Постанова

від 01.05.2025 по справі 3/132-12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. Справа№ 3/132-12

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір`я» на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.02.2025

у справі № 3/132-12 (головуючий суддя: А.В. Лопатін; судді: С.Ю. Наріжний, О.В. Щоткін)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір`я»

про роз`яснення рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013

у справі за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (відповідач - 1),

Публічного акціонерного товариства «Забір`я» (відповідач - 2)

про визнання незаконним та часткове скасування наказу, витребування водного об`єкту з незаконного володіння та визнання права власності,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 3/132-12 за позовом заступника прокурора Київської області (нова назва Київська обласна прокуратура) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (надалі позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Забір`я» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Забір`я») (надалі відповідач-2) про визнання незаконним та часткове скасування наказу, витребування водного об`єкту з незаконного володіння та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2013, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 та Вищого господарського суду України від 07.04.2015, позов задоволено.

03.02.2025 до Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір`я» надійшла заява про роз`яснення судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Забір`я» про роз`яснення рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі № 3/132-12.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі № 3/132-12 в частині витребування майна на користь держави є виконаним, а в інших частинах, в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», не підлягає примусовому виконанню.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Забір`я» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 не було виконано в частині витребування інших водних об`єктів, переданих ПАТ «Забір`я» згідно з переліком нерухомого майна, що передається у власність BAT «Забір`я», а саме: став вирощувальний, 23 га, Фастівський район, с. Мотовилівка; став вирощувальний (в. Мот), 69 га, ч. Мотовилівка, Васильківський район; став вирощувальний, 52,3 га, Фастівський район, с. Пришивальне .

Як зазначає апелянт, Фондом державного майна України не проводилася інвентаризація та оцінка об`єктів (ставів), які були витребувані на користь держави від ВАТ «Забір`я» на підставі рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі № 3/132-12.

Скаржник посилаючись на відповідь Фонду від 21.02.2025 на адвокатський запит, наполягає на тому, що рішення суду в частині витребування водних об`єктів: став вирощувальний, площею 23 га, Фастівський район, с. Мотовилівка; став вирощувальний (в.Мот), площею 69 га, с. Мотовилівка, Васильківський район; став вирощувальний, площею 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне - не виконувалось, водні об`єкти у власність держави не приймались.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 підлягає роз`ясненню, враховуючи невиконання зазначеного рішення суду та існування неясності в розумінні його змісту.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 апеляційну скаргу у справі № 3/132-12 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір`я» на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.02.2025 у справі № 3/132-12. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.05.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 24.04.2025. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №3/132-12.

24.04.2025 через систему «Електронний суд» від Київської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області без змін.

Прокурор зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 в частині витребування майна на користь держави є виконаним, що підтверджується постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, в інших частинах судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому зазначене рішення суду не підлягає роз`ясненню у силу приписів ст. 245 ГПК України.

29.04.2025 через систему «Електронний суд» від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Фонд просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Фонд зазначає, що актом державного виконавця від 25.04.2018, який підписаний зокрема представником ТОВ «Забір`я, водний об`єкт - став «Млинок», 9,3 га, розташований за адресою Київська область, Фастівський район, с. Млинок, витребувано на користь держави в особі Фонду державного майна України, а тому апеляційна скарга є безпідставною.

Фонд також зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013, яке просить роз`яснити ТОВ «Забір`я», є ясним, чітким, зрозумілим та обґрунтованим.

Одночасно, у відзиві на апеляційну скаргу Фонд просив про поновлення строку для подачі відзиву, посилаючись на те, що останній пропустив строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу через необхідність отримання інформації з профільних структурних підрозділів, а також велику завантаженість щодо здійснення представництва у судах.

Розглянувши заяву Фонду про поновлення строку на подачу відзиву, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви, з урахуванням наступного.

Приписами статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При цьому, судом в контексті означеного враховано, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

За приписами ч.ч.1,6 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, колегія суддів визнає причини пропуску строку, зазначені в заяві поважними, а тому вважає за можливе задовольнити заяву Фонду державного майна України про поновлення процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та долучити його до матеріалів справи.

У судове засідання 01.05.2025 відповідач-1 явку своїх уповноважених представників не забезпечив, про дату, місце та час був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 07.04.2025 до електронного кабінету.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача-1, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для її розгляду без заслуховування пояснень відповідача-1, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі представників відповідача-1.

У судовому засіданні 01.05.2025 представники ТОВ «Забір`я» підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про роз`яснення судового рішення задовольнити у повному обсязі та роз`яснити рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі №3/132-12.

Прокурор та представник Фонду державного майна України у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

01.05.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала суду першої інстанції про відмову у роз`ясненні судового рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2013 Господарським судом Київської області у справі №3/132-12 прийнято рішення, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 та Вищого господарського суду України від 07.04.2015, яким задоволено позов заступника прокурора Київської області, який діяв в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Публічного акціонерного товариства «Забір`я» про визнання незаконним та часткове скасування наказу, витребування водного об`єкту з незаконного володіння та визнання права власності.

Визнано недійсним та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір`я» у Відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ПАТ «Забір`я» наступних водних об`єктів: став вирощувальний, 23 га Фастівський район, с. Мотовилівка; став вирощувальний (в. Мот), 69 га ч. Мотовилівка Васильківський район; став «Млинок», 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок; став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне.

Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на водні об`єкти, передані ПАТ «Забір`я» наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір`я» у Відкрите акціонерне товариство та переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я», зокрема, став «Млинок», 9,3 га., за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Млинок.

Витребувано на користь держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПбАТ «Забір`я» водні об`єкти, передані останньому наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір`я» у ВАТ «Забір`я» та переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я», зокрема, став «Млинок», 9,3 га., за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Млинок.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в дохід Державного бюджету України - 4 292, 00 грн судового збору.

На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області видано відповідні накази.

Звертаючись до Господарського суду Київської області з заявою про роз`яснення рішення суду , ТОВ «Забір`я» обґрунтовує її тим, що за результатами перевірки дотримання законодавства під час проведеної приватизації, Фонд у своєму листі вих. №10-23-28004 від 25.11.2021 надав йому інформацію про те, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, надра, корисні копалини, що мають загальнодержавне значення, у тому числі водні ресурси.

ТОВ «Забір`я» вважало, що у справі № 3/132-12 судом фактично було вирішене питання щодо права власності держави на водні об`єкти, тобто на воду як фізичну речовину, яка використовується Товариством всі ці роки на підставі дозволу на спеціальне водокористування та дійшов висновку, що гідротехнічні споруди та став нагульний не є єдиним цілісним об`єктом.

Проте, наразі у провадженні Господарського суду Київської області перебувають справи № 911/46/23 та № 911/2634/23 за позовом прокурора в інтересах Держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ «Забір`я» про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Забір`я» на об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди та їх витребування на користь держави із незаконного володіння ТОВ «Забір`я».

Позовні вимоги прокурора у цих справах ґрунтуються, зокрема, на рішенні Господарського суду Київської області у справі № 3/132-12, оскільки прокурор вважає, що вказаним рішенням було витребувано на користь держави не лише «стави» - як водні об`єкти, а і гідротехнічні споруди - як об`єкти нерухомого майна.

Отже, суперечливе розуміння учасниками справи рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі № 3/132-12, за твердженнями ТОВ «Забір`я», є підставою для його роз`яснення.

На виконання ухвали Господарського суду Київської області від 06.02.2025, ТОВ «Забір`я» повідомило, що веб-портал Міністерства юстиції України Автоматизована система виконавчого провадження містить інформацію про виконавче провадження №48155991, стан - завершено; ТОВ «Забір`я» не володіє інформацією про підставу та час завершення виконавчого провадження; відсутні підтвердження фактичного виконання судового рішення від 05.12.2013.

Заперечуючи проти заяви ТОВ «Забір`я» про роз`яснення судового рішення, Київська обласна прокуратура зазначила про те, що водні об`єкти не є нерухомим майном та не підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», саме Фондом державного майна України здійснюється захист та управління об`єктами нерухомого майна державної форми власності щодо якого відсутні інші управлінські рішення про передачу функцій управління до інших суб`єктів управління державною власністю. Фондом, як органом управління спірним державним майном здійснюються заходи щодо визначення балансоутримувача вказаних водних об`єктів.

Крім того, на переконання прокурора, ухвалене судове рішення не підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а тому відсутні процесуальні можливості для роз`яснення вищезазначеного рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі № 3/132-12.

З`ясувавши викладені у заяві ТОВ «Забір`я» про роз`яснення рішення обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши доводи сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для роз`яснення судового рішення, з огляду на таке.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У п. 32 Висновку № 11 (2008 р.) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю.

Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 також наголошує на тому, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій законодавством, і обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Згідно ст.245 ГПК України суд за заявою учасників справи роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.

Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування, і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Таким чином, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, спрямований на його викладення у більш ясній і зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 у справі №911/2050/16, від 10.07.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі №638/11634/17(К/9901/4439/17), від 18.06.2019 у справі №903/922/17 та від 06.10.2020 у справі №233/3676/19 та в подальшому знайшла своє відображення, в т.ч. у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2581/14, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 06.07.2022 у справі №904/766/21 та в ухвалах Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №910/17954/20, від 08.03.2023 у справі №910/18544/21, від 30.03.2023 у справі №910/1442/22, від 03.04.2023 у справі №904/2105/22.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелицею А.В. від 25.04.2018 про закінчення виконавчого провадження №48455991, постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу №3/132-12, виданого 12.09.2014 Господарським судом Київської області щодо витребування на користь держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПАТ «Забір`я» водних об`єктів, переданих останньому наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір`я» у Відкрите акціонерне товариство «Забір`я» та переліком нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству «Забір`я», зокрема, став «Млинок», 9,3 га., за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Млинок.

Апеляційний господарський суд, враховуючи ч. 2 ст. 245 ГПК України та те, що рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 є виконаним, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Забір`я» про роз`яснення судового рішення.

Твердження апелянта про відсутність виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 в частині визнання недійсним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір`я» у Відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ПАТ «Забір`я» наступних водних об`єктів: став вирощувальний, 23 га, Фастівський район, с. Мотовилівка; став вирощувальний (в. Мот), 69 га, ч. Мотовилівка, Васильківський район; став «Млинок», 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок; став вирощувальний, 52,3 га, Фастівський район, с. Пришивальне та в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на водні об`єкти, передані ПАТ «Забір`я», зокрема, став «Млинок», відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки в зазначених частинах, рішення не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а тому не може бути об`єктом роз`яснення у розумінні господарського процесуального закону.

Доводи ТОВ «Забір`я» про невиконання рішення в частині витребування іншіх водних об`єктів, переданих ПАТ «Забір`я» переліком нерухомого майна, що передається у власність BAT «Забір`я», а саме: став вирощувальний, 23 га, Фастівський район, с. Мотовилівка; став вирощувальний (в. Мот), 69 га, ч. Мотовилівка, Васильківський район; став вирощувальний, 52,3 га, Фастівський район, с. Пришивальне, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому відхиляє з таких підстав.

Судом при ухваленні рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 встановлено, що 02.12.2003 РВ ФДМ України по Київській області та ВАТ «Забір`я» було підписано акт прийому-передачі державного майна у власність ВАТ «Забір`я», за яким було передано майно загальною вартістю 1303232 грн.

Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ`Забір`я», згідно з наказом РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27, ВАТ «Забір`я» було передано, зокрема: став вирощувальний, 23 га Фастівський район с. Мотовилівка, став вирощувальний (в.Мот), 69 га Васильківський район ч. Мотовилівка, став «Млинок», 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок та став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне.

23.12.2009 КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27 за реєстраційним номером 29284425, проведена державна реєстрація права власності ТОВ «Забір`я» на став «Млинок».

Враховуючи, що на дату прийняття рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі №3/132-12, ТОВ «Забір`я» перереєструвало на себе лише став «Млинок», то відповідно, зазначене майно підлягає витребуванню по акту, зокрема, за актом державного виконавця.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір`я» є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 11.02.2025 у справі №3/132-12, постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим має бути залишена без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 245, 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір`я» на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.02.2025 у справі №3/132-12 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.02.2025 у справі №3/132-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи №3/132-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.05.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко