Рішення від 30.04.2025 по справі 641/1316/25

Провадження № 2/641/1388/2025 Справа № 641/1316/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Кисіль О.С.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Харківського національного університету внутрішніх справ (далі ХНУВС) в якій просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку при звільненні в розмірі 148252,05 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати на загальну суму 1000 грн.

19.03.2025 року позивач ОСОБА_1 надала до суду уточнену позовну заяву в якій просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку при звільненні в розмірі 164074,82 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що у період з 07.11.2015 року по 01.09.2023 року вона працювала у Харківському Національному університеті внутрішніх справ. 01.09.2023 року вона звільнена на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, відповідно до наказу ХНУВС №405 о/с від 25.08.2023 року. В день звільнення їй було видано трудову книжку, проте відповідач не здійснив виплату всіх належних сум при звільненні, а саме не було сплачено компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток.

Так відповідно до відповіді №Т-467/20/2024 від 14.10.2024 року їй не було сплачено при звільненні компенсацію за 74 календарні дні відпустки. 26.11.2024 року позивачу було сплачено на її картковий рахунок компенсацію за 74 невикористані дні відпустки у розмірі 40944,24 грн., що підтверджується довідкою банку та відповіддю №Т-514/24/2024 від 27.11.2024 року. Затримка розрахунку при звільненні є період з 01.09.2023 року по 26.11.2024 року, тобто 1 рік 1 місяць 26 днів.

Враховуючи вищевикладене,позивач ОСОБА_1 булавимушена звернутися з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів

Ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 27.02.2024 року по вищевказаній справі відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача Сагайдак Е.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив їх задовольнити.

Представник відповідача ХНУВС Євчук Г.В. до судового засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

В наданому до суду відзиві на позов представник відповідача пояснила, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, так позивач працювала в ХНУВС з 07.11.2015 року по 01.09.2023 року та була звільненні на підставі ст. 38 КЗпП України «за власним бажанням». В день звільнення ОСОБА_1 було видано трудову книжку. 21.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ХНУВС з заявою про виплату їй компенсації за усі дні невикористаної відпустки. За результатами звернення позивачки, згідно наказу Університету від 08.11.2024 року № 451 о/с ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки у кількості 74 календарних днів у сумі 50862,42 грн, у т.ч. прибутковий податок (18%) 9155,24 грн, військовий збір (1,5%) 762,94 грн. Сума компенсації була перерахована на банківський рахунок позивачки платіжною інструкцією від 25.11.2024 року № 2523. Тому, усі дії ХНУВС були в межах визначених законодавством, що регулює діяльність відповідача.

Крім того вказала, що в разі, якщо суд прийде до висновку задоволення позовних вимог, то заробітна плата ОСОБА_1 за серпень складає 30926,38 10982,34-12337,56 = 7606,48 грн., яка згідно вимог пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати входить до розрахунку середньої заробітної плати. Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати позивачки для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку складає: (19 438,75 грн + 7 606,48 грн) : 62 = 436,21грн. Враховуючи зазначене, середній заробіток за 6 місяців ОСОБА_1 , розрахований для виплати за затримку розрахунку при звільненні становить 436,21*182 = 79 390,22 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії трудової книжки Серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 07.11.2015 року була прийнятий на посаду доцента кафедри охорони інтелектуальної власності, цивільно-правових дисциплін, факультету № 4 (наказ Н-д ХНУВС № 223-о/с від 11.12.2015 року), та 01.09.2023 року звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (наказ ХНУВС № 405-о/с від 25.08.2023 року).

З листа ХНУВС від 14.10.2024 року № Т-467/20/2024 вбачається, що позивачу було роз`яснено, що з метою здійснення та виплати компенсації за невикористані 74 календарні дні відпустки, необхідно надати університету довідку з обслуговуючого банку про повні банківські реквізити, що включають наступну інформацію: ПІБ, РНОКПП, банк одержувача та номер банківського рахунку (IBAN).

Крім того листом ХНУВС 27.11.2024 року № Т-514/24/2024 підтверджується, що згідно наказу ХНУВС від 08.11.2024 року № 451 о/с позивачу було нараховано компенсацію за невикористані відпустки у кількості 74 календарних днів у сумі 50862,42 грн., у т.ч. прибутковий податок (18%) 9155,24 грн., військовий збір (1,5%) 762,94 грн., сума на руки 40944,24 грн.

Відповідно до квитанції Ощадбанк вбачається, що 26.11.2024 року о 12:16:16 ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 40944,24 грн.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.12ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43КонституціїУкраїни гарантовано, що кожен громадянин має право на працю що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст.3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.47КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 83КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст.94 КЗпП України).

Статтею 2Закону України«Про оплатупраці» визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як зазначалось вище з 07 листопада 2015 року позивач перебувала в трудових відносинах із ХНУВС та працювала на посаді доцента кафедри охорони інтелектуальної власності, цивільно-правових дисциплін факультету №4. Останнім робочим днем був день звільнення 01.09.2023 року. В день звільнення відповідач не здійснив виплату належних ОСОБА_1 сум при звільненні, а саме компенсації за невикористані дні щорічної та додаткових відпусток, письмово не повідомив про нараховані суми, належні їй при звільненні.

Таким чином, згідно листа відповідача та довідки про зарахування коштів, вбачається, що відповідачем було виплачено на користь позивача 26.11.2024 року компенсацію за невикористані 74 календарні дні щорічних та додаткових відпусток .

Отже, при звільненні позивача, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічних відпусток, а також дні додаткової відпустки, однак такої виплати не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст.24Закону України«Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч.3 ст.24Закону України«Про відпустки» у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Закон України «Проорганізацію трудовихвідносин вумовах воєнногостану» не обмежив дію безпосередньо цієї норми на період воєнного стану. Тому вона є чинною, а отже право працівника на отримання компенсації за невикористані дні щорічної відпустки під час воєнного стану не скасовано.

У пункті 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» вказано, що, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995року №100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку виплата компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач має виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Визначення середнього заробітку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється за останні 2 календарні місяці роботи.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/ годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 за липень 2023 року та серпень 2023 року її заробітна складає 27045,23 грн (19438,75 грн. + 7606,48 грн.). Кількість робочих днів в липні 2023 року 21 дні, в серпні 9 днів. Всього за липень-серпень 2023 року 30 робочих днів. Відповідно, середньоденна заробітна плата складає 901,51 грн (27045, 23/30). Затримка у виплаті відповідачем належних ОСОБА_1 сум при звільненні, станом на момент подання уточненої позовної заяви, складає більше ніж 6 місяців, а тому розмір стягнення грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні складає 164 074,82 грн. (901,51*(365/2) = 164074,82 грн.).

Зважаючи на тривалий час, протягом якого не було здійснено виплату позивачеві належних їй сум при звільненні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру сум, що належать до виплаті позивачу .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннями ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставівикладеного,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги позивача, в редакції уточненої позовної заяви від 19.03.2025 року, про стягнення з відповідача середнього заробітку за шість місяців затримки розрахунку при звільненні в розмірі 164074,82 грн. обґрунтовані тапідлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь АТ «Кредобанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1640,74 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити

Стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку у розмірі 164 074 (сто шістдесят чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 82 коп.

Стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користьдержависудовийзбір у розмірі 1640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. 74 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Харківський національний університет внутрішніх справ, адреса місцезнаходження: м. Харків, пр-т. Льва Ландау, 27, ЄДРПОУ 08571096.

Суддя М.Ю.Онупко