі акту перевірки від 05.05.2017 № 25/28-10-50-15-06/37227524.

Крім цього, відповідач звертає увагу, що в межах справи № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "Гарант-УТН" Головне управління ДПС У Полтавській області звернулося з кредиторськими вимогами до боржника, до складу яких включена заборгованість з податку на додану вартість, у тому числі яка виникла внаслідок несплати ТОВ "Гарант-УТН" податкових зобов"язань за податковим повідомленням - рішенням від 01.06.2017 № 0000205016.

Відповідач ПАТ "Укрнафта" також подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 15452 від 15.11.2024).

При прийнятті рішення судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відтак, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Таким чином, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, за першою із подій, визначених пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Полтавським окружним адміністративним судом в ході розгляду справи № 816/1648/17 було встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу нафти від 16.05.2015, укладених між ПАТ "Укрнафта" (по тексту договорів - Продавець) та ТОВ "Гарант" (по тексту договорів - Покупець) і Приватним акціонерним товариством "Українська міжбанківська валютна біржа" (по тексту договорів - Біржа): А/200/8057-Н, А/200/8058-Н, А/200/8059-Н, А/200/8060-Н, А/200/8062-Н, А/200/8063-Н, А/200/8064-Н, А/200/8068-Н, А/200/8069-Н, А/200/8070-Н, А/200/8071-Н, А/200/8072-Н, А/200/8077-Н, А/200/8078-Н, А/200/8079-Н, А/200/8081-Н, А/200/8084-Н, А/200/8085-Н, А/200/8089-Н, ПАТ "Укрнафта" здійснювало поставку нафти ТОВ "Гарант - УТН".

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Гарант-УТН" віднесено до податкового кредиту серпня 2015 року податкову накладну від 16.08.2015 № 16031, видану ПАТ "Укрнафта" щодо поставки нафти кількістю 66041,414 тон, на загальну суму 747467290,28 грн, у тому числі податок на додану вартість - 124577881,71 грн, про що свідчить податкова декларація з ПДВ ТОВ "Гарант-УТН" за серпень 2015 року з додатками.

Разом з цим, за висновком суду, податкова накладна від 16.08.2015 № 16031 була видана ПАТ "Укрнафта", як продавцем товару (нафти), не за датою виникнення податкового зобов`язання останнього.

Також суд зазначив, що податкова накладна ПАТ "Укрнафта" від 16.08.2015 № 16031 не відповідає законодавчо визначеним умовам, за яких видається зведена податкова накладна, а відтак на неї не поширюється нормативно-правове регулювання порядку видачі зведених податкових накладних.

За таких обставин податкова накладна від 16.08.2015 № 16031 підлягала складенню у день виникнення податкових зобов`язань продавця за правилом "першої події": або за датою зарахування коштів (надходження готівки) від покупця/замовника, або за датою відвантаження товарів.

В ході перевірки посадовими особами Харківського управління Офісу великих платників ТОВ "Гарант-УТН" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період з 01.01.2014 по 08.02.2017, встановлено що ТОВ "Гарант-УТН" неправомірно включено до складу податкового кредиту серпня 2015 року податок на додану вартість у сумі 124577881,71 грн по податковій накладній від 16.08.2015 № 16031.

На підставі акту перевірки від 05.05.2017 № 25/28-10-50-15-06/37227524 Харківським управлінням Офісу великих платників винесено податкові повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000205016, яким ТОВ "Гарант - УТН" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додатну вартість у розмірі 186 791 334 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 124 527 556,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 263 778,00 грн, застосованих за порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с. 9).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/1648/17 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Гарант - УТН" (місцезнаходження - вул. Європейська, 146-А, к. 505, м. Полтава, Полтавська область, 36008, ідентифікаційний код 37227524) до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження - вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, Харківська область, 61052) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Суд встановив, що внаслідок неналежного оформлення відповідачем податкової накладної від 16.08.2015 № 16031 позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту серпня 2015 року податку на додану вартість у розмірі 124 577 881,71 грн та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 124 527 556 грн.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати оформлену належним чином податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Заперечення відповідача не спростовують встановленого судами факту надання послуг з поставки товару, що є підставою для виникнення у відповідача податкового зобов`язання з ПДВ за операціями з поставки товару у розумінні податкового законодавства та виконання обов`язку зі складення згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Заперечення відповідача не впливають на вищевказані висновки суду. Суд не повинен надавати відповідь на кожен аргумент сторони, що не вливає на вирішення спору.

Суд констатує, що встановлені судом обставини свідчать про наявність порушення цивільних прав позивача та про наявність спору між сторонами у справі.

Відповідач заявив про застосування до позовних вимог про стягнення збитків строку позовної давності, вказуючи на те , що строк позовної давності стосовно заявлених позовних вимог обчислюється з дня складання податковим органом акта перевірки від 05.05.2017. Вказує, що з моменту оформлення податковим органом акта перевірки і до дати звернення позивачем з позовом до суду минуло більше 7 (сім) років.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладено обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, а в разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Близька за змістом правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі №904/841/18, від 20.01.2020 у справі №924/774/18, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19, від 13.10.2021 у справі №914/687/20 та інших.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позивач довідався про порушення свого прав та про особу яка його порушила за результатами перевірки 05.05.2017, що підтверджується складеним контролюючим органом актом перевірки від 05.05.2017.

За загальним правилом початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.

Отже з моменту складання податковим органом акта перевірки 05.05.2017 у позивача виникло право на звернення до суду з позовом до особи, яка на його думку порушила його право або охоронюваний законом інтерес.

Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався з 06.05.2017 та закінчився 06.05.2020 (включно). Позивач звернувся з позовними вимогами 16.10.2024, тобто поза межами вказаного строку.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Встановивши обґрунтованість заявлених позивачем вимог, суд дійшов до висновку про відмову в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у повному обсязі та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 30.04.2025

Суддя О.О. Ореховська