Постанова

від 02.05.2025 по справі 906/1419/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року Справа № 906/1419/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Народицької селищної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 р. у справі №906/1419/23, ухвалене суддею Машевською О.П., повний текст ухвали складено 28.02.2025

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Верховної Ради України;

2. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України;

3. Державного агентства України з управління зоною відчуження;

4. Міністерства аграрної політики та продовольства України;

5. Державної інспекції ядерного регулювання України;

6. Національної академії наук України;

7. Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України"

до відповідача 1. Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області

до відповідача 2. Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області

за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;

2. Державної екологічної інспекції України;

3. Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

4. Фермерського господарства "Кавецького";

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма";

6. Комунального підприємства "Народицька районна спеціалізована станція по догляду за землями зони безумовного відселення";

7. Житомирської обласної (військової) державної адміністрації;

8. Житомирської обласної ради

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права та повернення земельних ділянок,

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025р. відмовлено Народицькій селищній раді у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви у справі. Повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради від 18.02.2025 за №87вих/25 (вх. г/с №233/25 від 19.02.2025) та додані до неї документи.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №906/1419/23, Народицька селищна рада звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Народицької селищної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 у справі № 906/1419/23 про залишення зустрічного позову без розгляду. Скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 у справі №906/1419/23 про залишення зустрічного позову без розгляду. Справу № 906/1419/23 передати до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував її у Господарського суду Житомирської області.

25.03.2025 матеріали справи №906/1419/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Народицької селищної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 р. у справі №906/1419/23 в порядку письмового провадження.

При цьому апеляційним судом в ухвалі було роз`яснено учасникам справи, що відповідно до ч.2 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені зокрема в п.6 ч.1 ст.255 цього Кодексу (про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Запропоновано учасникам справи у строк до 18.04.2025р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів апелянту.

14 квітня 2025 року прокурор через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу в якій просить апеляційну скаргу Народицької селищної ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 у справі №906/1419/23 без змін.

16 квітня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Кабінету Міністрів України, в якому вказує на те, що доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню.

17 квітня 2025 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу.

Інші учасника справи не скористалася правом подачі до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно до п.6 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові)

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст ухвали суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, відмовив Народицькій селищній раді у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви у справі та повернув без розгляду зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради від 18.02.2025 за №87вих/25 (вх.г/с №233/25 від 19.02.2025) та додані до неї документи.

Господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що попри однакове регулювання спірних відносин нормами Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", що ґрунтуються по суті на одних і тих самих засобах доказування, спільний розгляд вимог за зустрічним та первісним позовом за правилом ч.2 ст. 180 Кодексу у цій справі не є можливим.

Крім того, наголосив і на тому, що ухвала суду від 01.11.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась Народицькій селищній раді рекомендованим з повідомленням та на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1, код 04346480.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачу строк для подання відзиву 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Останнім днем на подання зустрічної позовної заяви було 30.11.2023 включно. З наведеного слідує, що процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Народицька селищна рада просила поновити пропущений процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що підстави для зустрічного позову з`явились у відповідача після 30.11.2023. При цьому, така заява була подана відповідачем через 1 рік 2 місяці 19 днів.

Суд першої інстанції вказав на те, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. З огляду на відсутність таких підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної, які б відповідали цим критеріям, а також невідповідність зустрічної позовної заяви вимогам ч.2 ст. 180 Кодексу, Господарський суд повернув зустрічну позовну заяву без розгляду.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Народицька селищна рада стверджує, що зустрічний позов взаємно пов`язаний з первісним позовом, виходячи з того, що вимоги первісного та зустрічного позовів виникають з одних правовідносин, а саме щодо права власності на спірні земельні ділянки; предметом дослідження як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом є обставини щодо наявності правових підстав відносити земельні ділянки з кадастровими номерами 1823788200:13:000:0001, 1823755100:12:000:0001, 1823755100:13:000:0001, 1823755100:07:002:0005, до зони безумовного (обов`язкового) відселення; спірні правовідносини регулюються одними й тими ж нормами матеріального права, а саме нормами Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дана обставина визнається судом першої інстанції у п. 22 оскаржуваної ухвали); спірні правовідносини ґрунтуються на одних і тих самих засобах доказування (дана обставина визнається судом першої інстанції у п. 22 оскаржуваної ухвали); спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору між Кабінетом Міністрів України та Народицькою селищною радою; задоволення зустрічного позову про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823788200:13:000:0001, 1823755100:12:000:0001, 1823755100:13:000:0001, 1823755100:07:002:0005, повернення яких державі в особі Кабінету Міністрів України є предметом первісного позову, виключатиме повністю задоволення первісного позову; метою зустрічного позову є доведення відсутності у держави, в особі Кабінету Міністрів України, матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право Кабінету Міністрів України за первісним позовом; зміст зустрічної позовної заяви є ідентичним з наведеними відповідачем 1 - Народицькою селищною радою, у різних процесуальних документах, поданих до суду першої інстанції під час розгляду даної справи, запереченнями на позовну заяву прокурора, подану в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відтак, скаржник наголошує на тому, що наведені обставини дають підстави дійти висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 28.02.2025 неправильно застосував положення статті 180 ГПК України, не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду, що призвело до помилкових висновків про неможливість у даній справі спільного розгляду вимог за зустрічним та первісним позовом за правилом ч. 2 ст.180 ГПК України.

Також, апелянт наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 відкрито провадження у справі №906/1419/23, якою серед відповідачам рекомендовано надіслати до суду відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.11.2023 у справі №906/1419/23 продовжено Народицькій селищній раді Коростенського району Житомирської області процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, до 30.11.2023 включно. Таким чином, строк на подання відзиву закінчився 30.11.2023.

Однак, Народицька селищна рада з об`єктивних причин не мала можливості подати у даній справі зустрічний позов до 30.11.2023, оскільки станом на вказану дату у розпорядженні селищної ради були відсутні докази того, що межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 09.01.2025 у даній справі зазначив, що з огляду на норму частини 5 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» належним і допустимим доказом установлення меж зон є відповідне рішення уповноваженого органу, яким є Кабінет Міністрів України, прийняте у відповідності до визначеної законом адміністративної процедури.

Також, Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 13.01.2025 у справі №906/47/24 зазначив, що законодавством визначено особу, котра визначає межі територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи - Кабінет Міністрів України.

Враховуючи обставини, встановлені на підставі вищевказаних доказів, а також вищевказані висновки апеляційного суду, Народицькою селищною радою прийнято рішення про подання зустрічного позову у даній справі.

Тобто, підстави для подання зустрічного позову стали існувати вже після 20.01.2025 (дата складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі № 906/1419/23).

Наведені обставини вказують на поважність причин пропуску Народицькою селищною радою строку на подання до суду зустрічного позову у даній справі та наявність підстав для поновлення такого строку.

3 огляду на наведене, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом

Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск відповідачем строку на подаяння зустрічної позовної заяви та необґрунтованість доводів про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.

Заяву про продовження строку на подання відзиву Народицька селищна рада до закінчення встановленого судом строку не подавала та судом строк для подання відзиву на позов не продовжувався.

З огляду на те, що встановлений судом строк сплив та не може бути поновлений, зустрічна позовна заява Народицької селищної ради правомірно повернута судом.

Зокрема, відповідач зазначає про те, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати після 20.01.2025, тобто після складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23.

Крім цього вказує, що Народицька селищна рада не мала об`єктивної можливості подати зустрічний позов через відсутність доказів на підтвердження факту не встановлення Кабінетом Міністрів України меж зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тоді як доводи зустрічного позову ґрунтуються на доказах, датованих після 30.11.2023.

Однак, наведене не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву вже зазначав про те, що Кабінетом Міністрів України не встановлювалися межі зони безумовного (обов`язкового) відселення та не визначалося, що землі, які знаходяться поза межами населеного пункту відносяться до території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, обґрунтування зустрічної позовної фактично зводяться до заперечень проти позову, які були викладені відповідачем ще у листопаді 2023 року.

Наведене вказує про те, що відповідач мав можливість подати зустрічний позов ще у 2023 році.

Посилання ж відповідача на те, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати після 20.01.2025, тобто після складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23 є необґрунтованими.

Так, зазначенню постановою суду скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.10.2024 у справі №906/1419/23.

При цьому, висновки апеляційного суду про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не можуть бути підставою для подання зустрічного позову, оскільки підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки).

Тобто саме обставини є підставою позову, а не оцінка таких обставин судом.

Крім того, вимоги первісного позову за своїм характером є негаторними, тобто спрямованими на усунення перешкод державі в особі КМУ здійснювати права власника спірними земельними ділянками, зокрема, у спосіб скасування державної реєстрації права комунальної власності на них (ст. ст. 152, 391 ЗК України), тоді як вимоги зустрічного позову спрямовані на спростування права державної власності на спірні земельні ділянки у спосіб визнання його відсутнім (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).

З врахуванням викладених правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо умов для застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором на підставі п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, спільний розгляд вимог за зустрічним та первісним позовом за правилом ч.2 ст.180 Кодексу у цій справі не є можливим. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у відзиві на апеляційну скаргу, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, вказує, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання відзиву з огляду на положення статті 119 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку заявником, і лише сам факт подання заявником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Кабінет Міністрів України подав відзив, у якому вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції - законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, з таких підстав.

Право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову закінчився 30.11.2023 (включно). Тобто, в цей строк відповідач у справі мав можливість подати зустрічну позовну заяву. Однак, останній таким правом, в установлений судом строк, не скористався.

Відтак, судом надано оцінку зазначеній процесуальній заяві та обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, оскільки її повернуто без розгляду на підставі ч.2 ст. 180 Кодексу.

Зважаючи на вищевикладене Кабінет Міністрів України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зустрічна позовна заява Народицької селищної ради від 18.02.2025 підлягає поверненню заявнику, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі КМ України (м. Київ) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів Народицькій селищній раді Коростенського району Житомирської області та Народицькій селищній військовій адміністрації Коростенського району Житомирської області з позовними вимогами про:

- усунення перешкод державі в особі КМ України у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на земельні ділянки загальною площею 1257,9873 га з кадастровими номерами 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349 га; 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153 га; 1823755100:13:000:0001 площею 319,8333 га; 1823755100:07:002:0005 площею 23,3038 га;

- зобов`язання Народицької селищної ради, Народицької селищної військової адміністрації повернути державі в особі КМ України земельні ділянки з кадастровими номерами 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153 га; 1823755100:13:000:0001 площею 319,8333 га; 1823755100:07:002:0005 площею 23,308 га та земельні ділянки з кадастровими номерами:1823788200:11:000:0003 площею 392,1565 га;1823788200:13:000:0002 площею 213, 9784 га, які сформовані шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349 га ( далі у тексті - Прокурор, КМУ, Народицька селищна рада та спірні Земельні ділянки).

Правові підстави позову: п. "є" ч. 4 ст. 84, ст. 122, ЗК України, ст. 398 ЦК України, абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 12,15 Закону України "Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Фактичні підстави: ч. 4 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 01.11.2023 за правилами загального позовного провадження відкрив провадження у справі за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (м. Київ) до відповідачів Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області та Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на земельні ділянки загальною площею 1257,9873га з кадастровим номером 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349га; з кадастровим номером 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153га; з кадастровим номером 1823755100:13:000:0001 площею 319,8333 га; з кадастровим номером 1823755100:07:002:0005 площею 23,3038 га; - зобов`язання Народицької селищної ради, Народицької селищної військової адміністрації повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з кадастровим номером 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153га; з кадастровим номером 1823755100:13:000:0001 площею319,8333 га; з кадастровим номером 1823755100:07:002:0005 площею 23,308 га та земельні ділянки з кадастровими номерами:1823788200:11:000:0003 площею 392,1565 га; 1823788200:13:000:0002 площею 213, 9784 га, які сформовані шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349 га. Перше підготовче засідання суд призначив на 22.11.2023 о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.11.2023 у справі №906/1419/23 продовжено Народицькій селищній раді Коростенського району Житомирської області процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, до 30.11.2023 включно. Таким чином, строк на подання відзиву закінчився 30.11.2023.

Відтак, останнім днем на подання зустрічної позовної заяви було 30.11.2023 включно.

В подальшому, Господарський суд Житомирської області, ухвалою від 10.10.2024 призначив у справі №906/1419/23 комплексну судову експертизу, проведення якої з питань землеустрою доручив судовому експерту ЧВ КНДІСЕ Мінюсту України Третяку Миколі Антоновичу (свідоцтво експерта №845-19), а інженерно-екологічну експертизу - судовим експертам Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ (м. Київ).

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.01.2025 скасував ухвалу суду першої інстанції від 10.10.2024р. про призначення судової експертизи у справі та скерував справу №906/1419/23 до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.

Після повернення справи до суду першої інстанції, Господарський суд Житомирської області ухвалою від 30.01.2025 призначив підготовче засідання на 19.02.2025 о 14:30 год. Одночасно постановив учасникам провадження скористатися правом подати, за наявності, заяви/клопотання з процесуальних питань до закінчення стадії підготовчого провадження.

19.02.2025 до початку підготовчого засідання до Господарського суду Житомирської області від Народицької селищної ради надійшла зустрічна позовна заява від 18.02.2025 до Держави Україна в особі КМУ України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349 га, 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153 га, 1823755100:13:000:0001 площею 319,8333 га, 1823755100:07:002:0005 площею 23, 3038 га. Одночасно до зустрічної позовної заяви додано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову від 18.02.2025 за №86 вих/25.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025р. відмовлено Народицькій селищній раді у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви у справі. Повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради від 18.02.2025 за №87вих/25 (вх. г/с №233/25 від 19.02.2025) та додані до неї документи.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною п. 1 ст. 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Частиною 8 статті 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 р., якою відмовлено Народицькій селищній раді у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви у справі та повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів наголошує, що право пред`явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом, а саме: для надання відзиву, який є строком встановленим законом, оскільки в нормах пункту 3 частини другої статті 46 та частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №918/604/23.

Відтак, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19, від 06.12.2023 у справі №918/604/23, від 16.09.2024 у справі №917/321/24, від 21.10.2024 у справі №914/3445/23).

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.

Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.

Згідно п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України (в редакції чинній станом на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі) днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 про відкриття провадження у справі №906/1419/23 якою відповідачам рекомендовано, відповідно до ст.165 ГПК України, подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі №906/1419/23 була доставлена Народицькій селищній раді на електронну адресу 02.11.2023, що підтверджується довідкою Господарського суду Житомирської області про доставку електронного листа (а.с.79(на зворотній стороні) т.2).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.11.2023 у справі №906/1419/23 продовжено Народицькій селищній раді Коростенського району Житомирської області процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, до 30.11.2023 включно. Таким чином, строк на подання відзиву закінчився 30.11.2023.

Відтак, останнім днем на подання зустрічної позовної заяви було 30.11.2023 включно.

Як вбачається із довідки про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду Житомирської області від 22.11.2023 була доставлена в електронний кабінет Народицької селищної ради 22.11.2023 о 15:16 год., а тому вважається врученою 22.11.2023.

Разом з тим, зустрічна позовна заява Народицької селищної ради від 18.02.2025, надійшла до суду 19.02.2025, про що свідчить відтиск печатки Господарського суду Житомирської області.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чітко встановлених законом або судом процесуальних строків.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст.86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

За положеннями ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №922/2825/23, від 18.08.2023 у справі №32/257-10, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 01.09.2022 у справі №904/8456/21.

Разом із зустрічною позовною заявою Народницькою селищною радою подано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі №906/1419/23 за №86 вих/25 від 18.02.2025.

Заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову від 18.02.2025 обґрунтовано тим, що Народицька селищна рада з об`єктивних причин не мала можливості подати уданій справі зустрічний позов до 30.11.2023, оскільки станом на вказану дату у розпорядженні селищної ради були відсутні докази того, що межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України "Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Всі докази, без виключень, які покладені в основу зустрічного позову, датовані після 30.11.2023, а саме: листи Державного агентства України з управління зоною відчуження №03-3884/12-23 від 18.12.2023; Державного агентства України з управління зоною відчуження № 03-1305/12-24 від 11.04.2024; Міністерства аграрної політики та продовольства України № 21-6000- 09/10237 від 11.04.2024; Державної інспекції ядерного регулювання України № 09-14/01/5217-5823 від 15.04.2024; Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/2- 22/4852-24 від 11.04.2024; Секретаріату Кабінету Міністрів України № 9574/0/2-24 від 22.04.2024; Національної академії наук України №72/610-12 від 17.04.2024; Державного архіву Житомирської області від 04.06.2024 №К-2926/02; Секретаріату Кабінету Міністрів України № 2762/0/2-25 від 31.01.2025.

Окрім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 09.01.2025 у даній справі зазначив, що з огляду на норму частини 5 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" належним і допустимим доказом установлення меж зон є відповідне рішення уповноваженого органу, яким є Кабінет Міністрів України, прийняте у відповідності до визначеної законом адміністративної процедури. Враховуючи обставини, встановлені на підставі вищевказаних доказів, а також вищевказані висновки апеляційного суду, Народицькою селищною радою прийнято рішення про подання зустрічного позову у даній справі.

Тобто, Народицькою селищною радою наголошено на тому, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати вже після 20.01.2025 (дата складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23).

Таким чином, Народицька селищна рада вважає, що наведені обставини вказують на поважність причин пропуску строку на подання до суду зустрічного позову у даній справі та наявність підстав для поновлення строку.

Однак, колегія суддів зазначає, що процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте Народицька селищна рада не проявило необхідної старанності та звертаючись з зустрічним позовом поза визначеним законом строком, не надало до суду переконливих доказів на підтвердження наявності у неї перешкод для реалізації права на звернення з таким позовом сумлінно та своєчасно, тобто з урахуванням періоду часу, який об`єктивно необхідний для підготовки зустрічної позовної заяви, не надано доказів того, що у неї виникали перешкоди в межах процесуального строку для завчасного звернення до вищевказаних установ для зібрання і подання відповідних доказів, відтак несвоєчасне подання зустрічного позову зумовлене лише волевиявленням самого відповідача-1, тобто має суб`єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що представником відповідача-1 Фомичевим О.В., який приймав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції що підтверджується протоколами судових засідань, не було повідомлено суд першої інстанції про наміри відповідача-1 подати зустрічну позовну заяву, не повідомляв про обставини, які заважали відповідачу-1 звернутися із зустрічним позовом в межах встановлених процесуальним законом строків.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з зауваженням прокурора, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, що посилання відповідача на те, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати після 20.01.2025, тобто після складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23, є необґрунтованими. Зазначеною постановою суду скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.10.2024 у справі №906/1419/23 про призначення комплексної експертизи з питань землеустрою. Вочевидь, висновки апеляційного суду про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не можуть бути підставою для подання зустрічного позову, оскільки підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки). Тобто саме обставини є підставою позову, а не оцінка таких обставин судом.

Згідно вимог частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом без поважних причин пропущено строк подання зустрічного позову, який встановлений ухвалами Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 та від 22.11.2023 у справі №906/1419/23, таким чином, зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частини 1 ст. 180 ГПК України.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що у даній справі предметом спору між державою в особі КМУ та територіальною громадою Народицького району Житомирської області в особі Народицької селищної ради є спірні земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Народицького району Житомирської області, а спірні відносини врегульовані нормами одного Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вимоги первісного позову за своїм характером є негаторними, тобто спрямованими на усунення перешкод державі в особі КМУ здійснювати права власника спірними земельними ділянками, зокрема, у спосіб скасування державної реєстрації права комунальної власності на них (ст. ст. 152, 391 ЗК України), тоді як вимоги зустрічного позову спрямовані на спростування права державної власності на спірні земельні ділянки у спосіб визнання його відсутнім (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, спільний розгляд вимог за зустрічним та первісним позовом за правилом ч.2 ст.180 Кодексу у цій справі не є можливим.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявникові на підставі ч.6 ст. 180 ГПК України, оскільки зустрічна позовна заява, подана Народицькою селищною радою з порушенням вимог частин першої та другої статті 180 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача права звернутися до господарського суду з окремим позовом у загальному порядку.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду

Таким чином, у апеляційній скарзі Народицької селищної ради не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Народицької селищної ради слід залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 у справі №906/1419/23 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Народицької селищної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.02.2025 р. у справі №906/1419/23 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/1419/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "02" травня 2025 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.