Ухвала

від 01.05.2025 по справі 640/25561/20

НЕ ВКАЗАНО

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"01" травня 2025 р. справа № 640/25561/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши заяву про закриття провадження у справі за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ»» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ»» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної служби здоров`я України, за змістом якого (з урахування уточнення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної служби здоров`я України щодо невжиття належних заходів для підписання з комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ»» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору на Перехідне фінансове забезпечення комплексного надання медичних послуг закладами охорони здоров`я (пакет 32 на Smarttender);

- зобов`язати Національну службу здоров`я України здійснити в повній мірі оплату згідно укладеного з комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ»» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору на Перехідне фінансове забезпечення комплексного надання медичних послуг закладами охорони здоров`я № 5765-М120-Р000 від 03.11.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/25561/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу № 640/25561/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/25561/20 зареєстрована 25.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025, справу № 640/25561/20 передано судді Панікару І.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/25561/20 та розгляд справи розпочато з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.

14.04.2025 від представника Національної служби здоров`я України через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Звернуто увагу суду, що на сьогодні є низка судових рішень з питання підсудності спорів, що виникають щодо укладення та виконання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, зокрема, в порядку адміністративного судочинства суди неодноразово наголошували про те, що ця категорія справ не відноситься до публічно-правових спорів. Зазначено, що під час укладення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій сторони не позбавлені права керуватися частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України, а саме: при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договірне правовідношення мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто, договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій не відповідає вказаним статтею 3 КАС України ознакам та визначенню адміністративного договору, оскільки не укладається з метою делегування або контролю та/або владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, а лише врегульовує паритетні відносини сторін, з метою надання медичних послуг населенню. Так, Верховний суд зазначив джерела права й акти їх застосування, щодо розгляду спорів що виникають на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, а саме те, що такі спори мають розглядатись господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Представник позивача правом подання заперечень на вищевказане клопотання не скористався.

Вирішуючи питання щодо можливості закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі Положення) Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 3 Положення основними завданнями НСЗУ є: реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію (підпункт 4 пункту 4 Положення).

У той же час, державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій визначає Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII (далі Закон № 2168-VIII).

Законодавство про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров`я, цього Закону та інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (частина 1 статті 1 Закону № 2168-VIII).

Відповідно до положень пунктів 1, 4, 6, 7 частини 1 статті 2 Закону № 2168-VIII програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами; надавачі медичних послуг - заклади охорони здоров`я усіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів; тариф - ставка, що визначає розмір повної оплати за передбачені програмою медичних гарантій медичні послуги та лікарські засоби; Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно із пунктами 3, 5 частини 1 статті 7 Закону № 2168-VIII основними функціями Уповноваженого органу є: виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію.

В силу положень частин 1-4 статті 8 Закону № 2168-VIII договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом.

Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі.

Забороняється відмова або ухилення від укладення відповідного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з суб`єктами, визначеними у частині першій цієї статті, які подали заяву Уповноваженому органу про укладення такого договору та надають медичні послуги, передбачені програмою медичних гарантій.

Договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб - пацієнтів у частині надання їм медичних послуг та лікарських засобів надавачами медичних послуг.

Договір про медичне обслуговування населення підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу протягом п`яти днів з моменту його укладення (частина 6 статті 8 Закону № 2168-VIII).

Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 8 Закону № 2168-VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» затверджено Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі Порядок № 410) та Типову форму договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

У відповідності до пунктів 1, 2 Порядку № 410 він визначає механізм укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) з НСЗУ відповідно до Закону України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення.

Дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності або фізичними особами - підприємцями, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - суб`єкти господарювання).

Згідно із пунктами 10, 11 Порядку № 410 НСЗУ розміщує на офіційному веб-сайті оголошення, в якому зазначаються:

1) умови закупівлі за договором та специфікації і у разі потреби юридична адреса, за якою повинні надаватися медичні послуги;

2) інформація, що повинна бути зазначена у заяві про укладення договору (далі - заява) та внесена до системи, перелік та форма документів, які повинні бути додані до заяви, зокрема ті, що передбачені пунктом 14 цього Порядку (далі - пропозиція);

3) строк і спосіб подання пропозицій та строк їх розгляду НСЗУ;

4) залучення інших суб`єктів господарювання до надання частини медичних послуг за договором.

До оголошення додається проект додатка до договору щодо спеціальних умов надання відповідних видів медичних послуг або груп медичних послуг.

Суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, до подання пропозиції повинен забезпечити внесення до системи актуальної інформації про:

1) суб`єкта господарювання, місця надання ним медичних послуг та медичне обладнання, зазначене в оголошенні;

2) суб`єктів господарювання, які будуть залучені до виконання договору;

3) уповноважених осіб та медичних працівників, які будуть залучені до укладення або виконання договору.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити отримання уповноваженими особами та медичними працівниками, які будуть залучені до укладення або виконання договору, кваліфікованого електронного підпису, що повинен містити інформацію про суб`єкта господарювання (далі - електронний підпис).

Суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, подає до НСЗУ пропозицію та інформацію, визначену в пункті 11 цього Порядку (з урахуванням її оновлення відповідно до пункту 12 цього Порядку) (пункт 13 Порядку № 410).

Подаючи пропозицію, суб`єкт господарювання підтверджує, що відповідає умовам закупівлі та може надавати медичні послуги згідно із специфікацією. В окремих випадках, визначених в оголошенні, дозволяється подання пропозиції із зобов`язанням виконати умови закупівлі протягом визначеного строку (пункт 16 Порядку № 410).

За правилами пунктів 22-24 Порядку № 410 протягом десяти календарних днів з дати підписання проекту договору уповноваженою особою НСЗУ керівник або уповноважена особа суб`єкта господарювання накладає електронний підпис на такий договір. Накладенням електронного підпису на договір уповноважена особа суб`єкта господарювання підтверджує, що суб`єкт господарювання відповідає умовам закупівлі та спроможний надавати медичні послуги згідно із специфікацією.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами НСЗУ та суб`єкта господарювання, якщо інше не передбачене договором, але не раніше дати встановлення в кошторисі відповідного бюджетного призначення для НСЗУ.

Договір разом з усіма додатками (за умови знеособлення персональних даних) підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті НСЗУ протягом п`яти робочих днів з дня його укладення. Інформація про укладений договір включається до Реєстру договорів про медичне обслуговування населення відповідно до законодавства.

Отже, договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом. При цьому, до укладання вказаного договору передує процедура закупівлі медичних послуг, яка розпочинається із розміщення відповідного оголошення НСЗ України щодо предмету закупівлі на відповідному електронному майданчику.

Суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, до подання пропозиції повинен забезпечити внесення до системи актуальної інформації про: 1) суб`єкта господарювання, місця надання ним медичних послуг та медичне обладнання, зазначене в оголошенні; 2) суб`єктів господарювання, які будуть залучені до виконання договору; 3) уповноважених осіб та медичних працівників, які будуть залучені до укладення або виконання договору.

В той же час, забороняється відмова або ухилення від укладення відповідного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з суб`єктами, визначеними у частині першій цієї статті, які подали заяву Уповноваженому органу про укладення такого договору та надають медичні послуги, передбачені програмою медичних гарантій.

Тобто, договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається на підставі вільного волевиявлення сторін, як замовника таких послуг, так і надавача останніх. Виключенням, в цьому випадку, є лише заборона відмови чи ухилення від укладання договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, які вже подали заяву Уповноваженому органу про укладення такого договору та надають медичні послуги, передбачені програмою медичних гарантій.

За правилами пункту 16 частини 1 статті 4 КАС України адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Суд вказує, що предметом адміністративного договору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які належать до відповідної публічно-владної управлінської функції.

Водночас, предметом договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є медичні послуги за програмою медичних гарантій, які надавач зобов`язується надавати пацієнтам, та які визначені у додатках до договору.

НСЗУ як сторона договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій під час укладення та виконання такого договору не здійснює безпосередньо управління поведінкою іншої сторони - суб`єкта господарювання, не впливає на нього і сторони у таких правовідносинах є юридично рівними.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

З наведеного встановлено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій не відповідає встановленим пунктом 16 частини 1 статті 4 КАС України ознакам та визначенню адміністративного договору, оскільки не укладається з метою делегування або контролю та/або владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, а врегульовує паритетні відносини сторін, з метою надання медичних послуг населенню.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми, можна дійти висновку, що договір, укладений між сторонами, однією з яких є суб`єкт владних повноважень, на реалізацію своїх повноважень, визначених Законом № 2168-VIII, проте на підставі вільного волевиявлення, на засадах рівності сторін, відповідно до норм господарського законодавства, є господарським, а не адміністративним, оскільки в такому договорі врегульовані господарські відносини між замовником та виконавцем (надавачем медичних послуг) і відсутні відносини влади і підпорядкування.

При цьому, договір про надання медичних послуг не направлений на розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноваження, для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом та не укладається НЗС України для врегулювання питання надання адміністративних послуг.

Також суд враховує, що згідно із статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.05.2005 № 2806-IV (далі Закон № 2806-IV) документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Суд зазначає, що укладений сторонами договір про надання медичних послуг, в межах реалізації державної програми надання медичних гарантій населенню, не є дозволом в розумінні положень статті 1 Закону № 2806-IV, не є дозвільним документом, а є виключно угодою двох сторін, яка регулює правовідносини у сфері надання медичних послуг населенню, їх обсяг, вартість тощо.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частина 1 статті 4 КАС України).

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Згідно з положеннями статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

За приписами пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Системно проаналізувавши вище вкладене, суд вважає, що договір про надання медичних послуг не відповідає ознакам адміністративного договору, які наведені у пункті 16 частини 1 статті 4 КАС України.

Отже, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у даній справі є приватно-правовими та похідними від господарських відносин, внаслідок чого, не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даних правовідносинах відсутній публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі за № 640/25561/20.

За правилами, встановленими з частиною 6 статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Керуючись статтями 4, 238, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача Національної служби здоров`я України про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі № 640/25561/20 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ»» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4. Копію даної ухвали видати (надіслати) учасникам справи.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя/підпис/ Панікар І.В.