Рішення

від 22.04.2025 по справі 196/487/24

НЕ ВКАЗАНО

УКРАЇНА

Справа № 196/487/24

№ провадження 2/196/29/2025

Р ІШ ЕН НЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

? ? ? ?представника позивачки: адвоката Савчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою, яку в подальшому уточнила, до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі з 14 серпня 1993 року по 16 лютого 2024 року.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На початку 2022 року вона разом із сином виїхала до Польщі. Відповідач почав проживати із новою співмешканкою. В березні 2024 року вона дізналась, що Царичанським районним судом Дніпропетровської області було винесено рішення про розірвання шлюбу між нею та відповідачем.

Зазначила, що з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна.

За період шлюбу, нею та відповідачем було придбано наступне майно:

- житловий будинок, площею 54 м.кв, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на території домоволодіння розташовані - літня кухня, сарай та гараж; середня ринкова ціна вказаного будинку разом із будівлями становить 130 000.00 грн.;

- автомобіль марки Peugeot Partner вантажний, 2011 року випуску, об`ємом 1,4 л, обладнаний ГБО, середня ринкова вартість яких становить 255 000,00 грн.;

- автомобіль "ИЖ 2717-230", об`ємом двигуна 1,6 л, 2004 року випуску, середня ринкова вартість якого становить 25 000,00 грн.

- причіп "ПГ А1", 2004 року випуску, середня ринкова вартість якого становить 10 000,00 грн.

В майбутньому вона планує разом із сином повернутись до України, тому наполягає на присудженні їй будинку та меблів, оскільки іншого нерухомого майна в неї немає. Орієнтована загальна вартість вказаного майна складає 300 000 грн.

Зазначила, що квитанцій або чеків на придбання сільськогосподарської техніки не збереглося, а звернутися до відповідної організації для проведення оцінки вказаного майна неможливо, оскільки вона знаходиться в Польщі; інших осіб, які б мали право доступу до будинку немає, просить здійснити розподіл спільного майна подружжя, визнавши за нею право власності на:

будинок площею 54 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та будівлі, що знаходяться на подвір`ї: літня кухня, сарай та гараж;

та визнати за відповідачем право власності на:

- автомобіль марки Peugeot Partner вантажний,? ? об`єм двигуна 1,4 л., 2011 року випуску;

- транспортний засіб "ИЖ 2717 - 230", об`єм двигуна 1,6 л., 2004 року випуску;

- причіп "ПГ А1", 2004 року випуску.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2024р. ? відкрито провадження по вказаній справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання (а.с.33).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07.08.2024р. прийнято до розгляду судом уточнену позовну заяву позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2024р. закрито підготовче провадження по вказаній справі, справу призначено до розгляду по суті (а.с.86).

Представник позивачки - адвокат Савчук Н.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в? ? судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді (а.с.88-89, 96-97, 98-99, 103-104, 136-137, 139-140, 143-144, 192-193, 198-199), причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність, будь-яких інших клопотань до суду не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

22 квітня 2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши представника відповідачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так,судом встановлено,що позивачз відповідачкоюз 14серпня 1993року перебувалиу зареєстрованомушлюбі,який? ?рішенням Царичанського районного судуДніпропетровської області від16.02.2024р.було розірвано (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, за час спільного подружнього життя? ? сторонами було придбано:

- житловий будинок, площею 54 м.кв, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на території домоволодіння розташовані - літня кухня, сарай та гараж; середня ринкова ціна вказаного будинку разом із будівлями становить 130 000.00 грн.;

- автомобіль марки Peugeot Partner вантажний, 2011 року випуску, об`ємом 1,4 л, обладнаний ГБО, середня ринкова вартість яких становить 255 000,00 грн.;

- автомобіль "ИЖ 2717-230", об`ємом двигуна 1,6 л, 2004 року випуску, середня ринкова вартість якого становить 25 000,00 грн.

- причіп "ПГ А1", 2004 року випуску, середня ринкова вартість якого становить 10 000,00 грн.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 236-НД/236-Н від 21.09.99 р., ОСОБА_2 купив домоволодіння, житловою площею 34,9 кв.м., що складається з трьох кімнат, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Характеристика нерухомого? ? нерухомого майна: згідно довідки характеристики №656 від 21.09.1999 р., виданої БТІ - А-1 житловий будинок (шл/бл обкл. цеглою), Б-1 літня кухня (шл/бл), В-1 погріб зі входом (шл/бл), Г-1 душ (дощ), Д-1 убиральня (дощ) №1 колодязь (а.с.68-70).

Згідно технічного паспорта на житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , власником будинку являється ОСОБА_2 , технічний паспорт складений 02.08.1999 р. (а.с.111-116).

Відповідно до розпорядження сільського голови Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 15.01.2016р. №01-Р, прийнято рішення перейменувати вулиці в АДРЕСА_3 (а.с.189-190).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 403394839 від 12.11.2024 р. по ОСОБА_2 , відомості з Державного реєстру речових прав, відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості зі реєстру іпотек? ? - відсутні (а.с.118).

Відповідно до інформації заступника начальника Філії ГСЦ МВС Головного сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях Кучуріна Р., згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів станом на 30 липня 2024 р. за ОСОБА_2 зареєстровано:

22.01.2020 р. - транспотний засіб PEUGEOT PARTNER, VIN НОМЕР_1 , V двигуна 1360, 2011 року випуску;

18.11.2008 р. - транспортний засіб ИЖ 2717-230, VIN НОМЕР_2 , V двигуна 1568, 2004 року випуску;

14.09.2004 р. - транспортний засіб ПГ А1,? ? VIN НОМЕР_3 , V двигуна 0, 2004 року випуску (а.с.60, 66).

В судовому засіданні досліджено інвентаризаційну справу на будинок АДРЕСА_2 , надану на запит суду КП "Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпровської обласної ради" (а.с.151-180).

Відповідно до інформації КП "Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпровської обласної ради" від 28.03.2025 №94, житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна №236-НД/236-Н від 21 вересня 1999 року, виданого Царичанською філією Придніпровської товарної біржі, зареєстровано в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі 21 вересня 1999 року за №236-Н, зареєстровано Царичанським бюро технічної інвентаризації 05 жовтня 1999 року в книзі №1, за номером запису 239 (а.с.197).? ?

Відповідно до частини третьоїстатті 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (постанова Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №522/17831/20).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Отже, судом встановлено, що рухоме та нерухоме майно набуто сторонами за час шлюбу та відповідно до ст. 60 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому підлягає поділу.

Також, між сторонами не досягнуто домовленості щодо поділу спільного майна.

Підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя судом не встановлено.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Процесуальний закон не містить підстав не враховувати при розгляді спору про поділ спільного майна подружжя предмет, підстави позову, та власне позовні вимоги, які заявив позивач (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року в справі № 362/1505/18 (провадження № 61-6304св23)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як вбачається з наданих позивачем доказів, вартість житлового будинку не перевищує вартості транспортних засобів, які підлягають поділу, у зв`язку з чим суд вважає за можливе погодитися з варіантом поділу запропонованого стороною позивача та не вважає це відступленням від засад рівності часток подружжя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що враховуючи рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності на спірне майно, що визначено ч. 1 ст. 70 СК України, і відсутність домовленості між ними щодо визначення іншого розміру їхніх часток у праві власності на нього у разі поділу майна, неподільність рухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності сторін, суд здійснює поділ спірного майна, виділивши позивачці у порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та виділивши відповідачу у порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність транспортні засоби.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов та будь-яких належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, на спростування обставин, викладених позивачкою у позовній заяві, до суду не надав.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя суд вважає? ? доведеними та такими, що підлягають задоволенню

При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується позиція позивачки ОСОБА_3 не стягувати з відповідача витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69-71 СК України, ст.ст. ст. 141-142, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділспільного майнаподружжя -задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Виділити ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність автомобіль "PEUGEOT PARTNER", VIN - НОМЕР_1 , V двигуна - 1360, 2011 р.в.; автомобіль ИЖ 2717-230, VIN - НОМЕР_2 , V двигуна - 1568, 2004 р.в. та причіп ПГ А1, VIN - НОМЕР_3 , 2004 р.в.

Судовий збір залишити за позивачкою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 26.06.1997, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 26.06.1997, РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 02.05.2025 року.

Суддя: ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков