Постанова

від 30.04.2025 по справі 620/12983/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/12983/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємство «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави до Комунального підприємство «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, Прилуцька районна державна адміністрація про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

27.09.2024 заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34913333) у вигляді незабезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту № 95879 до використання за призначенням у відповідність до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018;

зобов`язати Комунальне підприємство «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34913333) вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту № 95879 з метою використання її за призначенням у відповідність до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протирадіаційне укриття № 95879 знаходиться на балансі відповідача, проте зазначений об`єкт знаходиться у непридатному стані для використання його за цільовим призначенням, що є порушенням.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області у вигляді незабезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту № 95879 до використання за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту»; зобов`язано Комунальне підприємство «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту № 95879 з метою використання її за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Приймаючі таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний привести захисну споруду цивільного захисту (сховище), яке перебуває у нього у власності, у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача в суді першої інстанції, зокрема зазначено, що ним проводяться заходи разом з органами місцевого самоврядування щодо виконання всіх необхідних робіт для приведення даної споруди до готовності для використання.

Крім того, апелянт наголосив, що підприємство не має власних коштів для ремонту сховища, і повністю залежить від виділення коштів з міського бюджету, на підтвердження чого відповідачем були надані докази, зокрема лист міського голови від 21.08.2024 № 02-16/5669, рішення Прилуцької міської ради від 13.12.2022, тощо.

Апелянт зазначає, що в порушення норм матеріального права суд першої інстанції всю відповідальність поклав на балансоутримувача, при цьому не враховано ч.8 ст.32 Кодексу цивільного захисту, якою передбачено, що фінансування заходів щодо проектування та будівництва об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та пристосування інших об`єктів для укриття населення може здійснюватися за рахунок коштів державного місцевого бюджету чи інших суб`єктів господарювання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.

Після надходження справи ухвалою суду від 10.02.2025 призначено справу до слухання у порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в м.Прилуки Чернігівської області, по вул. Костянтинівська (Європейська) 122, знаходиться протирадіаційне укриття (далі також ПРУ) № 95879, яке є неготовим до використання за призначенням (а.с.16-17 та їх зворот).

Відповідно до паспорту захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття № 95879 підвальне приміщення вбудоване у будівлю; прийнято в експлуатацію у 1985 році; місткістю 300 осіб; загальна площа 204,6 м2 (а.с.20).

Відповідно до облікової картки сховища, захисна споруда цивільного захисту населення із обліковим номером № 95879, належить КП «Прилукижитлобуд» (а.с.21).

Згідно інформації Прилуцької міської ради від 21.08.2024 та Книги обліку захисних споруд цивільного захисту м. Прилуки, ПРУ № 95879 по вул. Костянтинівська (Європейська), 122 перебуває у комунальній власності міста, балансоутримувачем якого є КП «Прилукижитлобуд».

Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради № 254 від 19.09.2023 «Про передачу майна» виконавчий комітет міської ради вирішив КП «Прилукижитлобуд» прийняти на баланс захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони), а саме: протирадіаційне укриття, обліковий № 95879, за адресою: м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122.

19.09.2023 комісією у складі начальника відділу ОПР та ЦЗ Прилуцького РУ ГУ ДСНС у Чернігівській області та начальника ДОП СДОП ВП Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області, начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та оборонної роботи Прилуцької міської ради, у присутності начальника КП «Прилукижитлобуд» проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання та складено акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття ПРУ № 95879 за адресою: вул. Костянтинівська, 122, м. Прилуки, комунальної форми власності, що належить Прилуцькій міській раді, балансоутримувачем якої є КП «Прилукижитлобуд» та визначено стан готовності даної захисної споруди як не готове до використання за призначенням.

За результатами акту оцінки стану балансоутримувачу рекомендовано: скласти документацію та утримувати захисну споруду у відповідності з вимогами наказу МВС України від 09.07.2018 №579; встановити вхідні посилені двері з негорючого матеріалу з відповідним коефіцієнтом захисту; провести ремонт вентиляційної системи; забезпечити місцями для сидіння (лежання) - лавки, нари, стільці, ліжка тощо згідно з нормами забезпечення; обладнати засобами для доступу осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення; провести ремонт системи опалення; провести ремонт системи централізованого водопостачання; провести ремонт каналізаційної системи (а.с.34-35).

У подальшому, 19.10.2023, 24.01.2024, 05.04.2024 та 05.07.2024 комісією у складі у представників відділу ОПР та ЦЗ Прилуцького РУ ГУ ДСНС у Чернігівській області, ДОП ВП Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області, начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та оборонної роботи Прилуцької міської ради у присутності начальника КП «Прилукижитлобуд» проведено оцінки стану готовності, експлуатації і використання та складено акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття ПРУ № 95879 за адресою: вул. Європейська (колишня назва - Костянтинівська), 122, м. Прилуки, комунальної форми власності, що належить Прилуцькій міській раді, балансоутримувачем якої є КП «Прилукижитлобуд», якими визначено стан готовності даної захисної споруди як не готове до використання за призначенням (а.с.36-43 та їх зворот).

Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільно захисту ПРУ № 95879, складеного 05.07.2024 за результатами останнього проведеного обстеження представниками відділу ОПР та ЦЗ Прилуцького РУ Г ДСНС у Чернігівській області, ДОП ВП Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області, начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та оборонні роботи Прилуцької міської ради у присутності начальника КП «Прилукижитлобуд», вказану споруду вкотре визнано як не готову до використання за призначенням та рекомендовано балансоутримувачу: скласти документацію та утримувати захисну споруду у відповідності з вимогами наказу МВС України від 09.07.2018 № 579; спланувати проведення поточних та капітальних ремонтів згідно додатків 15 та 16 Вимог щодо утримання та експлуатації 3CL затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 № 579; під час проведення капітального ремонту: встановити захисні двері з негорючого матеріалу, які мають несу здатність (у т.ч. поворотних механізмів та конструкції замка) для утримання навантаження від надлишкового тиску вибухової хвилі та розрахунок захисту від радіації вхідних дверей виконати відповідності з п. 7.5.3.4 та додатку Г ДБН В.2.2 - 562023 «Захисні споруди цивільного захисту»; облаштувати захисну споруду санвузлами та обладнати і санітарними приладами відповідно до вимог ДБН В.2.2 - 5620 «Захисні споруди цивільного захисту»; систему вентиляції привести у відповідність до вимог ДБН В.2.2 562023 «Захисні споруди цивільного захисту»; обладнати захисну споруду засобами для доступу осіб інвалідністю та інших мало мобільних груп населення; забезпечити електроприймачі особливої групи І категорії надійності електропостачання (приміщення медпункту, аварій освітлення, системи зв`язку та оповіщення) додатковим живленні від незалежного джерела живлення (генераторна установ (зокрема, ДЕС), акумулятори безперебійного живлення (АБ) акумуляторні батареї тощо), що забезпечує електропостачання впродовж не менше 48 годин поспіль; забезпечити захисну споруду системами зв`язку та оповіщення; забезпечити захисну споруду місцями для сидіння (лежання) - лавки нари, стільці, ліжка тощо згідно з нормами забезпечення.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 4 вказаної статті докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 2 КАС України визначає завдання та основні засади адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі;

5) обов`язковість судового рішення;

6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом;

8) розумність строків розгляду справи судом;

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, за нормами вказаного Закону прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Варто зауважити, що з огляду на завдання та функції прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитись розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що у випадку відсутності органу, який би міг захистити інтереси держави у визначений прокурором спосіб, останній, обґрунтувавши це, не позбавлений права звернення до суду із таким позовом самостійно у процесуальному статусі позивача. Такий висновок узгоджується також із змістом постанови Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі №400/2496/23.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за нормами КЦЗ України, Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, органи ДСНС не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про зобов`язання привести захисну споруду у готовий до використання стан, а тому прокурор має, у спірному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався. Такий режим діє і на сьогодні.

Згідно статті 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Приписи статті 3 Закону України «Про оборону України» визначають, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Пунктом 11 частини першої статті 18 КЦЗ України встановлено, що до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить організація та здійснення обліку об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту центральних органів виконавчої влади, а також суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб`єктів господарювання приватної форми власності, здійснення контролю за станом готовності таких об`єктів.

Частиною першою статті 20 КЦЗ України визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

При цьому в силу положень частини восьмої статті 32 КЦЗ України фінансування заходів щодо проектування та будівництва об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та пристосування інших об`єктів для укриття населення може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел. Утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Відповідно до частини шостої статті 32 КЦЗ України проектування, будівництво, пристосування i розміщення захисних споруд та об`єктів подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України «Про будівельні норми».

Порядок №138 регламентує механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - фонд захисних споруд), включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд, ведення обліку сховищ і протирадіаційних укриттів (далі - захисні споруди), споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів та первинних (мобільних) укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення.

За визначеннями пункту 3 Порядку №138 балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об`єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); утримання об`єктів фонду захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням.

Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Згідно пункту 11 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання об`єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, крім об`єктів, що мають перебувати в постійній готовності.

Строк приведення захисної споруди/споруди подвійного призначення в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди/споруди подвійного призначення, який не повинен перевищувати 24 години.

Після приведення в готовність об`єктів фонду захисних споруд вони повинні утримуватися та експлуатуватися в такому стані на весь час дії рішення щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення правого режиму надзвичайного стану та в особливий період.

Приписи пункту 12 Порядку №138 визначають, що заходи контролю за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд спрямовані на визначення відповідності стану цих об`єктів вимогам законодавства, а також організацію, вжиття балансоутримувачами вичерпних заходів до усунення виявлених недоліків.

До основних заходів контролю за станом готовності належать комплексні, контрольні та позапланові обстеження об`єктів фонду захисних споруд відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, затверджених МВС.

Контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень здійснюється ДСНС та її територіальними органами разом з міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування з дотриманням таких вимог.

Питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди) унормовано Вимогами.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Вимог споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог).

Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 розділу VIII Вимог).

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках, зокрема, у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - нагляд).

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог (підпункт 4 пункту 2 розділу VI Вимог).

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 розділу VI Вимог).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

Згідно підпункту 9 пункту 2 розділу VI Вимог за результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням.

Споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням.

Висновки суду.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок з утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням законодавець покладає, зокрема, на балансоутримувачів таких споруд. У свою чергу, існування недоліків в утриманні захисних споруд погіршують стан їх готовності, що не дає можливість віднести їх до таких, що готові до використання за призначенням.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту № 95879, що свою чергу свідчить про наявність саме у відповідача обов`язку з утримання захисної споруди у готовності до використання за призначенням, відповідно до вищенаведених норм закону.

Доводи апелянта про відсутність у відповідача коштів не приймається до уваги колегією суддів, оскільки така обставина не звільняє відповідача, як балансоутримувача об`єкта цивільного захисту, привести його у належний стан для використання.

Слід наголосити, що відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, відповідач як балансоутримувач, зобов`язаний привести об`єкта цивільного захист у готовність до використання за призначенням з метою забезпечення можливості укриття для усіх, хто цього потребує.

За наведених обставин колегія суддів у цілому погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, враховуючи також вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги, з огляду на принцип визначеності та застосовуючи положення ст.2 КАС України (завдання адміністративного судочинства).

Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги з вищевикладених норм.

При прийнятті рішення до уваги прийнято постанову Верховного суду у справі № 400/2496/23, щодо можливості подачі таким позивачем таких позовних вимог і розгляду їх по суті.

На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємство «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави до Комунального підприємство «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, Прилуцька районна державна адміністрація, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк