Постанова

від 02.05.2025 по справі 160/18785/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18785/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 в адміністративній справі №160/18785/24 за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.04.2024 року №0192720705, від 26.04.2024 року №0192820705, від 26.04.2024 року №0192770705.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 в адміністративній справі №160/18785/24 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «МН-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 35607571) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ (Чечелівський район), м. Дніпро в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МН-СТРОЙ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» (код ЄДРПОУ 44066139) за період діяльності з 01.04.2021 року по 31.12.2021 року, результати якої оформлені актом від 15.03.2024 року № 656/04-36-07-05/35607571, за висновком якого позивачем були порушені, зокрема, вимоги:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, 1.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2021 рік на суму 163 593 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2. п.198.3, п.198.6 cт.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (ряд.18 Декларації) всього на суму 131 255 грн., в тому числі за листопад 2021 року - 52 088 грн., за грудень 2021 року - 79 167 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 50 515 грн., у т.ч. за грудень 2021р. на суму 50 515 грн.

За висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, контролюючим органом сформовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2024 року, а саме:

-№ 0192770705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації за грудень 2021 року на суму 41 853 грн.;

-№ 0192820705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 163593 грн.;

-№ 0192720705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 174896,25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 139917 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 34979,25 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до підпункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. (п.134.1.1 ст.134.1 ПКК).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником.

Матеріалами справи та наявними у ній письмовими доказами підтверджено, що 01.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Гіпермаркет» (Продавець), та ТОВ «МН-СТРОЙ» (Продавець), укладено договір поставки № 01112021/18, відповідно до умов якого:

п.1.1. продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити матеріали будівельного призначення в кількості, за ціною, згідно з наданими рахунками-фактурами;

п.2.2. вартість кожної окремої партії товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, з вказанням кількості та ціни товару;

3.5. передача товару покупцю здійснюється на умовах DDP склад покупця;

7.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022 року.

На виконання умов договору № 01112021/18 від 01.11.2021 року були складені наступні документи:

1.видаткова накладна № 254 від 17.11.2021 року на поставку товару:

- бікроеласт ЕКП 4.0 сланець сірий в кількості 3,473 м.кв. за ціною 120 грн. без ПДВ, на загальну суму 500112 грн., в т.ч. ПДВ 83352 грн.

договір номер та дата відсутня

відвантажив: П.І.Б. відсутнє

отримав: П.І.Б. відсутнє

2. видаткова накладна № 255 від 30.11.2021 року на поставку товару:

- бікроеласт ЕКП 4.0 сланець сірий в кількості 1,277 м.кв. за ціною 120 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 153240 грн.;

- бікроеласт ЕКП 2.5 в кількості 460 м.кв. за ціною 95,40 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 43 884 грн.;

- праймер бітумний Техноніколь №01 (готовий), відро 20л. РБ в кількості 70 шт. за ціною 1 380 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 96 600 грн.;

- мастіка гідроізоляційна бітумна холодна Техноніколь №24 (МГІН) в кількості 5 шт. за ціною 1380 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 6 900грн.; на загальну суму 360748,80 грн., в т.ч. ПДВ 60124,80 грн.

договір номер та дата відсутня

відвантажив: П.І.Б. відсутнє

отримав: П.І.Б. відсутнє

3. видаткова накладна № 266 від 01.12.2021 року на поставку товару:

- бікроеласт ЕКП 2.5 в кількості 1 790 м.кв. за ціною 95,40 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 170 766 грн.;

- праймер бітумний Техноніколь №01 (готовий), відро 20л. РБ в кількості 45 шт. за ціною 1 380 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 20 700 грн.; на загальну суму 360 748,80 грн., в т.ч. ПДВ 60 124,80 грн.

договір номер та дата відсутня

відвантажив: П.І.Б. відсутнє

отримав: П.І.Б. відсутнє

Також, були складені товарно-транспортні накладні №162 від 17.11.2021 року, №175 від 30.11.2021 року, №176 від 01.12.2021 року.

Надані позивачем первинні документи, а саме видаткові накладні № 254 від 17.11.2021 року, № 255 від 01.12.2021 року, № 266 від 01.12.2021 року та товарно-транспортні накладні №162 від 17.11.2021 року, №175 від 30.11.2021 року, №176 від 01.12.2021 року складені з порушенням вимог пункту 2.4 Наказу № 88, оскільки не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем, для підтвердження включення до складу податкового кредиту та валових витрат не надані первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача, надав оцінку наявним у справі доказам, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів та переоцінки доказів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 в адміністративній справі №160/18785/24,- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 в адміністративній справі №160/18785/24,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко