Постанова від 18.04.2025 по справі 947/33470/24

Номер провадження: 22-ц/813/3180/25

Справа № 947/33470/24

Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз», третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей-55» про захист прав споживачів,

встановив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом у якому просив:

- визнати недійсними акти надання послуг з розподілу природного газу та акти приймання-передачі природного газу з жовтня 2022 року по червень 2024 року;

- стягнути з АТ «Одесагаз» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей-55» суму надлишково сплачених коштів за період з жовтня 2022 року по червень 2024 року за Договором розподілу природного газу № 007398 від 10.10.2022 в розмірі 362 537,92 грн;

- стягнути з АТ «Одесагаз» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей-55» суму майнового відшкодування та санкцій в розмірі 38 637,03 грн, а саме 7 613,30 грн (інфляція), 3 209,35 грн (проценти), 27 814,38 грн (пеня).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує порушенням АТ «Одесагаз», як оператором газорозподільної системи, його прав, як споживача, оскільки відповідач на підставі Договору розподілу природного газу від 10.10.2022 № 007398, надає послуги ОСББ «Одісей-55» - колективному споживачу комунальної послуги, що об`єднує співвласників багатоквартирних будинків 55-Є та АДРЕСА_1 , а зокрема позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, закрито провадження у справі за вказаним вище позовом ОСОБА_1 .

У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись обставини, якими обґрунтовано позов та на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник також просить визнати заяву АТ «Одесагаз» про закриття провадження у справі від 19.11.2024 року необґрунтованою та такою, що є зловживанням процесуальними правами та застосувати до відповідача АТ «Одесагаз» заходи, визначені ЦПК України, а саме постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з АТ «Одесагаз» штрафу у сумі на розсуд суду від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Одесагаз», заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача, наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду, та відсутності між сторонами будь-яких договірних правовідносин.

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги, надав суду пояснення за доводами скарги. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, скаржника, який доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав, пояснення представника відповідача, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення без змін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним нормам, з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що вказані вище позовні вимоги ОСОБА_1 , стосуються виконання умов Договору розподілу природного газу від 10.10.2022 № 007398, сторонами якого є юридичні особи АТ «ОДЕСАГАЗ» та «Одісей-55», тому дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду помилковим, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України судсвоєю ухвалоюзакриває провадженняу справі,якщо справане підлягаєрозгляду в порядку цивільного судочинства.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно з пунктом 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства.Суди розглядаютьу порядкуцивільного судочинстватакож вимогищодо реєстраціїмайна тамайнових прав,інших реєстраційнихдій,якщо таківимоги єпохідними відспору щодотакого майнаабо майновихправ,якщо цейспір підлягаєрозгляду вмісцевому загальномусуді іпереданий найого розглядз такимивимогами (стаття 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пунктів 1, 5, 10, 14 частини першої статті 20Господарського процесуальногокодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;

справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

За статтею 45ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу,тобто,і фізичніособи,які неє підприємцями,а винятки,коли спори,стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону Українивід 03жовтня 2017року "Провнесення зміндо Господарськогопроцесуального кодексуУкраїни,Цивільного процесуальногокодексу України,Кодексу адміністративногосудочинства Українита іншихзаконодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексомУкраїни (далі - ЦК України), Господарським кодексомУкраїни (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства України, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та правова природа спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Однак, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд наведеного вище не врахував, зазначивши про відсутність між ОСОБА_1 та АТ «Одесагаз» договірних, а зокрема господарських, відносин, при цьому безпідставно, із посиланням на ст. 20 ГПК України, дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, колегія суддів зауважує, що є безпідставними посилання суду в оскаржуваній ухвалі стосовно дослідження господарським судом у справі №916/1462/23 за позовом АТ «ОДЕСАГАЗ» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей-55» про стягнення заборгованості, обставин щодо правомірності нарахувань за Договором розподілу природного газу № 007398 за період 2022 року по кінець 2023 року, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 , саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, а не з підстав передбачених п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання подання відповідачем АТ «Одесагаз» заяви про закриття провадження у справі зловживанням процесуальними правами, зважаючи на те, що таке є наслідком використання відповідачем передбачених ЦПК України процесуальних прав, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати суду пояснення, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; (п.3 ч1 ст. 43 ЦПК України).

Посилання скаржника стосовно заперечень на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2024 року про відкриття провадження у справі, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, якою зокрема, є і ухвала про відкриття провадження у справі, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, проте предметом апеляційного перегляду є ухвала Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року про закриття провадження у справі.

Отже, зважаючи на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників у ційсправі, апеляційний суд вважає, що судпершоїінстанціїдійшовпередчасноговисновку про закриття провадження у справі з вказаних вище підстав.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вказане, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2025 року

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова