Постанова від 30.04.2025 по справі 911/1766/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р. Справа№ 911/1766/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Кузьмінській О.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024

(повний текст складено та підписано 16.01.2025)

у справі № 911/1766/24 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро"

про стягнення 2 674 281,28 грн

за участю представників:

від позивача: Печенюк М.М.

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" про стягнення 2 674 281,28 грн, з яких: 2 072 381,07 грн основного боргу, 534 476,21 грн штрафу, 61 103,00 грн пені, 6 321,00 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажом № СR-05212 від 05.04.2024 щодо своєчасних платежів за користування сільськогосподарською технікою, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 2 072 381,07 грн, з огляду на наявність якої нараховані 61 103,00 грн пені, 534 476,21 грн штрафу та 6 321,00 грн 3 % річних.

З урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог, що надійшли через систему "Електронний суд" Господарського суду Київської області 09.10.2024 вх. № 7913/24 та 26.11.2024 вх. № 9345/24, останній просить суд стягнути з відповідача 1 394 895,50 грн, в тому числі 752 881,07 грн основної заборгованості, 534 476,21 грн штрафу, 61 103,00 грн пені, 6 321,00 грн 3 %, оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/1766/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" 752 881, 07 грн заборгованості, 534 476, 21 грн штрафу, 61 103, 00 грн пені, 6 321, 00 грн 3 % річних та 20 321, 72 грн судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач у порушення умов договору та укладених додатків до нього, не виконав своє зобов`язання щодо оплати вартості послуг з суборенди у повному розмірі та в установлені строки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено передчасно, без з`ясування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального прав та незастосуванням статті 233 Господарського процесуального кодексу України, а також зазначає, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем склалися та відбувалися під час дії воєнного стану в Україні, а тому відповідач не міг своєчасно виконати умови договору, оскільки в країні були зруйновані логістичні ланцюги для реалізації продукції, а також майже зупинився внутрішній ринок України з реалізації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/1766/24 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/1766/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

19.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 подано до суду платіжну інструкцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1766/24.

09.04.2025 у зв`язку з неявкою представника відповідача та враховуючи його клопотання, розгляд справи було відкладено.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечував та зазначив, що відповідачем, на нас розгляду апеляційної скарги повністю погашено суму основного боргу.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, хоч учасник процесу був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, і згідно із частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" (орендар, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" (суборендар, відповідач у справі) укладений Договір суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212, відповідно до п. 1.1. якого орендар зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми з екіпажем для обробітку земельних угідь (поля/ів) суборендаря, а суборендар зобов`язується прийняти техніку орендаря та сплачувати орендареві суборендну плату за її використання згідно актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Марка та модель техніки, її ознаки та технічні характеристики, кількість, балансова вартість тощо, в розрізі кожної одиниці техніки, відображаються в додатку до договору (п. 1.2. договору).

Суборендар зобов`язується використовувати техніку з екіпажем виключно за її цільовим призначенням, з метою провадження сільськогосподарської діяльності на полях суборендаря (п. 2.1. договору).

Умови і строки передачі техніки у користування вказуються у додатках до договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору передача техніки в суборенду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі.

Техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. Строк суборенди вказується в додатках до даного договору. Строк суборенди може бути змінений за згодою сторін (п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору).

Умовами п. 5.1. договору визначено, що суборендна плата за договором є договірною та визначається на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди. Розрахунок, розмір та порядок сплати суборендної плати вказується в додатку до договору. З метою здійснення суборендних платежів сторони укладають акти приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Пунктом 5.1.1. договору визначено, що суборендар зобов`язаний відшкодувати орендарю транспортні витрати, пов`язані з доставкою орендарем техніки суборендарю, в розмірі який буде вказано орендарем в акті приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Також, сторонами визначено, що у будь-якому випадку остаточний розмір суборендної плати, яка підлягатиме сплаті згідно договору, не може бути меншим від орієнтовного розміру суборендної плати, вказаного в додатках до договору, з урахуванням валютного курсу, що встановлений на дату, що передує даті підписання додатку. У випадку, якщо на дату здійснення остаточного розрахунку, розмір загальної суборендної плати, яка підлягатиме сплаті, буде меншим від орієнтовного загального розміру, вказаного в додатках до договору, з урахуванням валютного курсу на дату підписання додатків, суборендар згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди зобов`язаний сплатити суборендну плату в розмірі не меншому орієнтовного розміру загальної суборендної плати, вказаного в додатках до договору, з урахуванням валютного курсу на дату підписання додатку (п. 5.2. договору).

Умовами п. 5.3. договору визначено, що оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря. Розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди, що оформлюється орендарем протягом 3-х календарних днів з дати закінчення строку суборенди.

Повернення техніки з користування здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та, за наявності, скріплюється печатками орендаря та суборендаря (п. 7.1. договору).

Пунктом 8.5 договору визначено, що в разі прострочення строків оплати, визначених сторонам в цьому договору, суборендар сплачує на користь орендаря штраф в розмірі 20 % від вартості простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" підписаний Додаток № 1 до договору, за умовами якого сторони погодили передачу в суборенду - самохідний обприскувач John Deere 4730 та MAN TGS 26.400 на строк з 13.04.2024 по 13.05.2024 за ціною 12,00 доларів США, включаючи ПДВ, що еквівалентно 39,01 грн за 1 долар США та становить 474,24 грн, за 1 га обробітку земельних угідь суборендою технікою при загальному об`ємі обробітку визначеного сторонами у 3 242,30 га на загальну суму 1 538 102,59 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, оплата суборенди здійснюється шляхом перерахування 20 % загальної вартості послуг протягом одного календарного дня з моменту підписання договору, але не пізніше погодженої дати початку надання послуг суборенди (передплата); остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 3 календарних днів з моменту надіслання орендарем суборендарю повідомлення про фактичне закінчення суборенди та/або акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Умовами п. 3.2 додатку № 1 до договору визначено, що відповідач додатково на підставі наданого позивачем рахунку компенсує витрати позивача на доставку техніки до фактичного місця виконання робіт.

13.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" підписаний акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки, згідно з яким позивач передає, а відповідач отримує в суборенду самохідний обприскувач John Deere 4730, у кількості 1 штуки (механізатор - Пилипчук П.); претензії щодо кількості, комплектності та якості сільськогосподарської техніки у суборендаря відсутні.

13.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" підписаний акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки, згідно з яким позивач передає, а відповідач отримує в суборенду MAN TGS, у кількості 1 штуки; претензії щодо кількості, комплектності та якості сільськогосподарської техніки у суборендаря відсутні.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" підписаний Додаток № 2 до договору, за умовами якого сторони погодили передачу в суборенду - трактор John Deere 8370 R та Сівалка причіпна, Vederstad на строк з 14.04.2024 по 13.05.2024, за ціною 38,00 доларів США, включаючи ПДВ, що еквівалентно 39,30 грн за 1 долар США та становить 1 493,40 грн, за 1 га обробітку земельних угідь суборендою технікою при загальному об`ємі обробітку визначеного сторонами у 1 469,00 га на загальну суму 2 206 320,48 грн.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору визначено, що оплата суборенди здійснюється шляхом перерахування 10 % загальної вартості послуг протягом одного календарного дня з моменту підписання договору, але не пізніше погодженої дати початку надання послуг суборенди (передплата); остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 3 календарних днів з моменту надіслання орендарем суборендарю повідомлення про фактичне закінчення суборенди та/або акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Умовами п. 3.2 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач додатково на підставі наданого позивачем рахунку компенсує витрати позивача на доставку техніки до фактичного місця виконання робіт.

13.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" підписаний акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки, згідно з яким позивач передає, а відповідач отримує в суборенду трактор John Deere 8370 R, в кількості 1 штуки та Сівалка причіпна, пневматична, точного висіву з центральним приводом Vederstad, модель Tempo L TPL 16, в кількості 1 шт; претензії щодо кількості, комплектності та якості сільськогосподарської техніки у суборендаря відсутні.

13.05.2024 між сторонами підписані акти прийому-передачі, за яким суборендарем було повернуто, а орендарем прийнято - самохідний обприскувач John Deere 4730, MAN TGS, трактор John Deere 8370 R та Сівалка причіпна, пневматична, точного висіву з центральним приводом Vederstad, модель Tempo L TPL 16.

Між ТОВ "Кеарфілд" та ТОВ "Межиріччя-Агро" були підписані акти приймання-передачі та підтвердження якості виконаних робіт, наданих послуг № CR-00000396 від 13.05.2024, за яким сторонами досягнуто згоди щодо надання позивачем послуг з суборенди трактор John Deere 8370 R та Сівалка причіпна, всього на суму 2 206 320,48 грн. Акт підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень та скріплено печатками юридичних осіб.

Між ТОВ "Кеарфілд" та ТОВ "Межиріччя-Агро" були підписані акти приймання-передачі та підтвердження якості виконаних робіт, наданих послуг № CR-00000398 від 13.05.2024, за яким сторонами досягнуто згоди щодо надання позивачем послуг з суборенди обприскувача John Deere 4730 та MAN TGS, всього на суму 1 538 102,59 грн. Акт підписаний з представниками позивача та відповідача без зауважень та скріплений печатками юридичних осіб.

Також, між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі та підтвердження якості робіт, наданих послуг № CR-00000395 від 13.05.2024 про відшкодування витрат за транспортування техніки в сумі 23 000,00 грн та акт приймання-передачі та підтвердження якості виконання робіт наданих послуг № CR-00000397 від 13.05.2024 про відшкодування витрат за транспортування техніки у сумі 23 000,00 грн.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання зі своєчасної оплати суборендних платежів, у зв`язку з чим, заборгованості за неналежне виконання Договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212 від 05.04.2024 складає 752 881,07 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини частини статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 вищезазначеного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений договір є договором найму (оренди).

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина третя статті 760 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 761, частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 774 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до положень статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Частиною першою статті 799 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

За змістом статті 805 Цивільного кодексу України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Екіпаж транспортного засобу зобов`язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.

Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.

Частинами першою - п`ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати суборендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212 від 05.04.2024, щодо сплати заборгованості з суборендних платежів, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача 752 881,07 грн основного боргу є доведеними і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної сплати суборендних платежів згідно перелічених вище актів приймання-передачі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 321,00 грн 3 % річних, 534 476,21 грн штрафу та 61 103,00 грн пені.

Так, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних суми заборгованості, погоджується з судом першої інстанції, що він є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 321,00 грн 3 % річних за період прострочення з 17.05.2024 по 17.06.2024 обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Позивач на підставі пункту 8.5. договору просить стягнути з відповідача 61 103,00 грн пені, нарахованої за сукупний період з 17.05.2024 по 17.06.2024 та 534 476,21 грн штрафу.

Умовами п. 8.5. договору визначено, що в разі прострочення строків оплати, визначених сторонам в цьому договору, суборендар сплачує на користь орендаря штраф в розмірі 20 % від вартості простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійно облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217 та частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 Господарського кодексу України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо задоволеної позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 534 476,21 грн, колегія суддів вважає за необхідне рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/1766/24 в цій частині змінити з наступних підстав.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина друга статті 233 Господарського кодексу України).

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем у статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 № 914/1888/19, від 26.01.2021 № 916/880/20, від 23.01.2021 № 921/580/19, від 26.01.2021 № 916/880/20, від 27.02.2024 № 916/2239/22.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.

Колегія суддів враховує твердження представника позивача, що відповідачем на час розгляду апеляційної скарги повністю сплачено суму основного боргу.

Отже, з викладених вище обставин вбачається, що відповідач не ухилявся від своїх зобов`язань за Договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажом № СR-05212 від 05.04.2024 щодо здійснення платежів за користування сільськогосподарською технікою, а навпаки здійснював всі можливі дії для їх виконання.

Одночасно колегія суддів вище встановила, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6 321,00 грн 3% річних та 61 103,00 грн пені.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені та штрафу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Отже, колегія суддів, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, скористувавшись наданим їй правом з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, дійшла висновку щодо зменшення належної до стягнення суми штрафу до 53 447,62 грн, оскільки присуджена до стягнення сума штрафу 534 476,21 грн, 6 321,00 грн 3 % річних, 61 103,00 грн пені, є занадто великими, не співмірними з обсягом правопорушення відповідача, є надмірно обтяжливою для нього у сучасних реаліях. Таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, щодо наявності фактору введеного 24.02.2022 воєнного стану, що впливає на неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, оскільки сторонами спірний Договір було укладено 05.04.2024, тобто після введення воєнного стану на території України, що підтверджує усвідомленість сторін у можливих обтяжуючих обставинах виконання умов Договору враховуючи воєнний стан та бойові дії на території нашої держави.

Відповідно до пункту 2, частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право зокрема змінити рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів, за результатами апеляційної скарги дійшла до висновку щодо зміни рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/1766/24 в частині присудженої до стягнення суми штрафу, в іншій частині рішення залишити без змін.

Колегія суддів зазначає, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/1766/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/1766/24 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріччя-Агро" (09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Яблунівка, вул. Центральна, 66, код ЄДРПОУ 03755452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" (03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, 8, код ЄДРПОУ 43296758) 752 881 (сімсот п`ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 07 коп. заборгованості, 53 447,62 (п`ятдесят три тисячі чотириста сорок сім) грн 62 коп. штрафу, 61 103 (шістдесят одну тисячу сто три) грн 00 коп. пені, 6 321 (шість тисяч триста двадцять одну) грн 00 коп. 3 % річних та 20 321 (двадцять тисяч триста двадцять одну) грн 72 коп. судового збору».

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

4. Матеріали справи № 911/1766/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.05.2025.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

І.А. Іоннікова