Рішення від 05.05.2025 по справі 711/8486/24

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8486/24

Номер провадження2/711/232/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

за участю:

представника відповідача адвоката: Міщенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» до ОСОБА_1 про визнання договору пожертви недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач керуючий Адвокатське бюро «Бодашко та партнери» Бодашко О.О. (18021, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 39/1, ЄДРПОУ 40868142) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання договору пожертви недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2018 року між Адвокатським бюро «Бодашко та партнери», як Пожертвувачем та фізичною особою ОСОБА_1 , як Обдаровуваною, було укладено Договір пожертви нежитлового приміщення та зареєстрованого в реєстрі за № 1205.

Відповідно до умов Договору, Пожертвувач передає, а Обдаровуваний приймає в пожертву нежитлове приміщення 5-го поверху № 53, загальною площею 20,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич».

Зазначає, що вказаний договір є недійсним з наступних підстав.

Зазначає, що зазначене вище приміщення перейшло у власність позивача на підставі договору дарування нежитлового приміщення посвідченого Романій Н.В. приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу 13 жовтня 2016 року за реєстровим № 8988.

У період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2019 року АБ «Бодашко та партнери» в особі керуючого бюро, були укладені договори про надання юридичної допомоги Червонослобідськоій сільській раді, як із субєктом владних повноважень та як із розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи дану обставину, а також і те, що правоохоронні органи постійно здійснюють моніторинг укладення договорів за проведеними тендерами, в т.ч. забезпечують контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, а тому, укладені договори несли ризики для його господарської діяльності і як наслідок, передбачаючи можливе негативне настання для його майбутнього, ОСОБА_2 , як керівник АБ «Бодашко та партнери» прийняв рішення укласти спірний договір пожертви зі своєю (на час укладення договору) дружиною (відповідачем) з метою зменшення негативних наслідків для сім`ї ОСОБА_2 спрямованих на втрату даного майна.

Зазначає, що фактично відповідач у володіння майном не вступила, не несла витрат на утримання приміщення, ніколи не користувалась та не користується ним і сьогодні.

В даному приміщенні і по сьогоднішній день позивач здійснює свою господарську діяльність так само як і ОСОБА_2 .

Після укладення договору пожертви, з метою подальшого використання приміщення позивачем, між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди всказаного приміщення, який є діючим на момент подання даної позовної заяви.

Вказує, що очікування настання негативних наслідків для господарської діяльності позивача не змусили себе довго чекати.

Так, 16 травня 2019 року розпочалось розслідування кримінального провадження № 42019251010000076 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2019 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

У провадженні слідчого відділу Черкаського районного відділу поліції перебуває кримінальне провадження в ході досудового розслідування якого було встановлено, що службовими особами Червонослобідської сільської ради здійснено розтрату бюджетних коштів у сумі 96,6 тис. грн. під час оплати юридичних послуг.

Договір про надання юридичних послуг позивачем із Червонослобідською сільською радою було укладено 08 травня 2018 року, тобто, через два тижні, з моменту укладення Договору пожертви між сторонами. Тобто, позивач зазделегідь готувався до укладення недійсного договору із відповідачем, знаючи про його фіктивність та неможливість в подальшому відповідачем користуватися даним приміщенням та нести права та обов`язки за даним договором пожертви.

Вкаузує, що позивач на законних підставах користується вказаним приміщенням, здійснює оплату комунальних послуг та послуг з експлуатацією нерухомого майна.

Тобто, навіть після розірвання шлюбу (рішення Придніпровського районного суду від 29 листопада 2019 року по справі № 711/7005/19) між відповідачем та ОСОБА_2 , останній і надалі безперешкодно продовжує користуватися вказаним майном, що підтверджує фіктивність (недійсність) даного договору.

Звертає увагу, що п. 1.2 Договору сторони погодили, що метою даного Договору є надання освіти дітям сторін, а відповідно до п. 3.2.1 Договору, відповідач зобовязалась використовувати пожертву за призначенням, тобто, виключно, з метою надання освіти дітям.

Тому, з метою врегулювання існуючої суперечності, позивач звернувся до відповідачки з листом від 19 травня 2020 року, в якому просив письмово повідомити його, яким чином, починаючи з моменту укладення Договору, відповідачкою використовується дане приміщення відповідно до п. 1.2 Договору. Вказаний лист отримано відповідчкою 20 травня 2020 року, однак, відповіді на нього так і не було надано.

Листом, від 03 липня 2020 року позивач звернувся до відповідачки з вимогою про розірвання Договору пожертви протягом 5-ти календарних днів, починаючи з дня отримання даної вимоги вимогу та повідомляв, що в іншому випадку, з метою захисту своїх прав та інтересів, буде вимушений звернутися із відповідним позовом до суду. Дану вимогу відповідачка отримала 07 липня 2020 року і знову залишила її без відповідного реагування.

Отже, згідно існуючих правовідносин між сторонами вбачається, що позивач пожертвував вказане приміщення відповідачу ще у 2018 році і по сьогоднішній день дане приміщення ніяким чином не використовується відповідачем для тієї мети заради якої і було вказане приміщення передане в пожертву для надання освіти дітям. Тобто, протягом 6 років, відповідач не використовує вказане приміщення, а тому, зазначені позивачем обставини свідчать про фіктивність договору пожертви і як наслідок є підставою для недійсності Договору.

Відповідач так і не отримала дане приміщення в користування чи володіння за будь-яким правочином, також і не передавались їй ключі від приміщення.

Таким чином, договір пожертви має ознаки фіктивного правочину, тобто, укладеного без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються договором пожертви.

Оскільки, позивачем прийнято рішення вчинити дії на відновлення існуючого майнового стану шляхом документального закріплення права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а договір пожертви має ознаки фіктивного правочину, тобто, укладеного без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються договором пожертви позивач має намір звернутись до суду з даним позовом.

Просить визнати недійсним Договір пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1205, який було укладено між АЮ «Бодашко та партнери» та фізичною особою ОСОБА_1 . Припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення 5 поверху № 53, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич». Визнати за АБ «Бодашко та партнери» право приватної власності на нежитлове приміщення 5-го поверху № 53, зашальною площею 20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич». Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

31 жовтня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу термін для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

28 листопада 2024 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

25 грудня 2024 року через канцелярію суду надійшов Відзив від адвоката Міщенко Сергія Валентиновича, який діє в інтересах відповідача, в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, прийняти орієнтовний розрахунок судових витрат ОСОБА_1 в сумі 10000 грн., які відповідач очікує понести в зв`язку з розглядом даної позовної заяви.

Позивач керуючий АБ «Бодашко та партнери» - Бодашко Олександр Олександрович в судове засідання не з`явився, надавши через систему «Електронний суд» заяву про проведення судового засідання без його участі.

Адвокат Міщенко Сергій Володимирович, який діє в інтересах відповідача, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у Відзиві. Також, зазначив, що має намір після винесення рішення звернутися з заявою про компенсацію правової допомоги.

Суд, заслухавши пояснення адвоката Міщенко Сергія Валентиновича, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими.. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2ї ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ча. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 729ЦК Українипередбачено,що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленимчастиною першою статті 720цього Кодексу,для досягненняними певної,наперед обумовленоїмети. Договірпро пожертвиє укладенимз моментуприйняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті 730 ЦК України встановлено, що пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

За своєю правовою природою пожертва є добровільним внеском певним особам, здійсненим для досягнення визначеної у ній меті.

Порядок і правові наслідки прийняття дарунку врегульованост. 722 ЦК України, за якоюправо власностіобдаровуваного на даруноквиникає з моменту його прийняття, тобто з того часу, коли обдаровуваний будь-якими діями підтвердить своюзгодуна прийняття дарунка. Дарувальник, який передає річ через підприємство або організацію транспорту, зв`язку або через іншу особу для вручення її обдарованому, має право відмовитися від договору до вручення речі обдаровуваному. Дарунок, направлений обдарованому без його попередньої згоди, є прийнятим, якщо він негайно не заявить про відмову від дарунка.

До прийняття дарункаст.722 ЦК Україниприрівнює також прийняття документів про право власності на речі або символів речі (ключів, макета тощо). Безпосереднє висловлення згоди обдарованого необхідне лише при даруванні майна, укладення угоди на яке потребує спеціального оформлення (наприклад, на вогнепальну зброю).

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 25 квітня 2018 року між позивачем Адвокатським бюро «Бодашко та партнери», як Пожертвувачем, та відповідачем ОСОБА_1 , як Обдаровуваною, було укладено Договір пожертви нежитлового приміщення та зареєстрованого в реєстрі за № 1205, а саме: нежитлового приміщення 5-го поверху № 53, загальною площею 20,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич».

Відповідно до п.1. Договору, Пожертвувач передає, а Обдаровуваний приймає в пожертву нежитлове приміщення 5-го поверху №53 загальною площею 20,0кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич» (опис: будинок побуту з прибудовами А-5, А'-5, а, а', а?, а-6, будинок побуту «Славутич» з прибудовами А-2, а-3, огорожа № 1,2, замощення І).

Пожертвувач стверджує, що відчуження здійснюється ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального, і гарантує, що на момент укладення цього договору вищезазначене нежитлове приміщення не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, не встановлені сервітути, нежитлове приміщення не обтяжене, не заставлене, у податковій заставі та в іпотеці не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з іншими особами (в тому числі за договорами оренди, шлюбного договору (контракту), інших, (до статутного фонду юридичної особи, як внесок не внесене), Пожертвувач несе відповідальність за надання неправдивої інформації стосовно прав третіх осіб на відчужуване майно.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Обдаровуваний набуває право власності на предмет пожертви (нежитлове приміщення) з моменту його прийняття та державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 121983672 від 25.04.2018, номер запису про право власності 25889734 на підставі договору пожертви Серії та номер: 1205, виданого 25.04.2018, видавник: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю. було внесено 25 квітня 2018 року 12:58:36.

На думку суду, відповідно до вимог ст.722 ЦК України та згідно умов п.4.1. Договору ОСОБА_1 набула право власності на предмет пожертви з моменту його прийняття та державної реєстрації права власності на вказане нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Мета договору: надання освіти дітям Обдаровуваного.

Як зазначає сторона відповідача, що ОСОБА_1 , діючи в інтересах своїх дітей, погодилася на пропозицію укласти саме договір пожертви, з метою забезпечення майбутнього дітей, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

А тому, суд критично оцінює твердження позивача про те, що Договір пожертви було вчинено без наміру набуття наслідків.

На думку суду, у позивача, також, були відсутні інші мотиви і цілі для укладення спірного договору, адже ОСОБА_2 , який є засновником АБ «Бодашко та партнери» та, за визначенням, що викладене у п.30 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», як фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність цієї юридичної особи, є єдиним кінцевим бенефіціарним власником цієї юридичної особи, а також є батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з яким ОСОБА_1 з 29 вересня 2007року по 29 листопада 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.

А тому, укладаючи від імені Позивача Договір пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року, позивач також турбувався виключно про інтереси їх дітей.

Як зазначає відповідач у Відзиві, саме з вищезазначених обставин, після укладення Договору пожертви, вона була не проти щоб ОСОБА_2 використовував приміщення для його адвокатської діяльності у формі адвокатського бюро без укладення будь-якого договору , адже отримані від такої діяльності доходи, використовувалися й в інтересах їх дітей, що відповідало як умовам договору, так й інтересам сім`ї.

На думку суду, ці обставини і факти спростовують безпідставні твердження позивача про укладення договору з намірами «… зменшення негативних наслідків для сім`ї ОСОБА_2 спрямованих на втрату даного майна». Адже ні до моменту укладення цього правочину, ні в момент його укладення , ні на сьогодні не існували і не існують підстави вважати, що цей правочин укладений з іншою метою, ніж про це зазначено в самому Договорі.

Також, в судовому засіданні встановлено, що 11 жовтня 2021 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі №711/5211/20 в задоволенні позову Адвокатського обєднання «Бодашко та партнери» до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про розірвання договору пожертви відмовлено.

13 квітня 2022 року постановою Черкаського апеляційного суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року у даній справі залишено без змін.

07 листопада 2023 року Постановою Верховного Суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року залишено без змін.

В вищезазначеній постанові зазначено: «Метою спірного договору пожертви є надання освіти дітям обдаровуваного ОСОБА_5 , які є також дітьми засновника пожертвувача АБ «Бодашко та партнери» - ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Договір пожертви не конкретизує умов використання нежитлового приміщення 5-го поверху № 53, загальною площею 20,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення дітей освітою.

Неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчаються у Черкаській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 17, здобуваючи повну загальну середню освіту.

Суди не встановили виникнення у дітей потреби у здобутті вищого рівня освіти та незабезпечення ОСОБА_5 цієї потреби з урахуванням пожертви.

Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що ОСОБА_1 як обдарована не обмежена в часі та способі виконання договору пожертви, а розірвання такого договору лише унеможливить подальше забезпечення неповнолітніх дітей платними освітніми послугами за рахунок предмета пожертви.».

Також, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2024 року по справі № 711/3211/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвокатського бюро «Бодашко і партнери» про усунення перешкод у користуванні майном - зобов?язано ОСОБА_2 та Адвокатського Бюро «Бодашко та партнери» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням 5-го поверху N?53 загальною площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та складає 3/1000частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич», до яких входить приміщення N? 53, площею 20 кв.м, та частина приміщень спільного користування 5- го поверху N?5-25, N? 5-27, N?5-36, N? 5-49, 5 - V його власнику ОСОБА_1 , шляхом передачі ОСОБА_1 технічної документації на приміщення 5-го поверху N?53 загальною площею 20 кв.м, що находиться за адресою: АДРЕСА_3 ; звільнення приміщення від речей, належних ОСОБА_2 , Адвокатському Бюро «Бодашко та партнери» та іншим особам, що перебувають в приміщенні N? 53 по вул. Небесної Сотні, будинок 105; заборонити ОСОБА_2 , Адвокатському Бюро «Бодашко та партнери» та іншим особам, перебувати в приміщенні N?53 (п?ятдесят три) загальною площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

11 березня 2025 року Постановою Черкаського апеляційного суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2024 року залишено без змін.

Відповідно до змісту вищезазначеної постанови, «З урахуванням викладеного, доводи ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивачка довела, що є володільцем спірного майна згідно Договору пожертви від 25.04.2018 року, та згідно постанови ВС від 07.11.2023 року судами встановлено, що АБ «Бодашко та партнери» продовжують використання предмета пожертви, а отже ОСОБА_1 доведено той факт, що відповідачі перешкоджають їй користуватися та розпоряджатися своїм майном, що є підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (негаторним позовом).

Безпідставними є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті як доказу Договору оренди нежитлового приміщення від 16 квітня 2018 року, так, Договір оренди нежитлового приміщення датований «16 квітня 2018 року», тобто за 9 (дев`ять) днів до укладення Договору пожертви (25.04.2018 року), що свідчить про те, що ОСОБА_1 станом на 16.04.2018 року не володіла спірним нежитловим приміщенням.».

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 ЦК України.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

У Постанові Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Частинами 2,3 ст. 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору після виникнення у нього зобов`язання із повернення боргу діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У Постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Судом встановлено, що позивачем АБ «Бодашко та партнери» не надано доказів, які б підтверджували удаваність чи фіктивність Договору пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1205.

На думку суду, складання Договору пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1205 відповідало волеявленню ОСОБА_2 та він усвідомлював майбутні ризики та наслідки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки, він є необгрунтованим та недоведеним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 264, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» до ОСОБА_1 про визнання договору пожертви недійсним залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 травня 2025 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб