Ухвала

від 30.04.2025 по справі 132/597/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/597/22

1-кс/132/156/25

Ухвала

Іменем України

30 квітня 2025 року слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області скаргу ОСОБА_6 на постанову від 27 лютого 2025 року слідчого слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022330000028 від 19 січня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2025 року до слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_6 із скаргою, в якій просить скасувати постанову від 27 лютого 2025 року слідчого слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022330000028 від 19 січня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365-2 КК України.

В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що в провадженні слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області знаходилось кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022330000028 від 19 січня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365-2 КК України. Дане кримінальне провадження 27 лютого 2025 року слідчим слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні невідомих осіб складу кримінального правопорушення. Натомість, слідчим не було вчинено жодних належних дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, зокрема не допитано його, як заявника, з приводу відомих обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, а тому оскаржувана постанова є передчасною, незаконною та необґрунтованою, в зв`язку з чим просить задовольнити скаргу.

Скаржник ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав подану скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Слідчий ОСОБА_9 , прокурор ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Розглянувши доводи поданої скарги, вислухавши позицію скаржника, слідчого, прокурора, дослідивши оскаржувану постанову та додані до скарги матеріали, приходжу до наступних висновків:

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до статті 24 КПК України це право гарантується кожному.

Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскарженні під час досудового провадження. Серед даного переліку є рішення дізнавача про закриття кримінального провадження.

В статті 284 КПК України наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження підлягає закриттю, серед яких зокрема встановлення відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини 1 статті 284 КПК України).

Зі змісту статті 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Слідчим суддею з наданих матеріалів встановлено, що 15.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022330000028 за заявою ОСОБА_6 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, з викладенням обставин, які можуть свідчити про вчинення даного кримінального правопорушення: «службові особи Держгеокадастру та службові особи Глинської сільської ради здійснили незаконний продаж земельної ділянки по АДРЕСА_1 ».

19.12.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022020000000474 за заявою ОСОБА_6 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України, з викладенням обставин, які можуть свідчити про вчинення даного кримінального правопорушення: «До Вінницької обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_6 про зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, під час відчуження земельної ділянки по АДРЕСА_1 ».

19.12.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022020000000475 за заявою ОСОБА_6 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, з викладенням обставин, які можуть свідчити про вчинення даного кримінального правопорушення: «До Вінницької обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_6 про незаконне заволодіння земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ».

Постановою прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 від 22.06.2023 року, матеріали кримінальних проваджень, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2021 року під №42021022330000028, 19.12.2022 року під № 42022020000000474, 19.12.2022 року під №42022020000000475, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365-2 КК України, об`єднано в одне кримінальне провадження.

29.02.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022330000035 за заявою ОСОБА_6 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, з викладенням обставин, які можуть свідчити про вчинення даного кримінального правопорушення: «До Хмільницької окружної прокуратури надійшла заява ОСОБА_6 про заволодіння шляхом обману житловим будинком у селі Глинськ Хмільницького району, який за заповітом ОСОБА_12 мав належати ОСОБА_13 ».

Постановою прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 від 14.03.2024 року, об`єднано в одне провадження кримінальні провадження № 42021020220000028 від 15.07.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365-2 КК України, та № 42024022330000035 від 29.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Зазначене кримінальне провадження перебувало в провадженні слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яким здійснювалося досудове розслідування.

27 лютого 2025 року слідчим слідчого відділу відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 винесено постанову про закриття даного кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діянні невідомих осіб складу кримінального правопорушення.

Дана постанова мотивована тим, що за результатами проведеного досудового розслідування можна прийти до висновку, що в діях службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Глинської сільської ради, державного реєстратора та невідомих осіб, які згідно заяви ОСОБА_6 незаконно заволоділи житловим будинком та земельною ділянкою, розташованими в селі Глинськ по вулиці Зеленій, 17.

Слідчий суддя не погоджується з постановою слідчого про закриття кримінального провадження, та вважає її передчасною.

Так, частиною 2статті 9 КПК Українивизначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у частині 4статті 38 КПК Українищодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно статей 2,284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки дізнавачем всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами частини 1статті 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положеньстатті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З нормстатті 26 КПК Українивипливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положеньстатті 83 КПК Українислідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимогстатті 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положеньстатті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, дізнавач, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Згідно частини 2статті 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява №235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядкуст. 94 КПК Українибуло надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України).

Як встановлено вище, підставою для закриття кримінального провадження слідчий зазначив відсутність в діянні невідомих осіб складу кримінального правопорушення.

Проте, слідчим суддею під час розгляду даної скарги встановлено наступне:

Громадянка ОСОБА_12 згідно свідоцтва № 16 про право особистої власності на жилий будинок, виданого 13.02.1995 року Глинською сільською радою Калинівського району Вінницької області на підставі рішення виконкому Калинівської районної ради Вінницької області № 151 від 27.04.1989 року, зареєстрованого 10.03.1995 року у Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за №1-38, та технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, виготовленого 15.03.1995 року Вінницьким обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації, значиться власником домоволодіння АДРЕСА_1 .

Як вбачається з рішення 16 сесії 21 скликання Глинської сільської ради від 19.04.1994 року № 16, яке викладене в протоколі Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 19.04.1994 року № 16, ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,47га., розташовану по АДРЕСА_1 .

З сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 983797, виданого 16.03.2001 року Калинівською державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення від 27.03.2000 року № 138, та зареєстрованого 20.03.2001 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 12, слідує, що ОСОБА_12 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВК «Родина», розміром 2,23 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

19.05.2002 року ОСОБА_12 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28.05.2002 року Глинською сільською радою Калинівського району Вінницької області, померла в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.

На момент смерті ОСОБА_12 згідно свідоцтва № 16 про право особистої власності на жилий будинок від 13.02.1995 року; рішення 16 сесії 21 скликання Глинської сільської ради від 19.04.1994 року № 16; сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 983797, виданого 16.03.2001 року, залишилось спадкове майно у вигляді: домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,47га., яка розташована по АДРЕСА_1 ; права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВК «Родина», розміром 2,23 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

За своє життя, ОСОБА_12 склала заповіт, який 25.06.1997 року був нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області та зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій під № 52, згідно якого, на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження про те, що житловий будинок та все домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , заповідає своїй онучці ОСОБА_13 .

24.10.2002 року до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області звернувся ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_13 на підставі доручення, посвідченого 13.09.2002 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_14 , та зареєстрованого в реєстрі за № 10559, із заявою про прийняття спадщини, залишеної після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.

На підставі зазначеної заяви, 24.10.2002 року Калинівською державною нотаріальною конторою Вінницької області буда заведена спадкова справи № 717/02 до майна померлої 19.05.2002 року ОСОБА_12 , про що свідчать витяг з Єдиного реєстру спадкових справ № 1741656 від 24.10.2002 року та довідка про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ № 2376288 від 25.10.2002 року, видані державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори ОСОБА_15 .

Як слідує із матеріалів цієї спадкової справи, 25.11.2002 року на адресу Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області надійшла заява ОСОБА_16 , яка діяла в інтересах ОСОБА_17 на підставі доручення, посвідченого 13.08.2002 року державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_18 , про прийняття спадкового майна, яке складається з права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Родина» села Глинськ Калинівського району Вінницької області, розміром 2,23 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та яке залишилось після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.

До заяви було долучено заповіт, який 05.11.2001 року був нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області, та зареєстрований в книзі запису нотаріальних дій під № 134, згідно якого, ОСОБА_12 на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження про те, що земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Родина» села Глинськ Калинівського району Вінницької області, розміром 2,23 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), заповіла своєму синові ОСОБА_17 .

25.11.2002 року державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_15 , на підставі заповіту, посвідченого 05.11.2001 року виконавчим комітетом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за реєстровим номером 134, було видане свідоцтво на спадщину за заповітом за реєстровим номером 2849, згідно якого ОСОБА_17 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_12 право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Родина» села Глинськ Калинівського району Вінницької області, розміром 2,23 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною 4 Прикінцевих таперехідних положеньЦивільного кодексуУкраїни (2004року),ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З роз`яснень, викладених в пунктах 1, 2 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30.05.2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» слідує, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

За змістом норм спадкового права Цивільного кодексу Української РСР, спадковим майном є майно, яке на праві приватної власності належало спадкодавцю на час його смерті.

Відповідно до частини першої статті 524 Цивільного кодексу Української РСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу Української РСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 534 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_13 через свого представника ОСОБА_6 в передбачений законом строк (протягом шести місяців з дня відкриття спадщини) на підставі заповіту, нотаріально посвідченого 25.06.1997 року виконавчим комітетом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області та зареєстрованого у книзі для запису нотаріальних дій під № 52, який не був змінений та скасований, подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, залишеної після смерті баби ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.

Таким чином, спадкоємець за заповітом ОСОБА_13 в силу вимог закону, а саме положень пункту 2 частини першої статті 549 Цивільного кодексу Української РСР, прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області, оскільки подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З урахуванням даної конкретної обставини, майно померлої ОСОБА_12 не перейшло до держави.

Так, відповідно до частини третьої статті 524 Цивільного кодексу Української РСР, якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавленні заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно статті 555 Цивільного кодексу Української РСР, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкоємця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь х спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави. У випадках, передбачених цією статтею, авторське право, що входить до складу спадщини, або право на частку в авторській винагороді, що належало спадкоємцеві, який відмовився, припиняється.

За листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинностіЦивільного кодексу Української РСР,його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 частини 1 статті 555 Цивільного кодексуУкраїнської РСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. Цивільним кодексомУкраїнської РСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Факт переходу спадкового майна до держави відповідно до положень статті 560 Цивільного кодексу Української РСР, повинен бути підтверджений свідоцтвом про право на спадщину, виданим державною нотаріальною конторою.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки ОСОБА_13 в передбаченому законом порядку прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_12 , та від неї не відмовлялась, а відтак залишене спадкове майно за правом спадкоємства не перейшло до держави.

Факт того, що спадкове майно ОСОБА_12 не перейшло до держави, підтверджується відсутністю в матеріалах наявної спадкової справи № 717/02, свідоцтва про право на спадщину, виданого державною нотаріальною конторою.

Відповідно до приписів статті 560 Цивільного кодексу Української РСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Згідно норм статті 561 Цивільного кодексу Української РСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

За роз`ясненнями,викладеними влисті Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ від16.05.2013року №24-753/0/4-13«Про судовупрактику розглядуцивільних справпро спадкування»,Цивільним кодексомУкраїнської РСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави.

Враховуючи вищевикладене, відсутність у ОСОБА_13 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, не спростовує факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_12 , і не позбавляє її права на спадщину та отримання відповідного свідоцтва у майбутньому.

Положеннями статті1225чинного Цивільногокодексу України, правовласності наземельну ділянкупереходить доспадкоємців назагальних підставах,із збереженнямїї цільовогопризначення. Доспадкоємців житловогобудинку,інших будівельта споруд,об`єкта незавершеногобудівництва,щодо якогозареєстровано правовласності/спеціальнемайнове право,переходить правовласності абоправо користуванняземельною ділянкою,на якійвони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відповідно до статті 1225 ЦКУкраїни,право власностіна земельнуділянку переходитьдо спадкоємцівза загальнимиправилами спадкування(зізбереженням їїцільового призначення)при підтвердженніцього праваспадкодавця державнимактом направо власностіна землюабо іншимправовстановлюючим документом.У порядкуспадкування можутьпередаватися такожправо користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис),право користуваннячужою земельноюділянкою длязабудови (суперфіцій),право користуваннячужим майном(сервітут). Правило статті 1225 ЦКУкраїнипро те,що припереході доспадкоємців прававласності нажитловий будинок,інші будівліта спорудидо нихпереходить правовласності абоправо користуванняземельною ділянкою,на якійвони розміщені,і урозмірі,який необхіднийдля їхобслуговування,якщо іншийїї розмірне визначенийзаповітом,необхідно розумітитак,що такаділянка переходитьу власністьабо користуванняспадкоємців,якщо їїбуло наданов установленомупорядку,в межах,визначених принаданні,за умови,що спадкодавецьне складавзаповіту щодорозпорядження земельноюділянкою,належною йомуна правівласності. Спадкодавецьможе передаватиза заповітомчастину належноїйому земельноїділянки,тоді іншачастина цієїділянки спадкуєтьсяза законом.У разіколи спадкодавецьзаповів всюземельну ділянкуабо їїчастину іншимособам,які неуспадковували нерухомемайно,то спадкоємцімають правона земельнуділянку,на якійрозміщено нерухомемайно тана частинуділянки,яка єнеобхідною дляйого обслуговування,незалежно відзмісту заповіту. За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним - то з урахуванням цього порядку.

Відповідно достатті 1296Цивільного кодексуУкраїни,спадкоємець,який прийнявспадщину,може одержатисвідоцтво проправо наспадщину. Якщоспадщину прийнялокілька спадкоємців,свідоцтво проправо наспадщину видаєтьсякожному зних ізвизначенням іменіта частоку спадщиніінших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статті1297Цивільного кодексуУкраїни,спадкоємець,який прийнявспадщину,у складіякої ємайно та/абомайнові права,які обтяжені,та/абонерухоме майнота іншемайно,щодо якогоздійснюється державнареєстрація,зобов`язаний звернутисядо нотаріусаабо всільських населенихпунктах -до уповноваженоїна цепосадової особивідповідного органумісцевого самоврядуванняза видачеюйому свідоцтвапро правона спадщинуна такемайно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

За статтею1298Цивільного кодексуУкраїни,свідоцтво проправо наспадщину видаєтьсяспадкоємцям післязакінчення шестимісяців зчасу відкриттяспадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини .Положення абзацупершого цієїчастини застосовуєтьсятакож щододитини,зачатої зажиття спадкодавця,але народженоїпісля йогосмерті,у разіспадкування зазаконом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

У пункті 27 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30.05.2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» роз`яснено,що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 Цивільного кодексуУкраїниє правом, а не обов`язком спадкоємця.

З урахуванням наведених чинних норм Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відносно відумерлостіспадщини,то цепитання врегульованестаттею 1277Цивільного кодексуУкраїни,згідно якої,у разівідсутності спадкоємцівза заповітомі зазаконом,усунення їхвід правана спадкування,неприйняття нимиспадщини,а такожвідмови відїї прийняттяорган місцевогосамоврядування замісцезнаходженням нерухомогомайна,а завідсутності нерухомогомайна -місцезнаходженням основноїчастини рухомогомайна зобов`язанийподати досуду заявупро визнанняспадщини відумерлою. Уразі якщона об`єктінерухомого майнана моментвідкриття спадщинизнаходиться рухомемайно,що входитьдо складуспадщини,таке рухомемайно переходитьу власністьтериторіальної громади,якій переданонерухоме майно. Заявапро визнанняспадщини відумерлоюможе такожбути поданакредитором спадкодавця,а якщодо складуспадщини входятьземельні ділянкисільськогосподарського призначення-власниками абокористувачами суміжнихземельних ділянок.У такомуразі судзалучає дорозгляду справиоргани місцевогосамоврядування замісцезнаходженням нерухомогомайна,що входитьдо складуспадщини. Особи,які маютьправо абозобов`язані податизаяву провизнання спадщинивідумерлою,мають правона одержанняіз Спадковогореєстру інформаціїпро заведенуспадкову справута виданесвідоцтво проправо наспадщину. Заявапро визнанняспадщини відумерлоюподається післяспливу одногороку зчасу відкриттяспадщини. Спадщина,визнана судомвідумерлою,переходить увласність територіальноїгромади замісцезнаходженням нерухомогомайна,а завідсутності нерухомогомайна -місцезнаходженням основноїчастини рухомогомайна. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно достатті 1231цього Кодексу.Якщо власникамивідумерлого майнастали декількатериторіальних громад,вимоги кредиторівспадкодавця задовольняютьсятериторіальними громадамипропорційно довартості відумерлогомайна,набутого увласність кожноюз них. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно достатті 1283цього Кодексу.

Згідно статті1283Цивільного кодексуУкраїни,охорона спадковогомайна здійснюєтьсяв інтересахспадкоємців,відказоодержувачів такредиторів спадкодавцяз метоюзбереження йогодо прийняттяспадщини спадкоємцямиабо набраннязаконної силирішенням судупро визнанняспадщини відумерлою. Нотаріусабо всільських населенихпунктах -уповноважена наце посадоваособа відповідногооргану місцевогосамоврядування замісцем відкриттяспадщини зазаявою спадкоємцівабо заповідомленням підприємств,установ,організацій,громадян,або напідставі рішеннясуду прооголошення фізичноїособи померлоючи засвоєю власноюініціативою вживаєзаходів доохорони спадковогомайна. Охоронаспадкового майнатриває дозакінчення строку,встановленого дляприйняття спадщини,або набраннязаконної силирішенням судупро визнанняспадщини відумерлою. Особиабо органи,що вживаютьзаходів зохорони спадковогомайна,мають правоукладати договориз третімиособами,спрямовані назабезпечення охорониспадкового майна. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині, а у разі визнання спадщини відумерлою - органом місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює право власності щодо спадщини, яку визнано відумерлою.

За правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі № 671/22/19 (номер провадження 61-9511сво19), правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Тлумачення статті 5 та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинностіабзацом 2 пункту 5 Прикінцевихпунктом передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняттяорган місцевого самоврядуванняза місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням,зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини(частина перша та друга статті 1277 ЦК України). Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша та друга статті 548 ЦК УРСР). Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті діїповинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини(частини перша та друга статті 549 ЦК УРСР). Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Спадкове майно за правом спадкоємствапереходитьдо держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавцянемаєспадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави (частини перша-третя статті 555 ЦК УРСР). Системне тлумачення частини другої статті 549, частини першої статті 555 ЦК УРСР та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що: в ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися; оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою;з урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строкшість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями,то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР.

Будь-яких даних (відомостей) на підтвердження того, що орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, звертався до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, матеріали справи не містять.

Окрім цього, судом встановлено, що рішенням 11 сесії 4 скликання Глинської сільської ради Вінницької області від 19.03.2004 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок», передано ОСОБА_13 безоплатно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,47га., а саме для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25га.; для ведення особистого підсобного господарства 0,22га.

30.09.2004 року між громадянкою ОСОБА_13 , як Замовником, та Вінницькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», як Виконавцем, був укладений Договір № 3971-04 на виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, згідно якого, Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався виготовити технічну документацію зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_1 .

01.10.2004 року між громадянкою ОСОБА_13 , як Замовником, та Вінницькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», як Виконавцем, був укладений Договір № 3972-04 на виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, згідно якого, Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався виготовити технічну документацію зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 .

17.11.2004 року між громадянкою ОСОБА_13 , як Замовником, та Вінницькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», як Виконавцем, був укладений Договір № 3973-04 на виготовлення технічної документації з переоформлення державного акта на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно якого, Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався виготовити технічну документацію з переоформлення державного акта на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

На підставі зазначених договорів, 10.11.2004 року начальником Калинівського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_19 затверджено технічне завдання № 851тз1 на проведення робіт по інвентаризації земельних ділянок та виготовленню технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25га.; для ведення особистого селянського господарства 0,22га., розташований по АДРЕСА_1 , кадастрові номери земельних ділянок 0521680603:01:001:0023; 0521680603:01:001:0024.

Згідно протоколу про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 07.12.2004 року, на виконання рішення 11 сесії 4 скликання Глинської сільської ради від 19.03.2004 року, представником Вінницької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах ОСОБА_20 , в присутності представника Глинської сільської ради ОСОБА_21 , громадянки ОСОБА_13 , а також суміжних землевласників і землекористувачів: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , складено протокол про те, що в натурі (на місцевості) проведено погодження (встановлення) меж земельної ділянки ОСОБА_13 , яка знаходиться на території Глинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . Межі земельної ділянки закріплені дерев`яними стовпами і проходять по межі. Межові ознаки передані на збереження ОСОБА_13 . Суміжними землевласниками (землекористувачами) ніяких претензій при встановленні меж не заявлено. Спірні питання відсутні.

Рішенням сесії 4 скликання Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 27.07.2005 року «Про часткові зміни рішення 16 сесії 21 скликання сільської ради від 19.04.1994 року і видачу державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_13 », затверджено технічну документацію з виготовлення державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_13 , розроблену Вінницькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах». Внесено часткові зміни у рішення 16 сесії 21 скликання сільської ради від 19.04.1994 року в частині площі та цільового призначення земельної ділянки: передати ОСОБА_13 у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,4863га., в тому числі 0,2500га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,2363га. для ведення особистого селянського господарства. Видано ОСОБА_13 державний акт на право приватної власності на зазначені земельні ділянки.

Будь-яких даних (відомостей) на підтвердження того, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування та/або державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, оскаржувались, визнавались недійсними чи скасовувались, матеріали справи не містять.

Не дивлячись на наведені обставини, спірна земельна ділянка згідно пояснень допитаних в ході досудового слідства свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , на підставі рішення Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області перейшла у власність ОСОБА_27 , яка її перепродала ОСОБА_28 .

Так, в матеріалах кримінального провадження наявне рішення 42 сесії 7 скликання Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області № 1022 від 13.05.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_27 », затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_27 для ведення особистого селянського господарства по вулиці Зеленій та вулиці Садовій в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області, розроблену фізичною особою підприємцем ОСОБА_29 . Внесено часткові зміни згідно протоколу про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки в рішення 3 сесії 23 скликання від 26.11.1998 року Глинської сільської ради в частині площі та цільового призначення земельної ділянки. Передано безоплатно ОСОБА_27 у власність земельну ділянку площею 1,1800га., в тому числі: 0,3000га. для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521680600:04:002:0434; 0,8800га. для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521680600:01:001:0064.

Відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого 09.08.2019 року приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_30 , за зареєстрованого в реєстрі за № 1297, ОСОБА_27 передала у власність ОСОБА_28 земельну ділянку площею 0,8800га. в межах згідно з планом, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», розташовану по вулиці Зеленій в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521680600:01:001:0064.

Аналізуючи зазначені вище обставини та вимоги закону, можна дійти висновку, що наявні ознаки кримінальних правопорушень, про які ОСОБА_6 зазначив у поданих заявах (повідомленнях) про вчинення кримінальних правопорушень, кваліфікацію (кримінально-правову оцінку суспільно-небезпечних діянь) яких зобов`язаний здійснити слідчий.

З урахуванням цього, висновок слідчого ОСОБА_7 про те, що в діях певних осіб відсутній склад кримінального правопорушення, не ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження, та є помилковим, зокрема внаслідок неправильного тлумачення положень закону.

Таким чином, слідчим не проведено необхідних слідчих та/або розшукових дій, необхідних для повного та всебічного розслідування кримінального провадження, з метою виявлення фактичних даних, на підставі яких встановлюються наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Отже, постанова про закриття кримінального провадження є передчасною.

За вказаних обставин, вважаю, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є передчасною, не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з направленням матеріалів кримінального провадження для проведення додаткового розслідування, в ході якого необхідно усунути недоліки та виконати слідчі дії, направленіна встановлення об`єктивної істини в справі.

При проведенні досудового розслідування органу розслідування слід вжити заходів щодо встановлення об`єктивної істини, провести необхідні слідчі дії, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_6 на постанову від 27 лютого 2025 року слідчого слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022330000028 від 19 січня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365-2 КК України задовольнити.

Постанову від 27 лютого 2025 року слідчого слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021022330000028 від 19 січня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365-2 КК України скасувати та провести додаткове розслідування, в ході проведення якого виконати всі вимоги, викладені в мотивувальній частині цієї ухвали, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Копію цієї ухвали, невідкладно направити до відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення і підлягає безумовному виконанню.

Слідчий суддя