Постанова

від 29.04.2025 по справі 11/б-664

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. Справа №11/Б-664

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Панова І.Ю.,

СуддівЗварич О.В.,

Малех І.Б.,

Секретар судового засідання:Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Квіткін Ю.М.;

арбітражний керуючий: Окряк А.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ТзОВ Фірма Агро б/н від 23.02.2025 (вх. №01-05/489/24 від 24.02.2025)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 (повний текст ухвали складено 14.02.2025)

про затвердження звіту ліквідатора

у справі №11/Б-664 (суддя Боровець Я.Я.)

за заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3, м. Тернопіль

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", вул. Шевченка, 3, м. Теребовля, Тернопільська область

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції у справі про банкрутство.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2018 припинено процедуру розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Окряка А.В. Відкрите акціонерне товариство "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором у справі №11/Б-664 арбітражного керуючого Окряка А.В.

Ухвалою суду від 07.12.2021 продовжено строк здійснення ліквідаційної процедури у справі № 11/Б-664 до "10" червня 2022 року. Призначено судове засідання на 08.02.2022, яке неодноразово відкладалося ухвалами суду на 17.06.2024 (востаннє).

14.05.2024 арбітражний керуючий Окряк А.В. звернувся до суду щодо затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" арбітражного керуючого Окряка А.В. за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 та звіту від 06.05.2024 про використання коштів боржника (вх. №3851).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 затверджено звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн. Прийнято звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про використання коштів банкрута Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 у сумі 169 685,11 грн, до відома.

Ухвала мотивована тим, що під час ліквідаційної процедури банкрута ліквідатором здійснено відповідні заходи відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, що підтверджується звітами ліквідатора (проміжний) за період здійснення повноважень ліквідатором, які відповідними ухвалами суду прийняті до відома та оцінивши обсяг роботи, виконаної арбітражним керуючим Окряком А.В. вбачається, що останнім обов`язки, покладені на нього Кодексом України з процедур банкрутства, виконувалися належним чином: складено реєстр вимог кредиторів; вчинено дії, направлені на виявлення майна, яке підлягає державній реєстрації, та іншої інформації про боржника; проведено інвентаризацію майна боржника; подано до суду звіти; прийнято участь у судових засіданнях, тощо, а отже перевіривши наданий арбітражним керуючим Окряком А.В. розрахунок основної грошової винагороди, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок є обґрунтованим і арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Кодексу України з процедур банкрутства.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ Фірма Агро оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 24.02.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі N 11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн. (п.1 резолютивної частини ухвали та відповідну частину мотивувальної частини ухвали) та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн.

Зазначає, що рішення комітету кредиторів № 03/2024 від 24.12.2024р. про відмову у схваленні звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, було належним чином мотивованим та обґрунтованим, при його ухваленні було враховано результати розгляду комітетом кредиторів звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про хід ліквідаційної процедури ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» станом на 07.05.2024р.. який було взято до відома, визнано роботу арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича в ході ліквідаційної процедури ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» незадовільною і такою, що заподіяла шкоди кредиторам і боржнику.

Також, вказує, що допущені арбітражним керуючим Окряком Анатолієм Володимировичем в ході ліквідаційної процедури ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас», як от незвільнення працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів України про працю спричинили збільшення витрат ліквідаційної процедури, чим заподіяли шкоди кредиторам та боржнику.

11.03.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив б/н від 11.03.2025 (вх. №01-04/1903/25) на апеляційну скаргу в якому арбітражний керуючий зазначає, що представники кредиторів Спільного українсько-німецького підприємствафірми Тристалко у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Приватного акціонерного товариства Тернопіль-готель, Товариства з обмеженою відповідальністю Ліском-Шпон, ТОВ Фірма «Агро» ЛТД, починаючи з липня 2024 року і надалі блокують заходи щодо проведення ліквідаційної процедури шляхом заборони продажу майна ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас".

Також, вказує, що матеріали справи містять ряд звітів ліквідатора про проведену роботу і безпідставними є доводи апелянта про систематичне ухилення ліквідатора від звітування щодо здійснених в ліквідаційній процедурі заходів.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Малех І.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ Фірма Агро б/н від 23.02.2025 (вх. №01-05/489/24 від 24.02.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664.

Ухвалою суду від 17.03.2025 призначено розгляд справи на 01.04.2025.

Ухвалою суду від 01.04.2025 призначено розгляд справи на 29.04.2025.

У судовому засіданні 29.04.2025 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Арбітражний керуючий заперечив доводи апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2018 припинено процедуру розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Окряка А.В. Відкрите акціонерне товариство "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором у справі №11/Б-664 арбітражного керуючого Окряка А.В.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 у справі №11/Б-664 клопотання арбітражного керуючого Окряка А.В. (вх. №7867 від 03.11.2020) у справі №11/Б-664, задоволено. Встановлено основну грошову винагороду арбітражному керуючому Окряку А.В. за виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/ Б-664 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітраж з 14.06.2018.

Дана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили

Так, Конституцією України (ч. 4, 7 ст. 43) визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

З огляду на зазначене, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18).

Згідно із ч. 5, 6 статті 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати. Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються:

- вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

- вимоги кредиторів за договорами страхування;

- витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

Відповідно до ч.1 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду (а в разі ліквідації страховика або кредитної спілки - також до Національного банку України) звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо);

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч.2 ст.65 КУзПБ якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Арбітражним керуючим Окряком А.В. обраховано основну грошову винагороду за виконання ним повноважень ліквідатора, виходячи із встановленого ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 у справі №11/Б-664 розміру, а також складено та винесено на розгляд комітету кредиторів звіт про нарахування грошової винагороди за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн.

В свою чергу, 07.05.2024 відбулося засідання комітету кредиторів ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", оформлене протоколом №02/2024, на якому вирішено роботу арбітражного керуючого Окряка А.В. із ліквідації банкрута ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" визнати незадовільною . Також вирішено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" арбітражного керуючого Окряка А.В. розглядати після перевірки діяльності арбітражного керуючого Окряка А.В. під час здійснення повноважень ліквідатора ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" - Міністерством юстиції України.

Зі змісту листа Міністерства юстиції України щодо результатів засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, вбачається, що за результатами розгляду питання пункту 19 порядку денного Комісія прийняла рішення скасувати висновки акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Окряка А.В. від 24.10.2024 за№54, складеного Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, як такі, що не відповідають вимогам п.2 розділу ІІІ Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих та ініціювати проведення територіальним органом Мін?юсту перевірки діяльності арбітражного керуючого Окряка А.В. з питань, викладених у скарзі ТОВ Фірма "Агро" від 17.06.2024, у зв`язку з необхідністю проведення додаткового контролю вх. № 9562 від 12.12.2024).

24.12.2024 відбулося засідання комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", шляхом опитування згідно запиту ліквідатора Опришка О.З. від 06.12.2024 №01/Т, оформлено рішенням №03/2024, на якому вирішено звіт арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича В. про хід ліквідаційної процедури ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" станом на 07.05.2024 взяти до відома. Визнати роботу арбітражного керуючого Окряка Володимира Анатолійовича в ході ліквідаційної процедури ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" незадовільною і такою, що заподіяла шкоди кредиторам і боржнику. Також, вирішено відмовити у схвалені звіту арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" арбітражного керуючого Окряка А.В. за період з 01.07.2018 по 01.05.2024.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, які працівник має отримувати за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Також, суд касаційної інстанції відзначає, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2021 у справі №4/42-Б(906/1210/20) щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, на яку покликається апелянт і яка стосується застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак, не втратила актуальності після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши, на підставі наявних матеріалів справи та звітів ліквідатора, які фактичні та реальні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" - встановила, що активні дії та заходи були здійснені ліквідатором в періоди: з 01.07.2018 по 31.12. 2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2024, за які з розрахунку двох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, загальна сума грошової винагороди арбітражного керуючого, яка підлягає затвердженню судом становить 458 596,00 грн, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Окрім цього, у постанові Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у даній справі встановлено, що арбітражний керуючий Окряк А.В., Кобильник С.М. та ОСОБА_2 у складі інвентаризаційної комісії проводили списання непридатного до експлуатації майна банкрута у 2018, 2020 та 2021 році, а ліквідатор здійснював продаж списаного майна в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 в рахунок оплати послуг ліквідатора.

Зокрема, 29.12.2020 здійснено безпосередній продаж ОСОБА_1 металовиробів (списаного обладнання автомат трубка в кількості 5 шт., вагою 4,0 тн, за ціною 16800,00 грн., а 14.12.2021 - ялинкових прикрас в асортименті за ціною 4962,05 грн. та ціною 6775,05 грн.

Отже, неоплаченою залишається сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період здійснення ним повноважень ліквідатора у даній справі в розмірі 430 059,90 грн (458 596,00 грн 16 800,00грн 4962,05 грн 6775,05 грн).

Враховуючи фактичні встановлені обставини справи, висновки зазначені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у даній справі, звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 підлягає частковому затвердженню у сумі 430 059,90 грн. В решті вимог про нарахування та виплату грошової винагороди слід відмовити.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі № 11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у зв`язку із не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а апеляційна скарга ТзОВ Фірма Агро частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ Фірма Агро б/н від 23.02.2025 (вх. №01-05/489/24 від 24.02.2025) задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі № 11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн - скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

Затвердити частково звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 430 059,90 грн. В решті вимог про нарахування та виплату грошової винагороди - відмовити.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 01.05.2025.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяЗварич О.В.,

Малех І.Б.