Рішення
від 24.02.2025 по справі 910/10659/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/10659/19За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" арбітражного керуючого Горбача І.С.

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівні органи, учасників боржника та третіх осіб

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 129, ідентифікаційний номер 39508383)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, ідентифікаційний номер 32593933)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Муханьков Ю.В.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10659/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" про банкрутство.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" арбітражного керуючого Горбача І.С. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівні органи, учасників боржника та третіх осіб.

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" у розмірі 2 697 118,02 грн. на колишніх керівників та учасників банкрута - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" арбітражного керуючого Горбача І.С. до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівні органи, учасників боржника та третіх осіб до розгляду в межах справи №910/10659/19. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 30.09.2024.

12.07.2024 до суду надійшло клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" арбітражного керуючого Горбача І.С. про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 відкладено судове засідання на 25.11.2024.

21.11.2024 до суду надійшов відзив відповідача-3 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Судове засідання, призначене на 25.11.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.02.2025.

27.01.2025 до суду надійшли заперечення ліквідатора, викладені у формі додаткових письмових пояснень, на відзив ОСОБА_3 .

У судове засідання, призначене на 24.02.2025, з`явилися позивач та представник відповідача-3. Представники відповідачів-1, 2, 4 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзивів, а також будь-яких пояснень стосовно заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» не подали.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Згідно з відповіддю № 541003 від 12.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до відповіді № 540943 від 12.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

У зв`язку з тим, що з Єдиного державного демографічного реєстру на запити суду не надано відомостей щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд звернувся із запитами до Державної міграційної служби України.

Згідно з повідомленням № 6.2-5160/6-24 від 16.05.2024 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ; ОСОБА_5 16.07.2020 знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_5 .

З огляду на викладене, суд направляв відповідачам рекомендованими листами з повідомленням про вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи на адреси місць реєстрації фізичних осіб відповідачів-1, 2, 3, а також на останнє відоме місце реєстрації відповідача-4, відомості про які судом отримано з Єдиного державного демографічного реєстру, а також від Державної міграційної служби України.

Однак, конверти з копіями ухвал суду поверталися на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачам з зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою міцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ухвали суду про відкладення розгляду справи направлялися за адресами місць реєстрації відповідачів згідно відомостей, отриманих судом у порядку ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності заяв відповідачів про зміну місця реєстрації, у зв`язку з чим судом було вжито всі можливі заходи для їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Горбача І.С.

Ліквідатор після отримання необхідної інформації під час виконання своїх повноважень у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» звернувся до незалежного аудитора для проведення аналізу фінансової, господарської, інвестиційної та іншої діяльності боржника на предмет виявлення ознак фіктивного, доведення чи приховування банкрутства.

Незалежним аудитором надано ліквідатору звіт, складений за результатами проведеного аналізу фінансової, господарської, інвестиційної та іншої діяльності боржника на предмет виявлення ознак фіктивного, доведення чи приховування банкрутства, згідно якого виявлено ознаки дій з доведення ТОВ «ПЗ Маркет» до банкрутства.

Провадження у справі № 910/10659/19 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" (ЄДРПОУ 32593933) (далі - боржник, підприємство) порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2019 за заявою ТОВ "ФК "Парадайз Фінанс".

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 27.02.2019 за № 10691050030000669 проведено державну реєстрацію змін, пов`язаних зі зміною повного та скороченого найменування юридичної особи (код ЄДРПОУ 32593933): змінено найменування ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОФТКЕЙ-УКРАЇНА", ТОВ ''СОФТКЕЙ-УКРАЇНА" на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПЗ Маркет", ТОВ "ПЗ Маркет" (далі - ТОВ «ПЗ Маркет», банкрут, позивач, підприємство-банкрут).

27.02.2019 проведено державну реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за № 10691070029000669, змінено склад та інформацію про засновників, (змінено склад засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи), а саме змінено засновників ОСОБА_1 (частка у статутному капіталі у розмірі 56,12% що становить 10382,20 грн.) та ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі у розмірі 43,88% що становить 8117,80 грн.) на нового засновника ОСОБА_4 (частка у статутному капіталі у розмірі 100%).

27.02.2019 проведено державну реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за № 10691070031000669, змінено керівника та відомості про керівника, а саме змінено керівника підприємства - банкрута ОСОБА_3 на нового керівника Техірова Тейюба.

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства здійснювався з використанням фінансової звітності станом на 31.12.2016, 31.12.2017, 31.12.2018. Відповідно до листа Головного управління статистики від 18.12.2019 р. № 07.2/4434-19 у 2019 р. підприємство фінансову звітність не подавало.

Аналізуючи основні показники, що визначають фінансово-господарський стан підприємства на 31 грудня 2018 року можна зробити висновок, що фінансово-господарський стан підприємства є незадовільним, підприємством має непокритий збиток в сумі 2 741,6 тис. грн., що призвело до зменшення власного капіталу, власних оборотних коштів та функціонуючого капіталу - ці величини від`ємні.

Показники ліквідності - всі коефіцієнти поточної, абсолютної ліквідності та коефіцієнт покриття мають значення нижче нормативних.

Значення показників Фінансової стійкості: коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт забезпечення власними засобами та поточна платоспроможність є величинами від`ємними, що вказує на відсутність власного капіталу. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу та коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів вказує на наявність залежності Підприємства від позикових коштів.

Значення коефіцієнту Бівера, який використовується з метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу, є значно нижче норми. Станом на 31.12.2018 р. він становить -0,24, що вказує на відсутність обігових коштів для погашення зобов`язань підприємства. Така тенденція призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Показники рентабельності станом на 31.12.2018 року вказують на нерентабельність діяльності Підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що станом на 31.12.2018 р. структура балансу Підприємства є незадовільною.

Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов`язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов`язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.

Тенденція щодо динаміки основних показників ефективності діяльності Підприємства є негативною.

Проведений аналіз активів та пасивів підприємства показав:

- Необоротні активи станом на 31.12.2018 р. практично відсутні, питома вага основних засобів в складі всіх активів Підприємства становить 0,4%.

- Оборотні активи збільшились на 1 729,1 тис. грн., або на 31,9% від суми на початок періоду, їх величина становить 7 148,3 тис. грн. або 99,6% всіх активів підприємства. Станом на 31.12.2018 р. найбільш вагомою статтею оборотних активів є інша поточна дебіторська заборгованість, величина якої становить 6 589,2 тис. грн. або 96,0% в структурі оборотних активів.

- Поточні зобов`язання збільшились на 3 809,5 тис. грн., що становить 62,6% від заборгованості на початок періоду їх величина становить 9 897,3 тис. грн. Станом на кінець періоду, що аналізується, найбільш вагомою статтею є заборгованість за товари, роботи, послуги, величина якої становить 96,0% загальної заборгованості.

- Власний капітал підприємства за весь період зменшився на 2 788,4 тис. грн. за рахунок одержаного збитку, є величиною від`ємною (становить - 2 723,1 тис. грн.), тобто підприємство не має власного капіталу.

Активи підприємства є недостатніми для погашення його зобов`язань. Фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Після проведеної оцінки фінансово-господарського стану Підприємства на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства можна дійти висновку, що в діях керівництва Підприємства наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації") визначено, що від`ємний результат показника поточної платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

У відповідності до Методичних рекомендацій, якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Дані, наведені в таблиці № 14 Звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності вказують на те, що Підприємство станом на 31.12.2018 мало коефіцієнт забезпечення власними засобами значно нижче нормативного тобто має ознаки надкритичної неплатоспроможності.

Проведений аналіз власного капіталу Підприємства вказує на те, що за весь період власний капітал зменшився на 2 788,4 тис. грн. за рахунок одержаного збитку.

Джерелом інформації для здійснення аналізу кредиторської заборгованості є другий і третій розділи пасиву балансу Підприємства.

В процесі аналізу була оцінена структура поточної кредиторської заборгованості (тобто частка окремих статей у загальному розмірі кредиторської заборгованості) станом на 31.12.2016 р. - 31.12.2018р.

На початок періоду найбільш вагомою статтею кредиторської заборгованості є стаття "Інші поточні зобов`язання", питома вага якої становить 94,9%.

Проведений горизонтальний аналіз поточної кредиторської заборгованості вказує на збільшення загальної поточної кредиторської заборгованості на 3 809,5 тис. грн., що становить 62,6% від заборгованості на початок періоду. Зростання заборгованості відбулося в 2017 році.

Вертикальний (структурний) аналіз показує що структура розділу балансу "Поточні зобов`язання" не змінилась. Станом на початок періоду найбільш вагомою статтею була "Заборгованість за товари роботи , послуги" - 94,9%. Станом на кінець періоду, що аналізується, найбільш вагомою статтею залишається заборгованість за товари, роботи, послуги, величина якої становить 96,0% загальної заборгованості.

Висновок: Збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги відбулося одночасно із зростанням іншої поточної дебіторської заборгованості, що вказує на те, що Підприємство кредитує одержувачів фінансової допомоги (засновникам ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 ) та ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 39397815) і не розраховується зі своїми постачальниками.

Засновниками та бенефіціарами ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 39397815), являється ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 ).

З метою виявлення ознак стійкої фінансової неспроможності проаналізовано наступні ознаки:

- збитковість діяльності протягом двох років - збиткова діяльність в 2016, 2018 років;

- відхилення показників ліквідності від граничного значення - протягом всього періоду, що аналізується, всі показники ліквідності мають значення нижче граничного;

- встановлено зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали;

- встановлено наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому;

- наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи .

Таким чином, підприємство має практично всі наведені ознаки стійкої фінансової неспроможності.

У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства був проаналізований рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу. Рівень забезпечення зобов`язань кредиторів характеризується такими показниками:

- забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань);

- забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника);

- розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань).

Станом на кінець періоду, який аналізується, забезпечення зобов`язань усіма активами та оборотними активами погіршилось. Вартість майна, яке знаходиться в розпорядження підприємства, значно знизилась.

При вивченні дій керівництва Підприємства, які можна вважати ознаками навмисного погіршення Фінансово-господарського стану підприємства виявлено наступне:

- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості: на кінець періоду, що аналізується розмір дебіторської та кредиторської заборгованостей збільшився. Підприємству не була повернута надана поворотна фінансова допомога і підприємство не розраховувалось зі своїми постачальниками. Це і призвело до збільшення поточної дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

- Продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів - в 2018 році підприємство продало практично всі свої необоротні активи за ціною значно нижчою їх балансової вартості;

- у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності: підприємство направляло отримані кошти на виплату поворотної фінансової допомоги.

Висновок: в діях керівництва Підприємства наявні ознаки нераціонального ведення

господарської діяльності» які призвели до збитковості Підприємства та ознаки навмисного погіршення Фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

При опрацюванні банківських виписок по рахунках банкрута, аудитором встановлено, що Підприємство отримувало кошти від своєї господарської діяльності на поточні рахунки та платежі Інтернет-еквайрінгу. Протягом всього періоду підприємство з банківських рахунків постійно надавало поворотну фінансову допомогу своїм засновникам, іншим фізичним особам та підприємствам - пов`язаним особам. Підприємство постійно виводило з господарського обороту значні суми коштів.

Зокрема, колишньому засновнику банкрута ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) протягом 2015-2018 років було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 5072200,00 грн. Залишок неповернутих сум наданої поворотної фінансової допомоги склав 3063200,00 грн.

Колишньому засновнику банкрута ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 ) з 2015 року по 2018 рік було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 427 000,00 грн.

ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 39397815), де засновниками та бенефіціарами являються ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , (керівником являється ОСОБА_2 ) протягом 2015 - 2018 років було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 6 422 350,00 грн.

Виявивши значну суму дебіторської заборгованості (3063200,00грн), ліквідатором банкрута було подано позовну заяву про її стягнення.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 910/10659/19 (910/6549/21) від 05.06.2023, позов ТОВ «ПЗ Маркет» до колишнього засновника підприємства банкрута ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3 063 200,00 грн. задоволено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) - скасовано частково. Прийнято в скасованій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі № 910/10659/19 (910/6549/21) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» заборгованості за надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 2 248 200,00 грн. скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» заборгованість за надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 815 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 207,92 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 811,88 грн. - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 219,03 грн.

Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволені позовних вимог ТОВ «ПЗ Маркет» про стягнення дебіторської заборгованості (поворотна фінансова допомога) за договорами 2015-2017 років з колишнього засновника підприємства - банкрута ОСОБА_1 на суму 2 314 300,00 грн. у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Тобто, значний обсяг активів Банкрута становила дебіторська заборгованість. Як вбачається з указаних судових рішень, колишнім керівником банкрута ОСОБА_3 не велась претензійно-позовна робота, що фактично призвело до втрати частини дебіторської заборгованості - активу підприємства, що фактично є нанесенням збитків банкруту з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, а саме: не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи відповідно до обов`язків, покладених на них статутом товариства.

Факт перерахування колишнім керівником підприємства - банкрута ОСОБА_3 коштів (надання поворотної Фінансової допомоги) та факт їх не повернення колишнім засновником підприємства - банкрута ОСОБА_1 встановлено судовими рішенням, а саме: рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21).

Статтею 5 Статуту боржника визначені права та обов`язки учасників товариства. Відповідно до положень вказаної статті, на вимогу Учасника Товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів та інші документи.

Учасники, з поміж іншого, зобов`язані:

а) додержуватись вимог Статуту Товариства, виконувати рішення загальних Зборів;

б) вносити вклади у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені Статутом та відповідно до нього;

в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

г) нести інші обов`язки, якщо це передбачено законодавством України та цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Статуту, управління діяльністю Товариства здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається цим Статутом. Органами товариства є загальні збори його учасників і Директор.

Посадовими особами Товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними Товариству, в межах і порядку, передбачених чинним законодавством України та рішення загальних зборів Учасників Товариства.

Відповідно до положень Статуту, збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства. До виключної компетенції Зборів Товариства належить, зокрема:

- визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

- внесення змін до статуту Товариства;

- визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

- затвердження річних результатів діяльності Товариства, річних звітів та бухгалтерських балансів, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку

- розподілу прибутку, строки та порядок виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків;

- винесення рішень про прийняття до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства;

- надання попередньої згоди на укладання правочинів (договорів, контрактів) про відчуження будь-яких необоротних активів, а також на укладання кредитних договорів, договорів застави та поруки;

- надання попередньої згоди на укладання правочинів (договорів, контрактів) та прийняття будь-яких інших зобов`язань Товариством на суму, що перевищує 500000,00 грн;

- збори учасників Товариства скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові Збори учасників скликаються Головою Загальних зборів Товариства у разі неплатоспроможності Товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Збори Товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу;

- Учасники Товариства, що володіють у сукупності більш як 20 % відсотками голосів мають право вимагати скликання позачергових Зборів у будь-який часі з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів голова Товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати Збори. Про проведення загальних Зборів Товариства;

Відповідно до положень Статуту у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Директор.

- Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів;

- Збори Товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції Директора, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства;

- Директор підзвітний зборам і організовує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників Товариства. Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених законодавством та цим Статутом;

До компетенції Директора належить, зокрема:

- Без довіреності представляти інтереси Товариства та виконувати від його імені юридичні дії в межах визначеної цим Статутом;

- Розпоряджання коштами та майном Товариства, в межах визначеної цим Статутом;

- Відкриття рахунків в банківських установах;

- Видача та підписання довіреностей та договорів, в тому числі і зовнішньоекономічних та інших документів віл імені Товариства, за винятком тих, які відповідно до Статуту потребують попередньої згоди Загальних зборів учасників, а саме: Директор не має право укладати та/або підписувати від імені Товариства правочини (договори контракти), та прийняття інших зобов`язань Товариством на суму, що перевищує 500000 грн. (П`ятсот тисяч гривень нуль копійок), а також не має право на укладання та/або підписання кредитних договорів, договорів застави та поруки,

- правочинів (договорів, контрактів) про відчуження необоротних активів, правочинів щодо відчуження прав інтелектуальної власності на торгівельні марки та прав на знаки для товарів та послуг, що належать Товариству.

- Затвердження щорічного кошторису, штатного розкладу, посадових окладів та умов оплати праці працівників Товариства та його філій;

- Винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності працівників Товариства, які працюють за трудовою угодою, визначення порядку відшкодування збитків відповідно до законодавства;

- Видання наказів та вказівок, обов`язкових для виконя всіма працівниками Товариства;

- Здійснення інших функцій, які необхідні для забезпечення нормальної роботи Товариства, згідно з чинним законодавством та внутрішніми документами Товариства;

- Контроль за діяльністю Директора здійснюється ревізійною комісією, що утворюється Загальними зборами учасників Товариства з їх числа, в кількості 3 осіб. Директор не може бути членом ревізійної комісії. Перевірка діяльності Директора Товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників Товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб Товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень;

- Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок вищому органу Товариства. Ревізійна комісія складає висновок щодо річних звітів та балансів. Без висновку ревізійної комісії Збори Товариства не мають права затверджувати баланс Товариства. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів, якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства або виявлено зловживання посадовими особами Товариства.

Статутом передбачено, що збори учасників Товариства скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові Збори учасників скликаються Головою Загальних зборів Товариства у разі неплатоспроможності Товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Збори Товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

Відповідно до п 7.16 Статуту, Учасники Товариства, що володіють у сукупності більш як 20 % відсотками голосів мають право вимагати скликання позачергових Зборів у будь-який часі з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів голова Товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати Збори.

Таким чином, учасники товариства могли скликати загальні збори навіть за умови ігнорування вимоги про їх скликання виконавчим органом банкрута.

Пунктом 10.8 Статуту визначено порядок проведення аудиту фінансової звітності Товариства на вимогу учасників. Так, на вимогу будь-кого з учасників Товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності із залученням професійного аудитора, не пов`язаного майновими інтересами з Товариством чи з його учасниками. Витрати, пов`язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом Товариства.

Аналогічні за змістом норми містяться і в Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Так, відповідно до ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Річні загальні збори учасників обов`язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом.

У разі порушення обов`язку, передбаченого частиною третьою цієї статті, та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів, передбаченого частиною третьою цієї статті, члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з Ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Таким чином, учасники товариства наділені значними повноваженнями щодо контролю за діяльністю підприємства, як з боку Статуту так і норм чинного законодавства.

Ліквідатором зазначено, що учасниками товариства не проводились загальні збори та не контролювались дії (бездіяльність) керівника. Учасники товариства мали б, щонайменше, ініціювати скликання загальних зборів і винести на обговорення питання проведення аудиторської перевірки та знаходження джерел для погашення заборгованості підприємства перед кредиторами.

За результатами управлінських дій (бездіяльності) з боку учасників товариства та його керівництва, майнових активів (в т.ч. грошових), що належали би банкруту на праві господарського відання і підлягали би включенню до ліквідаційної маси, ліквідатором виявлено не було.

Учасники товариства не визначали планів діяльності товариства, допустили збиткову діяльність товариства, допустили накопичення кредиторської заборгованості, не здійснювали заходів зі стягнення дебіторської заборгованості; не здійснювали належним чином контроль за діяльністю виконавчого органу управління - директора, не вимагали для ознайомлення від директора планів робіт та звітів про їх виконання, не створили ревізійну комісію для здійснення контролю за діяльністю директора товариства, не проводили обов`язкові періодичні збори учасників для розгляду звітів про діяльність товариства, не приймали рішень щодо порядку покриття збитків від діяльності товариства.

Відтак, ліквідатором зроблено висновок, що банкрутство ТОВ "ПЗ Маркет" знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою усіх відповідачів - колишніх та теперішніх учасників та керівників боржника, оскільки відповідачами не вживалося будь-яких своєчасних, необхідних, розумних дій щодо запобігання банкрутству ТОВ "ПЗ Маркет", зокрема, не приймалося будь-яких рішень, необхідних для запобігання банкрутству та недопущення збитків кредиторам, не ініційовано проведення жодних зборів учасників з питань поточної господарської діяльності товариства, не розглянуто результати діяльності товариства, не проведено інвентаризації активів та зобов`язань, не ініційовано проведення жодної аудиторської перевірки звітності товариства, не вчинялося будь-яких дій з недопущення втрати майна (коштів) товариства, не вживалося заходів по поверненню сум поворотної фінансової допомоги, не вживалося заходів зі стягнення дебіторської заборгованості.

На думку ліквідатора, банкрутство ТОВ "ПЗ Маркет" спричинено не під впливом сторонніх чинників в межах звичайного господарського ризику, а є наслідком протиправної поведінки відповідачів, яка є свідомою, оскільки не викликана будь-якими об`єктивними та невідворотними чинниками зовнішнього характеру (зокрема, форс-мажорними обставинами або несприятливою ринковою кон`юнктурою), не відповідає звичайним умовам господарського обороту, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, не відповідає інтересам боржника, свідчить про узгодженість дій, наявність спільного інтересу та мети - ухилення від розрахунків із кредиторами.

Крім того, ліквідатором зазначено, що не передання документів банкрута ліквідатору є навмисним погіршенням колишнім керівником ОСОБА_6 фінансового стану банкрута і призводить до унеможливлення розрахунку з кредиторами.

Відповідно до ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону.

У зв`язку з ігноруванням вищевказаних вимог Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор банкрута листом (вимогою) від 27.02.2020 № 02-01/266 звернувся до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) та листами (вимогами) від 27.02.2020 № 02-01/267 та від 19.01.2021 №02-01/349 звернувся до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ), як до засновника (керівника) банкрута, з вимогою передати документацію та майно банкрута ліквідатору.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам закону, засновником (керівником) ТОВ "ПЗ Маркет" не було передано ліквідатору банкрута печатки, штампи, правовстановлюючі і бухгалтерські документи, а також матеріальні та інші цінності банкрута.

У зв`язку з викладеними вище обставинами, ліквідатор звернувся до Відділення поліції №2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою від 31.08.2021 № 02-01/393 про вчинення кримінального правопорушення (у порядку ст.ст. 214, 357, 382 КПК України).

Незважаючи на проведену ліквідатором роботу, ОСОБА_6 не надано ліквідатору печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей, документації банкрута.

Як уже зазначалося ліквідатором, значний обсяг активів банкрута становила дебіторська заборгованість. Керівними органами підприємства-банкрута ( ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ) не велась претензійно-позовна робота, що фактично призвело до втрати активу підприємства (дебіторської заборгованості, строк позовної давності за якою минув), що фактично є нанесенням збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, а саме: не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення сум дебіторської заборгованості.

При цьому, зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо такого стягнення (їх не передача ліквідатору) призводить до зменшення ліквідаційної маси (ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ліквідатором арбітражним керуючим Горбачем І.С. зазначено, що ненадання ліквідатору колишнім керівником банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості у структурі активів боржника є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам банкрута та є недобросовісною, вчиненою на шкоду кредиторам банкрута, що не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.

Таким чином, на думку ліквідатора, бездіяльність ОСОБА_4 в частині передачі документів унеможливило реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси (причинний зв`язок між діями/бездіяльністю в частині приховування документів та доведенням боржника до банкрутства).

Наведені обставини, на переконання ліквідатора, свідчать про вчинення колишніми керівниками та учасниками ТОВ «ПЗ Маркет» дій та допущення бездіяльності з метою погіршення фінансового стану та платоспроможності підприємства, а також доведення до банкрутства, що є підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями товариства.

Заперечуючи проти доводів ліквідатора, ОСОБА_3 у поданому відзиві зазначено наступне.

По-перше, на переконання відповідача-3, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника подана арбітражним керуючим Горбачем І.С. 27.03.2024 із пропуском строку позовної давності.

ОСОБА_3 зазначено, що позиція щодо пропуску арбітражним керуючим строку позовної давності була відображена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023р., та незважаючи на це, арбітражний керуючий продовжує висувати необгрунтовані, на думку відповідача-3, вимоги, але вже не до засновників підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які і винні у завданні шкоди підприємству, а до колишнього директора ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» ОСОБА_3 . До 27.03.2024р. будь - яких претензій до ОСОБА_3 як до колишнього директора ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» арбітражний керуючий не мав, хоча був обізнаний з наявними у ОСОБА_3 повноваженнями та прийнятими нею під час обіймання посади директора підприємства рішеннями.

По-друге, відповідач-3 у поданому відзиві зазначає, що майнову шкоду ТОВ «ПЗ Маркет» було завдано виключно внаслідок відповідних винних дій засновників підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які користуючись наявними повноваженнями повідомляли ОСОБА_3 про необхідність підписання договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу. На укладання чи не укладання зазначених договорів ОСОБА_3 не мала можливості впливати. Зазначені кошти використовувались засновниками підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свій розсуд та до використання таких грошових коштів ОСОБА_3 жодного відношення не мала. Засновники підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували кошти на свої власні банківські рахунки з розрахункового рахунку підприємства.

Також, відповідач-3 вказує, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були засновниками декількох підприємств з однаковим напрямком діяльності, за час роботи ОСОБА_3 на посаді керівника ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» розповсюдженою була практика укладання договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу, яку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з їх слів використовували з метою забезпечення господарської діяльності того з підприємств, яке у конкретний момент часу потребувало обігових коштів чи мало невиконані зобов`язання перед контрагентами.

По-третє, ОСОБА_3 зазначено, що всі фінансові операції та розрахунки підприємства контролював фінансовий директор ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» (Код ЄДРПОУ 39397815), якого призначали на посаду засновники підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто. Для проведення будь-яких банківських платежів з розрахункового рахунку ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» в клієнт-банку підприємства було створено 2 підписи: ОСОБА_3 та фінансового директора ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ», про що є запис в банку підприємства про створення карток підписів. Фінансовий директор погоджував всі платежі із засновниками та контролював всі платежі підприємства. Без підпису фінансового директора ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» в клієнт-банку підприємства жодні платежі не проводились.

По-четверте, як зазначено відповідачем-3, станом на момент звільнення ОСОБА_3 з посади директора ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА», а саме 08.10.2018 року, підприємство не мало невиконаних господарських зобов`язань перед контрагентами, які б засновники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли погасити шляхом виконання взятих на себе зобов`язань за договорами про повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги.

Відповідач-3 наголошує на тому, що жодної матеріальної вигоди від укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і товариством договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу ОСОБА_3 не мала, оскільки зазначені грошові кошти отримувались виключно ними як засновниками підприємства на свої банківські рахунки. Зобов`язання, за якими закінчувались строки їх виконання, зазвичай погашались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчасно, після чого могли укладатись нові договори аналогічного змісту.

Крім того, відповідно до ст. 5 статуту ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» саме до компетенції зборів учасників віднесено визначення основних напрямів діяльності Товариства, надання попередньої згоди на укладання правочинів про відчуження будь - яких необоротних активів, надання попередньої згоди на укладання правочинів (договорів, контрактів) та прийняття будь - яких інших зобов`язань Товариством на суму, що перевищує 500 000,00 грн.

Як зазначає відповідач-3, згідно з фінансовою звітністю ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» вартість чистих активів станом на 31.12.2017 року вирахувана за формулою: 1095 + рядок 1195 + рядок 1200 (тобто значення рядка 1300 балансу) - (рядок 1595 + рядок 1695 + рядок 1700).

Розрахунок наступний: 10188400,00 - 77700,00 -10189700,00 = -79000,00 грн.

Вартість чистих активів ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» станом на 31.12.2017 року було від`ємне значення = -79000,00 грн.

Відповідно всі рішення про укладення будь-яких правочинів приймались виключно загальними зборами учасників, а саме: власниками підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згоду на укладання ТОВ «СОФТКЕЙ-УКРАЇНА» договорів про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зворотної фінансової допомоги надавали учасники банкрута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без надання ними згоди ОСОБА_3 щоразу через протоколи загальних зборів підприємства. Відповідачем-3 зазначено, що ОСОБА_3 виконувала рішення учасників загальних зборів підприємства та не мала повноважень на визначення умов таких договорів, не мала можливості впливати на повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отриманих за укладеними договорами грошових коштів для вчасного розрахунку із постачальниками товарів та послуг банкрута.

Позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення щодо доводів ОСОБА_3 , викладених у відзиві, у яких ліквідатором арбітражним керуючим Горбачем І.С. зазначено наступне.

Щодо виконання ОСОБА_3 повноважень керівника боржника до 08.10.2018 - вказані обставини не підтверджуються будь-якими доказами. Навпаки, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ-Маркет» ОСОБА_3 перебувала на посаді керівника товариства з 01.07.2009 (відповідно до Наказу № 30-07/2009 від 01.07.2009) по 26.02.2019 (відповідно до рішення ОСОБА_4 (зокрема, про звільнення з посади директора ОСОБА_3 ) № 26-02/2019 від 26.02.2019).

Щодо доводів відповідача-3 стосовно пропуску ліквідатором строку позовної давності для звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника арбітражним керуючим Горбачем І.С. зазначено, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 по справі № 906/1155/20 (906/1113/21). З огляду на те, що ліквідатором було встановлено недостатність майна (коштів) боржника для задоволення вимог кредиторів лише після винесення Північним апеляційним господарським судом постанови від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21), заява ліквідатора від 27.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ-Маркет» на керівників та учасників боржника є такою, що подана без пропуску строку позовної давності.

Крім того, ліквідатором заперечуються доводи відповідача-3 щодо того, що всі фінансові операції та розрахунки підприємства контролював фінансовий директор ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» (Код ЄДРПОУ 39397815), якого призначали на посаду засновники підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто, а також стосовно того, що фінансовий директор погоджував усі платежі із засновниками та контролював усі платежі підприємства, без підпису якого в клієнт-банку підприємства жодні платежі не проводились.

Так, ліквідатором зазначено, що вказані обставини, по-перше, не підтверджені відповідачем-3 будь-якими доказами. По-друге, у реєстраційній справі банкрута відсутні будь-які відомості щодо такої посади на товаристві як фінансовий директор, його повноважень та обов`язків, тощо.

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, на яку посилається скаржник).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що: арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ); господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу); розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ); ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

При цьому, господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Проаналізувавши мотиви, викладені ліквідатором у поданій заяві, а також дослідивши долучені арбітражним керуючим Горбачем І.С. докази, судом відхиляються заперечення відповідача-3, викладені у відзиві на заяву ліквідатора, з огляду на наступне.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності, Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).

Дійшовши зазначеного висновку, Суд вважає за необхідне відступити від раніше викладеної правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 по справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

Враховуючи, що ліквідатором було встановлено факт недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів після винесенням Північним апеляційним господарським судом постанови від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21), заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ-Маркет» на керівників та учасників боржника, яка надійшла до Господарського суду міста Києва 27.03.2024, є такою, що подана без пропуску строку позовної давності. Протилежні доводи відповідача-3 судом відхиляються.

Також, судом відхиляються доводи відповідача-3 стосовно того, що ОСОБА_3 перебувала на посаді керівника боржника до 08.10.2018 та була звільнена наказом ТОВ «Софткей Україна» від 08.10.2018 з огляду на те, що, по-перше, ОСОБА_3 не надано суду будь-яких доказів такого звільнення відповідача-3 саме 08.10.2018, по-друге, - як вбачається з матеріалів реєстраційної справи боржника, ОСОБА_3 була звільнена з посади директора банкрута 26.02.2019 (відповідно до рішення ОСОБА_4 (зокрема, про звільнення з посади директора ОСОБА_3 ) № 26-02/2019 від 26.02.2019), а з 27.02.2019 з указаним рішенням повноваження директора покладаються на ОСОБА_4 (одноособового учасника).

Крім того, судом відхиляються доводи ОСОБА_7 щодо того, що всі фінансові операції та розрахунки підприємства контролював фінансовий директор ТОВ «СОФТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» (Код ЄДРПОУ 39397815), якого призначали на посаду засновники підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто, а також стосовно того, що фінансовий директор погоджував усі платежі із засновниками та контролював усі платежі підприємства, без підпису якого в клієнт-банку підприємства жодні платежі не проводились.

По-перше, вказані обставини не підтверджені відповідачем-3 будь-якими доказами. По-друге, у реєстраційній справі банкрута відсутні будь-які відомості щодо такої посади на товаристві як фінансовий директор, його повноважень та обов`язків, тощо.

Як вбачається із долученого ліквідатором до поданої заяви звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет», станом на 31.12.2018:

- структура балансу є незадовільною (такий стан майна і зобов`язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов`язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності такого майна);

- тенденція щодо динаміки основних показників ефективної діяльності боржника є негативною;

- необоротні активи станом практично відсутні, питома вага основних засобів у складі всіх активів Підприємства становить 0,4 %;

- оборотні активи збільшились на 1 729,1 тис. грн., або на 31,9 % від суми на початок періоду, їх величина становить 7 148,3 тис. грн. або 99,6 % усіх активів підприємства. На вказану звітну дату найбільш вагомою статтею оборотних активів є інша поточна дебіторська заборгованість, величина якої становить 6 589,2 тис. грн. або 96,0 % в структурі оборотних активів;

- поточні зобов`язання збільшились на 3 809,5 тис. грн., що становить 62,6 % від заборгованості на початок періоду їх величина становить 9 897,3 тис. грн. Станом на кінець періоду, що аналізується, найбільш вагомою статтею є заборгованість за товари, роботи, послуги, величина якої становить 96,0% загальної заборгованості;

- власний капітал підприємства за весь період зменшився на 2 788,4 тис. грн. за рахунок одержаного збитку, є величиною від`ємною (становить - 2 723,1 тис. грн.), тобто підприємство не має власного капіталу;

- активи підприємства є недостатніми для погашення його зобов`язань;

- фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності;

- після проведеної оцінки фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства можна дійти висновку, що в діях керівництва підприємства наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що боржник станом на 31.12.2018 мав коефіцієнт забезпечення власними засобами значно нижче нормативного, тобто має ознаки надкритичної неплатоспроможності.

На початок періоду найбільш вагомою статтею кредиторської заборгованості є статті «Інші поточні зобов`язання», питома вага якої становить 94,9 %.

Проведення горизонтальний аналіз поточної кредиторської заборгованості вказує на збільшення загальної поточної кредиторської заборгованості на 3 809,5 тис. грн., що становить 62,6 % від заборгованості на початок періоду. Зростання заборгованості відбулося в 2017 році.

Вертикальний (структурний) аналіз показує, що структура розділу балансу «Поточні зобов`язання» не змінилась. Станом на початок періоду найбільш вагомою статтею була «Заборгованість за товари, роботи, послуги» - 94,9 %. Станом на кінець періоду, що аналізується, найбільш вагомою статтею залишається заборгованість за товари, роботи, послуги, величина якої становить 96,0 % загальної заборгованості.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги відбулося одночасно із зростанням іншої поточної дебіторської заборгованості, що вказує та не, що підприємство кредитує одержувачів фінансової допомоги (засновникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та ТОВ «Софтінвест Холдінг» і не розраховується зі своїми постачальниками.

Судом приймаються доводи ліквідатора щодо того, що ознаками навмисного погіршення фінансово-господарського стану банкрута у даній справі є:

- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості: на кінець періоду, що аналізується, розмір дебіторської та кредиторської заборгованостей збільшився. Підприємству не була повернута надана поворотна фінансова допомога і підприємство не розраховувалось зі своїми постачальниками. Це призвело до збільшення поточної дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Відтак, суд приходить до висновку, що в діях керівництва підприємства наявні ознаки нераціонального ведення господарської діяльності» які призвели до збитковості Підприємства та ознаки навмисного погіршення Фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

Крім того, як вбачається із банківських виписок банкрута, товариство протягом 2015 - 2018 років постійно надавало поворотну фінансову допомогу своїм засновникам, іншим фізичним особам та пов`язаним юридичним особам.

Так, колишньому учаснику банкрута ОСОБА_1 у вказаний період боржником було надано поворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 5 072 200,00 грн., з яких 3 063 200,00 грн. повернуті не були. Іншому колишньому учаснику банкрута ОСОБА_2 боржником за аналогічний період надано поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 1 427 000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Софтінвест Холдінг», у якому засновниками та бенефіціарами є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (заінтересованій особі стосовно боржника у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства), боржником за період з 2015 по 2018 роки було надано поворотної фінансової допомоги у розмірі 6 422 350,00 грн.

Північним апеляційним господарським судом у постанові від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21) було встановлено, що вимога ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 314 300,00 грн. за укладеними протягом 2015 - 2018 років правочинами підлягає задоволенню, однак у зв`язку зі спливом строку позовної даності судом відмовлено ліквідатору в її стягненні.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що керівництвом боржника не було вжито належних заходів для стягнення дебіторської заборгованості на користь боржника.

Також, у матеріалах справи відсутні докази належного виконання колишніми учасниками банкрута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх повноважень, визначених статутом боржника та законом, у 2017 та 2018 роках, спрямованих для покрашення фінансово-господарського стану товариства, погашення його кредиторської заборгованості, вжиття відповідних заходів для цього шляхом прийняття учасниками таких управлінських рішень на зборах/позачергових зборах учасників товариства.

Крім того, судом приймаються доводи ліквідатора стосовно того, що бездіяльність колишнього керівника та одноособового учасника банкрута ОСОБА_4 (з лютого 2019 року) призвела до погіршення фінансово-господарського стану боржника, що полягає у:

- відсутності претензійної роботи по стягненню дебіторської заборгованості;

- неприйнятті управлінських рішень, спрямованих на покрашення фінансово-господарського стану боржника, задля виконання своїх зобов`язань перед кредиторами;

- порушення вимог ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства ( ОСОБА_6 на численні запити ліквідатора у 2020 році не передано останньому печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута, а також його документацію, наслідком чого стало зменшення ліквідаційної маси банкрута через сплив строків позовної давності для стягнення з дебіторів боржника заборгованості).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до наступних висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю колишніх учасників банкрута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і колишнього керівника банкрута ОСОБА_3 (до 26.02.2019 року), а також одноособового учасника і колишнього керівника банкрута ОСОБА_4 (після 26.02.2019) та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» до банкрутства, а саме:

- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як учасники банкрута

Обов`язки та правомочності учасника товариства з обмеженою відповідальністю, що покладені на нього та випливають з цієї участі в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (стаття 211 тощо), Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (стаття 5 тощо), статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (до втрати ним чинності стосовно товариства з обмеженою відповідальністю на підставі Закону України № 2275-VIII від 06.02.2018) узагальнено передбачають лише контролюючу функцію учасника стосовно товариства з обмеженою відповідальністю, яка реалізується, зокрема через право брати участь в управлінні товариством боржника відповідно до статуту та закону, вчиняти дії, направлені на отримання інформації стосовно товариства боржника, його діяльності, витребувати річні баланси звіти товариства про його діяльність, протоколів зборів, вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству тощо, що, в свою чергу, обумовлює, що учасник товариства має бути обізнаним стосовно господарської діяльності та фінансового стану товариства.

Отже, перелічена сукупність правомочностей вказує на обов`язок учасника товариства здійснювати контроль за його діяльністю.

Наведене також узгоджується зі змістом Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» у відповідних редакціях.

У період до лютого 2019 року, коли учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- товариство постійно протягом 2015 - 2018 років надавало поворотну фінансову допомогу своїм учасникам та заінтересованій особі стосовно боржника (ТОВ «Софтінвест Холдінг») без обґрунтування доцільності та економічної обґрунтованості відповідних дій;

- товариство мало незадовільну структуру балансу на кінець 2018 року, були наявні ознаки неплатоспроможності, товариство не мало можливості погасити свої зобов`язання за рахунок власник активів;

- основну частину активів товариства у вказаний період складала дебіторська заборгованість;

- товариство не вело претензійної роботи по стягненню дебіторської заборгованості, яка була основною складовою активів товариства, задля погашення заборгованості перед кредиторами.

У період з лютого 2019 року, коли одноособовим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Пз Маркет» був ОСОБА_4:

- товариство перебувало у стані критичної неплатоспроможності у зв`язку з неможливістю розрахуватися із кредиторами за рахунок власних активів;

- товариство не вживало заходів для стягнення дебіторської заборгованості з метою виконання своїх зобов`язань перед кредиторами.

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , як учасниками боржника у відповідні періоди, було допущено бездіяльність в частині виконання їх обов`язків як учасників товариства здійснювати контроль за його діяльністю.

Крім того, судом встановлено, що колишній учасник ОСОБА_1 отримав вигоду у вигляді збільшення своїх активів за рахунок коштів боржника, набутих в якості поворотної фінансової допомоги. Так, 715 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги були стягнуті з ОСОБА_1 на користь банкрута постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21). Поворотна фінансова допомога у розмірі 2 314 300,00 грн., отримана ОСОБА_1 від банкрута протягом 2015 - 2018 років, до ліквідаційної маси банкрута повернута та включена не була у зв`язку зі спливом строків позовної давності за вимогою про її стягнення через бездіяльність колишніх та теперішнього учасника боржника, а також його колишніх керівників.

- ОСОБА_3 як колишній керівник банкрута до лютого 2019 року:

А) підписувала договори протягом 2015 - 2018 років про надання поворотної фінансової допомоги на користь колишніх учасників банкрута ОСОБА_1 та ОСОБА_1 і на користь заінтересованої особи стосовно боржника (ТОВ «Софтінвест Холдінг»), які не мали економічної доцільності, обґрунтованості, в цілому не були спрямовані на отримання прибутку;

Б) не вживала заходів для стягнення дебіторської заборгованості на користь боржника при тому, що дебіторська заборгованість у 2018 році складала основну частину активів товариства;

В) не вживала будь-яких інших дій для покращення фінансово-господарського стану товариства (укладення економічно-вигідних правочинів, доведення до відома учасників банкрута щодо перебування останнього у незадовільному фінансово-економічному стані, тощо).

Судом у вказаній частині наголошує, що матеріалами справи спростовуються доводи ОСОБА_3 щодо її звільнення з посади керівника боржника у жовтні 2018 року, а також стосовно її залежності при виконанні своїх повноважень від управлінських рішень фінансового директора.

Також, суд звертає увагу ОСОБА_3 , що дії керівника юридичної особи мають бути добросовісними та розумними під час виконання своїх повноважень, у зв`язку з чим судом відхиляються її доводи стосовно того, що її діяльність зводилася виключно до виконання вказівок ОСОБА_1 та ОСОБА_2

- ОСОБА_5 як колишній керівник боржника з лютого 2019 року:

А) не вживав заходів для стягнення дебіторської заборгованості на користь боржника при тому, що вона складала основну частину активів товариства;

Б) не вживав будь-яких інших дій для покращення фінансово-господарського стану товариства (укладення економічно-вигідних правочинів,тощо);

В) не виконав вимог ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства в частині передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, за результатом чого ліквідаційна маса банкрута зменшилася на 2 314 300,00 грн. (сплив строк позовної давності про стягнення дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» в указаному розмірі, що встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 по справі № 910/10659/19 (910/6549/21)).

Таким чином, вчинені дії та бездіяльність учасників боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також керівників боржника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вищезазначені судом періоди в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» на задоволення його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі.

Об`єктивну сторону правопорушення складають:

1. Вчинення дій, які згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства, що полягають у: прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат. У даному випадку йдеться про здійснення господарських операцій із третіми особами, за результатами яких відбулося виведення грошових коштів з підприємства-банкрута, економічна обґрунтованість та необхідність яких не була обґрунтована зазначеними особами.

2. Бездіяльність керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» в частині проведення претензійної роботи із дебіторами банкрута.

3. Бездіяльність керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» в частині вжиття будь-яких заходів для покращення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» задля погашення існуючої кредиторської заборгованості перед кредитором, непогашення якої стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

4. Бездіяльність учасників товариства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка полягає у відсутності контролю за діями/бездіяльністю товариства та його керівників, які призвели до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет».

5. Невиконання ОСОБА_6 вимог ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства в частині передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, за результатом чого ліквідаційна маса банкрута зменшилася.

Суб`єктами правопорушення є учасники банкрута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та керівники банкрута ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .

Суб`єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до виконання своїх обов`язків, покладених на керівників та учасників боржника, свідоме вчинення дій, а також допущення бездіяльності, наслідком чого стало зменшення активів товариства та подальша його неплатоспроможність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях та бездіяльності учасників банкрута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та керівників банкрута ОСОБА_3 і ОСОБА_4 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи, учасники банкрута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та керівники банкрута ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та бездіяльністю і неплатоспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет». Іншого встановлені обставини справи не містять.

Вирішуючи питання про визначення розміру субсидіарної відповідальності у даній справі, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/10659/19 визначено суму та перелік визнаних судом вимог кредитора ТОВ «ПЗ Маркет», яка складає 2 697 118,02 грн.

У ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» за результатом вжиття ліквідатором заходів зі стягнення дебіторської заборгованості з колишнього учасника банкрута ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти у розмірі 724 147,56 грн., за рахунок яких у порядку ч. 3 ст. 61 та п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства було сплачено грошову винагороду арбітражного керуючого Горбача І.С. за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «ПЗ Маркет», а також відшкодовано витрати арбітражного керуючого та кредитора, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури.

При цьому, кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» у розмірі 2 697 118,02 грн. не погашалися.

З огляду на викладене, розмір вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, становить 2 697 118,02 грн. (загальна сума непогашеної кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет»).

При цьому, доказів наявності у банкрута будь-яких інших активі, які можуть бути включені до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Марткет» та у подальшому реалізовані, матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та учасників банкрута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим заява арбітражного керуючого Горбача І.С. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на вказаних осіб підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» арбітражного керуючого Горбача І.С. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 задовольнити повністю.

2. Покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) і ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, ідентифікаційний номер 32593933).

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) і ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗ Маркет" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, ідентифікаційний номер 32593933) грошові кошти у розмірі 2 697 118 (два мільйони шістсот дев`яносто сім тисяч сто вісімнадцять) грн. 02 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.05.2025

Суддя А.В. Яковенко


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	24.02.2025
Оприлюднено	05.05.2025
Номер документу	127049445
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство щодо визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, з них спростування майнових дій боржника

Копитова О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.02.2025 по справі 910/10659/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/10659/19

Рішення від 24.02.2025

Рішення
від 24.02.2025 по справі 910/10659/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА