Рішення від 22.04.2025 по справі 182/6116/21

Справа № 182/6116/21

Провадження № 2/0182/797/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.04.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шашликова Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати.

В обгрунтуваннязаявлених вимог,з урахуванняподаної уточненоїпозовної заяви,позивач посилаєтьсяна те,що,відповідно довиданого Свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,він єспадкоємцем 1/2 частки земельної ділянки, кадастровим номером 1222982800:01:028:0315, загальною площею 16.0313 га, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка належала його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно Договору поділу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О. від 13.11.2020 року, за реєстраційний № 4541, здійснено поділ вищезазначеної земельної ділянки між спадкоємцями по 1/2 приватизованої земельної ділянки. У його володіння, користування і розпорядження перейшла приватизована земельна ділянка, площею 8,0156 га, кадастровим номером 1222982800:01:005:0319, місце розташування - на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка зареєстрована як окремий виділений в натурі об`єкт нерухомого майна. Зазначену земельну ділянку (земельну частку (пай), згідно з Договором оренди земельної ділянки від 29.03.2004 року, ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) строком на 7 (сім) років, починаючи з дати його реєстрації, зареєстрованого виконкомом Криничуватської сільської ради 29.03.2004 року, запис в книзі записів державної реєстрації договору оренди землі № 1269. Відповідно до пункту 2.3.1 Договору оренди, відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 01 грудня, щорічно, дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату у розмірі 675,00 (шістсот сімдесят п`ять 00 копійок) гривень або натуральна плата, яка складається з: зерна - 800 (вісімсот) кг. (пшениці продовольчої, - 2 700 (дві сімсот) кг, зерна продовольчого); двох тон соломи; 100 кг. соняшнику; оранки городу - до 50 (п`ятидесяти) соток; ритуальних послуг. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно розділу «Орендар зобов`язаний» Договору оренди вбачається, що орендар ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) зобов`язаний своєчасно, якісно та в повному обсязі вносити орендну плату. Однак, на даний час відповідачем ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) не виплачено орендну плату за Договором оренди за 2017-2020 роки. При цьому, позивач зазначає, що неодноразово звертався в письмовій формі до керівника ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) з питання виплати заборгованості за Договором оренди, але питання до цього часу так й залишилось не вирішеним, орендну плату не виплачено. В зв`язку з цим він попередив керівника ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) про дострокове розірвання Договору оренди, але питання до цього часу теж залишилось не вирішеним. Також, відповідачем у 2018 році та 2019 році порушено пункт 4.2 вищевказаних договорів, а саме: відповідач зобов`язався протягом строку дії договорів за кожний рік користування земельною ділянкою у відробітковій формі, у рахунок орендної плати здійснювати надання послуг з обробку городу (оранка та культивація), а у разі ненадання вказаних послуг, здійснювати грошову виплату у розмірі 200,00 гривень, отже, не виконав дані зобов`язання в натурі та не виплатив суму 200,00 за кожним договором за невиконане зобов`язання в натурі. Окрім цього, позивач, як на підставу звернення до суду з даним позовом, посилається на те, що порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017- 2020 році вважає порушенням статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, згідно зі статтями ІЗ, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору. Тому, на підставі викладеного позивач змушений звернутися до суду та просить розірвати Договір оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року на земельну ділянку, площею 16, 013 га, кадастровим номером 1222982800:01:028:0315, місце розташування - на території Криничуватської сільської ради, Нікопольського району Дніпропетровської області, яка зареєстрована як окремий виділений в натурі об`єкт нерухомого майна укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований відділом Деркомзему у Нікопольському районі 26 березня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 122290004003500 та стягнути з відповідача на його користь оренду плату за період з 2017 рік по 2021 рік включно в розмірі 57111 грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року по даній справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с.27) та відповідачу вищевказана ухвала суду, позовна заява з додатками була направлена за адресою місця знаходження та було роз`яснено про права, передбачені ст.178 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином та через свого представника ОСОБА_4 , скориставшись своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає наступне. Вважає, що позовні вимоги являються безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, не відповідають правовим позиціям, викладених у постановах Верховного Суду. Для правильного та законного вирішення зазначеної цивільної справи необхідно встановити усі істотні обставини у цій справі, частину з яких ОСОБА_2 свідомо не повідомив суду. Щодо припинення договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 29.03.2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ГЕТЬМАН», зареєстрованого 29.03.2004 року виконкомом Криничуватської сільської ради, запис № 1269, зазначає наступне. Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Відповідно ч.3 ст. 640 ЦК України (в редакції на час укладення договору), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Відповідно до п.2.2.1 договору оренди землі від 29.03.2004 року, договір укладається на термін 7 (сім) років, починаючи з дати його реєстрації. Згідно з п.2.2.2 Договору оренди землі від 29.03.2004 року, по закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Згідно із розділом ІV. «Умови зміни, припинення і розірвання договору» договору оренди землі від 29.03.2004 року, сторони домовляються, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою припинення договору є закінчення його строку. Договір оренди землі від 29.03.2004 року зареєстрований виконкомом Криничуватської сільської ради 29.03.2004 року, про що в книзі записів державної реєстрації договору оренди землі вчинено запис за № 1269 від 29 березня 2004 року. Отже, беручи до уваги умови договору оренди землі від 29.03.2004 року, зазначений договір був припинений ще 29.03.2011 року. Окрім того, припинення договору оренди землі від 29.03.2004 року підтверджується укладенням нового договору оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ГЕТЬМАН», який було укладено на 10 років та зареєстровано у відділі Держкомзему у Нікопольському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 122900040003500 від 26 березня 2012 року. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно зі ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є, відповідно, розірваним або зміненим. За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 910/7981/17 та у Постанові від 18 листопада 2019 року, справа № 910/16750/18, які просять суд врахувати при вирішення даного спору, на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.). Враховуючи вказане, та, оскільки припинена дії договору оренди між сторонами з 29.11.2011 року, представник відповідача вважає необґрунтованою та просить відмовити в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі від 29.03.2004 року, оскільки розірванню підлягає лише чинний договір. Щодо відсутності підстав для стягнення орендної плати за 2017-2020 роки по договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 29.03.2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ГЕТЬМАН», зареєстрованого 29.03.2004 року виконкомом Криничуватської сільської ради, запис № 1269, зазначає наступне. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч.4 ст.631 ЦК України. Проте, поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними. Згідно зі ст.ст.598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Відповідно п.п.2.3.1, 2.3.4, договору оренди землі від 29.03.2004 року, орендна плата сплачується орендарем щорічно у розмірі 675+675 грн. в грошовому еквіваленті, в т.ч. натуральна плата або готівка. Розрахунки по орендній платі закінчуються не пізніше 1 грудня щорічно. Відомостей про наявність заборгованості ТОВ «ГЕТЬМАН» перед ОСОБА_3 по орендній платі за час дії договору чи станом на дату його припинення 29.03.2011 року позивачем не надавалось, згідно доданого до позову розрахунку позивача, розрахунок заборгованості по орендній платі здійснено за період з 2017 року. Оскільки позовна вимога про стягнення заборгованості за договором оренди ґрунтується на розрахунках такої заборгованості за період часу вже після припинення дії договору 29.03.2011 року, то таку позовну вимогу вважають безпідставною. Так, обов`язок ТОВ «ГЕТЬМАН» по сплаті орендної плати припинився одночасно з припиненням дії договору, відтак, нарахування заборгованості по орендній платі за період часу після звершення дії договору є безпідставними. Додатково представник відповідача вказує, що з розрахунку заборгованості по орендній платі, наданого позивачем, взагалі неможливо встановити, в якому документі встановлено розмір орендної плати у сумі 25 000,00 грн. чи 30 000,00 грн. та яким чином здійснювався відповідний розрахунок, так як в п.2.3.4 зазначено тільки, що розрахунки по орендній платі закінчуються не пізніше 1 грудня щорічно. Вважає, ОСОБА_2 не надано достатньо доказів для підтвердження підстав для розірвання припиненого договору оренди земельної ділянки та відповідно і стягнення по такому договору орендної плати за 2017-2020 роки, так як зазначений договір був припинений. Отже, на їх думку, вищевикладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Тому, враховуючи вищевикладене, представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.34-40).

03 березня 2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої він посилається на обставини, викладені в первісній позовній заяві та, окрім цього, з урахуванням викладених обставин, стороною відповідача у відзиві на позовну заяву, подав до суду уточнену позовну заяву, в якій на задоволенні позову наполягав та просив суд договір оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року на земельну ділянку, площею 16, 013 га, кадастровим номером 1222982800:01:028:0315, місце розташування - на території Криничуватської сільської ради, Нікопольського району Дніпропетровської області, яка зареєстрована як окремий виділений в натурі об`єкт нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований відділом Деркомзему у Нікопольському районі 26 березня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 122290004003500, та стягнути з відповідача на його користь оренду плату за період з 2017 рік по 2021 рік включно в розмірі 57111 грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору (а.с.50-52).

22 червня 2023 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення на уточнену позовну заяву, згідно яких посилається на наступне. Процесуальні права та обов?язки сторін визначені ст.49 ЦПК України, тож, відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Верховний Суд у Постанові від 09 липня 2020 року по справі № 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову, фактично, виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Верховний Суд вказує, що, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у постанові від 16.03.2018 року в справі № 916/1764/17. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у Постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, а, відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред?явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Так, звертаючись у вересні 2021 року з позовною заявою до суду, позивач просив розірвати Договір оренди земельної ділянки від 29 березня 2004 року на земельну ділянку, площею 8,0156 (вісім цілих сто п?ятдесят шість десятитисячних) га, кадастровим номером 1222982800:01:005:0319, місце розташування - на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка зареєстрована як окремий виділений в натурі об?єкт нерухомого майна укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договору оренди землі № 1269 та стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) на його користь плату за оренду земельної ділянки в період з 2017 року по 2020 рік, включно, в розмірі 110 000,00 (сто десять тисяч) грн. Як на підставу для позову, позивач вказав на те, що відповідачем ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) не виплачено орендну плату за Договором оренди за 2017-2020 роки. Також, відповідачем у 2018 році та 2019 році порушено пункт 4.2. вищевказаних договорів, а саме: відповідач зобов?язався протягом строку дії договорів за кожний рік користування земельною ділянкою у відробітковій формі, у рахунок орендної плати здійснювати надання послуг з обробки городу (оранка та культивація), а у разі ненадання вказаних послуг здійснювати грошову виплату у розмірі 200,00 грн., а, отже, не виконав дані зобов?язання в натурі та не виплатив суму 200,00 грн. за кожним договором за невиконане зобов?язання в натурі. Вважає порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017 -2020 роки порушенням ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов?язання мають виконуватись належним чином, у передбачений договором термін та спосіб. Згідно уточненої позовної заяви від 23.02.2022 року, позивач просив суд розірвати Договір оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року на земельну ділянку, площею 16,0313 (шістнадцять триста тринадцять десятитисячних) га, кадастровим номером 1222982800:01:028:0315, місце розташування - на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка зареєстрована як окремий виділений в натурі об?єкт нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований відділом Деркомзему у Нікопольському районі 26.03.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 122290004003500 та стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» (код ЕДРПОУ 30831755) на його користь плату за оренду земельної ділянки в період з 2017 року по 2021 рік, включно, у розмірі 57111 грн. 15 коп. Як на підставу подачі заяви про уточнення позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідачем ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) не виплачено орендну плату за Договором оренди за 2017-2021 роки. Вважає порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017-2021 рр. порушенням ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов?язання мають виконуватись належним чином, у передбачений договором термін та спосіб. Більше того, варто звернути увагу на те, що за Договором оренди земельної ділянки від 29 березня 2004 року позивач просить стягнути плату за оренду земельної ділянки в період з 2017 року по 2020 рік включно, хоча, за Договором оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року позивач просить стягнути плату за оренду земельної ділянки в період з 2017 року по 2021 рік включно. Це дає підстави для висновку про те, що у первісному позові та в уточненій позовній заяві зазначено різні періоди, за якими позивач просить стягнути орендну плату. Зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що вона змінена на нову позовну вимогу щодо розірвання іншого договору, а саме: Договору оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року та стягнення за даним договором плати за оренду земельної ділянки в період з 2017 року по 2021 рік, включно, яка фактично є предметом розгляду нового позову, а не уточненням позовної заяви. Також, дослідивши редакцію первісного позову вважають, що стороною позивача в уточненій позовній заяві від 23.02.2022 року змінено не лише предмет позовних вимог, а й його підстави, оскільки у первісному позові позивач просив суд розірвати Договір оренди земельної ділянки від 29 березня 2004 року та стягнути за даним договором плату за оренду земельної ділянки в період з 2017 року по 2020 рік, включно, а в уточненій позовній заяві від 23.02.2022 року просив суд розірвати Договір оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року та стягнути за даним договором плату за оренду земельної ділянки в період з 2017 року по 2021 рік включно. До того ж, варто зазначити, що позивач не звертався до відповідача з приводурозірвання договору оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року, як ним було зазначено в уточненій позовній заяві. Окрім того, позивач не долучив до уточненої позовної заяви договір, який просить розірвати. Отже, в уточненій позовній заяві від 23.02.2022 року фактично змінено як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст.49 ЦПК України, та не допускається. За результатами викладеного, представник відповідача вважає, що наявна підстава для відмови у прийнятті до розгляду та повернення уточненої позовної заяви від 23.02.2022 року та, окрім цього, з урахуванням поданого відзиву та долучених документів, просить суд у позовних вимогах ОСОБА_2 до ТОВ «ГЕТЬМАН» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати - відмовити у повному обсязі (а.с.82-85).

Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області в судовому засіданні 30 листопада 2023 року за участю сторін було вирішено, на підставі ухвали суду від 30 листопада 2023 року, у прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_2 до ТОВ «ГЕТЬМАН» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати - відмовити. При цьому, суд, при вирішенні питання в цій частині, виходив з того, що, відповідно до статті 49 ЦПК України, позивач вправі змінити предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до правової позиції ВС від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому, в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань), останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об`єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову. При цьому, при поданні вказаних заяв (клопотань), позивач має дотримуватись правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбаченіЦПК України. Тому, виходячи зі змісту поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, останній фактично збільшив позовні вимоги та змінив предмет позову, оскільки першочергово в позовній заяві позивачем була заявлена позовна вимога про розірвання договору оренди від 29 березня 2004 року, укладеного між ним та ТОВ «Гетьман», а в уточненій позовній заяві ним заявлено вимогу щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 30 березня 2011 року, укладеного між ТОВ «ГЕТЬМАН» та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнення на його користь орендної плати за період з 2017 року по 2021 рік, включно, в розмірі 57111 грн. 15 коп. Таким чином, позивачу було роз`яснено, що це не позбавляє його звернутись з відповідним позовом на загальних підставах (а.с.96-97).

Позивач та його представник з вищевказаною ухвалою суду не погодились та подали апеляційну скаргу (а.с.104-107).

Постановою Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року було скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.120-125).

Тому, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про розгляд справи в межах заявлених вимог, які викладені в уточненій позовній заяві.

В судове засідання, яке було призначено на 22 квітня 2025 року, позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Його представник ОСОБА_1 , на задоволенні позовних вимог, викладених в уточненій позовній заяві, наполягав, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув. Його представник ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченнях. Окрім цього, додатково суду пояснив, що строк договору оренди сплив, земельна ділянка повернута та перебуває в користуванні іншого орендаря. Також, звернув увагу суду на ту обставину, що спірна земельна ділянка стороною позивача успадкована не повністю і це не та земельна ділянка, яку його довірителі брали в оренду, оскільки як розмір, так і кадастровий номер земельної ділянки є іншим. Позивач заявляє вимогу про стягнення орендної плати за всю земельну ділянку, не дивлячись на те, що там є інший співвласник частини земельної ділянки. Крам того, заявляє вимогу про стягнення орендної плати без розрахунків та експертиз, що ставить під сумнів заявлені суму. Доповнив, що стороною позивача заявлена вимога про стягнення орендної плати за 2017 рік, хоча, в спадкові права він вступив в 2020 році, що ставить під сумнів заявлену вимогу в цій частині. Також, за час перебування земельної ділянки у них в оренді, ОСОБА_3 жодним чином не заявляла претензій до орендаря, а, навпаки, переукладала договори. Тобто, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачу не було відомо про той факт, що його мати переукладала договір. В процесі перебування спірної земельної ділянки в оренді, ТОВ «Гетьман» виконував всі свої зобов`язання і мати позивача на власний розсуд розпоряджалась земельною ділянкою, не вважаючи за потрібне ставити позивача до відома стосовно своїх дій. Крім того, після смерті матері позивач до ТОВ «Гетьман» з будь-якими заявами чи клопотаннями також не звертався.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1ст.4ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1ст.13ЦПК України).

Як встановленосудом,безпосередньою тапервісною підставоюдля зверненнядо судуз позовомстали посиланняпозивача ОСОБА_2 на туобставину,що,відповідно довиданого Свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,він єспадкоємцем 1/2 частки земельної ділянки, кадастровим номером 1222982800:01:028:0315, загальною площею 16.0313 га, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка належала його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно Договору поділу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О. від 13.11.2020 року за реєстраційний № 4541, здійснено поділ вищезазначеної земельної ділянки між спадкоємцями по 1/2 частині приватизованої земельної ділянки. У володіння, користування і розпорядження позивача перейшла приватизована земельна ділянка, площею 8,0156 га, кадастровим номером 1222982800:01:005:0319, місце розташування - на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка зареєстрована як окремий виділений в натурі об`єкт нерухомого майна. Зазначена земельна ділянка, згідно з Договором оренди земельної ділянки від 29.03.2004 року, ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ «Гетьман» (код ЄДРПОУ 30831755) строком на 7 (сім) років, починаючи з дати його реєстрації, зареєстрований виконкомом Криничуватської сільської ради 29.03.2004 року, запис в книзі записів державної реєстрації договору оренди землі № 1269 (а.с.11).

Проте, в ході розгляду справи було встановлено, що 30 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Гетьман» було укладено ще один договір земельної ділянки, площею 16,013 га, кадастровим номером 1222982800:01:028:0315, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, зареєстрований відділом Деркомзему у Нікопольському районі 26 березня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 122290004003500 (а.с.42-43). В той же час, позивач, як на підставу звернення до суду з даним позовом, в тому числі, як розірвання договору, так і стягнення відповідних сум від договору оренди, посилається на порушення умов договору, в тому числі, несплати належних грошових коштів. Як вбачається з долученого представником відповідача вищевказаного договору оренди земельної ділянки, факт укладання якого не заперечується й позивачем та його представником, строк дії договору становить 10 років. Тобто. з моменту державної реєстрації та після його закінчення орендар має переважне право на його продовження. Враховуючи строк дії та умови передачі земельної ділянки в оренду, суд вважає, що, з урахуванням проведеної державної реєстрації 26 березня 2012 року, строк договору оренди від 30 березня 2011 року сплив 27 березня 2022 року. Крім того, суд враховує ту обставину, що позивач як спадкоємець першої черги наділений правами щодо спадкового майна, а тому, оскільки в момент дії договору його мати померла ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), він фактично набув всіх прав та обов`язків у вчиненні відповідних нотаріальних дій щодо майна, яке належало спадкодавцю. Однак, посилання сторони позивача полягають в тому, що відповідачем суттєво порушувались умови договору в період його дії, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати, яка належала його матері ОСОБА_3 .

Суд, з урахуванням поданих документів та обставин справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме: невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в Постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 651 ЦК України,зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку, відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьоюстатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю- це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, згідно з договором оренди землі.Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України (частина першастатті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі, з урахуванням пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України,та зазначено, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто, як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки, згідно зі статтею 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, аналіз змісту статей24,25 Закону України «Про оренду землі»та пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українидає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, сформульовано такий правовий висновок: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у Постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18, провадження № 61-10292св20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20, провадження № 61-7138св21, від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20, провадження № 61-10091св 21, від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18, провадження № 61-13518св21, від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21, провадження № 61-7721св21.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПКУкраїни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1ст.89ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.76 ЦПКУкраїни, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 ст.77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2ст.78ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1статті 80ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідноправомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинствасуду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, позивач та його представник мотивували позовну вимоги тим, що відповідачем по справі не сплачено орендну плату з 2017 року по 2021 рік в розмірі 57 111 грн. 15 коп., що, на їх переконання, є порушенням з боку відповідача істотних умов договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідно до сталої практики Верховного Суду, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). В даному випадку, системність невиконання відповідачем умов оспорюваного договору оренди земельної ділянки, що, відповідно до сталої практики Верховного Суду, є підставою для розірвання договору оренди землі, позивачем та його представником не доведена, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити про той факт, що сторони повинні добросовісно користуватись належними правами та обов`язками, хоча, позов, який було подано до суду вперше, полягав в тому, що, на думку позивача, стороною відповідача істотно порушувались умови договору оренди від 29 березня 2004 року, які полягали у несвоєчасній сплаті орендної плати, яку, з урахуванням складеного розрахунку, позивач просив суд стягнути з відповідача як оренду плату в розмірі 110000 грн. 00 коп. Проте, в уточненій позовній заяві, з урахуванням нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, яку позивач до позову не долучив, просив суд стягнути з відповідача оренду плату в розмірі 57111 грн. 15 коп. Тобто, позивачем та його представником при складанні першого розрахунку були взяті суми в розмірі 25000 грн. 00 коп. та 30000 грн. 00 коп., які в суду викликають сумнів, оскільки нічим підтвердженні не були, а в уточненій позовній заяві позивачем за основу було взято нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належними та допустимими доказами також підтверджено не було.

Крім того, застосування позивачем індексації орендної плати та індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірний період не відповідає правовій природі індексації та суперечить основним засадам (принципам) цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6статті 3 ЦК України).

Більш того, представник позивача стверджував, що його довіритель вчасно і письмово, як того вимагає законодавство, повідомив орендаря відповідача по справі про свої спадкові права. Однак, з матеріалів справи вбачається, що повідомлення, згідно фіскальних чеків АТ «Укрпошта», було направлено відповідачу лише 12.07.2021 року, хоча термін договору оренди спірної земельної ділянки сплив 30.03.2021 року.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки стороною позивача факт порушення умов договору оренди не доведений, тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів за оренду земельної ділянки в розмірі 57111 грн. 15 коп., суд вважає, що в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити, оскільки дана вимога є похідною, факт порушення умов договору, в тому числі, несплата орендної плати, позивачем не доведена.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал