Постанова

від 01.05.2025 по справі 200/1644/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року справа №200/1644/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., при секретарі судового засідання Кобець К.В., за участю представника позивача Шевченко С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача Шевченко Світлани Володимирівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/1644/25 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення не виплаченої додаткової винагороди, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо виплати додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 7 листопада 2022 року у загальній сумі 297781,43 грн.; стягнути не виплачену додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 7 листопада 2022 року у загальній сумі 297781,43 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/1644/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 у позові від 07.03.2025 року у справі № 200/1644/25 не стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі.

Спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, не надають можливості захисту прав та інтересів позивача, а тому має застосовуватись загальний судовий порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є співробітником Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області і у позовній заяві зазначає, що передумовою звернення до суду з даним позовом стало неналежне, як на його думку, виконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/159/23.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі №200/159/23, яке набрало законної сили 21.12.2023, Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькійобласті зобов`язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченупостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі до 30000,00 грн. на місяць (пропорційно відпрацьованого часу) за період з 24 лютого 2022 року по 7 листопада 2023 року.

Листом Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області від 13.02.2024 №36.07-59 Службі судової охорони надано розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 7 листопада 2022 року на виконання рішення суду від 20 листопада 2023 року у справі №200/159/23. Заборгованість з виплати додаткової грошової допомоги складає 297781,43 грн.

У відповідь на запит позивача Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області листом від 25.02.2025 з додатками повідомило, що Службою ведеться робота щодо отримання з Державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби додаткової винагороди на підставі рішень суду. Щодо строків виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду зазначено, що після надходження на рахунок коштів для виплати ОСОБА_1 зазначена сума буде перерахована у найкоротший термін.

Спір між сторонами щодо розміру заборгованості відсутній.

Водночас, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону №1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 382-3 КАС України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу (частина 9 статті 382-3 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 09.07.2019 у справі №826/17587/18 та від 11 лютого 2025 року у справі № 240/13680/24.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку ст. 382-3 КАС України подати до суду першої інстанції письмову заявою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення або в порядку статті 383 КАС України - заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З урахуванням того, що питання виплати позивачу недоплаченої додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 07 листопада 2022 року у загальній сумі 297781,43 грн. охоплюється рішенням суду у справі №200/159/23 та належить до предмета його виконання, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежного його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту у вигляді визнання протиправною бездіяльності щодо виплати додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 07 листопада 2022 року у загальній сумі 297781,43 грн. та її стягнення - є одним із способів виконання рішення суду у справі №200/159/23.

В цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 382-3, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі №120/13369/23.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача Шевченко Світлани Володимирівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/1644/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/1644/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 01 травня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко