Постанова

від 01.05.2025 по справі 906/1073/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року Справа № 906/1073/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 03.02.2025, повне рішення складено 05.02.2025, у справі № 906/1073/24

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира"

про стягнення 64 800,00 грн

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Інспекції з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради 61 800,00 грн майнової шкоди та 3 000,00 грн витрат на проведення оціночних послуг щодо майна.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 у справі № 906/1073/24 відмовлено у позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" про стягнення 64 800,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:

- даним рішенням суд фактично встановив порушення права позивача, але також позбавив позивача в отримання відшкодування від Комунального підприємства «Інспекції з благоустрою» Житомирської міської ради за незаконне знищення майна;

- тобто судом порушено права позивача щодо доступу до правосуддя та отримати від КП «Інспекції з благоустрою» ЖМР відшкодування матеріального збитку за знищення майна, що належало позивачу;

- судом не взято до уваги, що позивачка здійснювала всі дії на повернення свого майна, зверталась до суду та безпосередньо зверталась до органу місцевого самоврядування для повернення її кіоску, але їй було відмовлено відповідачем забрати майно доки остання не сплатить грошові кошти за утримання її майна, а без цих коштів їй майно ніхто не поверне як вказує позивач;

- судом не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо визнавання порушення строк позовної давності;

- спір виник, через знищення Комунальним підприємцем «інспекцією з благоустрою м. Житомира» Житомирської міської ради належний позивачу металевого каркасного кіоску № НОМЕР_1 , а не через незаконного демонтажу даного кіоска на який вказує відповідач;

- в рішенні суду не встановлено, чому саме суд встановив, що позивачем порушено строки позовної давності для звернення до суду до 12.03.2020, якщо матеріали справи та докази вказують на інше, що позивачем не порушено строки позовної давності, а також вказує на те, що позивачка вчиняла дії для повернення свого майна, а пізніше 2023 році дізналась, що відповідач взагалі знищив її майно та не відшкодував матеріальної шкоди.

Враховуючи наведене вище, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 у справі № 906/1073/24 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

24.02.2025 апеляційна скарга надійшла, через систему «Електронний суд», до суду апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 24.02.2025, визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/1073/24 у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Миханюк М.В.

Листом № 906/1073/24/1092/25 від 24.02.2025 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Житомирської області.

04.03.2025 до суду надійшли матеріали справи № 906/1073/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 у справі № 906/1073/24 - залишено без руху. Зобов`язано апелянта усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду: докази сплати 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду /т. 2, а.с. 18/.

19.03.2025 (вх. № 2304/24) від ОСОБА_1 надійшли докази сплати 3 633,60 грн судового збору за платіжною інструкцією № 23 від 19.03.2025 /т. 2, а.с. 22/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 у справі № 906/1073/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.04.2025 о 10:00 /т. 2, а.с. 24/.

31.03.2025 (вх. № 2608/25) на адресу суду від Комунального підприємства "Інспекції з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 у справі № 906/1073/24 - без змін. /т. 2, а.с. 26-31/.

30.04.2025 (вх. № 2428/25), через систему «Електронний суд», від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить провести судове засідання без його участі. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити /т. 2, а.с. 34-38/.

В судове засідання 30.04.2025 учасники справи не забезпечили участі повноважних представників, про час та дату судового засідання позивач та відповідач повідомлені належним чином. Позивач не повідомляв суд про причину неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 21.03.2025 явка представників сторін в судове засідання 30.04.2025 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Житомирської міської ради видано дозвіл № 323 фізичній особі ОСОБА_2 на розміщення та експлуатацію кіоску АДРЕСА_1 -пл. Житній ринок згідно з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 238 від 24.04.1996 для реалізації промислових товарів з терміном дії з 26.07.1997 до 25.01.1998 з продовженням дії з 26.01.1998 до 25.02.1998 /т. 1, а.с. 17 на звороті/.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ларька від 12.11.1197, фізична особа ОСОБА_2 продав фізичній особі ОСОБА_1 торговельний кіоск № НОМЕР_1 за 473 гривні згідно з інвентаризаційною оцінкою /т. 1, а.с. 18/.

У 1998 році на замовлення приватного підприємця Крижової Наталії Іванівни управлінням містобудування та архітектури Житомирської міської ради розроблено проектне завдання на розміщення кіоску АДРЕСА_2 /т. 1, а.с. 14 на звороті/.

АПБ при управлінні містобудування та архітектури м. Житомира розроблено кошторис 16 на виконання підготовки вихідних даних на переоформлення об`єкту дрібно-роздрібної торгівлі при купівлі-продажу /т. 1, а.с. 15/.

24.12.1997 Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Житомирської міської ради погоджено умови на розміщення об`єкта дрібно-роздрібної мережі громадського харчування, побутового обслуговування № 3-1154, відповідно до яких приватний підприємець Крижова Наталія Іванівна мала виконати благоустрій території, на якій розташований кіоск у разі його демонтажу /т. 1, а.с. 16/.

02.03.2010 рішенням 37 сесії 5 скликання Житомирської міської ради № 1190 "Про погодження, надання дозволу на розміщення малих архітектурних форм та укладення особистих строкових сервітутів" надано дозвіл на розміщення тимчасових об`єктів архітектури - пересувних малих архітектурних форм та стаціонарних малих архітектурних форм (висотою не вище ніж 4 метри, площею близько 30 кв.м), які не підлягають реєстрації в КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, з виконанням комплексного благоустрою прилеглої території, на землях міської ради, та укладення особистих строкових сервітутів згідно з додатком. Встановлено плату за земельні ділянки у розмірі 6% від їх нормативної оцінки. Встановлено річний строк дії зазначеного рішення /т. 1, а.с. 18 на звороті, 19/.

Фізичній особі-підприємцю Крижовій Наталії Іванівні встановлено 5 річний строк договору строкового сервітуту для обслуговування кіоску непродовольчих товарів по вулиці Хлібній, 17 у місті Житомирі /т. 1, а.с. 19 на звороті/.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 194/3 від 30.04.2010 площа земельної ділянки, на якій розміщений кіоск складає 7,2 кв. м /т. 1, а.с. 20 на звороті/.

14.05.2010 між Житомирською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Крижовою Наталією Іванівною укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту, відповідно до п. 1.1 якого сторони домовилися встановити особистий строковий сервітут на територію загальною площею 0,00072 га по вулиці Хлібна, 17 у м. Житомирі для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми - кіоск, цільове призначення - комерційне.

05.02.2013 між Комунальним підприємством "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Крижовою Наталією Іванівною укладено договір № 73 на виконання робіт по санітарному прибиранню та вивезення твердих побутових відходів, відповідно до п. 2.1 якого виконавець взяв на себе зобов`язання проводити санітарне прибирання території та збирання твердих побутових відходів на площі 8 кв. м, де розміщений кіоск № 748 /т. 1, а.с. 23/.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 275 від 19.06.2013 "Про демонтаж металевих конструкцій" затверджено перелік самовільно розміщених металевих конструкцій на об`єктах благоустрою міста Житомира, що підлягають демонтажу, у тому числі, 5 кіосків по вулиці Хлібній, 17 (ріг вулиці Хлібної та площі Житній ринок). Управлінню комунального господарства Житомирської міської ради ухвалено виконати демонтаж металевих конструкцій у 15-денний термін після оприлюднення цього рішення у ЗМІ /т. 1, а.с. 26 на звороті, 27, 28/.

23.08.2013, на виконання вказаного вище рішення, комісією Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради складено Акт про демонтаж металевої конструкції з вулиці Хлібної, 17 у м. Житомирі. Демонтаж 5 металевих конструкцій (№ 1271, № 1377, № 748, № 694, № 1513) розпочато о 23:40, які доставлено до місця їх зберігання - територія Комунального підприємства "Зеленбуд", адреса: провулок Кавалерійський, 13 у м. Житомирі /а.с. 25/.

27.08.2013 Комунальним підприємством "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради отримано колективне звернення фізичних осіб - підприємців , в тому числі Крижової Н.І., щодо надання фото фіксації демонтованих кіосків, які того ж дня надано останнім /т. 1, а.с. 94/.

Із акту комісії Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради, складеного у присутності представника ОСОБА_1 - Крижова О.А., що діє на підставі довіреності від 27.08.2013, вбачається, що 28.08.2013 о 14:42 кіоск № 748 був відкритий, опечатаний контрольною стрічкою комунального підприємства та пластмасовою пломбою 4203530. Підтверджено, що як кіоск, так і двері були без ушкоджень, а також те, що претензій до кількісних та якісних показників товару в середині кіоску не було. Товар забрано. Вказаний акт комісії від 28.08.2013, окрім її членів, додатково підписано ст. сержантом міліції О.В. Козир /т. 1, а.с. 28 на звороті/.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 20.01.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі № 296/1882/14-а, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 275 від 19.06.2013 "Про демонтаж металевих конструкцій" в частині включення до переліку металевих конструкцій, які підлягають демонтажу, кіоски у кількості чотирьох штук за № № 694, 748, 1271, 1377, які визначені в п. 13 додатку до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 275 від 19.06.2013. У визнанні неправомірними дій Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради щодо демонтажу металевих конструкцій відмовлено /т. 1, а. с. 29-30/.

17.04.2015 (вх. № 2564) виконавчим комітетом Житомирської міської ради зареєстровано колективне звернення фізичних осіб-підприємців Крижової Н.І., Лісовської Н.Я., ОСОБА_3 та ТОВ торгово-комерційна виробнича фірма «Орхідея», в якому останні довели до відома Житомирську міську раду, що відмовляються від права звернення до суду з метою відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням виконавчого комітету ради щодо демонтажу належних їм кіосків за умови, що Житомирська міська рада та її виконавчий комітет сприяють їм у вирішенні питання про викуп у фізичної особи Волинець Є.Д., за собівартістю, по одному торговому приміщенню, для кожного, які незаконно збудовані нею на території, яка була їм передана у користування на умовах строкового особистого сервітуту по АДРЕСА_3 /т. 1, а. с. 32 на звороті, 33/.

22.05.2017 КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" звернулося до ГУНП у Житомирській області з повідомленням про виявлення знахідки, а саме металевих конструкцій (кіоски). Зазначено, що вказані знахідки зберігаються на території КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради по АДРЕСА_4 . Одночасно наголошено, що після спливу 6 місяців металеві кіоски будуть утилізовані /т. 1, а.с. 104/.

Також 24.05.2017 виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до редакції місцевої газети "Місто" з проханням опублікувати наведене вище повідомлення про знахідку / т. 1, а.с. 101/.

Вказане повідомлення було опубліковано в газеті "Місто" № 22 (1053) /т. 1, а с. 102-103/.

14.06.2017 виконавчим комітетом Житомирської міської ради зареєстровано колективне звернення фізичних осіб-підприємців Лісовської Н.Я., Крижової Н.І., Шулакової Л.П. в якому заявники просили повернути на місця розташування об`єкти, які були розміщені по вулиці Хлібній, 17 та вивезені інспекцією з благоустрою, оскільки рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 275 від 19.06.2013 "Про демонтаж металевих конструкцій" визнане протиправним та скасоване в судовому порядку /т. 1, а.с. 34/.

28.07.2017 Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради надало відповідь на вказане вище звернення, в якому, серед іншого, повідомлено про можливість повернути суб`єктам господарювання тільки самі демонтовані тимчасові споруди, а не місця їх попереднього розташування /т. 1, а.с. 34 на звороті/.

06.02.2018 комісією КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира", на підставі Порядку та наказу підприємства від 05.02.2018, складено акт обстеження демонтованої тимчасової споруди № 6 відповідно до якого комісія дійшла висновку, що обстежені кіоски № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , № 1377 мають незадовільний стан та підлягають утилізації /т. 1, а.с. 100/.

Відповідно до звіту про оцінку майна, виготовленого Приватним підприємством "Коекс" на замовлення КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира", об`єктом якого стали демонтовані тимчасові споруди на утилізацію у кількості 23 шт., ринкова вартість об`єктів оцінки станом на 14.02.2018 склала 17 580,00 грн з ПДВ /т. 1, а.с. 106-156/.

02.01.2018 між КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" та ТОВ "Укроблресурс" укладено договір № 41690039 та додаткову угоду від 05.03.2018, відповідно до яких сторони погодили, що вартість 1 тони металобрухту складає 6 600,00 грн /а. с. 157- 159/. Актом приймання металів чорних (вторинних) від 05.03.2018 продавцем передано 3 880 кг металобрухту на загальну суму 24 327,60 грн /т. 1, а.с. 160/.

05.03.2018 комісією КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" складено Акт утилізації тимчасових споруд /т. 1, а.с. 161/.

24.02.2023 фізична особа-підприємець Крижова Н.І. звернулася до Житомирської міської ради із запитом щодо місцезнаходження кіоску № 748, який був демонтований та вилучений КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира", а також про його повернення /а. с. 35 та на звороті/.

02.03.2023 виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомив Крижову Н.І., що демонтовані металеві конструкції (кіоски) були утилізовані на підставі «Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів», затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 63 від 03.02.2016 /т. 1, а.с. 36/.

19.09.2023 фізична особа-підприємець Крижова Н.І. звернулася до Житомирської міської ради та КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" із запитом щодо обставин утилізації кіоску № 748, демонтованого у 2013 році /т. 1, а.с. 37/.

04.10.2023 КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" надало відповідь на вказаний вище запит, в якому, серед іншого, повідомило, що метал, який отримано від утилізації, зданий в ТОВ "Укроблресурс", а кошти оприбутковані /а.с. 38/.

06.12.2023 КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" повторно надано відповідь на запит, в якому також повідомлено, що демонтовані металеві конструкції (кіоски) за № 1377, № 694 та № 748 утилізовані та здані на металобрухт, а кошти від цього надійшли на рахунок підприємства /т. 1, а.с. 38 на звороті, 39/.

На замовлення фізичної особи-підприємця Крижової Н.І. фізичною особою-підприємцем Ревуцьким Ю.В. у 2024 році підготовлено звіт про незалежну оцінку металевого каркасного кіоску № 748 станом на 01 лютого 2018 року, відповідно до зякого ринкова вартість об`єкта станом на дату оцінки склала 61 800,00 грн без ПДВ /т. 1, а.с. 40-50/.

За наведеного позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 64 800,00 грн, з яких 61 800,00 грн - вартість об`єкта, 3 000,00 грн - витрати на проведення незалежної оцінки.

03.02.2025 Господарський суд Житомирської області ухвалив оскаржуване рішення, яким відмовив у позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" про стягнення 64 800,00 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим, має знати та дбати про свою власність та зобов`язаний нести витрати на її утримання, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові на підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Предметом спору у цій справі є кошти в загальній сумі 64 800,00 грн, які позивач вважає збитками, заподіяними Комунальним підприємством "Інспекцією з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради шляхом утилізації, без відома та згоди власника, належного їй на праві приватної власності кіоску № 748.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (постанова ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, шо правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правильно врахував місцевий господарський суд, добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Аналогічний висновок наведений у постанові ВС у складі ОП КЦС від 05.09.2022 у справі № 385/321/20.

Також суд апеляційної інстанції враховує презумпцію цивільного права про те, що власність зобов`язує (ст. 319 ЦК України). Особа, здійснюючи право власності на належне їй майно (особливо нерухоме), має діяти відповідально, зокрема проявляти турботу щодо цього майна, бути обізнаною про його стан тощо.

Колегія суддів зауважує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що понад 9 років, а саме у період з 23.08.2013 (день здійснення демонтажу кіоска) по 02.03.2023 (день отримання позивачем листа від Виконавчого комітету Житомирської міської ради, у якому повідомлено, що демонтовані металеві конструкції (кіоски) були утилізовані), останній піклувався про своє нерухоме майно (кіоск), цікавився ним, а також вживав заходи, які б вчинив добрий господар невідкладно, обмежившись лише колективними зверненнями до відповідача з вимогою про повернення вказаного нерухомого майна.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

При цьому Конституційний Суд України рішенням від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) дійшов наступних висновків:

«Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас словосполука „а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.

Частина третя статті 16 Кодексу надає суду можливість діяти на власний розсуд (дискреційно) щодо відмови в задоволенні позову за результатами розгляду справи по суті, тому цей припис, на думку Конституційного Суду України, не містить перешкод для судового захисту цивільного права та інтересу особи навіть у разі порушення нею частин другої - п`ятої статті 13 Кодексу. З цих міркувань Конституційний Суд України вважає частину третю статті 16 Кодексу домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав.»

Враховуючи наведені вище обставини суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відмову в позові на підставі частини 3 статті 16 ЦК України.

Щодо застосування судом першої інстанції позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з матеріалами справи відповідач заявляв про застосування позовної давності, перебіг якого пов`язує з датою демонтажу кіоску № 748 - 23.08.2013.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що у разі, якщо сторона у справі заявила про сплив строку позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України. При цьому суд має вирішити питання щодо наслідків спливу цього строку. Тобто або відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його пропуском, або, за наявності поважних причин такого пропуску, захистити порушене право. У будь-якому разі суд зобов`язаний вирішити спір із посиланням на зазначену правову норму.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про його стан.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так місцевий господарський суд, застосовуючи аксіому ubi emolumentum, ibi onus - де користь, там і тягар (права потребують обов`язків), дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки вона не зверталася до відповідача із заявою про повернення майна, щоб не відшкодовувати витрати, пов`язані з проведенням демонтажу та зберіганням на території КП "Зеленбуд", що призвело до його втрати (п. 2.9, п. 2.10 Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів", затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 63 від 03.02.2016 /т. 1, а.с. 95/.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі, визначеною судом першої інстанції, є ч. 3 ст. 16 ЦК України, а не ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Отже, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно визначено перебіг строку позовної давності, оскільки по суті спору в задоволенні позову було відмовлено з інших підстав, а саме - на підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до вимог процесуального права, підстави для його зміни або скасування відсутні, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 варто залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 у справі № 906/1073/24 - без змін.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки учасники справи в судове засідання 30.04.2025 не з`явилися, датою ухвалення цієї постанови, ухваленої за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, тобто 01.05.2025.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.2025 у справі № 906/1073/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу № 906/1073/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повну постанову складено "01" травня 2025 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.