Рішення від 30.04.2025 по справі 320/8162/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року справа №320/8162/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АСКАНІЯ" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АСКАНІЯ" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати винесену Київською митницею Державної митної служби України картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2023/000201;

- визнати протиправним та скасувати прийняте винесену Київською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA100060/2023/000037/2.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UА100060405107U2 від 07.03.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).

Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу 12.04.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача МД №23UА100060405107U2 від 07.03.2023 на товар встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості.

Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а митну вартість товару за МД позивача було визначено за метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АСКАНІЯ" (ідентифікаційний код 38290246, місцезнаходження: 01042, м.Київ, пров.Новопечерський, буд.5) зареєстровано в якості юридичної особи.

Судом встановлено, що 23.09.2022 між Hanghou Holux Lighting Technology Co.Ltd (Китай) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АСКАНІЯ" (Покупець) було укладено міжнародний комерційний контракт №23092022TV, за умовами якого продавець зобов`язався на умовах замовлення покупця здійснити та поставити світлодіоідну освітлювальну продукцію (товар) під торговою маркою покупця, а саме ТМ Eurolamp та Euroelectric в асортменті, кількості та по ціні відповідно до проформи інвойсу.

Відповідно до пункту 1.3 контракту загальна вартість контракту складає 10000000,00 дол. США.

Пунктом 4.1 контракту визначено, що контракт повинен відповідати умовам FOB Нінгбо, Китай (або на інших умовах поставки, що будуть обговорені сторонами у відповідному інвойсі на кожну партію товару) і повинен бути складений відповідно до Правил міжнародної торгівлі 2010 (Інкотермс 2010).

Згідно з пунктом 4.2 контракту відвантаження товару замовленої партії товару із порту відправника FOB - Нінгбо, Китай повинна бути здійснена через 60 днів з моменту внесення 20% передплати від вартості відповідної партії товару.

Відповідно до пункту 4.5 контракту продавець повинен протягом 7 банківських/робочих днів після відвантаження товару відправити покупцю пакет відповідних документів по електронній пошті для підтвердження правильності заповнення цих документів: коносамент (копія); пакувальний листі (копія); сертифікат походження (копія); інвойс (копія); прайс-лист (копія); інвойс, завірений ТПП Китаю (копія); страховка на вантаж (копія); експортна декларація (копія).

Протягом 7 банківських/робочих днів після підтвердження покупцем правильності заповнення вказаних документів продавець зобов`язаний направити оригінали документів, а саме: коносамент-3 оригінали; 1 копія; пакувальний лист - 4 оригінали; сертифікат походження 1 оригінал, 2 копії; інвойс - 4 оригінали; прайс-лист - 1 оригінал; інвойс, завірений ТПП Китаю - 1 оригінал; страховка на вантаж (CIF) - 1 оригінал; експортна декларація - 1 оригінал.

Пунктом 7 контракту передбачено, що право власності, а з ним і перехід ризиків втрати та/або псування товару переходить від продавця до покупця в момент поставки товару у відповідності з умовами Інкотермс 2010, визначеними в п.4.1 даного контракту.

Згідно з пунктом 5 контракту покупець зобов`язаний внести 20% вартості відповідної партії товару у відповідності з даним контрактом на умовах передоплати шляхом банківського переказу протягом 10 банківських/робочих днів після отримання підтвердження замовлення на виробництво. Залишок у розмірі 80% вартості кожної партії товару оплачується після закінчення виробництва шляхом банківського переказу.

Валютою платежу за даним контрактом є долар США (пункт 5.1 контракту).

Також між сторонами були погоджені Опис замовлень та Пакування.

Судом встановлено, що позивачем подано до оформлення відповідачу ЕМД №23UA100060405107U5 від 07.03.2023 для митного оформлення товарів, у графі 31, зокрема, зазначено:

- товар 1: Лампочки електричні світодіодні на основі LED-технологій Eurolamp Led Лампа Т8 скло New 9W 4000K-10000 шт.; Eurolamp Led Лампа Т8 скло New 9W 6500K-10000 шт.; Eurolamp Led Лампа Т8 скло New 18W 4000K-10000 шт.; Eurolamp Led Лампа Т8 скло New 18W 6500K-10000 шт. Всього:1600 картонних коробок, 40000 шт.Виробник: "Green Power Euroelectric GmbН., на потужностях Hangzhou Holux Lighting Technology Co., Ltd. Торгівельна марка: Eurolamp. Країна виробництва: CN.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- (0271) пакувальний лист від 27.12.2022 б/н;

- (0380) інвойс від 27.12.2022 №EL2224EZ1;

- (0705) коносамент від 23.01.2023 №МЕ0823014349;

- (0730) автотранспорта накладна від 02.03.2023 б/н;

- (0861) сертифікат про походження товару від 17.02.2023 №23С3301М4373/00002;

- (3001) банківський платіжний документ від 23.12.2022 №31010876;

- (3001) банківський платіжний документ від 03.10.2022 №2284702;

- (3004) рахунок-фактура від 03.03.2023 №954;

- (3007) довідка про вартість перевезення товару від 03.03.2023 №03/03;

- (3014) прайс-лист від 27.12.2022 б/н;

- (4103) Додаток до контракту від 23.09.2022 б/н;

- (4103) Додаток до контракту від 23.09.2022 б/н;

- (4104) контракт від 23.09.2012 №23092022TV;

- (4301) договір про перевезення від 17.01.2023 №AG-2023;

- (5509) інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму "єдиного вікна" №9641047;

- (9000) заявка на перевезення від 17.01.2023 №17-01/01;

- (9000) заявка на перевезення від 20.02.2023 №20-23/02;

- (9000) видаткові накладні від 16.07.2020;

- (9000) податкові накладні від 03.08.2020;

- (9000) доручення від 07.03.2023;

- (9000) заява від 07.03.2023;

- (9000) документ від 08.03.2023;

- (9000) заява від 08.03.2023;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення від 17.01.2023 №310120230519717976.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у вказаній митній декларації Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA100060/2023/000037/2, згідно з яким відповідач, застосувавши метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, заявлену позивачем митну вартість в митній декларації №23UA100060405107U5 від 07.03.2023 скоригував: товар №1 із 29496,24 дол. США до 46264,00 дол. США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складової митної вартості:

1) платіжні доручення від 03.10.2022 №2284702 та від 23.12.2022 №31010876 неможливо однозначно ідентифікувати з партією товару, у зв`язку з тим, що в графі "Призначення платежу" не містить посилання на інвойс, який подано до митного оформлення;

2) в інвойсі на товар від 27.12.2022 №EL2224EZ1 наявне посилання лише на контракт і відсутні відомості щодо умов поставки товару;

3) декларантом для підтвердження транспортних витрат надано рахунок про транспортні витрати від ТОВ "Євро Форвардінг", хоча відповідно до наданої декларантом CMR від 02.03.2023 б/н безпосереднім перевізником зазначено "LLC PVO". Отже, відбулося залучення третіх осіб. Транспортні документи від ТОВ "Євро Форвардінг" надано не в повному обсязі, що не підтверджує транспортні витрати, понесені перевізником оцінюваного товару;

4) наданий пра1с-лист не стосується необмеженого кола осіб та носить адресний характер, також в ньому не зазначена інформація щодо умов поставки, тому даний прайс-лист не може розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості;

5) у заявці на перевезення від 17.01.2023 №17-01/01 зазначена вартість вантажу 49300 дол. США, що не відповідає вартості товару 45983,10 дол. США, зазначеній в інвойсі від 27.12.2022 №EL2224EZ1, який на час складання заявки був наявний.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2023/000019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №UA100060/2023/000201U6 від 08.03.2023.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та картою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (частина перша статті 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої-другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.

Щодо зазначених у спірному рішенні підстав для коригування митної вартості товару:

1) платіжні доручення від 03.10.2022 №2284702 та від 23.12.2022 №31010876 неможливо однозначно ідентифікувати з партією товару, у зв`язку з тим, що в графі "Призначення платежу" не містить посилання на інвойс, який подано до митного оформлення;

2) в інвойсі на товар від 27.12.2022 №EL2224EZ1 наявне посилання лише на контракт і відсутні відомості щодо умов поставки товару;

3) декларантом для підтвердження транспортних витрат надано рахунок про транспортні витрати від ТОВ "Євро Форвардінг", хоча відповідно до наданої декларантом CMR від 02.03.2023 б/н безпосереднім перевізником зазначено "LLC PVO". Отже, відбулося залучення третіх осіб. Транспортні документи від ТОВ "Євро Форвардінг" надано не в повному обсязі, що не підтверджує транспортні витрати, понесені перевізником оцінюваного товару;

4) наданий прайс-лист не стосується необмеженого кола осіб та носить адресний характер, також в ньому не зазначена інформація щодо умов поставки, тому даний прайс-лист не може розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості;

5) у заявці на перевезення від 17.01.2023 №17-01/01 зазначена вартість вантажу 49300 дол. США, що не відповідає вартості товару 45983,10 дол. США, зазначеній в інвойсі від 27.12.2022 №EL2224EZ1, який на час складання заявки був наявний.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до митного оформлення платіжне доручення від 03.10.2022 №2284702 на суму 9852,00 дол. США та платіжне доручення від 23.12.2022 №31010876 на суму 36131,10 дол. США.

У вказаних платіжних документах у графі "Призначення платежу" зазначено "Prepayment for lamps CNTR 23092022TV DD 23.09.2022.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 у справі №826/7085/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 118305629).

Щодо посилань відповідача на те, що в інвойсі на товар від 27.12.2022 №EL2224EZ1 наявне посилання лише на контракт і відсутні відомості щодо умов поставки товару, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення було надано інвойс від 27.12.2022 №EL2224EZ1.

Суд звертає увагу на те, що умови поставки визначені сторонами у пункті 4.2 контракту №23092022TV від 23.09.2022.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відсутність у інвойсі відомостей щодо умов поставки товару не ставить під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідач у спірному рішенні зазначив, що декларантом для підтвердження транспортних витрат надано рахунок про транспортні витрати від ТОВ "Євро Форвардінг", хоча відповідно до наданої декларантом CMR від 02.03.2023 б/н безпосереднім перевізником зазначено "LLC PVO". Отже, відбулося залучення третіх осіб. Транспортні документи від ТОВ "Євро Форвардінг" надано не в повному обсязі, що не підтверджує транспортні витрати, понесені перевізником оцінюваного товару, з приводу чого суд зазначає таке.

До митного оформлення позивачем було надано договір транспортно-експедиторського обслуговування ЕВРФ-ТДА/17-01/23 від 17.01.2023, укладений з експедитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Форвардінг", та автомобільну транспортну накладну (CMR) від 02.03.2023, в якій перевізником вказано LLC PVO.

За умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування ЕВРФ-ТДА/17-01/23 від 17.01.2023 експедитор зобов`язався організувати за рахунок позивача транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що експедитор зобов`язаний за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги (роботи) клієнтові за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR).

Отже, вказане положення договору передбачає право експедитора залучати інші транспортні організації для виконання своїх зобов`язань перед позивачем, що в свою чергу, свідчить про помилковість висновків контролюючого органу про те, що LLC PVO є безпосереднім перевізником та про надання позивачем документів про транспорті витрати не у повному обсязі.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не стосується необмеженого кола осіб та носить адресний характер, також в ньому не зазначена інформація щодо умов поставки, тому даний прайс-лист не може розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на таке.

Так, прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.10.2020 у справі №810/690/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21 та від 08.12.2022 у справі №420/2792/19.

Також відповідач у спірному рішення зазначив про те, що у заявці на перевезення від 17.01.2023 №17-01/01 зазначена вартість вантажу 49300 дол. США, що не відповідає вартості товару 45983,10 дол. США, зазначеній в інвойсі від 27.12.2022 №EL2224EZ1, який на час складання заявки був наявний.

Суд зазначає, що у заявці на перевезення від 17.01.2023 №17-01/01 у графі 18 вказаного вартість вантажу 49300 дол. США, у той час як в інвойсі від 27.12.2022 №EL2224EZ1- 45983,10 дол. США.

Разом з тим, суд зазначає, що заявка на перевезення не є у розумінні Митного кодексу України належним документом, який підтверджує митну вартість товару.

Так, такий документ не входить до переліку документів, які надаються для підтвердження митної вартості товару митному органові.

Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з ЕМД №23UA100060405107U2 від 07.03.2023 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA100060/2023/000037/2 від 08.03.2023 прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2023/000201 від 08.03.2023 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100060/2023/000037/2 від 08.03.2023.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2023/000201 від 08.03.2023 підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5368,00 грн., що підтверджується квитанцією від 23.03.2023 №32528798800006539836.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5368,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 08.03.2023 №UA100060/2023/000037/2 про коригування митної вартості товарів.

3.Визнати протиправною та скасувати прийняту Київської митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 08.03.2023 №UA100060/2023/000201.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АСКАНІЯ" (ідентифікаційний код 38290246, місцезнаходження: 01042, м.Київ, пров.Новопечерський, буд.5) судовий збір у розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бул.Гавела Вацлава, буд.8А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.