Ухвала

від 28.04.2025 по справі 914/1074/22

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.04.2025 Справа № 914/1074/22

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

заяви:Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів,про:застосування заходів примусу до боржника в порядку ст. 345-1 ГПК України (вх. № 1593/25 від 15.04.2025)у справі № 914/1074/22 за позовом:Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів,до відповідача:Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, м. Львів,про:стягнення 71'898,38 грн.За участю: від стягувача:Артамонов В. В. представник,боржника: Пилат М. Я., Страхоцька О. Я. представниці.ВСТАНОВИВ:

Судові процедури.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Львівського міського центру зайнятості 71898,38 грн відшкодування витрат на виплату допомоги по безробіттю та 2481,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 914/1074/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2022 без змін.

На примусове виконання даних судових рішень Господарським судом Львівської області 03.11.2022 видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 07.03.2023 поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 03.11.2022 у справі № 914/1074/22 на три місяці з 07.03.2023, провадження за скаргою Львівського міського центру зайнятості в частині визнання дій Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо невиконання наказу Господарського суду Львівської області від 03.11.2022 у справі № 914/1074/22 протиправними та скасування рішення Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області № 04-08-06/11262 від 14.12.2022 закрито.

Ухвалою від 28.11.2023 замінено стягувача Львівський міський центр зайнятості його правонаступником - Львівським обласним центром зайнятості у наказі про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 914/1074/22.

Ухвалою суду від 20.06.2024 поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 03.11.2022 у справі № 914/1074/22 на три місяці з 20.06.2024.

15 квітня 2025 року до суду надійшла заява Львівського обласного центру зайнятості (вх. № 1593/25 від 15.04.2025), у якій заявник просить застосувати заходи примусу до боржника у справі № 914/1074/22 в порядку статті 345-1 ГПК України, шляхом зобов`язання подати на розгляд суду звіт про виконання рішення суду від 16.08.2022 у даній справі. Також, заявник просить розгляд заяви здійснювати у судовому засіданні за правилами статті 342 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.04.2025 подану заяву прийнято до розгляду, призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.04.2025 о 10:00 год., зобов`язано ГУ ПФУ України у Львівській області до судового засідання надати письмові нормативно обґрунтовані пояснення щодо поданої заяви з долученням належних доказів на підтвердження викладеного у поданих поясненнях.

22 квітня 2025 року боржником подано заперечення на заяву (вх. № 10356/25).

24 квітня 2025 року стягувачем подано відповідь на заперечення (вх. № 10525/25).

У судовому засіданні 25.04.2025 оголошено перерву до 28.04.2025.

У судове засідання 28.04.2025 з`явились представники стягувача та боржника. Представницею боржника подано суду Рішення Комітету Верховної Ради України з питань правової політики щодо роз`яснення Комітету у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 21 листопада 2-24 року № 4094-І/Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень».

Згідно зі ст. 345-2 ГПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.

У даному засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Обґрунтування стягувача.

Стягувач зазначає, що оскільки ГУ ПФУ у Львівській області рішення суду у справі № 914/1074/22 добровільно не виконало, Львівський міський центр зайнятості звернувся з листом № 10-2993/22 від 06.12.2022 до ГУ ДКСУ у Львівській області для примусового виконання наказу у вказаній справі. Однак, ГУ ДКСУ у Львівській області листом № 04-08-06/11262 від 14.12.2022 повідомило центр зайнятості, що на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, не приймає та повертає без виконання наказ з посиланням на те, що стягнення коштів з ГУ ПФУ у Львівській області неможливе, оскільки в ГУ ДКСУ у Львівській області боржнику відкрито лише рахунок із спеціальним режимом використання, а дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюються на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа організація, що належить до комунальної власності.

Також, Львівський міський центр зайнятості двічі (15.11.2022 та 28.12.2022) звертався до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням прийняти наказ Господарського суду Львівської області від 03.11.2022 у справі № 914/1074/22 до виконання та двічі (21.11.2022 та 19.01.2023) отримав повідомлення про відмову, мотивовані тим, що рішення повинне виконуватись органами казначейства.

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі № 380/11293/23 зобов`язано ГУ ДКСУ у Львівській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Львівської області від 03.11.2022 про примусове виконання рішення у справі № 914/1074/22. Таке рішення набрало законної сили.

Ухвалою від 28.11.2023 замінено стягувача Львівський міський центр зайнятості його правонаступником - Львівським обласним центром зайнятості у наказі про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 914/1074/22.

В подальшому, стягувач направив для виконання наказ Господарського суду Львівської області від 03.11.2022 у справі № 914/1074/22 про стягнення коштів з ГУ ПФУ у Львівській області та виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/11293/23 (про зобов`язання прийняти до виконання наказ № 914/1074/22) до ГУ ДКСУ у Львівській області, яке в свою чергу листом про надання інформації № 04-08-06/8447 від 23.08.2024 проінформувало Львівський обласний центр зайнятості про прийняття наказу до на виконання.

Враховуючи те, що наказ Господарського суду Львівської області від 03.11.2022 у справі № 914/1074/22 боржником не виконується, Львівський обласний центр зайнятості листом №12.2-529/25 від 05.02.2025 звернувся до ГУ ДКСУ у Львівській області з проханням повідомити які заходи вживаються органами казначейства щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/1074/22. Відповіді на вказаний лист не отримано.

Однак, в листі ГУ ДКСУ у Львівській області № 04-08/2-06/1321 від 07.02.2025 до Господарського суду Львівської області, примірник якого адресовано також центру зайнятості, зазначено про наявність об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання казначейством наказу у справі № 914/1074/22 та викладено прохання здійснити заходи процесуального реагування.

В даному листі ГУ ДКСУ у Львівській області зазначено, що після надходження на виконання виконавчого документа, ГУ ДКСУ у Львівській області скеровано численні листи до боржника про здійснення останнім заходів щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від ГУ ПФУ у Львівській області в боржника відсутні кошти на виконання прийнятого судового рішення. А також, що у боржника відсутні відкриті рахунки, з яких ГУ ДКСУ у Львівській області, як уповноважений орган, може здійснити безспірне списання присуджених коштів, а боржник жодних дієвих заходів щодо виконання прийнятого судового рішення не здійснює.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що рішення суду, яке набуло законної сили має бути виконане, керуючись порядком передбаченим ст. 345-1 ГПК України, стягувач просить суд зобов`язати подати на розгляд суду звіт про виконання рішення від 16.08.2022 у даній справі.

Заперечення боржника.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються виключно на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Стаття 23 Бюджетного кодексу України визначає, що бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно з пунктом 24 частиною 1 статті 116 зазначеного Кодексу нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства.

Боржник вказує, що у бюджеті ГУ ПФУ у Львівській області не закладено коштів, які можуть бути сплачені в рахунок виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з ч. 4 ст. 345-1 ГПК України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Тобто, в даному випадку ч. 4 ст. 345-1 ГПК України передбачає зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору та за умови відкриття виконавчого провадження. Проте, всупереч вимогам ч. 4 ст. 345-1 ГПК України, по даній справі немає відкритого виконавчого провадження.

Крім того, подаючи заяву про встановлення судового контролю представником стягувача не наведено жодного доказу невиконання, ухилення чи створення перешкод боржником для виконання рішення суду від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.

Також, боржник, проаналізувавши норми ч. 5 ст. 345-1 ГПК України дійшов висновку, що зобов`язати подати звіт за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі. У разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення після прийняття такого рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Отже, з урахуванням викладеного, боржник просить суд відмовити у задоволенні поданої стягувачем заяви.

Позиція суду.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

За приписами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012, вказано, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З вказаного слідує, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 2, 18 та 326 ГПК України.

Частиною 4 ст. 345-1 ГПК України передбачено, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Водночас, відповідно до ст. 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового виконання, що прямо визначено у ч. 4 зазначеної статті.

Абзацами першим, другим підпункту першого пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

З огляду на наведене правове регулювання, органи Державної виконавчої служби не вправі проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції органів Казначейства.

Суд встановив, що наказ суду у даній справі про примусове виконання рішення суду прийнятий до виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Водночас, враховуючи те, що боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, беручи до уваги те, що інший, аніж передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядок виконання рішення у даній ситуації застосувати неможливо, з урахуванням усіх, вжитих стягувачем заходів, спрямованих на швидке та повне виконання рішення, суд вважає, що право Львівського обласного центру зайнятості, як стягувача, на доступ до правосуддя було б обмежене, у разі неможливості звернутися до суду із заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання рішення суду.

Також, щодо твердження боржника про те, що «зобов`язати подати звіт за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі. У разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення після прийняття такого рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви», суд зазначає, що у даному випадку рішення суду по справі прийнято 16.08.2022, а порядок звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення визначений на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024. Відповідно на момент прийняття рішення у даній справі, Львівський обласний центр зайнятості не міг клопотати перед судом про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду, оскільки норми законодавства, які передбачали можливість звернення до суду з відповідним клопотанням були відсутні.

Крім того, при прийняті даного рішення суд керується таким. У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 07 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області у строк до 30.06.2025 подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22

Суд звертає увагу боржника, що відповідно до ст. 345-3 Господарського процесуального кодексу України звіт боржника про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

3. До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Суд також акцентує на обов`язках учасників справи: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 2, ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 2, 18, 42, 234, 235, 326, 339, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Львівського обласного центру зайнятості про застосування заходів примусу до боржника в порядку ст. 345-1 ГПК України (вх. № 1593/25 від 15.04.2025) - задовольнити.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10; ідентифікаційний код 13814885) у строк до 30.06.2025 подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає окремому оскарженню.

Повна ухвала складена 01.05.2025.

Суддя Трускавецький В.П.