Постанова від 19.08.2025 по справі 711/8486/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1230/25 Справа № 711/8486/24 Категорія: 304000000 Головуючий по 1 інстанції Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Василенко Л.І.,Сіренка Ю.В.

секретар Широкова Г.К.

учасники справи:

позивач Адвокатське бюро «Бодашко та партнери»

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача адвокат Міщенко Сергій Валентинович

особа, що подала апеляційну скаргу: Адвокатське бюро «Бодашко та партнери»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року у справі за позовом Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» до ОСОБА_1 про визнання договору пожертви недійсним, -

в с т а н о в и в :

Адвокатське бюро «Бодашко та партнери» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору пожертви недійсним в якому просило:

визнати недійсним договір пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року, який укладений між Адвокатським бюро «Бодашко та партнери» та фізичною особою ОСОБА_1 ;

припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення п`ятого поверху № 53, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич»;

визнати за Адвокатським бюро «Бодашко та партнери» право приватної власності на нежитлове приміщення п`ятого поверху № 53, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич»;

судові витрати по оплаті судового збору стягнути з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25 квітня 2018 року між Адвокатським бюро «Бодашко та партнери», як пожертувачем та фізичною особою ОСОБА_1 , як обдаровуваною було укладено договір пожертви нежитлового приміщення, який зареєстрований в реєстрі за № 1205.

Зазначено, що вказане вище приміщення перейшло у власність позивача на підставі договору дарування нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. 13 жовтня 2016 року за реєстровим № 8988.

У період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2019 року Адвокатським бюро «Бодашко та партнери» в особі керуючого бюро, були укладені договори про надання юридичної допомоги Червонослобідській сільській раді, як із суб`єктом владних повноважень та як із розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи, що правоохоронні органи постійно здійснюють моніторинг укладення договорів за проведеними тендерами, в тому числі забезпечують контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, а тому, укладені договори несли ризики для його господарської діяльності і як наслідок, передбачаючи можливе негативне настання для його майбутнього, ОСОБА_2 , як керівник АБ «Бодашко та партнери» прийняв рішення укласти спірний договір пожертви зі своєю (на час укладення договору) дружиною (відповідачем) з метою зменшення негативних наслідків для сім`ї ОСОБА_2 спрямованих на втрату даного майна.

Позивач вказав, що фактично відповідач у володіння майном не вступила, не несла витрат на утримання приміщення, ніколи не користувалась та не користується ним і сьогодні.

Після укладення договору пожертви, з метою подальшого використання приміщення позивачем, між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди вказаного приміщення, який є діючим на момент подання даної позовної заяви.

16 травня 2019 року розпочалось розслідування кримінального провадження № 42019251010000076 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2019 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

У провадженні слідчого відділу Черкаського районного відділу поліції перебуває кримінальне провадження в ході досудового розслідування якого було встановлено, що службовими особами Червонослобідської сільської ради здійснено розтрату бюджетних коштів у сумі 96,6 тис. грн. під час оплати юридичних послуг.

Договір про надання юридичних послуг позивачем із Червонослобідською сільською радою було укладено 08 травня 2018 року, тобто, через два тижні, з моменту укладення Договору пожертви між сторонами. Тобто, позивач зазделегідь готувався до укладення недійсного договору із відповідачем, знаючи про його фіктивність та неможливість в подальшому відповідачем користуватися даним приміщенням та нести права та обов`язки за даним договором пожертви.

Позивач на законних підставах користується вказаним приміщенням, здійснює оплату комунальних послуг та послуг з експлуатації нерухомого майна.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній і надалі безперешкодно продовжує користуватися вказаним майном, що підтверджує фіктивність (недійсність) даного договору.

Пунктом 1.2 договору пожертви сторони погодили, що метою даного договору є надання освіти дітям сторін, а відповідно до п. 3.2.1 Договору, відповідач зобов`язалась використовувати пожертву за призначенням, тобто, виключно, з метою надання освіти дітям.

Згідно існуючих правовідносин між сторонами вбачається, що позивач пожертвував вказане приміщення відповідачу ще у 2018 році і по сьогоднішній день дане приміщення ніяким чином не використовується відповідачем для тієї мети заради якої і було вказане приміщення передане в пожертвудля надання освіти дітям. Тобто, протягом шести років, відповідач не використовує вказане приміщення, а тому, зазначені позивачем обставини свідчать про фіктивність договору пожертви і як наслідок є підставою для недійсності договору.

Оскільки, позивачем прийнято рішення вчинити дії на відновлення існуючого майнового стану шляхом документального закріплення права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а договір пожертви має ознаки фіктивного правочину, тобто, укладеного без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються договором пожертви позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року позовні вимоги Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували удаваність чи фіктивність договору пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1205. Суд дійшов висновку, що складання договору пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року відповідало волевиявленню ОСОБА_2 і він усвідомлював майбутні ризики та наслідки.

В апеляційній скарзі Адвокатське бюро «Бодашко та партнери» просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року скасувати, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь скаржника суму судового збору, сплачену при поданні апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи, судом не було враховано, що дії ОСОБА_1 під час укладення договору були зумовлені сімейно-правовим становищем, а не її реальним волевиявленням. ОСОБА_1 виступала номінальним учасником правочину, не усвідомлюючи його правових наслідків і не виконуючи жодної функції як власника. Основна мета договору пожертви було переховування майна або уникнення юридичної відповідальності, тому такий договір є фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України. Судом першої інстанції не було враховано, що відповідач фактично не прийняла у володіння передане в пожертву приміщення, не користувалась ним, не несла витрати з утримання, не виконала жодної умови договору пожертви. Позивач після укладення договору залишився єдиним фактичним користувачем цього приміщення та орендує його у відповідача. Суд вищевказаних обставин не врахував та необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка С.В. вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтовані та не дають підстав для скасування рішення суду.

Зазначено, що до договору пожертви застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом. 28 квітня 2018 року між сторонами було укладено договір пожертви. Відповідно до п. 4.1 договору ОСОБА_1 набула право власності на предмет пожертви з моменту його прийняття та державної реєстрації права власності на вказане нежитлове приміщення 25 квітня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Ні на момент укладення договору, ні на момент розгляду справи в суді не існувало та не існує підстав вважати, що правочин був укладений з іншою метою ніж це передбачено в самому договорі. Суд першої інстанції вірно встановив, що докази фіктивності правочину відсутні, позивач таких висновків суду не спростував жодними належними та допустимими доказами, тому рішення суду підлягає залишенню в силі, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2018 року між АБ «Бодашко та партнери», як пожертвувачем та ОСОБА_1 як обдаровуваною було укладено договір пожертви нежитлового приміщення (а.с. 9-11) та зареєстрованого в реєстрі за № 1205, а саме: нежитлового приміщення 5-го поверху № 53, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич».

Відповідно до п. 1 договору (а.с. 9) пожертвувач передає, а обдарований приймає в пожертву нежитлове приміщення 5-го поверху № 53, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич» (опис: будинок побуту з прибудовами А-5, А-5, а, а, а2, а-6, будинок побуту «Славутич» з прибудовами А-2, а-3, огорожа 1, 2 замощення І).

Пожертвувач стверджує, що відчуження здійснюється ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального, і гарантує, що на момент укладення цього договору вищезазначене нежитлове приміщення не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, не встановлені сервітути, нежитлове приміщення не обтяжене, не заставлене, у податковій заставі та в іпотеці не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з іншими особами (в тому числі за договорами оренди, шлюбного договору (контракту), інших, (до статутного фонду юридичної особи, як внесок не внесене), Пожертвувач несе відповідальність за надання неправдивої інформації стосовно прав третіх осіб на відчужуване майно.

Відповідно до п. 4.1. договору (а.с. 10), обдаровуваний набуває право власності на предмет пожертви (нежитлове приміщення) з моменту його прийняття та державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 121983672 від 25 квітня 2018 року (а.с. 58), номер запису про право власності 25889734 було внесено 25 квітня 2018 року 12:58:36 на підставі договору пожертви Серії та номер: 1205, виданого 25 квітня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року (а.с. 59-61) у справі № 711/5211/20 в задоволенні позову АБ «Бодашко та партнери» до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про розірвання договору пожертви відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року (а.с. 62-66) рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року (а.с. 67-71) рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року залишено без змін.

Вказаним рішеннями судів у справі № 711/5211/20 було достовірно встановлено, що метою спірного договору пожертви є надання освіти дітям обдаровуваного - ОСОБА_1 , які є також дітьми засновника пожертвувача АБ «Бодашко та партнери» - ОСОБА_2 . У даній справі встановлено, що договір пожертви не конкретизує умов використання нежитлового приміщення для забезпечення дітей освітою. Неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються у Черкаській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 17, здобуваючи повну загальну середню освіту. Суди не встановили виникнення у дітей потреби у здобутті вищого рівня освіти та незабезпечення ОСОБА_1 цієї потреби з урахуванням пожертви.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2024 року у справі № 711/3211/21 (а.с. 73-78) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АБ «Бодашко та партнери» про усунення перешкод в користуванні майном позов задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 та АБ «Бодашко та партнери» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням 5-го поверху № 53 загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич», до якого входить приміщення № 53, площею 20 кв.м. та частина приміщень спільного користування 5-го поверху № 5-25, № 5-27, № 5-36, № 5-49, 5-V його власнику ОСОБА_1 , шляхом передачі ОСОБА_1 технічної документації та приміщення 5-го поверху № 53 загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; звільнення приміщення від речей, належних ОСОБА_2 , АБ «Бодашко та партнери» та іншим особам, що перебувають в приміщенні АДРЕСА_3 ; заборонити ОСОБА_2 , АБ «Бодашко та партнери» та іншим особам, перебувати в приміщенні № 53 загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2025 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2024 року залишено без змін.

Судами у справі № 711/3211/21 встановлено, що ОСОБА_1 довела, що є володільцем спірного майна згідно договору пожертви.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 400/4063/22 якщо обставини справи були встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, то ці обставини є преюдиційними для наступних судових справ між тими самими сторонами, що стосуються тих самих правовідносин.Це означає, що суд у новій справі не може переглядати ці обставини, встановлені раніше, і повинен прийняти їх як доконаний факт.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим ч. 1 ст. 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою пожертва є добровільним внеском певним особам, здійсненим для досягнення визначеної у ній меті.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору пожертви, а в подальшому оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, позивач АБ «Бодашко та партнери» в обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідач з 2018 року і по даний час ніяким чином не використовує приміщення для тієї мети, заради якої спірне приміщення передано в пожертву для надання освіти дітям, що свідчить про фіктивність договору, і як наслідок є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності заповіту.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено підстави недійсності правочину.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

У Постанові Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, відповідно до якого з конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК Українивипливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Частинами 2, 3 ст. 13 ЦК Українивстановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору після виникнення у нього зобов`язання із повернення боргу діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У Постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдавати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували удаваність чи фіктивність договору пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року. Укладення договору пожертви відповідало волі як позивача так і відповідача ОСОБА_1 і позивач повністю усвідомлював майбутні ризики та наслідки такого договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що правочин мав виключно зовнішню форму для уникнення негативних наслідків для бізнесу позивача колегія суддів оцінює критично, оскільки скаржником не надано суду доказів, які підтверджують що з моменту укладення договору і по даний час (протягом шести років) є підстави вважати щодо цього майна існували будь-які ризики зі сторони будь-якої третьої особи (в тому числі й правоохоронних органів): заявлення претензій щодо майна чи накладення арешту на нього. Інші доводи апеляційної скарги щодо невикористання відповідачем майна за цільовим призначенням згідно договору пожертви та відсутність з боку відповідача будь-яких дій як власника щодо передачі майна (оскільки майно ніколи не передавалося позивачем у володіння відповідачу) відхиляються колегією суддів, оскільки такі доводи спростовуються обставинами, встановленими судовими рішення, які набрали законної сили у цивільних справах № 711/5211/20 та № 711/3211/21 та розглядалися між тими самими сторонами з приводу укладення оспорюваного правочину пожертви.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АБ «Бодашко та партнери» не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог та не надано доказів, які б підтверджували удаваність чи фіктивність договору пожертви, і укладення такого договору повністю відповідало волевиявленню позивача, який усвідомлював майбутні ризики та наслідки такого договору.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду, впливали на їх обґрунтованість, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які скаржником не підтверджено належними доказами, які б стали підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було допущено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених устатті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 20 серпня 2025 року.

Судді