Ухвала від 02.05.2025 по справі 580/3473/23

УХВАЛА

02 травня 2025 року

м. Київ

справа № 580/3473/23

адміністративне провадження № К/990/47163/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відмову від касаційної скарги в адміністративній справі №580/3473/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Суть спору

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 119 641 гривня 21 копійка за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В обґрунтування означеного позову позивач зазначив, що відповідачем в порушення абз. 4, 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 не виплачено йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року у фіксованій величині 4 463,15 грн в місяць на загальну суму 119 641,21 грн.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Оскільки підвищення доходу у березні 2018 року перевищило суму індексації, індексація у березні 2018 року не нараховується і, як наслідок, відсутні підстави для щомісячного нарахування перевищення суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі індексацію грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року установлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Суд апеляційної інстанції встановив, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 змінився у березні 2018 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З огляду на те, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби. Це саме «поточна індексація», яка не є предметом спору в цій справі.

Щодо «фіксованої» суми індексації, яка безпосередньо становить предмет спірних правовідносин у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін застосовувався у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду № 1013 від 09 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Водночас системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації його грошового забезпечення.

Отже, саме в березні 2018 року, як місяці підвищення доходу, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 не нараховувала і не виплачувала позивачу вказаний вид індексації, за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної ОСОБА_1 індексації у березні 2018 року розраховується, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 275,10 грн = 4188,05 грн.

З підстав наведеного, починаючи з березня 2018 року, сума індексації грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, має виплачуватися у розмірі 4188,05 грн до дня звільнення ОСОБА_1 , тобто до 25 травня 2020 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 порушено право позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2020 року включно, в розмірі 4188,05 грн, а тому позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині та підлягають задоволенню.

Разом з тим, заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію за вказаний період в сумі 119641,21 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, на стадії виниклих між сторонами спірних правовідносин суд апеляційної інстанції знайшов передчасними, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 ще не були реалізовані надані йому дискреційні повноваження щодо нарахування відповідної суми компенсації та щодо вирішення питання про здійснення компенсації сум податку.

Рух касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Дяченко Олексій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а справу направити на новий розгляд в цій частині до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

10 березня 2025 року на адресу Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження у справі №580/3473/23 з посиланням на частину п`яту статті 337 КАС України.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

Частиною другою статті 339 КАС України встановлено, що про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Судом установлено, що Дяченко Олексій Володимирович діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19 листопада 2024 року.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною першою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частина перша, друга статті 60 КАС України).

Відповідно до довіреності від 19 листопада 2024 року повноваження представника Дяченка О.В. не обмежуються.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 60 КАС України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.

Заяв щодо припинення або обмеження повноважень Дяченка Олексія Володимировича, як представника ОСОБА_1 , до Верховного Суду не надходило.

З огляду на наведене, заява про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження подана Дяченком Олексієм Володимировичем в межах наданих йому позивачем повноважень.

Отже, клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, є достатньою правовою підставою для закриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до матеріалів справи № 580/3473/23 інші учасники або особи, які не брали участь у справі, але які б вважали, що суд вирішив питання про їхні права, свободи та (або) обов`язки, до даної касаційної скарги не приєднувалися.

Обставин, які б свідчили про те, що подана відмова від касаційної скарги порушує права та охоронювані законом інтереси інших учасників справи, Верховним Судом не установлено.

З огляду на викладені обставини та норми процесуального закону, заява Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відмову від касаційної скарги підлягає задоволенню, а касаційне провадження - закриттю.

Відповідно до частини шостої статті 337 КАС України у разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

Керуючись статтями 337, 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відмову від касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в адміністративній справі №580/3473/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Прийняти відмову Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , від касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії у справі №580/3473/23.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії у справі №580/3473/23 - закрити.

Роз`яснити, що у разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко